ХАННЕ СЕВЕРІНСЕН: МИ ХОЧЕМО ДОПОМОГТИ, АЛЕ ДО НАС НЕ ДУЖЕ ПРИСЛУХОВУЮТЬСЯ

На початку тижня Україною поширилися чутки, що пані Северінсен у Києві. Я увімкнув телевізор і не побачив. Перемкнув канал — і знову не побачив. Потім розгорнув газету — з тим самим результатом. Перші ознаки того, що перебування головного доповідача про ситуацію в Україні від Ради Європи пані Ханне Северінсен не є чуткою, з’явилися, коли я почав слухати західні й окремі національні радіоголоси. Остаточно ж я переконався у перебуванні пані Северінсен у столиці, коли на власні очі побачив її під час спільного засідання журналістської організації «Хартія-4» та Комісії з журналістської етики. Вона таки справді була в Києві. Я — свідок.

— Моє перше запитання більш філософське. За 12 років після зруйнування СРСР стало зрозуміло що пострадянські країни поводяться не так, як очікувалося, — не дуже демократично все рухається. При тому Європа продовжує досить м’яко впливати на уряди цих країн — пропозиції, попередження, поради. Чи не думаєте ви якось змінити інструмент впливу?

— Для нас у Раді Європи найважливіше, щоб з’явилися умови для верховенства права. Ми як організація Ради Європи не можемо запропонувати цим країнам ані ринку, ані безпеки. Ми — лише спільнота, що дотримується певних норм, які поділяють усі її члени. Ми найбільше покладаємося на законотворчий процес, на встановлення відповідної правової та нормативної бази, на реформу судочинства і на свободу преси. Бо без вільної преси нікому буде писати про те, що відбувається в суспільстві, і суспільство без контролю преси, цієї четвертої влади, як ми її називаємо, перетворюється на анархічне суспільство, де метиковані люди збагачуються, а решта — дуже швидко зубожіють. Звичайно, якби в наших країнах когось запитали, чи преса є вільною, то відповідь була б ствердна. І варто мені як політику сказати якесь слово, як його одразу підхопить преса. Я не можу сподіватися, що якесь моє неправдиве слово або хибний вчинок залишаться поза увагою преси. Тому в наших країнах політик має бути найчистішим із чистих, інакше те, що є нечистим у політика, вийде на поверхню в першу чергу. В Україні інколи складається таке враження, що преса тут може відображати тільки те, що санкціонується пропрезидентськими колами. Якщо ж ти виходиш за межі цих кіл, то, виявляється, тим самим наражаєшся на небезпеку.

— На яку допомогу з боку РЄ може розраховувати Україна?

— Я хочу вам сказати, що в нас замало коштів, і ми робимо все що можемо. Зараз ми налагодили зв’язки із фондом «Відродження», працюємо й з ОБСЄ, намагаючись залучити кошти для допомоги Україні. Це вже треті вибори в Україні, до яких я наближаюся. І можу сказати, що під час попередніх виборів я як представник РЄ мала більше уваги з боку журналістів, вони здавалися сміливішими і мене багато показували по телебаченню. Я намагалася використати всі можливості для того, щоб звернутися безпосередньо до Президента або до президентської адміністрації із закликом оголосити мораторій на податкові перевірки, принаймні на час виборів, але на мій заклик не було відповіді, хоча я помічала певні зміни у зв’язку з моєю присутністю і з моїми закликами. На жаль, нині відчуваю, що цього немає. Набагато важчим став доступ до електронних ЗМІ, тому, з огляду на це, ми намагаємося виступати разом з іншими організаціями, аби в такий спосіб відстоювати нашу позицію.

— Чи має РЄ план дій щодо України напередодні і під час виборів президента?

— У лютому я приїду зі своєю місією на тиждень. І якщо щось станеться надзвичайне — якісь поправки до Конституції, — то ми ще раз приїдемо у зв’язку з цим у травні. Такий план був у нас на попередніх виборах. За нашою процедурою, ми формуємо групу із п’яти осіб, що репрезентують різні політичні сили, з яких складається Рада Європи. Ми плануємо приїхати в Україну на початку вересня, за п’ять-шість тижнів до виборів. Під час попередньої виборчої кампанії ми багато спілкувалися з Центральною виборчою комісією, однак відвідували й місцеві комісії, щоб дізнатися, які вади, чого бракує, чи не використовуються адміністративні ресурси; намагалися закликати їх до сумлінної праці під час виборів. Ми всі — парламентарі і повинні час від часу відвідувати свої округи та своїх виборців, тому не можемо постійно бути в Україні. Ми підтримуємо тісний контакт з організаціями, чиї спостерігачі постійно перебувають в Україні — ОБСЄ, скажімо. Ці люди почнуть спостереження уже з липня, і ми маємо значною мірою покладатися на їхні звіти. Під час виборів їхня присутність буде відчутною. У день виборів ми плануємо роз’їхатися по різних регіонах України, потім зберемося разом і поділимося нашими враженнями та складемо звіт. Але, безперечно, наш досвід буде обмеженим, відтак значною мірою спиратимемося на матеріал, який дадуть нам інші постійні спостерігачі в Україні, з якими співпрацюємо.

— Коли ви востаннє спілкувалися з Президентом Кучмою, і чи входить це в коло ваших обов’язків?

— У травні нинішнього року ми з ним зустрічалися, але тоді я була у складі цілого комітету. Я мала зустрітися з Президентом напередодні попередніх виборів, мені обіцяли таку зустріч. Із огляду на цю обіцянку, я підготувала свою заяву, що, пригадую, складалася з трьох пунктів, але коли наблизився час цієї зустрічі, то виявилося, що Президент перебуває поза межами країни. Натомість ми зустрілися з керівником президентської адміністрації і виголосили свою заяву. Три частини заяви стосувалися наступного: по-перше, адміністративного ресурсу та тиску на ЗМІ; по-друге, ліпшого доступу для опозиційних сил до ЗМІ; третій пункт стосувався поліпшення підготовки районних виборчих комісій, бо, відвідавши їх, ми побачили там повний розгардіяш. Деякі з цих комісій були не готові до виборів зовсім. Я бачила, що багато хто з їх членів не знав, як слід діяти, особливо по закінченні виборів, не знав, коли починається підрахунок голосів. Нам сказали, що ця заява приймається, потім її дуже широко висвітлювали ЗМІ, однак нічого не було зроблено. ОБСЄ та її підрозділ висунули певні передбачення стосовно того, що може становити перешкоду для проведення виборів. І були попередні прогнози, які згодом повністю справдилися. Ми намагалися заздалегідь ці прогнози репрезентувати, але, на жаль, до нас не дослухалися.