ГРА В АКЦИЗ

Усе, що шкідливе для здоров’я, але є легальним і дарує певне задоволення, держава намагається тримати під жорстким контролем. Юристи навіть термін розумний придумали — «підакцизний товар». Україна невдовзі після здобуття незалежності цим винаходом скористалася й запровадила спеціальний збір у скарбницю з алкоголю й тютюну. В усіх країнах, у яких діє відповідний закон, свідченням сплаченого податку є смужка паперу, що називається акцизною маркою. Вітчизняні споживачі сигарет і градусовмісної рідини уже могли звикнути до зеленуватої наліпки на пачках та пляшках. А щоб любителі нажитися на контрабанді й фальсифікаті предметів підвищеного попиту мали труднощі, марки захищають спеціальними засобами. За законом, акцизи прирівняні до цінних паперів, за підробку яких світить пристойний термін у місцях не вельми віддалених. Проте умільці знаходилися. Кустарщину, виявивши, вилучали, порушували кримінальні справи. Інша річ, що підпільним виробництвом займалися розрізнені ділки, заробляючи відносно невеликі гроші на продажі «лівака». Але після недавніх змін на державному рівні, які стосувалися захисту акцизів від підробок, склалося враження, що на певному рівні тіньовий бізнес вирішили впорядкувати й централізувати. Інакше навіщо було робити таку кількість високих ходів, малозрозумілих із погляду здорового глузду й закону? Нижчеописана історія, до речі, дуже скидається на гру в преферанс, коли троє гравців намагаються підсадити «на гору» четвертого. Виявитися четвертим, у конкретному випадку, має всі шанси той самий споживач, якому зазвичай байдуже, що там клеять на товар. Утім, під роздачу може потрапити й бюджет.

Зміна руки

Останні сім років акцизні марки друкував Банкнотно-монетний двір Національного банку. Підприємство з найжорсткішою охороною та під найжорсткішим контролем із боку компетентних органів. Пригадується, коли пресу одного разу впустили туди під час візиту в Київ і, зокрема, на БМД білоруського прем’єра, захист виробництва справив таке враження, що, виходячи звідти, багато хто побоювалися — хоч би кревні, з якими ти зайшов на територію, не залишилися в пильної охорони. Мабуть, заходи безпеки збереглися й досі. Зрозуміло, ті, кому за обов’язком служби доводиться друкувати гроші, не мають ані найменшого бажання, щоб їх звинуватили у використанні продукції на правах господаря. Усе-таки не кондитерська фабрика, де своїми цукерками можна пригощати гостей. Та й технологія виробництва в них єдина на всю країну, і взагалі-то, зрозуміло чому.

Вивчивши всі можливості БМД, 1996-го уряд спільно з Нацбанком вирішили — акцизні марки друкуватимуть у сусідньому з «грошовим» цеху. І практично за тією ж самою технологією, що й гривні. За професійною лексикою монетників, наліпки на тютюн і алкоголь випускали з допомогою орловського й інтагліо друку. По-простому — легше пояснити на практиці. Візьміть марку і якусь банкноту, приміром 50 гривень. Рельєфність відчутна відразу? Тепер притисніть і різко проведіть шорсткою поверхнею по чистому аркушу паперу. Якщо фарба залишила слід, то предмет дослідження справжній — ні гривня, ні марка ніколи повністю не висихають, оскільки друкуються з допомогою ексклюзивних фарб. Результат використання інтагліо друку багато про що свідчить. Протягом останніх семи років — жодної підробки акцизів на тютюн і різке зниження на алкоголь.

Поки потужності працювали, в Україні розвивалася інша система захисту документів від підробок — голографічна. Блискуча, мінлива наліпка в міру просування технологій дедалі більше заявляла про свої права. Спочатку — на аудіо- й відеопродукцію. І було б дивно, якби виробники голографії звертали увагу тільки на ринок любителів подивитися та послухати. Адже він порівняно невеликий, поруч із ринком любителів випити й перекурити.

З кінця минулого року розмови про впровадження голограм на акцизах велися більш ніж активно. Апогею вони сягнули недавно. 23 грудня 2002 року президент з’їздив у Бортничі під Київ, де міститься ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Голографія», директор якого — людина на прізвище Гришин. 27 грудня вже підписав указ № 1234 під витіюватою, але, на перший погляд, такою, що відповідала інтересам держави, назвою «Про заходи із впровадження державної монополії у сфері контролю над виробництвом та оборотом спирту, алкогольних напоїв і тютюну». І тут раптом — пункт 2.1, де написано буквально таке: акцизні марки зобов’язані мати голографічну наліпку виробництва вищезгаданого ТОВ, як уже можна було зрозуміти, близького до столичних юридично-футбольних кіл. Цікаво? Далі — більше. 10.02.2003 з’являється доручення №8192 прем’єр-міністра Віктора Януковича. У ньому з посиланням на доповідну записку першого віце-прем’єра й міністра фінансів Миколи Азарова від голови ДПАУ Юрія Кравченка наказано переукласти договори на виробництво марок. А точніше — забрати в Банкнотно-монетного двору НБУ й передати поліграфкомбінату «Україна», підпорядкованому Міністерству фінансів.

Роздача наосліп

Усе б нічого, і поміняли б тихцем одне держпідприємство на інше, якби не виникли цікаві подробиці й деякі нюанси, що дозволяють судити про те, що і Президент, і Кабмін в окремих випадках мають звичку забувати про рішення попередніх урядів і не погоджують нововведення з законами.

Про юридичний бік поговоримо нижче. Для початку фахівці-друкарі, котрі зі зрозумілих причин воліють залишитися невідомими, описали можливі наслідки переведення друкування акцизних марок на ПК «Україна», навіть за умови використання голограм. А саме: після 1 липня, коли, за інформацією заступника держсекретаря Мінфіну Сергія Макацарії, буде впроваджено нові марки, зросте кількість підробок. Отже, фальсифікату й контрабанди — теж. Експерти це пояснюють тим, що ПК «Україна», відповідно до закону, не може володіти технологіями БМД НБУ, а голографічний захист, відповідно до рекомендацій Інтерполу, несамодостатній. Він ефективний лише при нанесенні поверх переливчастої наліпки інтагліо-друку, а, відповідно до закону, такий друк здійснює лише БМД НБУ. Ясно, що охочих спробувати випустити марки власного виробництва від цього вочевидь не зменшиться. Та й самих виробників хто контролюватиме? І виникає підозра: можливо, вся заміна старих марок на нові затівалася не просто так?

Ось тут можна перейти й до вітчизняного законодавства. В Україні сьогодні є 25 підприємств, які вже мають ліцензію на виробництво голограм від департаменту спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації СБУ. Окрім того, що ймовірність нелегального замовлення будь-якому з них збільшується, хоча б згідно з відповідною теорією, яку викладають у вузах, ще й постає запитання: чому державне замовлення одержало саме ТОВ «СП Голографія», якщо в списку ліцензованих є і БМД, і поліграфкомбінат «Україна»? Колишній глава НБУ Віктор Ющенко, приміром, упевнений — тут працюють чиїсь приватні інтереси. Причому цей хтось впливовий, оскільки має пряму можливість переконати у своїй правоті Леоніда Кучму — адже тендеру на виробництво голограм не проводили. Заступник адміністрації Президента Павло Гайдуцький, правда, стверджує, що конкурс не був потрібен, оскільки ТОВ «СП Голографія» за своїми можливостями апріорі найкраще.

Проте непрямими нестикуваннями справа не закінчується. Дуже показовими видаються два документи, підписані з різницею в чотири місяці тим самим Миколою Яновичем Азаровим, хоча й на різних посадах. Наперед прошу вибачення за розлоге цитування, але знайти 10 відмінностей у позиції однієї людини, здається, буде нескладно й не дуже пильним.

Ставки

Отже, 4 жовтня 2002-го глава ДПАУ М.Азаров візує протокол спільної наради з НБУ. До «голографічного» указу Президента залишається трохи менше двох місяців: «Сторони відзначили, що...акцизні марки захищені на рівні банкнот; у західних країнах голографічні елементи не використовуються; за 2000—2002 рік не виявлено жодної підробки акцизних марок... що свідчить про надійність їх захисту з застосуванням інтагліо-друку; ...директивне впровадження додаткового захисту акцизних марок на тютюнові вироби голографічними елементами призведе до значних фінансових витрат. При нинішній ціні акцизних марок на тютюнові вироби 0,7 коп. за штуку вартість лише голографічних елементів становитиме 1,5—2,0 коп. за штуку. Тож вартість акцизних марок на тютюнові вироби зросте у 3—3,8 разу, а в цілому з 26,3 млн. гривень — до 78,8—99,8 млн. гривень щороку й ляже на плечі виробників та споживачів... (крім того, ціну виробництва акцизної марки чітко визначено законом. — В.А.) ...Вважати недоцільним запровадження голографічного захисту марок на тютюнові вироби. Вважати передчасним запровадження голографічного захисту марок на алкогольні напої».

Другий документ — доповідна записка М.Азарова, але вже першого віце-прем’єра й міністра фінансів. Адресована прем’єр-міністру Януковичу. На її основі 10 лютого 2003р. глава уряду прийняв позитивне для Мінфіну рішення: «Основна суперечність, із якою не може погодитися Мінфін, — недотримання чинного законодавства в питаннях організації виготовлення бланків документів суворої звітності, до яких належить і марка акцизного збору. Зокрема Законом України «Про Національний банк» визначено монопольне право НБУ тільки стосовно здійснення емісії національної валюти України й заборонено виробничу діяльність... Водночас для завантаження потужностей новоствореного Банкнотно-монетного двору від спецпідприємств Мінфіну 1996 року було передано НБУ програму з виготовлення марок акцизного збору... Розміщення замовлення на виготовлення марок акцизного збору нового зразка на тютюнові вироби й алкогольні напої дозволить поліграфічному комбінату «Україна» збільшити обсяги виробництва на 75,0 млн. грн. у рік... одержати прибуток від реалізації акцизних марок 1,32 млн. грн. при рентабельності 3% від собівартості... З огляду на викладене, вважаю необхідним дати відповідні вказівки ДПАУ переукласти договори на виготовлення акцизних марок».

Загалом, зрозуміло — своя сорочка ближче до тіла. Буття визначає свідомість. Хоча не це головне: проти указу Президента не дуже-то й розженешся — можуть бути наслідки... А під шумок можна й інтереси підзвітного відомства пролобіювати. Очевидно й те, що чималенькі суми «лежать» навіть на поверхні. А за гроші завжди є кому поборотися.

Чия взятка на мізері?

У Мінфіні ніяких проблем у нововведеннях не бачать. Заступник держсекретаря Сергій Макацарія, він же куратор ПК «Україна», знову-таки, посилається на закон про Нацбанк, який забороняє останньому вести господарську діяльність, і підтримує рішення свого міністра таким аргументом: відомчий поліграфкомбінат виграв тендер на виробництво акцизних марок для Азербайджану. Причому конкурентами, крім БМД НБУ, були дві західні компанії — німецька та британська. І Баку нібито задоволений смужками з голограмою, якими його забезпечують.

З Азербайджаном ясно — там і конкурс був, і своєї марки не було. А ось зрозуміло пояснити, навіщо в Україні потрібна була ця веремія з голограмами та зміною виробника загалом, заступник держсекретаря Мінфіну так і не зміг. У відповідь на прямо поставлені запитання він порівнював свої та нацбанківські акцизи й стверджував, що за рівнем захисту «мінфінівські» не поступаються ні в чому. Макацарія також відхиляє всі звинувачення в тому, що нові рішення президента й уряду суперечать законові, — так, є невеличкі перешкоди. Постанови трьох попередніх прем’єрів, на його думку, буде скасовано, а депутатів неважко буде переконати внести поправки в закон про оподаткування, виробництво й обіг підакцизних товарів, де чітко визначено вартість акцизної марки, із чим сьогодні вийшло нестикування.

До речі, глава НБУ теж виявився небалакучим. Помітно, що Сергію Тігіпку ситуація не дуже подобається. Якщо втратить виробництво марок — доведеться сушити голову, чим зайняти людей. Якщо виступатиме проти нововведень — ризикує нажити ворогів і в особі першої особи, що може зруйнувати далекосяжні плани походу на Банкову восени 2004-го. А якщо промовчить — свої ж не зрозуміють. Тож Тігіпко дипломатично стверджує, що після невеличкої модернізації готовий друкувати акцизи, але право вирішувати залишає за урядом. Не хочуть вплутуватися в політику і на Банкнотно-монетному дворі, і на ТОВ «СП Голографія». Визнають перевагу принципу: подалі від начальства — поближче до кухні й в унісон запевняють: їхня справа — друкувати, а політика — справа вищих інстанцій. Утім, як і формування передвиборного фонду...

Курцям і любителям хильнути, за великим рахунком, теж однаково, який коленкор на пачці чи пляшці. Головне, вміст. І ось тут марка має зовсім інше значення. Невже заміна якісного шила на хоч і не менш якісне мило, причому президентом країни, була такою необхідною для України, яка має тисячі куди гостріших проблем? Чи прораховували, скільки контрабанди (удар по бюджету) й фальсифікату (удар по здоров’ю) може спливти на ринку? І якщо прораховували, як стверджують у Кабміні, то наскільки серйозно? Чи, навпаки, прорахували і зраділи? Ініціатори змін, у свою чергу, обіцяють, що на споживачі нічого не позначиться. Хіба що ціна підвищиться. Але не радикально — копійок на 5—15, та й то не факт. Теж непогано — ці 5—15 коп., з огляду на алкогольно-сигаретний оборот, у підсумку зіллються в потужний фінансовий потік.

Історія ця справді типова — такі схеми застосовувались і в інших галузях, тільки існували не на папері, а в розповідях посвячених. І не важливо, хто в кого відбирає держзамовлення. Де має друкуватися марка — на БМД Нацбанку чи на мінфінівському поліграфкомбінаті. Головне інше — дотримання законодавства, інтереси держави та її народу, а також мотивація дій, що випливає з цього. Президент сам свого часу активно виступав за те, щоб влада була прозорою. Тут частково вийшло — вищеописана гра в акцизи на гроші усе-таки вийшла з тіні. І стала дуже цинічною. Бо якщо для виконання одного рішення потрібно перелопатити цілу низку законів та урядових постанов, то це комусь дуже потрібно. І можна навіть приблизно здогадатися, кому...