Генерал від корупціонерії

"За попередньою змовою ці особи здійснили закупівлю неякісного речового майна для ЗСУ за завищеними цінами і такого, що не відповідає технічним вимогам. Ідеться про бронежилети 1–4-го класу захисту, які прострілюються", - так пояснив причину оголошення про підозру "п'ятьом високопосадовцям Міноборони", збитки від дій яких оцінено в 100 млн грн, керівник Державного бюро розслідувань Роман Труба.

Пізніше з'явилося повідомлення, що "підозру отримали начальник Головного управління розвитку та супроводу матеріального забезпечення ЗСУ Дмитро Олександрович Марченко, його заступниця Ольга Юріївна Капінус, перший заступник начальника Головного управління розвитку та супроводу матеріального забезпечення ЗСУ Сергій Віталійович Почтаренко, двоє начальників підрозділу - Саковець і Комирянський".

Але вслід за цими квіточками (як заведено останнім часом - "у турборежимі") з'явилися ягідки. Буквально через пару днів (небувала швидкість) Печерський суд Києва ухвалив рішення у справі про "неякісні бронежилети": взяти під варту начальника Головного управління розвитку і супроводу матеріального забезпечення Збройних сил України Дмитра Марченка .

"Клопотання задовольнити. Взяти Дмитра Марченко під варту", - оголосив суддя. При цьому суд встановив можливість внесення застави на суму 76 млн грн. У разі внесення застави Марченко повинен здати закордонний паспорт і носити електронний браслет.

Справедливо генерал опинився на нарах чи став черговим "стрілочником", належить розібратися слідству. Перед нами завдання простіше: зрозуміти, як майор з Миколаєва Марченко, який іще п'ять років тому таксував на взятому в кредит Hyundai Tucson, став генерал-майором? Ба більше, "генерал-реформатором", як його називають журналісти за викликом Мінінформполітики, які "популяризують ЗСУ" написанням глянсових інтерв'ю, чим насмішили до сліз колишніх товаришів по службі майора з 79-ї Миколаївської бригади.

І що тепер має зробити ДБР, щоб довести очевидне: реформатор - це все ж таки не той, хто наживається на армії, а генерал - не той, хто отримав це звання, образно кажучи, на складі речового майна.

Адже сам Марченко визнає, що був у Донецькому аеропорту лише дві доби, але що з того, якщо всі чули, що він "був у лавах "кіборгів" і подарував президентові Порошенку оберіг кіборгів - іграшку "Кузю".

Знав би тоді Петро Олексійович, що цей Кузя обернеться "кузькиной матерью" для його планів стати Верховним головнокомандувачем на другий строк. Тому що справжні кіборги для своїх братів по зброї, бронежилетів, які прострілюються не закуповують. А їхні ляльководи, що перетворили армію в притулок для бариг, знищать рейтинг будь-якого президента чи міністра оборони.

Сьогодні Марченко відхрещується, що його з посади начальника служби повітряно-десантної техніки 79-ї бригади в крісло керівника управління Міноборони десантував тодішній президентський військовий радник Юрій Бірюков - особа відома. Хоча б тим, що його личини "патріота" дотепер не може зірвати ніяке ДБР. Здавалося б, журналіст-розслідувач Володимир Бойко з документами в руках довів: цей "патентований шахрай" (класифікація автора розслідування) із шлейфом кримінальних справ з поганим душком, що ані дня не служив в армії, прийшов у волонтерство з єдиною метою - заради особистої наживи.

"Я не є працівником Порошенка чи Бірюкова - я співробітник Міністерства оборони", - заявляє "генерал-реформатор", уточнюючи, що Загороднюк раніше працював у Проектному офісі реформ при МО, тісно з ним співпрацюючи. "Він мене створював", - підкреслює Марченко.

Можливо, після скандалу з п'ятьма високопосадовцями Міноборони Андрій Загороднюк пильніше придивиться до останнього. Хоча б тому, що якщо закупівля неякісних бронежилетів стосується міністра опосередковано, то інша "реформа" Бірюкова-Марченка може вдарити по ньому вже як безпосередньому керівникові військового відомства країни, яка веде бойові дії.

Йдеться про харчування військових за т.зв. каталогом. Це коли солдатів годує не цивільна компанія, що пройшла конкурс, на умовах аутсорсингу, - за стандартами, до речі, армій НАТО, - а підрозділ сам закуповує продукти ("за каталогом"), сам ремонтує їдальні, закуповує обладнання і т.д., але й повертає відрижку совка - інститут військових кухарів і традицію нарядів бійців на кухню.

26 липня ц.р. Окружний адміністративний суд Києва призупинив дію наказу Міністерства оборони №90 від 4 березня 2019 р. "Про перехід військових частин Збройних сил України на систему продовольчого забезпечення з використанням Каталогу харчових продуктів в 2019 році", що передбачає остаточне переведення на новий режим усіх підрозділів ЗСУ, що залишилися, - 285 військових частин (за попередні роки "на каталог" перейшли 73 в/ч).

Після чого Марченко, повністю переводячи стрілки на міністра, заявив: перехід усіх частин ЗСУ "на каталог" буде розблокований найближчим часом незалежно від рішень суду за дорученням нового міністра оборони Андрія Загороднюка.

У спостерігачів виникає запитання: Загороднюк знає, що його підставляють? Адже міністр не може не знати про проблеми з бюджетом країни-2020 взагалі й з бюджетом МО зокрема. А йому доповідали, що "каталожна" схема Бірюкова-Марченка підвищує витрати на харчування одного солдата на 60%? Адже могли й не доповісти, тому що ця цифра - 60% - не зі стелі взята, а з аудиту Рахункової палати, результати якого Міноборони чомусь засекретило ще в часи Бірюкова-радника.

"По суті, цей наказ - він наш, внутрішній... Кожна військова частина має, відповідно, перейти. Тобто дається наказ, і командиру [частини] треба підготувати кухарів, їдальню, закупити кухонне обладнання. Це буде чисто наш внутрішній наказ, який точно не стосується бізнесу, - розвивав свою думку щодо невиконання рішення суду Марченко. - Загороднюк створював цю систему, йому це все відомо! Він бачив, як ми робили перші спроби її запровадити. Як на нас нацьковували аудит і казали, що ми перевитрачаємо бюджетні кошти. Хоча ми пояснювали, що це ті самі кошти, які передбачені [бюджетом], ми більше не просимо - просто перестаємо платити баригам".

Звідси виникає чергове запитання: "Справа Свинарчуків", "справа бронежилетів", крадіжки в Укроборонпромі і т.д. - усі оці скандали - вони дуже допомогли колишньому Головковерху переобратися на новий строк? Закладена тоді ж "реформа на ім'я "каталог" сильно допоможе нинішній владі взагалі й Загороднюку персонально, коли розкриються всі аспекти від початку закладеної туди корупційної складової?

Чому б Дмитрові Марченку, який так сміливо розписується за міністра, не доповісти нагору, що "за каталогом" норми відпускання продуктів не виконуються, їх обліку немає, а якщо так, то продукти розкрадаються, солдатам дістаються "корінці", які прикрашають іноді для телевізійної PR-картинки ананасами. А щоб у матросів (десантників, саперів etc.) не виникало запитань, очолюване "генерал-реформатором" Головне управління розвитку та супроводу матеріального забезпечення ЗСУ перевіряє закуповувані "за каталогом" продукти на якість виключно у своїх (мобільних і стаціонарних) лабораторіях. І не визнає протоколів інших, у т.ч. державних сертифікованих, лабораторій про якість закуповуваних Міноборони харчів. У той час як обізнані з ситуацією стверджують: відомчі лабораторії не дають позитивної оцінки без хабара.

Якщо так, то це класична вертикальна корупційна схема зі спрямуванням грошових потоків на самісіньку верхівку. Невже Андрій Загороднюк не розуміє, ким бачить громадська думка в цій вертикалі персонально його незалежно від ступеня неучасті?

На останній нараді в Марченка генерал підтвердив намір перевести всі поголовно частини ЗСУ "на каталог". Його підтримує власне управління, підтримує голова департаменту держзакупівель МО Володимир Гулевич, підтримує голова Проектного офісу реформ Діана Петреня, підтримує заступник начальника управління розвитку продовольчого забезпечення Головного управління розвитку та супроводу матеріального забезпечення ЗСУ Олександр Хмиз.

Найдивніше, що військові, які розучилися мовчати, регулярно доповідають: грошей на ремонт інфраструктури (їдалень, кухонь, складів, холодильників) немає, немає підготовлених кухарів, командири не згодні відволікати від бойового навчання військовослужбовців нарядами на кухню. Тому що перехід у таких умовах "на каталог" означає (особливо під час навчань у польових умовах) повернення до польових кухонь, коли знову кашу з продуктів, що зберігаються абияк, варитимуть воїни-строковики, які так-сяк навчилися мистецтва користуватися казаном на колесах зразка 1942 року.

Та й із продуктами (особливо останнім часом) неувʼязочки почастішали. З частин, котрі вже харчуються за каталогом, дедалі частіше чути нарікання через повну неорганізованість і відсутність елементарних норм забезпечення. Бійці скаржаться, що відбувається повна профанація. На перший погляд, привозять усі продукти за номенклатурою. Але з якихось невідомих причин першого дня зʼїдають усі яйця, наступного - на всі три прийоми їжі смажать картоплю (хоча, може, так простіше кухарям?) А на третій день цієї картоплі вже немає навіть на борщ... Але, еврика, вихід знайдено - даємо банани! Одне слово, суцільна вітамінізація, яка відбувається тому, що досі ніхто з тиловиків як слід не розуміє, скільки, чого, кому й коли потрібно.

І все б гаразд, солдат (навіть контрактник) усе витримає - повинен же він, за Статутом, стійко переносити всі тяготи й злигодні. Очевидно, сюди входить і триразове випробування бананами... Тим більше що кривдно не повинно бути нікому, - бійці змінюються в наряді по кухні замість бойового навчання. Адже в місцях постійної дислокації, практично, не залишилося кухарів і допоміжного персоналу з числа цивільних осіб.

Здавалося б, міністрові оборони, який повинен бути "батьком солдату", час замислитися над тим, що коїться, і вжити заходів. Але нічого подібного. Він діє від протилежного. Може, щоб заплутати противника-супостата?

Принаймні на користь цього свідчить один із топ-чиновників тиловиків, який побажав лишитися неназваним: "Тил Міноборони дав заявку на наступний рік закупити диференційовано аутсорсинг і каталог. Ті військові частини, де вже працює каталог, - залишити каталог, а там, де аутсорсинг, - відповідно, аутсорсинг. Але міністр оборони невблаганний і категоричний: віддав наказ усім частинам перейти на каталог!"

Але "генерал-реформатор" не звертає на це уваги. На його думку, поспішний перехід "на каталог" - виключно заради "галочки" про проведення "реформи" - може відбуватися не обов'язково зі створенням необхідної тилової інфраструктури. "Як частина переходить ["на каталог"]? Роблять ремонт, встановлюють нове обладнання і потім переходять. А зараз міністр сказав: нехай спочатку переходять на нову систему, щоб уже постачалися продукти за каталогом, а з ремонтом уже потім наздоганятимуть", - каже Дмитро Олександрович, знову ж таки не від свого імені, а прикриваючись міністром.

Який, нагадаємо, свого часу казав: "На стандарти НАТО треба переходити тому, що вони - кращі. Їх найбільші армії світу з мільярдними бюджетами розробляли".

Для повноти картинки Марченкові залишилося лише "Кузю" Загороднюку подарувати. Правда, зробити це йому нині досить проблематично. Передачі за ґрати ходять тільки в один бік . І то якщо подільники не забудуть і не відхрестяться, обізвавши токсичним те, що в нинішніх умовах цілком можливо.