Хто побореться за Одесу?

СТОРОННЄ ПОВІДОМЛЕННЯ

Дата виборів до органів місцевого самоврядування остаточно поки не визначена. Проте ухвалене на засіданні політради Партії регіонів рішення про ініціювання проведення виборів до місцевих органів влади 31 жовтня 2010 року послужило сигналом для тих, хто хоче поборотися за владні крісла на регіональному рівні, і змусило політбомонд істотно активізуватися.

Не стала винятком і Одеса. Вибори мера тут завжди проходили непросто, часом драматично. Досить згадати «битву титанів» 1994 року, коли пост міського голови обійняв Едуард Гурвіц, перемігши Олексія Костусєва з перевагою лише у дві тисячі голосів (останній заявив про масові фальсифікації та подав позов до суду, але справу програв). Або визнання в 2005 році Приморським районним судом результатів виборів мера Одеси 2002 року сфальсифікованими (на них переміг Руслан Боделан) і ухвалення ним рішення про призначення на посаду міського голови того самого Е.Гурвіца.

Тому не слід очікувати, що цього разу вибори пройдуть без ексцесів і проблем, — досить подивитися на список тих, кого експерти (журналісти, політологи і соціологи) називають серед можливих учасників виборчих перегонів. У ньому поруч з нинішнім мером Е.Гурвіцем і такими «прославленими» далеко за межами міста «важкоатлетами», як С.Гриневецький, С.Ківалов, О.Костусєв, сусідять відомі переважно на місцевому рівні політики А.Азаров, О.Гончаренко, О.Козаченко, І.Марков. Причому майже всі вищезгадані чиновники виступають як опозиціонери до нинішнього мера і не втомлюються обвинувачувати його у всіх смертних гріхах — від можливого співробітництва з чеченськими сепаратистами до провального для Одеси рішення виконкому УЄФА, який забрав у міста право приймати матчі Євро-2012.

Водночас опозиція чинної міської влади дедалі більше усвідомлює потребу створення єдиного фронту та висування єдиного кандидата, спроможного скласти на виборах реальну конкуренцію Е.Гурвіцу. До речі, саме цього і чекають від неї ті одесити, які висловлюють невдоволення нинішньою міською владою.

Спробуймо проаналізувати розстановку політичних сил в Одесі та оцінити шанси на перемогу потенційних претендентів.

Розпочнімо з чинного мера Едуарда Гурвіца. Він уже заявив про свою готовність брати участь у виборах. «Пройдуть вибори — далі працюватимемо», — сказав він в інтерв’ю журналу «Профіль». Проте за результатами двох соціологічних опитувань, проведених за останні півроку компанією Research&Branding Group (22—29 січня нинішнього року, вибірка — 500 респондентів, похибка вибірки ± 2%) і Одеською філією Інституту Горшеніна (16—18 квітня 2010-го, вибірка — 1000 респондентів), одесити дуже незадоволені діяльністю міського голови. Рівень його підтримки коливається в межах 11—15% (3—4-те місце), водночас антирейтинг становить від 63 до 70%. У такій ситуації шанси на перемогу в нього є за двох умов. Перша: противники Гурвіца так і не зможуть об’єднатися (як це було на виборах мера Києва). Друге: можливе використання адміністративного ресурсу. Останнє видається майже неймовірним, оскільки за умов сильної владної вертикалі, яку вибудовує нинішній президент, ніхто не закриватиме очі на можливі спроби таких порушень, тим більше з боку члена керівництва партії «Наша Україна». І вже тим паче, коли йдеться про біло-блакитне місто-герой Одесу.

Що ж до тактики Е.Гурвіца на найближчий період, то вона цілком передбачувана — не давати опозиціонерам знайти спільну мову. Для цього, напевно, він докладатиме чималих зусиль. Чи вийде в нього це — покаже час.

У минулому багаторічний губернатор Одеської області Сергій Гриневецький — безперечно, гідна кандидатура. Проте нині він є членом Народної партії, яка входить до Блоку Литвина. В Одесі ж, де за Віктора Януковича в другому турі президентських виборів віддали голоси 72% виборців, основним опонентом чинному мерові за логікою має бути саме представник Партії регіонів. Очевидно, досвідчений Гриневецький сам це розуміє краще за інших. Не випадково під час розмови з кореспондентом газети «Вечерняя Одесса» Сергій Рафаїлович сказав, що не робив жодних заяв щодо своєї можливої участі у виборах мера Одеси і що дорожить оцінкою городян його діяльності на посту народного депутата України. Втім, як казав відомий французький політик і дипломат Ш.Талейран: «Мова дана людині, щоб приховувати свої думки»...

Останнім часом став часто навідуватися до Одеси народний депутат України Сергій Ківалов, що може побічно свідчити про його бажання взяти участь у виборах мера міста. Проте оприлюднення в середині травня результатів соціологічного опитування, проведеного «Південноукраїнським центром гендерних проблем», відповідно до яких Ківалов удвічі випереджає всіх претендентів на посаду мера Одеси, дуже повеселило фахівців і зовсім не сприяло зростанню електоральних симпатій до Сергія Васильовича. Адже добре відомо, що очолює цей центр професор Л.Корміч, завідувачка кафедри соціальних теорій Одеської національної юридичної академії. І «намалювати» у цьому разі потрібну цифру для президента академії, яким є сам Сергій Ківалов, для «соціологів» центру не проблема. Реально ж підтримати Сергія Васильовича на виборах, як свідчать дослідження Research&Branding Group і Одеської філії Інституту Горшеніна, готові 7—8% одеситів, а цього явно не вистачить для перемоги.

Проте річ не тільки в рейтингах. Одеська «фронда» навряд чи погодиться підтримувати його як єдиного кандидата від опозиції. Принаймні про такі наміри ніхто з опозиціонерів не заявляв. І якщо вище керівництво Партії регіонів усе-таки наполягатиме на його кандидатурі, то з великою часткою ймовірності можна твердити, що це приведе до розколу в рядах потенційних кандидатів-супротивників Е.Гурвіца. До того ж в Одесі подейкують про досить тісну дружбу Сергія Васильовича з нинішнім мером і його заступниками М.Кучуком, А.Ворохаєвим, що змушує сумніватися в його опозиційності й навряд чи додасть йому голосів на виборах.

Мабуть, найбільш серйозно претендує на те, щоб стати єдиним кандидатом від опозиції, голова Антимонопольного комітету України, регіонал Олексій Костусєв. Про намір брати участь у виборах він заявляв не раз. А за результатами вже згадуваних соцопитувань, проведених Одеською філією Інституту Горшеніна і компанією Research&Branding Group, саме Олексій Олексійович має реальні шанси на перемогу. Так, у квітні за нього були готові проголосувати 16% виборців і з цим результатом він посідав перше місце в списку можливих претендентів. У цьому його безперечний плюс. Ім’я О.Костусєва добре відоме одеситам, як відомо і те, що він є послідовним прибічником президента Януковича. Досить пригадати, що в 135-му окрузі (Київський район Одеси), де під час президентських виборів він був довіреною особою Віктора Федоровича, за того в другому турі проголосувала найбільша в Одесі кількість виборців — 74%!

І, нарешті, головне. Схоже, саме Олексія Костусєва як єдиного кандидата можуть підтримати впливові опозиційні одеські політики — О.Козаченко і
І.Марков. У цьому разі Костусєв зможе розраховувати й на лояльність найпопулярніших одеських телеканалів, власниками яких є вищезгадані представники опозиції. До того ж Костусєв — принциповий супротивник Е.Гурвіца ще з 1994 року, про що добре відомо в Одесі. Саме цей кандидат зможе на рівних боротися з Е.Гурвіцем на виборах.

Тепер про представників місцевого політбомонду, яких називають ймовірними учасниками місцевих виборів.

Кандидатура Андрія Азарова являє певний інтерес, але ще недосить відома одеським виборцям. Сам Андрій Святославович має претензії до нинішнього міського голови, через якого, як він вважає, постраждав його рекламний бізнес. Але самотужки успішно виступити проти Гурвіца не зможе — не дозволить політична «вага». Найшвидше, підтримає того кандидата, у якого будуть реальні шанси перемогти Гурвіца. Останнім часом у нього склалися добрі стосунки з О.Костусєвим, який надав йому активну підтримку в боротьбі за відновлення знищеного бізнесу зовнішньої реклами.

Регіонал Олексій Гончаренко ще в листопаді 2009 року, за даними соціологічної служби Центру Разумкова (телефонне опитування проводилося 2—8 листопада 2009 р., за випадковою вибіркою опитано в Одесі 1020 респондентів), мав найвищий «мерський» рейтинг — 21,9%. Але після того як у ході виборів президента на політичній арені міста стали активно «світитися» політичні «важкоатлети», його рейтинг помітно знизився і сьогодні він посідає тільки четверте місце. І хоча О.Гончаренко може розраховувати на підтримку тієї частини виборців, які хочуть радикальних змін, але не пов’язують їх із фігурами відомих політиків, він навряд чи стане єдиним кандидатом від опозиції. Та й цілком зрозумілий брак управлінського досвіду (Олексію Гончаренку у вересні виповниться 30 років) у багатьох виборців викликає сумніви в доцільності його обрання на таку непросту посаду.

Немає в Олексія Гончаренка й однозначної підтримки з боку місцевих однопартійців. Їх насторожує не зовсім адекватна самооцінка молодого політика, який, наприклад, у напружений і навіть драматичний період кульмінації президентської кампанії переймався виключно власним піаром. Тоді дійшло до того, що лідер Одеської міської організації ПР Д.Волошенков заявив: Гончаренко не вміє працювати в команді й на порядок денний буде поставлене питання про його перебування в партії.

Колишній народний депутат України Олексій Козаченко — сильна особистість і досить успішний бізнесмен. Він принциповий супротивник Е.Гурвіца, чому чимало посприяли чутки, які виходили з оточення мера і завдавали шкоди репутації Козаченка. Не випадково, кажучи про Е.Гурвіца, він полюбляє повторювати: «Карфаген має бути зруйнований». У нього склалися доволі дружні стосунки з багатьма опонентами
мера, зокрема з І.Марковим і
О.Костусєвим. Олексій Козаченко — власник популярного в Одесі телеканалу «Град», що могло б стати додатковим козирем під час виборчої кампанії. Але, схоже, він розуміє, що в прямому «поєдинку» не зможе перемогти Е.Гурвіца. А тому може приєднатися до об’єднаної команди, яка виставить на виборах єдиного кандидата проти Е.Гурвіца. Понад те, публічно заявив, що готовий очолити штаб цієї об’єднаної команди.

Кандидатура Ігоря Маркова викликає прямо протилежні почуття в різних людей. Є в нього і прибічники і вороги. Він — один із найбільш відомих представників опозиції, затятий супротивник Е.Гурвіца. Людина, яка ризикує в цій боротьбі не тільки своїм бізнесом, а й особистою безпекою (проти нього не раз порушували, а потім закривали кримінальні справи, доходило й до штурму його офісу підрозділами силовиків).

Спочатку Ігор Марков планував боротися за посаду мера самостійно. Експерти не виключали, що певну підтримку йому міг би надати віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко (на виборах президента України Марков та його партія «Родина» офіційно підтримали кандидатуру Сергія Леонідовича). До того ж Ігор Марков — власник популярного в Одесі телеканалу «АТВ», що також могло відіграти не останню роль під час виборчої кампанії. Проте тверезо оцінивши свої шанси (його рейтинг, за оцінкою соціологів вищезгаданих компаній, коливається в межах 3—4%, хоча за партію «Родина», за даними Одеської філії Інституту Горшеніна, у квітні було готово проголосувати вдвічі більше виборців), вирішив підтримати О.Костусєва і заявив, що у разі, якщо тому з якихось причин балотуватися не дозволять, інших кандидатів не підтримуватиме, на вибори піде сам і дасть Е.Гурвіцу жорстокий бій.

Отакий вигляд менш ніж за півроку до можливих виборів має розклад політичних сил в Одесі. Звичайно, до виборів у списку претендентів можуть з’явитися нові імена (скажімо, Руслан Боделан), та й самі вибори восени, можливо, не відбудуться. Але поки що ситуація видається саме такою і навряд чи найближчим часом істотно зміниться.

Залишається додати, що в цьому місті найбільшу підтримку має Партія регіонів. І від того, наскільки швидко регіонали, які претендують на посаду мера, зможуть досягти компромісу, багато в чому й залежатиме результат виборчих перегонів. Найшвидше, на виборах мера Одеси в жорсткій сутичці зійдуться старі закляті супротивники — Едуард Гурвіц і Олексій Костусєв. Це буде безкомпромісна боротьба двох особистостей і двох ідеологій (Костусєв — член президії політради Партії регіонів, Гурвіц — член політради партії «Наша Україна»). А ми дістанемо змогу стати свідками завершення суперечки, розпочатої ними ще в 1994 році...