Газова подушка

Не те щоб зовсім уже всупереч, а швидше завдяки багатомісячному підготовчому процесу переговори прем’єрів України та Російської Федерації Юлії Тимошенко і Володимира Путіна 2 жовтня відбулися. І загалом були цілком успішними. Принаймні в газовій сфері - глави урядів двох країн підписали «газовий» меморандум. На думку обох прем’єрів, це керівництво до дії та підписання комерційних контрактів між НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» - БЕЗ посередників!

Прямі контракти

Як свідчить історія останніх років, газ потрапляв до України здебільшого «манівцями», навіть якщо й передавався він фізично на українсько-російському кордоні. І відбувалося це зовсім не тому, що магістральні газопроводи прокладено далеко не завжди по прямій. А тому що з волі посередників від газу доводилося «завертати» до Швейца­рії, а ще раніше - до Угорщини. Зрозуміло, що це було тільки на паперах: мовляв, такий-то газотрейдер (наприклад, «РосУкрЕнерго») уповноважений (так дотепер і не зрозуміло, ким) поставляти весь імпортний газ до кордонів України. І якщо він навіть заявить, що газовий шлях пролягає через Бермуди, - нічого не вдієш...

Рано чи пізно все це мало набриднути чи то Росії, чи то Україні. Чи хоча б комусь, хто має в руках важелі впливу в цих країнах. І, схоже, комусь набридло.

У підписаному українсько-російському міжурядовому газовому меморандумі, як розповіла Ю.Тимошенко, значаться сім пунктів. Перший і на сьогодні найпринциповіший із них: з 1 січня 2009 року НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» переходять на прямі контракти з поставок газу в Україну. Більш того, уточнив український прем’єр, російська сторона бере на себе зобов’язання з забезпечення газового балансу України (загалом це близько 55 млрд. кубометрів імпортного газу щороку).

Другий пункт меморандуму, за словами Ю.Тимошенко, - антишоковий: питання переходу до ринкових цін на газ для українських споживачів.

Слід сказати, що за день до приїзду українського прем’єра до Москви голова «Газпрому» Олексій Міллер зробив «попереджувальний постріл». І мав цей постріл дуже спрямовану дію: «Цього літа, у липні, під час візиту до Азербайд­жану ми заявляли, що, за нашими прогнозами, до кінця 2008 року європейська ціна на російський газ може досягти 500 доларів США за тисячу кубометрів. На сьогодні ми можемо констатувати, що динаміка зростання цін перевершила очікування «Газпрому»: ціна на газ, що поставляється «Газпромом» до Європи, вже в жовтні перевищила 500 дол. США».

Слід думати, що потенційно українців готували до подібного розвитку цінової динаміки. Навіть якщо відняти від загальної ціни, припустимо, 100 дол. вартості транзиту Україною, все одно вийде забагато. Особливо якщо врахувати, що в бюджеті України на 2009 рік у цінових розрахунках закладено ціну на газ у 250 дол. за 1000 кубомет­рів (цього року вона становить на українсько-російському кордоні 179,5 дол. за тисячу кубометрів). Напевно, для росіян ця цифра не є секретом. Тим паче було приємно почути від Ю.Тимошенко, що цінового газового шоку не буде. Домовилися про плавний перехід до ринкових цін упродовж трьох років. А якими вони будуть на той час, навряд хто знає чи навіть припускає.

Крім того, наголосила Ю.Тимошенко, протягом тих самих трьох років паралельно з цінами на газ для українців збільшуватимуться тарифи на транспортування російського газу до Європи через територію України. Словом, передбачається взаємозалежний процес.

Третій важливий пункт газового меморандуму полягає в тому, що «Нафтогазу України» повернули (точніше, мають намір повернути із січня 2009-го) основну частину внутрішнього ринку газу. НАК «Нафтогаз України» буде не лише єдиним імпортером газу, а й основним його продавцем в Україні.

Чому не єдиним? Ні, не тому, що ЗАТ «УкрГаз-Енерго» продовжує боротися за свої інтереси (хоча це так). Схоже, що цьому «вузькому гуртку за одним інтересом» залишилося недовго жити. Принаймні на таких сприятливих і пільгових умовах (докладніше читайте в другій частині цього матеріалу).

Нюанс у тім, що на внутрішньому ринку України продовжує працювати стовідсоткова дочірня компанія «Газпрому» - ТОВ «Газпром Збут Україна». Зареєстроване це ТОВ в Україні наприкінці березня цього року (докладніше див. «ДТ» №14 від 12 квітня 2008 року). І його річна квота реалізації газу на промисловому ринку України становить, якщо не помиляюся, 7,5 млрд. кубометрів газу. Щоправда, на відміну від ЗАТ «УкрГаз-Еерго», спершу було обговорено, що ТОВ «Газпром Збут Україна» купує газ у «Нафтогазу», а вже потім продає промисловим споживачам. До речі, кажуть, що це ТОВ дуже неохоче погоджувалося (якщо погоджувалося) брати в клієнти партнерів (м’яко кажучи) і підприємства, підконтрольні або належні Дмитру Фірташу - основному співвласнику чомусь названою українською частини в «РосУкрЕнерго» (РУЕ). Так чи інакше, але кажуть також, що коли прямі контракти «Нафтогазу України» і «Газпрому» складуться, то останній м’яко виведе своє стовідсоткове ТОВ з українського ринку газу.

Наступний пункт меморандуму передбачає, що коли протягом весняно-літнього сезону в українські підземні сховища газу (ПСГ) буде закачано газу більше, аніж спожито в наступний опалювальний сезон, то цей надлишок «Нафтогаз» і «Газпром» будуть спільно експортувати і, відповідно, ділити прибуток навпіл.

Правда, чи буде надлишок - питання, і куди і за якими цінами експортувати - теж питання.

А з тим газом, який значиться за РУЕ в українських ПСГ, за словами Ю.Тимошенко, обійдуться просто: зарахують його як борг РУЕ «Газпрому». І борг рахують не 1,7 млрд. дол., як казали нещодавно, а всі 2,2 млрд. дол. Хоча тяганини з цим буде багато…

Відповідно до газового меморандуму Україна також зобов’язалася безперебійно забезпечувати поставку російського газу в Європу. Хоча це не означає, що знову «схрестили» транзитний і внутрішньоукраїнський контракти. Як пояснила прем’єр, із Путіним також обговорювали заздалегідь розроблені проекти двох контрактів: про обсяги та умови поставок газу в Україну і про транзит російського газу через територію України.

Ю.Тимошенко каже про перспективу контрактів років на десять. Підписуватимуть їх не прем’єри, а глави газових компаній. Не завтра і навіть не через тиждень. Дай Боже, на той час дійти спільного знаменника.

Операція «Ліквідація»

Господарський суд Києва 1 жовтня ухвалив рішення про ліквідацію «УкрГаз-Енерго».

Про «ліквідаційне» рішення Господарського суду Києва повідомив перший заступник міністра юстиції України Євген Корнійчук. Він також уточнив, що ця справа слухалася в березні поточного року, але потім її розгляд відклали на півроку для того, щоб залучити «РосУкрЕнерго» як відповідача, а «Газпром» - як третю особу. Однак «Газпром», здається, поки що загалом спостерігав за перебігом справи і не висловлював хоч скількись значущих пропозицій чи претензій.

Мимоволі напрошується аналогія з кінофільмом з такою самою назвою - «Ліквідація»... Тим більше, що Кабмін ще 6 лютого опублікував розпорядження власне про «скасування» створення «УкрГаз-Енерго».

За словами Є.Корнійчука, позивачем у спорі виступала НАК «Нафтогаз України», відповідачами - ЗАТ «УкрГаз-Енерго», «РосУкрЕнерго», Шевченківська районна державна адміністрація, яка зареєструвала ЗАТ «УкрГаз-Енерго». Треті особи у справі - Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінфін, Мін’юст та Кабінет міністрів України. (Нічогенька така собі компанія…)

«Звернення НАК «Нафтогаз України» до Господарського суду м.Києва та відкриття провадження у даній справі відбулося наприкінці січня поточного року (за даними «ДТ», позов було подано 25 січня, у канцелярії суду зареєстровано 29 січня, а ухвалу про початок провадження у справі прийнято 30 січня. - А.Є.). Резолютивна частина рішення була виголошена 1 жовтня 2008 року», - зазначив заступник міністра юстиції.

На запитання «Дзеркала тижня» до Господарського суду Києва, чи вже існує письмове рішення у справі НАК «Нафтогаз України» проти ЗАТ «УкрГаз-Енерго», нам відповіли, що у секретаріаті суду поки що письмового остаточного рішення немає.

«Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набуде законної сили через десять днів після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо воно не буде оскаржене (в чому можна не сумніватися. - А.Є.). Кодексом передбачено, що за згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення і в такому разі повне рішення складається і підписується протягом п’яти днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частин. Тобто десятиденний строк, після закінчення якого рішення набуде законної сили, почне свій відлік з дня підписання повного рішення», - пояснив Євген Корнійчук.

Таким чином, офіційно повне рішення Господарського суду Києва у справі НАК «Нафтогаз України» проти ЗАТ «УкрГаз-Енерго» (з урахуванням суботи та неділі, коли суди не працюють) має бути складеним і підписаним у понеділок, тобто 6 жовтня 2008 року.

Уважні читачі зрозуміли, про що йдеться в зазначеній справі: «Нафтогаз України» нарешті вирішив повернути собі як державній компанії внутрішній газовий ринок держави. Однак про що взагалі йдеться у постановленій частині ухвали Господарського суду Києва?

Ухвала суду, як зазвичай, викладена сухою юридичною мовою, і в ній визнані недійсними: рішення установчих зборів засновників ЗАТ «УкрГаз- Енерго» від 2 лютого 2006 року; рішення чергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «УкрГаз-Енерго» від 28 квітня 2007 року; статут ЗАТ «УкрГаз-Енерго», затверджений рішенням установчих зборів засновників ЗАТ «УкрГаз-Енерго» від 2 лютого 2006 року; зміни до статуту ЗАТ «УкрГаз-Енерго», затверджені рішенням чергових загальних зборів від 28 квітня 2007 року. Також визнано недійсною державну реєстрацію ЗАТ «УкрГаз-Енерго».

Господарський суд вирішив закрити товариство «УкрГаз-Енерго» шляхом ліквідації. У частині позову, яка стосувалася формування ліквідаційної комісії, відмовлено. Бо, якщо не помиляюся, «Нафтогаз України» сам хотів ліквідувати своє напівстворіння. Цей нюанс ще потребує уточнення після оголошення повного тексту ухвали суду. Хоча законодавство вимагає створити ліквідаційну комісію, тому цілком закономірно, що НАК «Нафтогаз України» має намір звернутися з позовом про створення такої комісії та про свою повноправну участь у ній. Проте очевидно (хоч як дивно з огляду на сучасні українські реалії), що принаймні власників «УкрГаз-Енерго» таки зачепили за живе.

Вже не згадуємо про збори співвласників ЗАТ «УкрГаз-Енерго», бо, крім представників «Нафтогазу», ніхто (за винятком перших зборів) не реєструвався як повноправний учасник. І, звичайно, ні про доцільність взятих (можливо) кредитів, ні тим паче про якісь там дивіденди офіційно не міг говорити. З ким?..

Що ж до створення ЗАТ «УкрГаз-Енерго», то офіційним днем його народження вважається 2 лютого 2006 року. Перед цим уряд на чолі (якщо не помиляюся) з Юрієм Єхануровим видав 24 січня 2006-го розпорядження №27-р. Саме тоді Кабмін доручив «Нафтогазу України» (спільно з Мін’юстом, мабуть) створити ЗАТ «УкрГаз-Енерго». Статутний фонд ЗАТ був визначений у розмірі п’ять мільйонів гривень. Співвлас­никами ЗАТ «УкрГаз-Енерго» мали стати «Нафтогаз України» та «РосУкрЕнерго» (по 50% кожній стороні).

Щодо «Нафтогазу» напевно не скажу, а «РосУкрЕнерго» таки справді поширило своє панування на теренах України, та й за її західними межами. А «УкрГаз-Енерго», про що не раз писало «ДТ», заволоділо чималою часткою ринку газу України. Причому його прибутковою часткою - промисловістю.

На «Нафтогаз» (за звичкою) списували неплатежі теплокомунальних підприємств, а також зобов’язували його забезпечувати населення газом за «соціальними цінами». Тож НАК «Нафтогаз України» за такої політики щодо неї не могла не опинитися в нинішній ситуації - суцільні борги. Та ще й небажання розраховуватися, теж за старою звичкою.

Отже, позиватися до боржників, а також вимагати «ліквідації» «УкрГаз-Енерго», котре забрало у «Нафтогазу» ліквідних споживачів, - це була необхідність, а не єдиний вихід.

Рішення першої судової інстанції ухвалено на користь «Нафтогазу». Тобто про ліквідацію ЗАТ «УкрГаз-Енерго».

Проте у ЗАТ не галушки жують і відразу повідомили, що рішення Господарського суду Києва будуть оскаржувати. Мовляв, не все так просто і однозначно.

Особливо коли йдеться про мільярди кубометрів газу і доларів... Державних - для держави та її грома­дян. Якщо це ще когось цікавить.