Проте після здобуття посади головним для президентів у політиці "гарантування" ними додержання Конституції стало домогтися домінування в державному управлінні - зокрема за рахунок неконституційних практик, а не через здобуття суспільної підтримки та довіри.
Так, "нормою" в Україні стало розширення конституційних повноважень президента закріпленням їх у законах і підзаконних актах. Часто це не регламентація реалізації конституційних повноважень президента, а встановлення нових неконституційних повноважень (при цьому, нагадаємо, що Конституційний суд безліч разів повторював: повноваження президента встановлюються виключно Конституцією). І в цьому проявляється ще одна неконституційна практика - ігнорування, невиконання рішень Конституційного суду. Ба більше, очільники держави зазвичай розглядають Конституційний суд як інструмент досягнення своїх тимчасових політичних інтересів і відповідно вибудовують свою кадрову політику щодо призначення і звільнення суддів КСУ задля отримання впливу на суддів КСУ.
До речі, аналогічну політику "гаранти додержання Конституції" демонстрували і щодо судів: головне - не побудувати незалежну судову гілку влади.
Напередодні другого туру виборів президента варто окреслити спадщину повноважень, які виходять за межі конституційних:
- призначення та звільнення керівника органу управління Державною спеціальною службою транспорту за поданням міністра оборони України (п. 3 ст. 17 ЗУ "Про національну безпеку");
- призначення директора Національного антикорупційного бюро (ст. 6 ЗУ "Про Національне антикорупційне бюро України");
- призначення трьох осіб до складу конкурсної комісії, що обирає директора НАБУ (ст. 7 ЗУ "Про Національне антикорупційне бюро України");
- призначення однієї з трьох осіб комісії зовнішнього контролю, що здійснює аудит діяльності НАБУ (п. 6 ст. 26 ЗУ "Про Національне антикорупційне бюро України");
- призначення директора Державного бюро розслідувань (ст. 11 ЗУ "Про Державне бюро розслідувань");
- призначення трьох осіб до складу конкурсної комісії, що обирає директора ДБР, його заступників та директорів територіальних органів і керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань (п. 3 ст. 11, ст. 13 ЗУ "Про Державне бюро розслідувань"):
- визначення однієї особи, що входить до комісії з відбору членів НАЗК (п. 4 ст. 5 ЗУ "Про запобігання корупції");
- призначення та звільнення голови і членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; затвердження положення про її діяльність (ст. 17 ЗУ "Про телекомунікації");
- призначення та звільнення голови Антимонопольного комітету України за згодою Верховної Ради України (ст. 6, ст. 9 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України");
- призначення за поданням прем'єр-міністра України першого заступника і заступника голови Антимонопольного комітету України та звільнення їх з посад (ст.10 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України");
- відповідальність Фонду державного майна України перед президентом України. Фонд державного майна України здійснює повноваження, визначені законами України та пов'язані з виконанням покладених на нього президентом України завдань: призначення президентом за поданням прем'єр-міністра України голови Фонду державного майна, його першого заступника та заступника і звільнення з посади (ст. 1, ст. 5, ст. 8 ЗУ "Про Фонд державного майна");
- повноваження видавати регуляторні акти (нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання) (ст. 1 ЗУ "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності");
- призначення одного представника до Комісії з питань вищого корпусу державної служби (ст. 14 ЗУ "Про державну службу");
- ініціювання створення спеціальних (вільних) та інших зон (ст. 5 ЗУ "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон");
- обов'язок Міністерства фінансів України складати прогноз Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, розробляти проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період у відповідності до щорічного Послання президента (ст. 21, ст.33 Бюджетного кодексу);
- призначення п'яти членів наглядової ради державного банку (ст. 7 ЗУ "Про банки та банківську діяльність");
- затвердження Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердження програм розвитку фондового ринку; (п. 4, п. 9 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку);
- затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;
- призначення семи членів Ради Накопичувального фонду (ст. 81 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування");
- призначення двох членів Конкурсної комісії з відбору членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; призначення членів Регулятора з відібраних Конкурсною комісією кандидатів. (ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг");
- забезпечення реалізації державної політики розвитку авіації України (ч. 3 ст. 4 Повітряного кодексу України);
- участь у процедурі погодження керівництва Національної гвардії;
- визначення порядку прийняття на службу і її проходження військовими прокурорами, погодження призначення військових прокурорів на певні посади;
- присвоєння спеціальних звань прокурорам (ЗУ "Про прокуратуру);
- присвоєння спеціальних звань поліцейським (ст. 81, ст. 82 ЗУ "Про Національну поліцію України").
Подати нудний перелік повноважень президента, які варто перевірити на конституційність, змушує мене надія, що черговий президентський строк стане періодом відновлення балансу гілок влади та подолання конституційного нігілізму.
Замість висновку - запитання для дебатів:
"Шановні панове кандидати в президенти, від яких неконституційних практик та повноважень ви готові відмовитися?"