ДБР: повчальна історія українського Роккі

Черговий виток подій, що стосуються запуску Державного бюро розслідувань, поступово досягає найкрутішого піке.

Річ у тому, що згідно з обіцянками директора ДБР Романа Труби орган мав запуститися ще на початку вересня. Наразі минаємо екватор жовтня, і Бюро не те що не запущено - абсолютна більшість посад залишається вакантною, хоча слідчих центрального апарату відповідна комісія обрала ще на початку серпня.

Звісно, ключові експерти та ряд незаангажованих народних депутатів мало вірили в реальність вересневого запуску. З огляду на встановлені процедури обрання слідчих і держслужбовців для центрального апарату й територіальних управлінь логічно було б сподіватися на запуск не раніше жовтня–листопада. Але це за умови максимального сприяння Генеральної прокуратури (отримання від неї доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань та процесуального керівництва), Кабінету Міністрів (надання офісного приміщення для центрального апарату), профільного комітету Верховної Ради з правоохоронної діяльності (погодження змін до чинного Закону "Про ДБР"), а також так званої зовнішньої комісії (обрання релевантних кандидатів на керівні посади середньої ланки).

Жоден з відповідних напрямків керівництвом ДБР повноцінно не опрацьований. Ба більше, щодо деяких суб'єктів уже спалахнув не один скандал. Ні змін до профільного закону, ні координації зусиль із "зовнішньою" комісією найближчим часом не передбачається. Роман Труба, перебуваючи в боксерському запалі, увійшов у клінч з обома суб'єктами, і саме цей процес виснажує його найбільше. Нагадаю непорушну істину "кулачних поєдинків": клінчувати можна з суперником до або після атаки, і знесилювати опонента повинен ти, а не він тебе. Особливо безглуздо це робити, коли суперник важчий (фізично сильніший) за тебе. Але наразі скидається на те, що Роман Труба, почувши підбадьорливі слова в своєму кутку ринга від тренера і катмена (фахівець, який швидко загоює розсічення між раундами), поліз у "рубку" з бійцями, які змінюються кожного раунду. Але так можна дотягнути до екватора поєдинку, а до чемпіонських раундів - навряд чи.

У даному разі це нагадує фільм "Роккі". Звісно, те, що відбувається, має дуже умовний стосунок до реального боксу. Проте показово те, як Сільвестр Сталлоне кидається в бій, обмінюючись ударами з суперником. Ситуація з ДБР аналогічна: не призначили кількох "моїх" кандидатів серед 27 осіб - я "заверну" всіх одразу; не хочете ухвалювати зміни до Закону "Про ДБР" - я розповім про негідників у Стразбурзі; заступники не підтримують одноособового ухвалення рішень - максимально їх обмежуватиму по всіх фронтах; радник (мова про Руслана Бірюкова) не виконав "поставлених завдань" по проведенню "потрібних людей" у рамках роботи однієї з комісій - змушу його написати заяву про звільнення.

А тим часом поступово виступає кров з розсічень на обличчі, що їх зазнає боєць під час поєдинку. Вже досить ґрунтовно пояснено сумнівність у якості люстраційної перевірки Романа Труби. Навіть якщо є юридичні лазівки допустити таку людину до державної служби, то згідно із духом і буквою Закону директор ДБР точно мав би негайно звільнити посаду. Наведемо лише кілька важливих фактів.

По-перше. Роман Труба в день реєстрації провадження, а саме 26 листопада 2013 року, процесуальним рішенням зробив себе старшим групи із розслідування блокування транспортних комунікацій (автомобільної дороги міжнародного значення Київ-Чоп) неподалік села Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області. Зауважу, це не було рішення вищого прокурора. Труба самостійно вирішив вислужитися перед начальством (часи Януковича) і переслідувати активістів Євромайдану.

По-друге. Роман Труба чітко роздав процесуальні вказівки в порядку реалізації частини 2 пункту 4 статті 36 Кримінального процесуального кодексу у вищезгаданому провадженні. Нібито з метою "всебічного, повного та об'єктивного досудового розслідування" та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності він доручає: скласти план оперативно-розшукових та слідчих заходів для розкриття злочину; долучити до матеріалів кримінального провадження фототаблицю до протоколу огляду місця події від 26 листопада 2013 року; СКР - перевірити осіб, які раніше притягалися до відповідальності (в тому числі за аналогічні злочини), ведуть антигромадський спосіб життя, зловживають алкогольними напоями та наркотичними засобами і проживають у районі вчинення злочину; допитати як свідків осіб, які проживають/працюють у безпосередній близькості до місця вчинення злочину з метою встановлення свідків та очевидців даної події; долучити до матеріалів кримінальної справи відповіді на доручення; допитати з приводу вказаного злочину працівників та водіїв ТОВ "Успіх БМ" (перевізник); витребувати списки осіб, які були пасажирами автобуса, а також допитати останніх щодо вказаних фактів; у повному обсязі виконати заходи, передбачені планом спільних слідчо-оперативних заходів у справі. І що вказує на неабияке завзяття Романа Труби як прокурора Пустомитівського району, то це уточнення, що "дані вказівки не є вичерпними". Іншими словами, Роман Михайлович за будь-яку ціну намагався вислужитись і притягнути до кримінальної відповідальності особу, роль якої не те що сумнівна - вона взагалі не брала участі у так званому блокуванні.

По-третє. На місці так званого вчинення злочину (блокування) нікого не було затримано. Ба більше, з постанови прокурора про закриття кримінального провадження стає зрозуміло, що отримані докази в ході розслідування доводять лише факт присутності Андрія Шевціва на місці події та його активні переговори з представниками органів правопорядку. Тож яким чином згаданий активіст, а нині депутат Львівської міської ради причетний до факту блокування?

І насамкінець. Усі процесуальні документи легко погоджувалися тодішнім прокурором Пустомитівського району Романом Трубою, зокрема й повідомлення про підозру у вчиненні злочину, абсурдність наявності якої просто вражає. Адже Шевців з'являється не відразу як фігурант, а лише згодом, після допиту "абсолютно незаангажованих свідків" - заступника начальника ГУ МВС України у Львівській області С.Маруняка, начальника Львівського МУ ГУ МВС України у Львівській області С.Зюбаненка і керівника територіального підрозділу МВС України О.Рудяка. Саме їхні показання стали основою для повідомлення про підозру Андрієві Шевціву.

Наведені факти аж сочаться з розсічень українського Роккі, але катмен (новий голова патронатної служби Олександр Вдовіченко) не може ніяк зупинити "юридичну кровотечу". Ба більше, тренер (генеральний прокурор Юрій Луценко) і досі не з'являється в кутку під світлом софітів, даючи настанови і запевняючи, що "все буде добре", з-під рингу. Та й сам український Роккі замість зосередитися на двобої, між раундами постійно розповідає про фантастичні плани співробітництва з відомими промоутерами (директором НАБУ Артемом Ситником), які мають добру репутацію, досвід і вплив.

Проте не лише "люстраційна справа" може стати для Романа Труби фатальною. Є й другий чинник, здатний зіграти проти чинного директора ДБР. Це судовий позов народного депутата Юрія Македона, який також претендував на керівні посади в Бюро. Наступне судове засідання має відбутися вже 22 жовтня. Коротко переповім суть, щоб стало зрозуміло, що перебування Романа Труби на посаді - це досить хитка юридична конструкція.

Ключовим аргументом позову нардепа Македона став той факт, що Роман Труба на момент подачі документів та кінцевого затвердження списку протоколом №8 від 15 червня 2016 року не претендував на посаду, на якій він нині перебуває. Конкурсна комісія спочатку затвердила обрала його кандидатом на посаду заступника Бюро. Це ж рішення фактично дублюється протоколом №30 від 05 грудня 2016 року. Як зазначає Македон, жодних інших рішень зовнішньої комісії на сайті Кабміну немає. Крім того, в Інтернет-мережі можна знайти відеозапис повторної співбесіди на посади керівників ДБР, де комісія розглядає заяву Романа Труби про допуск до конкурсу на посади директора і першого заступника директора ДБР, але одностайно відмовляє йому в задоволенні цього прохання. Підставою відмови вказано те, що заяву було подано з порушенням установлених комісією строків.

Проте вже після повторної співбесіди кандидатів на керівні посади 14 листопада 2017 року Романа Трубу, як і інших 19 кандидатів, було допущено до кандидування на посаду очільника ДБР. При цьому він персонально, наскільки відомо, повторної заяви про допуск не писав. Це явне порушення порядку проведення конкурсу.

Як наслідок - Юрій Македон просить суд визнати дії зовнішньої комісії щодо допуску Романа Труби до участі в конкурсі на посаду директора ДБР протиправними і визнати рішення цієї ж комісії стосовно переможця конкурсу на посаду очільника Бюро в частині внесення до списку Романа Труби протиправним і скасувати його. Іншими словами, за умови задоволення позову навіть в одній з частин, Трубу можуть відсторонити від виконання його повноважень на цілком логічних підставах.

Замість чемпіонських раундів

З огляду на наслідки чергового відчайдушного обміну ударами, стає очевидним - Роману Трубі треба змінювати тактику або сказати рефері: "No Mas" (найвідоміша іспанська фраза, що означає "досить"). У листопаді 1980 року майбутні легенди боксу - американець Шугар Рей Леонард і панамець Роберто Дюран - проводили бій-реванш. У восьмому раунді один з найвідоміших "синів Панами" просто відвернувся від суперника і сказав своє "no mas". Відтоді повелося, що дострокова зупинка поєдинку на прохання одного з боксерів супроводжується саме цими словами.

Тільки на відміну від боксу баталії правоохоронців за контроль над новим органом правопорядку не закінчаться визнанням директора і його заступників "легендами у розслідуваннях резонансних злочинів", адже органу правопорядку досі не запущено. Ця історія стане ганебним свідченням того, як політики впливали на керівництво ДБР задля своїх вузьких корпоративних цілей і як дехто, вважаючи себе беззаперечним чемпіоном, був черговим "андердогом" (від англ. underdog - спортсмен, який нічого не досяг).