Глюк

Останні тижні «київський сервер» Банкової сильно глючить. Спочатку увазі користувачів було представлено яскравий ролик, герої якого прем’єр-міністр Микола Азаров і голова столичної адміністрації Олександр Попов дружно розшукували зниклого мера Києва. Потім влада Черновецького вирішила не чекати і підготувала креативний законопроект. Згідно з ним Леоніда Михайловича можна було безболісно відправити у відставку і, не проводячи позачергових виборів, довірити столицю турботам присмирілого секретаря ради Олеся Довгого. Але, вочевидь, знову стався збій у системі, і Кабмін перспективну ідею поховав. (Утім, за нашою інформацією, це може бути тимчасове призупинення.) Але поки що прем’єр несподівано заявив: Леонід Михайлович працюватиме доти, «доки в нього є такий настрій».

Мер оперативно настроївся, і вийшов із тіні. У прямий ефір. З недвозначними заявами. З них публіка довідалася цікаву історію про Грузію, політичні переслідування та дитячі страхи Черновецького. Який, попри всі обвинувачення, себе порушником закону не вважає і планує не тільки трудитися в Києві, а й розширювати сфери впливу. Віднайдений міський голова заявив, що готовий разом зі своєю здібною командою (50 кримінальних справ) здобувати на наступних виборах місця в парламенті.

Потім Леонід Михалич знову пішов. У дводенну відпустку, «щоб оговтатися». Сюрреалістичне полотно про стосунки між центральною владою і столичним мером можна писати олією до нескінченності. Але краще обійтися скупими мазками.

Цілком очевидно, що в президента, який складає програму закріплення своїх позицій у Києві, лише дві настанови: утримати владу і повернути власність. Безперечно, покроковий алгоритм дій Банкової у цій історії залежить і від ключових уточнень. Утримати владу до якого моменту - до планових перевиборів у столиці чи до позачергової кампанії? Повернути власність кому - своїй команді чи громаді Києва? Нагадаємо про розмиті (не на користь міста, звісно) акції комунальних підприємств, про 10 тис. гектарів землі, поцуплених командою Черновецького в киян (дані негласного аудиту), а також про понад 700 ласих об’єктів, які змінили власників.

Остаточних відповідей на складні запитання (коли, кому і як) у Банкової поки що немає. Президент узяв тайм-аут і прораховує можливі варіанти.

Варіант А: «Закон і порядок»

Деякі спроби влади начебто свідчать про прагнення піти саме таким, справедливим шляхом. Ще минулої весни хазяїн Банкової зробив усі необхідні заяви щодо необхідності навести порядок у столиці. Прокуратура та інші силові органи швидко відгукнулися на заклик. Десятки кримінальних справ проти членів команди Черновецького; повернення громаді «Київміськбуду», «Київхліба», «Київводоканалу» (у бюджеті закладено кошти на викуп акцій банку «Хрещатик»); заяви Попова з приводу швидкого демонтажу всіх скандальних будівель; обіцянки «повернути в стійло» незаконно привласнене майно. Це й багато чого іншого потішило тих, хто все ще сподівається на торжество закону.

Проте воно можливе лише за однієї умови: здійснення жорстких процесуальних дій стосовно Черновецького та його оточення, справедливого суду над організаторами і натхненниками руйнування столиці. Логічними політичними наслідками мають стати відставка мера й дострокові вибори. Міська влада повинна повернутися в рамки закону і публічної відкритої діяльності. Лише тоді громадяни зможуть не тільки зробити вільний демократичний вибір, а й проконтролювати, скільки і в кого забрали, скільки і чого повернули в бюджет і скільки і кому потім продали чи віддали в оренду.

Зрозуміло, такий розвиток подій загрожує партії влади ризиками. Перший - дострокові перевибори. За нинішніх розкладів мер - птах невисокого польоту, проте права вето в нього ще ніхто не відібрав. Але потенційний кандидат від влади Попов добудував ще не всі мости і розв’язки, не проявив достатньої жорсткості, не виявив харизми і дещо розчарував верховне начальство.

Ризик другий - дотримання прозорих правил повернення власності. Як повинен відреагувати на такий ризик мешканець Межигір’я, ініціатор скасування антикорупційних законів і носій бажання застовпити за собою земельну вертикаль?

Варіант В: «Час і гроші»

Цей варіант начебто надійно страхує Банкову від усіх перелічених вище ризиків. На перший погляд. У цій історії Черновецький стає (точніше, став) ключовою постаттю. Його збереження на посаді убезпечує партію влади і від перевиборів, і від стороннього контролю за процесами подальшого переділу власності Києва. Поділ повноважень мера і голови КМДА, призначення Попова головою адміністрації; зосередження в його руках усієї повноти виконавчої влади (а це, у принципі, відмова від реформи системи влади в столиці); маніпуляції з датою чергових виборів; лобіювання законопроекту, який дозволяє призначити секретаря ради «тимчасовим мером» і відмовитися від дострокових виборів; ігри навколо цього закону; спроби забрати в рад повноваження розпоряджатися землею... Це - ланки однієї, по суті піратської, програми. Програми політичного та економічного привласнення столиці. Чим, власне, Партія регіонів увесь цей час і займається.

Проте шлях тупиковий. Застосувавши в Києві елементи схем, які суперечать одна одній, тобто порушивши кримінальні справи проти підлеглих мера, зробивши недоторканним їхнього боса, регіонали, можна сказати, взяли Черновецького у свою команду. З іншого боку, обклавши його «буями», влада змушена сама запливати за них, порушуючи Конституцію, закони, хартії... І хтось іще думає, що від цього зростатиме рейтинг Попова? Чи Януковича?