ХТО БІЛЯ АПАРАТУ?

Чотириста п’ятдесят слуг народу, які голосують, виступають із трибуни і клянуться перед телекамерами в любові до виборця, — лише надводна частина айсберга під назвою «Верховна Рада». Майже дві третини цього масиву приховані від очей і називаються малопривабливим словом «апарат». Саме він відповідає за те, щоб народних обранців вчасно нагодували, щоб вони повноцінно відпочили й мали інформаційне забезпечення, — а це вже половина успіху законодавчого процесу. І тому роль цих людей у вітчизняній законотворчості хоч і малопомітна, однак практично неоціненна. Депутати приходять і йдуть собі, а апарат вічний. Щоправда, інколи відбуваються парламентські революції, і тоді міняється не лише загальнополітичне, а й апаратне командування. У лютому 2000 року кабінет Леоніда Горєвого, який керував секретаріатом Верховної Ради з 1992 року, змінив свого хазяїна. В’ячеслав Коваль, чия адміністративно-канцелярська наука почерпнута лише з роботи в секретаріаті Народного руху України, порушив усі традиції, прийшов на посаду керівника апарату Верховної Ради, можна сказати, із революційних барикад. І хоча сьогодні він запевняє, що з активним політичним життям, з огляду на нинішній свій статус, розпрощався, обізнані люди кажуть, що портфель головного парламентського апаратника В’ячеслав Станіславович готовий із радістю поміняти на кермо влади в Русі. І лише чекає нової революційної ситуації. Цього разу — у партії.

— В’ячеславе Станіславовичу, всюдисущого впливу парламентських виборів, очевидно, не уникнути і вашому відомству. Які зміни, пов’язані з передвиборною кампанією, очікуються в роботі апарату Верховної Ради?

— Надмірної політизації парламенту в найближчі півроку, звісно, не уникнути. Однак що стосується діяльності парламентського апарату, з політикою він не має нічого спільного. Хоч працювати буде трохи складніше, принципових змін у функціях апарату не відбудеться. Їх і не має бути. Хіба лише чіткіше дотримання процедури, регламенту роботи. І тоді не виникне жодних проблем.

— Однак на діяльності всього парламенту та його апарату, як важливої складової, позначається не лише передвиборна ситуація, а й наближення закінчення повноважень нинішніх народних депутатів. Когось ще не оквартирили, десь не завершено бюрократичної процедури проходження фінансових документів — треба встигнути підтягти «хвости», а отже, працювати в активнішому режимі.

— Взагалі-то є план. План роботи, розроблений у комітетах Верховної Ради, схвалений головою парламенту. Відповідно до нього апарат і діятиме, попри вибори чи підготовку до них. Головне завдання апарату ВР — організаційне забезпечення діяльності парламенту. Він не є політичним органом, якому властиві симпатії та антипатії. Його функції чітко виписані, а робота підпорядкована затвердженому плану. Тому якихось авральних робіт із підтягування «хвостів» просто не може бути. А що стосується квартир, то всіх депутатів, котрі їх потребували, вже ними забезпечено.

— Наскільки я пам’ятаю, під кінець діяльності попереднього парламенту досить болісно вирішувалося питання, як бути з такими новоселами: забирати у них службове житло чи махнути рукою на держвласність. Корпоративна солідарність, зрештою, взяла гору над ідеалами справедливості, і було ухвалено спеціальну постанову, що дозволяє депутатам, які «йшли», залишити квартири собі. Як це питання вирішуватимуть цього разу?

— Зараз такого питання не існує.

— Чому?

— Бо квартири народним депутатам давали не як службове житло.

— Чого б це?

— На підставі закону про статус народного депутата. Нового.

— Отакої! Та якщо так буде й далі, то недалекий час, коли в столиці виросте цілий район, заселений колишніми депутатами.

— Є такий вислів: «Демократія — це нічого, а процедура — це все». Слід лише виписати її. Ось в інших країнах, наприклад, існує фонд депутата. Погляньте, які умови праці у парламентаріїв США, інших держав.

— Так, але в цих державах не лише парламентарії, а й решта народу живе трохи інакше, ніж в Україні.

— Ми в Україні живемо, маючи ментальність, з одного боку, начебто демократичну, а з другого — ту, яка й була. Невже народні депутати — не такі, як решта людей? Ми ж усі однакові. А коли ми хочемо, щоб існував нормальний парламент, щоб депутати нормально працювали, щоб вони справді були представниками народу, потрібно забезпечити відповідні умови їхньої діяльності. На якому рівні? Це має визначити суспільство...

— ...через своїх представників у парламенті. Скажіть, а керований вами апарат бере участь у розподілі житла серед депутатів?

— Апарат ніколи не був причетний і не причетний до розподілу житла. Розподіляє житло, відповідно до регламенту, Комітет із питань регламенту й організації роботи Верховної Ради. Він визначає, чи має право народний депутат, відповідно до закону, отримати житло, і яке житло. А апарат ВР опікується будівництвом цього житла.

— Однак, якщо вірити положенню про апарат Верховної Ради, ви повинні здійснювати фінансування парламенту, забезпечувати соціально-побутові та житлові умови народних депутатів, піклуватися про матеріально-технічну базу Верховної Ради, а також оперативно керувати держмайном, яке обслуговує її діяльність. Для всього цього апарату надано статус юридичної особи, що має власну печатку, самостійний баланс, поточні бюджетні та інші рахунки в банках. І при цьому ви стверджуєте, що ваша структура жодним чином не причетна до розподілу матеріальних ресурсів?

— Окрім названих вами, апарат має ще чимало функцій: науково-правове забезпечення діяльності Верховної Ради, організаційне, документальне, інформаційне, комп’ютерне. Однак усі свої функції ми виконуємо відповідно до постанов і рішень парламенту. Ми не ініціюємо і не розподіляємо.

— А скільки квартир депутатам виділено, ви можете сказати?

— У нинішньому скликанні квартири отримали 145 народних обранців і 17 працівників апарату, хоча з них потребують житла 300 чоловік.

— Скільки людей усього працює в апараті?

— 869.

— Ого! То, з огляду на чисельність «війська», яким ви командуєте, керівник парламентського апарату — постать набагато вагоміша за голову парламенту.

— Це не так уже й багато, якщо врахувати всі підрозділи настільки складної структури, як апарат ВР. 53 особи працюють у секретаріатах фракцій, у середньому по п’ятнадцять — у комітетах. Існує кілька управлінь: головне організаційне, головне юридичне, науково-експертне, зв’язків з місцевими органами влади, управління кадрів та інші. Керує ж усім цим голова парламенту. Він — перша особа у Верховній Раді.

— А який загальний кошторис витрат у парламенту?

— Нинішнього року близько 158 мільйонів.

— Вам вистачає цих грошей?

— Ну, ми ж не можемо бути в країні якимсь оазисом благоденства. Коли формується державний бюджет, Кабінет міністрів пропонує для парламентського кошторису певну суму. Як і кожен господарський орган, Кабінет міністрів зазвичай занижує потреби. Верховна Рада, як і кожен інший орган, якого стосується питання фінансування, висуває зустрічну пропозицію, що перевищує суму кабмінівської. А потім починаються пошуки компромісу, оскільки істина, як відомо, посередині.

— В’ячеславе Станіславовичу, ви заступник голови Народного руху України. Скажіть, у якому відсотковому співвідношенні у вас поєднуються державний службовець і партійний функціонер?

— Відповідно до норм закону про державну службу або правил поведінки держслужбовця, не забороняється проводити громадську та політичну діяльність після роботи. Так я і чиню. Зазвичай у мене чимало обов’язків і завдань як у заступника голови НРУ. Я їх виконую. Але у вільний від роботи час. Для цього є неділя, вечір, ніч, зрештою.

— Однак ваше ім’я пов’язують зі ще однією політичною структурою, чий лідер — один із ваших начальників у парламенті. І у зв’язку з цим дехто навіть запевняє, що апарат Верховної Ради здебільшого обслуговує потреби не так спікера, як його першого заступника...

— Скільки існуватиме суспільство, стільки існуватимуть чутки. У мене два керівники: один — голова Верховної Ради України Іван Плющ, другий — лідер Народного руху України Геннадій Удовенко. Коли я очолив апарат ВР, у керівництві парламенту вже були представники трьох фракцій: НДП, СДПУ(о) та «Відродження регіонів». У керівництві ж комітетів — ще ширша палітра політичних сил. І якби в діяльності керівника апарату з’явилися якісь перекоси на користь тієї чи тієї фракції, гадаю, питання про його заміну стояло б у сесійному залі вже через тиждень. Адже все контролюється. Не можна ж винести законопроект члена НРУ першим на розгляд у певний сесійний день. Якщо немає підстав. Відповідно до розподілу обов’язків між главою парламенту та його заступниками, перший віце-спікер відповідає за розклад засідань і порядок денний сесії. І тому справді, якщо з’являюся в залі, я більше спілкуюся з Медведчуком. Але це тому, що вся оперативна робота, наприклад підготовка порядку денного на завтрашній день, лежить на ньому. Я з ним погоджую багато питань. А з цього робляться висновки про тісні зв’язки чи велику любов.

— Ага! А ваш прихід на цю посаду після лютневої революції в парламенті був обумовлений виключно вашим хистом до апаратно-канцелярської роботи?

— Верховна Рада — політичний орган, де все відбувається в результаті політичних домовленостей, у тому числі обрання парламентського керівництва...

— Однак, наскільки я зрозуміла з ваших слів, керівник апарату ВР — постать не політична?

— Звісно, не політична. І тому, відповідно до закону, я склав повноваження народного депутата.

— І все ж таки саме в результаті політичних домовленостей колишнього голову апарату ВР Леоніда Горєвого, який пережив на своїй посаді не одну зміну парламентського керівництва, замінили на представника однієї з впливових партій В’ячеслава Коваля.

— Мій попередник сам написав заяву про відставку. Його ніхто не знімав. Зараз він працює радником голови Верховної Ради України. У мене з Леонідом Єгоровичем нормальні стосунки, він допомагав мені ввійти у курс справ.

— І, напевно, вам було цікаво ознайомитися з результатами роботи спеціальної парламентської комісії, що розслідувала матеріально-фінансову діяльність поваленого керівництва ВР?

— Так, я читав той звіт. Із чимось у ньому згоден, із чимось — ні. Знаю одне: зараз у цій сфері все робиться відкрито. Якщо на всіх чогось не вистачає, ми кидаємо жереб, кому дістанеться. Ось приходить замість потрібних чотирнадцяти нових автомобілів усього три, відбувається засідання управління справами, і на ньому лунає оголошення: «Шановні, є три автомобілі, прошу розіграти».

— Невже не було жодного випадку, щоб якась із політичних сил, представлених у парламенті, не спробувала використовувати апарат ВР у своїх інтересах?

— Це практично неможливо. В українському парламенті 14 груп і фракцій. Усі вони відстежують події. І кожен народний депутат не гірше за мене знає регламент і порядок проходження законопроектів. Ну, як можна вплинути?

— Ви балотуватиметеся знову в депутати?

— Якщо мене введуть до партійного списку, то так.

— З огляду на вашу партійну посаду, це більш ніж імовірно. А чи не вплине ваша передвиборна діяльність на якість роботи апарату ВР?

— Якщо ви пам’ятаєте, під час минулих виборів прем’єр-міністр України очолював список НДП. Сьогодні, за даними засобів масової інформації, близько десяти міністрів висловили намір брати участь у виборах. Якщо я піду не по мажоритарному округу, що вимагає від кандидата щоденної кропіткої роботи, а буду введений у партійний список, то не думаю, що це завадить мені виконувати функції в цьому кабінеті.

— На вибори ви працюватимете ночами й у вихідні дні?

— Лише у вихідні.