ДБР: як створювали правоохоронного Голема

Майже рік тому зовнішня комісія з відбору керівного складу Державного бюро розслідувань обрала директора цього органу правопорядку та двох його заступників.

Баланс сил було встановлено між репрезентантами "Народного фронту" і Блоку Петра Порошенка. Здавалося, така конструкція дасть можливість запустити ДБР цілком функціонально й максимально оперативно. Тим часом імплементація запланованого, м'яко кажучи, підводить. Троє очільників Бюро не можуть розподілити між собою обов'язки, насамперед через небажання директора ДБР Романа Труби "ділитися владою" зі своїми заступниками - Ольгою Варченко та Олександром Буряком.

За літніми обіцянками очільника Бюро, цей орган правопорядку мав бути запущений ще у вересні 2018 року. Наразі надворі початок листопада, а жоден слідчий до центрального апарату і територіальних управлінь не призначений. Нагадаємо, конкурсна комісія №1, яку я очолюю, обрала слідчих ще наприкінці липня. Наші колеги - конкурсна комісія №2 - свою частину роботи також завершили. Як зазначили джерела у Бюро, вже 1 і 17 листопада директор ДБР мав підписати накази про призначення слідчих.

Цього разу розповімо навіть не про чергові зриви дедлайнів в запуску надпотужного органу правопорядку. В рамках спроб встановлення контролю над Бюро, нарешті викрились підкилимні дебати між сторонами, про які ми неодноразово писали. В попередній статті йшлося про два моменти, які можуть завадити директорові ДБР Роману Трубі надалі керувати Бюро. Перший стосується повторного розгляду люстраційної справи, під яку потенційно може потрапити очільник ДБР. Другий - судового позову народного депутата Юрія Македона, який, фактично, оскаржує право Романа Труби управляти органом правопорядку.

Саме в контексті останнього на шпальтах багатьох інтернет-видань пройшла інформація, що за згаданим позовом стоїть надвпливовий народний депутат з оточення президента Олександр Грановський. Останній чи не вперше публічно відреагував, зазначивши на своїй сторінці у Facebook, що імовірним замовником цього "інформаційного нетримання", можливо, був сам Роман Труба. Проте член фракції БПП не може в це повірити, адже вважає авторами цієї хитрої комбінації сили підступніші. Далі Грановський у деталях розбирає кілька важливих моментів, які можуть завадити директорові ДБР надалі очолювати Бюро. Серед них - "люстраційна справа" стосовно переслідування активіста Євромайдану Андрія Шевціва та кримінальне провадження щодо отримання неправомірної вигоди на суму п'ять тисяч доларів за незаконну передачу копій документів, у якому Труба перебуває в статусі свідка. Крім цього, нардеп прямо натякає, що Роман Труба не призначив 27 кандидатів на керівні посади середньої ланки, бо серед них немає людей директора ДБР, а також розповідає, що від Труби до нього (Грановського) приїжджав "гонець" і намагався залагодити конфлікт. Але цьому послу доброї волі було відмовлено в будь-якій комунікації.

Жодна з вищезгаданих історій не стала для читачів DT.UA новиною: у попередніх текстах неодноразово не тільки деталізовано викладалися позиції протилежних сторін, але й наводилася вся документація. Тут потрібно зробити лише єдине уточнення. Непризначення Романом Трубою 27 кандидатів справді мало на меті "виторгувати" собі 5-7 посад, які були розподілені без урахування його інтересів. Згодом, після актуалізації позову та кримінального провадження, Труба був вже готовий погодитися на 1-2 посади. Саме тому, як зазначають джерела, зі стану директора Бюро було послано перемовника до Грановського з метою залагодити конфлікт. Проте останній відмовився вести будь-які перемовини. Більше того, Роман Труба своєю нездатністю вчасно й функціонально запустити ДБР роздратував своїх політичних патронів (нардеп Сергій Пашинський і секретар РНБО Олександр Турчинов), навіть між давніми союзниками (нардеп Гліб Загорій, який просив генпрокурора Юрія Луценка допомогти директору ДБР) тепер виникли певні непорозуміння. Один зі згаданих політичних персонажів у коментарях для ЗМІ навіть заявив, що попередньо просив Романа Трубу найближчих кілька років не грати в брудні ігри. Директор ДБР не дослухався, як наслідок, за словами депутата, екс-прокурор зі Львівщини поїде на малу батьківщину "працювати охоронцем у супермаркет".

Загалом, ця ситуація нагадала одну давню легенду про глиняного Голема, якого створив рабин Лев у Празі в XVI ст. для захисту євреїв від антисемітських рухів. Зліпивши людину з глини, рабин вклав у вуста Голема шем (таємне ім'я Бога, написане на пергаменті) і вдихнув у монстра життя. Так було створено Йозефа Голема, що став надією і зброєю проти злочинців-антисемітів. Удома рабин Лев розповів, що зустрів німого незнайомця на вулиці і що житиме він у синагозі. А також Лев суворо заборонив усім використовувати Йозефа Голема в особистих цілях (політичні амбіції "Народного фронту" і БПП).

Згодом сталося непередбачуване: в день примирення 1587 року глава єврейської общини впустив Тору, коли клав її у шкатулку. Такий випадок здавна були поганим знаком, тому рабин уві сні спитав, що цей випадок означає. Проте відповідь отримав лише у вигляді окремих букв, як наслідок - завдання розшифрувати загадку було доручене Голему. Той відразу знайшов значення в одному з молитовників, яке звучало: "не бажай дружини ближнього свого" (непризначення 27 кандидатів). Тепер Лев знав, що глава общини був у позашлюбному зв'язку із заміжньою жінкою (перехресні політичні домовленості). Тоді ж головний рабин не тільки спокійно поговорив із главою общини, а й розірвав шлюб тієї жінки, щоб вони були щасливі удвох.

Одного разу на шабат Голем, не отримавши завдання від свого творця - адже зазвичай Лев радив Йозефу просто стояти на посту і бути обережним, - не на жарт розійшовся. Голем став бігати по Празі, ніби оскаженілий, руйнуючи все навколо й лякаючи міщан. Жителі Праги тікали від глиняного монстра, стверджуючи: "Голем збожеволів". Зрештою, новина долетіла й до рабина Льва, що молився в Староновій синагозі. Він вийшов на вулицю й закричав у порожнечу: "Йозефе, зупинись!" (пост Грановського у Facebook). Міщани помітили, що Голем відразу став як укопаний, приборкавши силу своєї дикості. Згодом Лев знайшов глиняного чоловіка й наказав йому йти відпочивати. Після цього випадку він і оточення жодного разу не допускали, щоб Голем залишався без плану дій.

Згодом рабин Лев вирішив знищити Голема, оскільки той виконав поставлені завдання. У цьому процесі брали участь ті ж самі люди, що й у створенні монстра. Далі Йозеф знову став шматком глини, чим і був до того. Застиглого Голема на горищі Старонової синагоги просто прикрили ошматтям книжок та інших речей.

Зрештою, Голем не став тим героєм, на якого сподівалася вся єврейська община Праги. Він запам'ятався лише виконанням поставлених цілей та біснуватою поведінкою, коли тимчасово залишався без нагляду творця. Саме ця історія спадає на думку, коли спостерігаєш за створенням і запуском Державного бюро розслідувань. Керівництво орган правопорядку, що покликаний боротися зі зловживаннями високопосадовців, військовими злочинами та бути певною противагою (в законному руслі) Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі й Національному антикорупційному бюро, займається казна-чим, тільки не оперативним його запуском. Більше того, Роман Труба персонально просив представників Ради Європи підтримати становлення Бюро. Вони, своєю чергою, виступили за запуск ДБР без затримок. І тепер, рівно через рік, директор органу правопорядку, замість того, щоб швидко запустити Бюро, йде на тритижневий відпочинок.

Директор ДБР Роман Труба зробив усе можливе, щоб не запам'ятатися з позитивного боку. Перехресні взаємовиключні політичні договорняки, намагання добитись аудієнції на Банковій і зустрітися з міністром внутрішніх справ Аваковим, засилання "гінців" до соратника президента Олександра Грановського, цілеспрямоване порушення чинного Закону - це те, до чого ми дійшли рівно через рік після обрання керівництва Бюро. Цікаво одне - коли творці "правоохоронного Голема" вирішать, що він більше не потрібен.