Гроші, підпис, два стволи…

"...На хабарі в 250 000 доларів СБУ затримала працівників центрального органу виконавчої влади. "За один папірець, тільки за право підписання папірця. У кого? В оборонних підприємств. Це не просто корупція - це мародерство", - заявив Петро Порошенко".

У травні 2015 року під час відвідання навчального центру Сухопутних військ Збройних сил України "Десна" президент Петро Порошенко поставив перед вітчизняним бізнесом завдання: Україна має ввійти в ТОП-5 світових експортерів озброєнь.

Це завдання не таке вже й нездійсненне, коли оцінити потенційні можливості підприємств оборонки, які за наявності нормального фінансування й ефективного менеджменту могли б у короткий термін налагодити серійний випуск зразків озброєнь і військової техніки, розроблених в Україні в минулі роки.

За рамками цієї статті залишимо два питання.

Перше. Президент воюючої країни, він же верховний головнокомандувач армії, яка нині веде бойові дії "луком і стрілами", насамперед має перейматися забезпеченням її підрозділів новітнім озброєнням і бойовою технікою, а не націлювати вітчизняний ОПК на входження в ТОП-5 експортерів зброї.

І друге. Чи знає Петро Олексійович справжній стан справ в оборонно-промисловому комплексі?

Дуже хочеться сподіватися, що для президента не стануть шоком дані SIPRI (Stockholm International Peace Research Institute), згідно з якими в 2014 році "лідер" української оборонної промисловості Державний концерн "Укроборонпром" з 58-го місця, яке він посідав роком раніше, опустився на 90-те, а обсяг його продажів військової продукції знизився майже вдвічі. Цю інформацію менеджери концерну охороняють як особливо важливу державну таємницю.

Ні в п'ятірочку, ні в десяточку, ні в двадцяточку Україна вже не потрапить, бо на шляху реалізації амбіційного плану президента з'явилися мародери.

Мародери з експортного контролю

Державна служба експортного контролю - далеко не публічний орган виконавчої влади. Багато громадян не завжди навіть здогадувалися, чим ця організація займається. Аж поки раптом СБУ не затримала під час одержання хабара одного з її керівників.

А от підприємствам оборонної промисловості, особливо тим, що експортують озброєння і продукцію подвійного призначення, ця контора знайома не з чуток.

Експорт озброєнь в Україні завжди був сферою президента. Петро Олексійович у цьому плані не виняток. Нагорі президентської вертикалі з контролю над експортом зброї - Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, яку очолює перший заступник секретаря Радбезу близький соратник президента Олег Гладковський (у минулому Свинарчук). А тому частку відповідальності за продеклароване гарантом мародерство несе і він сам. Не можу не зазначити, що членами згаданої комісії є керівники спецслужб, Міноборони, МЗС, Мінекономрозвитку. Особливу роль у підготовці її засідань відіграє Держекспортконтроль, очолюваний нині Юрієм Терещенком, людиною не новою у цій сфері.

Сказати, що О.Гладковський не знає про неподобства, що кояться в Держекспортконтролі, не можна, бо його неодноразово інформували про це підприємства-експортери.

Так, у середині січня 2015 року до апарату Радбезу звернулася Державна фірма "Укрінмаш", що ніяк не могла домогтися розгляду Ю.Терещенком заявки на реалізацію зовнішньоекономічного контракту з Республікою Чад. Вона поінформувала, що невиконання зобов'язань може призвести до зриву контрактів на суму понад 6 млн дол. США. Нормативно-правові акти уряду передбачають обмеження строку розгляду заявки до 30 днів. У крайньому разі, за відсутності повного комплекту документів, його може бути подовжено до 90 днів. Але й цих термінів чиновники не дотримують.

У своєму листі на ім'я О.Гладковського президент АТ "Мотор Січ" В.Богуслаєв улітку поточного року зазначив, що Держекспортконтроль сприяє ненавмисно захопленню іноземними компаніями та авіаремонтними підприємствами ринку авіаційних послуг у Перу, Непалі, Хорватії, ОАЕ, Екваторіальній Гвінеї, Білорусі, Казахстані, Папуа-Новій-Гвінеї. Зрозуміло, що в умовах жорсткої конкуренції повернути контроль над цими ринками дуже складно, а в низці випадків узагалі неможливо. Формулювання щодо "ненавмисного сприяння" Держекспортконтролю іноземним конкурентам досить м'яке, а тим часом цілком могло б стати предметом для вивчення цієї ситуації українськими спецслужбами.

Більше того, Державний концерн "Укроборонпром" поінформував Радбез і Кабмін про проблеми, що виникають з отриманням в очолюваної Ю.Терещенком служби дозволів на експорт продукції учасником концерну підприємством "Спецтехноекспорт" у рамках семи зовнішньоекономічних контрактів, і про те, що це не тільки створює проблеми для репутації українських підприємств на зовнішніх ринках, а й завдає конкретних матеріальних збитків. Звісно, у цьому випадку оцінка дій чиновників уже переходить у площину Кримінального кодексу і може кваліфікуватися за статтями про посадові злочини.

Аналогічний лист надійшов до концерну і від підприємства ФЕД, де зазначено: Держекспортконтроль порушує всі встановлені строки розгляду заявки на експорт продукції до Китаю, що може призвести до втрати контракту вартістю 1 млн дол.

Ці приклади свідчать про створення умов для "стимулювання" чиновниками експортного контролю підприємств-експортерів для прискорення рішення видачі тих самих папірців, про які казав президент.

Системний характер поборів з підприємств підтвердила Служба безпеки України, що прихопила під час отримання хабара високопоставленого чиновника С.Головатого, близького товариша Ю.Терещенка. Саме в С.Головатого були на розгляді заявки підприємств на експорт. Саме він і зволікав з їх розглядом, доки не домагався "потрібного результату".

За словами оперпрацівників СБУ, операція із захоплення хабарника, обшуки в службових приміщеннях і за місцями проживання чиновників - просто-таки готовий сюжет для голлівудського блокбастера. Чого вартий лише спущений на оперативників пес, якого вони змушені були застрелити! Або знайдене у службовому кабінеті, за даними нашого джерела в Держекспортконтролі, повне досьє на керівника української спецслужби Василя Грицака! На папці було написано: "Передати особисто Юрію Федоровичу". Здавалося б, навіщо керівникові експортного контролю Юрієві Федоровичу збирати дані про родичів, рахунки, власність і місця проживання керівника спецслужби? Як ці дії кваліфікувати? Підготовка замаху, компрометація, шпигунство?

Чи знав голова експортного контролю, що виробляють його підлеглі? З упевненістю можна сказати, що знав, оскільки звернення від підприємств про зволікання з розглядом заявок надходили на його ім'я з гідною заздрощів регулярністю. Текст подібних звернень не відрізняється по суті від листа на його адресу з державної фірми "Укрінмаш" від 16.01.2015 №27/12-401.

Той, хто хоч почасти знайомий з діяльністю оперативних підрозділів, знає, що захопити хабарника на місці злочину досить складно, а його злочинну діяльність доводиться ретельно документувати задовго до проведення операції. Можна тільки здогадуватися, який обсяг оперативної інформації та які епізоди з життя мародерів задокументувало СБУ. Ще складніше проводити такі заходи щодо високопоставлених чиновників, бо, звичайно ж, кожен з них має дуже серйозний "дах", який і зараз трудиться не покладаючи рук, аби ниточки слідчих не потягнулися до нього. Ну а як інакше можна розцінити той факт, що ні Кабінет міністрів, ні міністр економічного розвитку, через якого спрямовується діяльність зазначеної служби, не ухвалили досі рішення про проведення службового розслідування? Чому не створено комісії для функціонального обстеження органу виконавчої влади, де виявлено кричущі факти хабарництва? У нормальній державі таке явище могло б призвести навіть до урядової кризи! А в нас керівник уряду продовжує зберігати гробове "кришування". Своєрідний обмін "люб'язностями" з Банковою, якій не дуже хотілося б роздмухувати скандал, пов'язаний з торгівлею зброєю - сферою президентських інтересів?

Чи здатна Служба безпеки України встановити мародерів з інших міністерств, відомств, організацій, підприємств, а також уряду й адміністрації президента, що сприяли пишному розквіту хабарництва й корупції у сфері торгівлі зброєю?

Чи хтось здатен у країні проаналізувати законодавство, постанови й розпорядження уряду, відомчу нормативно-правову базу, що створюють середовище для хабарництва й корупції?

Маємо щодо цього великі сумніви!

Деякі епізоди з життя чиновників інших відомств свідчать про те, що вірус хабарництва вразив не тільки Держекспортконтроль.

Мародери з Міноборони

У березні 2014 року уряд видав секретне розпорядження, яким зобов'язав експортерів погоджувати з Міноборони України номенклатуру товарів військового і подвійного призначення, що передбачається для реалізації на зовнішньому ринку. В умовах необхідності першочергового забезпечення збройних сил бойовою технікою та озброєннями цей крок міг би бути виправданий. Але так уже повелося в нашій країні, що практично будь-яка добра ідея може перетворитися на годівницю для чиновників. Цей випадок - не виняток.

Спочатку в Міноборони якось засумнівалися, що військові чиновники зможуть уповні реалізувати доручення уряду щодо покладеної на нього невластивої функції у сфері торгівлі озброєнь. У червні минулого року Міноборони навіть надіслало до Держекспортконтролю листа, спробувавши відмовитися від експертної, консультаційної та інформаційної допомоги суб'єктам господарювання, що планують експортні поставки озброєнь. Однак по якімсь часі, напевно побачивши кількість ходаків, що намагаються отримати від Міноборони позитивне рішення, військові чиновники цілком органічно вписалися в тему.

Невдовзі виникла досить цікава схема, в якій ключові ролі взяли на себе Держекспортконтроль і Міноборони, а другорядні поділили між собою спецслужби, МЗС і Мінекономрозвитку. Можна було б звичайно згадати й комісію О.Гладковського, але, швидше за все, вона грає роль статиста, лише надаючи практикованій чиновниками схемі "віджиму" видимості законності й виправдовуючи її необхідністю зміцнювати обороноздатність країни.

Реалізується схема "віджиму" в такий спосіб. Підприємство подає до Держекспортконтролю заявку на проведення попередньої експертизи товару та реєстрацію як суб'єкта міжнародних передач товарів. Далі чиновники цього відомства надсилають до Міноборони запит, формулюючи його на кшталт: а чи потрібні нашим збройним силам танки, літаки, БТРи, боєприпаси? Зрозуміло, що представники постачальних підрозділів армії на таке запитання ніколи негативної відповіді не дадуть. Армії потрібні і танки, і літаки, і все інше теж!

Випадки бувають просто анекдотичні. Держпідприємство "Укроборонсервіс" у липні 2015 р. звернулося до Міноборони з проханням погодити поставку запчастин до танків у рамках контракту з Марокко. При цьому "Укроборонсервіс", зважаючи на "особливості" діяльності схемотехніків з оборонного відомства й експортного контролю, отримав від усіх ремонтних підприємств концерну "Укроборонпром" відповіді, що їм ці запчастини не потрібні. Яким же було здивування керівників "Укроборонсервісу", коли з Міноборони надійшов лист за підписом полковника В.Шостака, який повідомив, що на сьогодні "існує нагальна потреба в запчастинах і комплектуючих для танків Т-72, Т-64 на державних підприємствах оборонно-промислового комплексу, що входять до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Не можу сказати, наскільки переконливими були "аргументи" "Укроборонсервісу" для заступника міністра оборони І.Павловського, але повторне звернення підприємства в Міноборони дозволило все-таки відправити партію запчастин у Марокко. Чому позиція військових чиновників раптом помінялася на 180 градусів? Може, сильно розпереживалися, що буде зірвано мільйонний контракт з Марокко?

Поле для вивчення "аргументації" щодо видачі Міноборони дозволів на експорт продукції військового та подвійного призначення після кількаразових відмов окреслено. Діло за малим - ретельно досліджувати поліпшення матеріального становища чиновників, що беруть у цьому процесі активну участь. Приблизно за такою ж схемою, яку використовувало СБУ при захопленні чиновника з Держекспортконтролю.

Та не тільки спецекспортери потрапили під "віджим" Держекспортконтролю, а й підприємства, що експортують продукцію цивільного призначення, які навіть не уявляли собі вигадливості дій українського чиновництва.

Яскраве свідчення цього - ситуація з підприємством "ТОВ "Мотордеталь-Конотоп", яке не один десяток років виробляло на експорт гільзи циліндрів для двигунів внутрішнього згоряння. Я спеціально згадую про цей випадок, бо саме із цим підприємством пов'язують події в Держекспортконтролі. Практично всі двигуни для вантажних і легкових автомобілів мають таку гільзу. І тут, як грім серед ясного неба, УСБУ в Сумській області починає досудове розслідування порушення підприємством Порядку міжнародних передач товарів. Раптом з якогось моменту ці гільзи стали товарами військового призначення! До Міноборони з СБУ відправляють запити на проведення експертизи цих товарів для визначення можливості їх використання у військовій сфері. І тут гора народила мишу! Міноборони вважає, що ці гільзи використовуються як деталі двигунів внутрішнього згоряння, які у свою чергу встановлюються на військові вантажівки й тягачі і належать таким чином до товарів військового призначення.

Для громадськості такий експертний висновок можна сформулювати приблизно так: олівець є майном військового призначення, бо його використовують для нанесення стрілок на військовій карті. Природно, що в цьому випадку відповідь Міноборони мала бути зовсім іншою: контролю не підлягають і до товарів військового призначення не належать деталі, агрегати, запасні частини й комплектуючі вироби, які використовують для товарів військового призначення, якщо вони мають цивільне (загальнопромислове) призначення або виготовлені для використання у продукції військового та цивільного призначення за єдиними вимогами. Все це викладено в тій же постанові, на яку посилається Міноборони, видаючи свій негативний експертний висновок.

Для чого й кому знадобилося створювати проблему навколо цього підприємства? Зрозуміло кому! Тому, хто від самого початку чудово знав, що питання вирішується без жодних проблем - отриманням грамотної експертної оцінки. А стимулом для підприємства домогтися позитивного рішення, можливо, став примус до давання хабара.

Таких ситуацій набереться не один десяток, а то й сотень. Виявилося, що до списків заборонених до експорту Міноборони товарів потрапили навіть 29 покришок для вантажних автомобілів, які одне з українських підприємств планувало поставити в Туркменістан.

Якщо провести детальний аналіз контрактів, зірваних за волюнтаристським рішенням військових чиновників, набіжить не один мільйон недоотриманого прибутку. А може, провести відповідну експертизу і подати на них до суду?

Мародери-реформатори з ДК "Укроборонпром"

Щороку в передноворіччя в Державному концерні "Укроборонпром" з'являються "контракти". Ні, це не відоме видання, це, швидше, стара традиція керівників концерну виправдовувати свою неспроможність якимись зопалу підписаними зовнішньоекономічними контрактами на експортні поставки українських озброєнь на багато сотень мільйонів доларів. Біда не в тім, що наявні потужності вітчизняних підприємств не дозволяють виробити всі ці "гори" зброї, а в тім, що мета всіх цих акцій створити для Банкової і Камєнєва ілюзію благополучності ситуації в українському ОПК - нібито зростають неіснуючі доходи концерну, відбуваються реформи у сфері виробництва та реалізації озброєнь, підписано великі, майже доленосні контракти - то на імпорт, то на експорт - з якимись посередниками в якихось країнах на якісь сотні мільйонів доларів, що в найкращому разі виявляються протоколом про наміри. Ну й найголовніше. Вимовляти все це потрібно пошепки, в єдине головне в державі вухо, щоб у жодному разі не розголосити державної таємниці і щоб ні в кого не виникло бажання перевірити, що ж насправді відбувається в цій сфері.

Уже хто-хто, а Петро Олексійович, будучи й секретарем Радбезу, і найбільшим дипломатом у країні, і міністром економічного розвитку, і, нарешті, президентом, чудово знає, як зняти цю глейку локшину з вух. Чому б просто не спитати дипломатів і розвідників - а що ми там підписали? Адже будь-який багатомільйонний контракт, крім політичної площини, потребує серйозного економічного обґрунтування, вивчення наукової, конструкторської, ресурсної та виробничої бази. Не пригадую, щоб в Україні за останні роки хоч хтось дав серйозну експертну оцінку реальній ситуації в оборонно-промисловому комплексі. І тоді слова про входження України в ТОП-5 експортерів зброї навряд чи пролунали б з вуст президента.

Невже колишній міністр економічного розвитку П.Порошенко, працюючи в уряді втікача Азарова пліч-о-пліч з міністром оборони втікачем Саламатіним, досі не зрозумів, як функціонує побудована ними система "Укроборонпрому" - підприємства, націленого не на збільшення експорту озброєнь і завоювання нових ринків, а на створення надбудови для максимального "висмоктування" коштів з зовнішньоекономічних контрактів на користь мародерів з високопоставленого менеджменту.

Можливо, президент не в курсі, що таке комісійна винагорода спецекспортерів, як формуються маркетингові витрати, кому виплачується агентська винагорода? Цілком можливо, що звіти Державного концерну "Укроборонпром" не рясніють подібними цифрами. А не завадило б! Мені здається, що, будучи обізнаним у тому, які суми "пролітають" у кабінетах на третьому поверсі будинку концерну, Петро Олексійович не розмахував би в ефірі телебачення папірцем вартістю 250 тис. дол. США.

Не приховуватиму, навіть у Саламатіна були скромніші апетити, ніж у молодореформаторського менеджменту "Укроборонпрому". За деякими контрактами "агентські" можуть сягати 40%. Перевірити ці цифри буде неважко. Просто для вивчення цього питання треба направити в концерн прокурора або оперпрацівника, котрі не розглядатимуть свою місію як спосіб особистого збагачення.

Хто, коли і як регламентував процедуру погодження істотних умов зовнішньоекономічних контрактів? Наскільки мені відомо, навіть Генеральна прокуратура не отримала повної відповіді на запит (№10/1/2-33977-13 від 20.07.2015 р.) щодо нормативно-правових актів і нормативної бази, якою керуються спецекспортери в цьому випадку. Не отримали прокурори відповіді лише тому, що таких документів не існує у природі. Нічим не регламентується рівень комісійної та агентської винагороди, а також маркетингових витрат, унаслідок чого утворюється пролом, в який нескінченно течуть гроші підприємств оборонно-промислового комплексу. А матеріалізуються вони потім через офшорні схеми в кишенях ділків збройового бізнесу, роздані їм як хабарі, "відкати" і незаконні винагороди.

То хто жирує і мародерствує на торгівлі зброєю? Чому виконавча влада заплющує очі на те, що через діру, організовану в ОПК, з країни потоком пливуть мільйонні суми? Що, важко вирішити проблему? Ні! Для цього достатньо розробити порядок визначення істотних умов зовнішньоекономічних договорів у сфері експорту озброєнь! Хто це мав зробити? А навіщо тоді в країні Мінекономрозвитку? Можливо, і там сидять мародери? Ні, швидше, не мародери. Цих панів годиться назвати давнім сталінським терміном "саботажники".

Саботажники з Мінекономрозвитку

Виявляється, у Мінекономрозвитку є цілий заступник міністра Руслан Корж, який за функціоналом відповідає за все, що відбувається у сфері оборонно-промислового комплексу. І вже хто як не цей діяч мав би дбати про наведення порядку в зовнішньоекономічній діяльності підприємств ОПК. Саме він повинен перейматися військово-промисловою політикою, реформою і розвитком оборонної промисловості України, ефективною роботою підприємств із виконання оборонного замовлення. На жаль, крім поїздок на закордонні виставки, звітувати Коржу нічим. Досі немає державної програми розвитку оборонної промисловості. Немає й закону про розробку і виробництво озброєнь, хоча він давно пройшов не одне коло погоджень у міністерствах і відомствах і вже мав би визначати цю саму військово-промислову політику. Дотепер припадає порохом у Мінекономрозвитку закон про військово-технічне співробітництво, складовою частиною якого і має бути відповідна нормативно-правова база для наведення порядку у сфері торгівлі зброєю.

Задля справедливості зазначимо, що Коржу все-таки дещо вдалося. "Завдяки" своїй кадровій політиці він буквально за останні півроку практично знищив один з ключових підрозділів міністерства - департамент оборони і безпеки, створений, до речі, за активної участі П.Порошенка.

Ще вдалося Коржу не підготувати програму розвитку авіаційної промисловості України. Самоусунулося міністерство й від участі в розробці програми створення виробництва боєприпасів і пороху. Без відповіді залишилося доручення уряду, адресоване міністерству ще в січні поточного року, розробити відповідні пропозиції.

Навіть немає необхідності оцінювати подібні дії або бездіяльність високопоставленого чиновника.

Операція "Дерегуляція"

Найбільше корупціонери бояться втратити свої корупційні схеми. Тому дерегуляція і є та секретна зброя, яку треба застосувати в цьому важкому випадку.

Чим відрізняється торгівля зброєю від будь-якої іншої зовнішньоекономічної діяльності? Єдина її відмінність у тому, що Україна повинна неухильно виконувати свої міжнародні зобов'язання з контролю за нерозповсюдженням зброї масового знищення, а також положення ратифікованого Верховною Радою міжнародного договору про торгівлю зброєю.

Перше, що треба зробити, це ліквідувати інститут спецекспортерів і скасувати делегування йому урядом виключного права на експорт продукції військового та подвійного призначення. Створювалися зазначені посередники саме для того, щоб контролювати фінансові потоки в цій сфері.

Підприємства-виробники повинні отримати право самостійно реалізовувати свою продукцію на зовнішньому ринку. Наприклад, чому приватне підприємство "Укрспецтехніка", яке розробляє і виробляє сучасні засоби радіолокації, має вдаватися до послуг спецекспортерів з "Укроборонпрому"? При цьому з нього деруть і комісійні, і маркетингові, й агентські! За що?

Підприємствам державної форми власності мають бути встановлені чіткі правила формування істотних умов договорів.

Погоджувальні процедури мають бути мінімізовані, а терміни розгляду документів максимально скорочені. Наприклад, встановити, що підприємство на реалізацію всієї своєї продукції лише один раз отримує експортну ліцензію в Мінекономрозвитку, яке в мінімальний термін отримує через МЗС відповідне погодження від профільного комітету ООН. СБУ й численні розвідки продовжують займатися виявленням загроз національній безпеці і, якщо потрібно, подають відповідні пропозиції щодо призупинення ліцензії підприємства. І це все!

Тоді платники податків не муситимуть утримувати юрмиська урядовців-мародерів, які паразитують на тілі підприємств, а президент зможе помріяти й про входження в ТОП-5.

Копії документів, згаданих у тексті, представлено на сайті DT.UA.