Євро-2012. За п’ять місяців до моменту істини. Частина друга

9,8 млрд. грн., виділених Верховною Радою на реалізацію українських проектів Євро-2012, за логікою, мали викликати всенародне полегшене зітхання. Мовляв, ура! Нарешті! Влада розворушилася і вирішила всерйоз зайнятися найглобальнішим за всю історію незалежної України проектом. У кожному разі, саме таке забарвлення мав пафос народних обранців, які закликали першого липня голосувати за зміни до бюджету на позачерговому пленарному засіданні ВР. Але депутати або лукавили, знаючи, про що саме йдеться. Або піарилися, не читаючи проекту закону. Оскільки реального ривка в підготовці країни до Євро-2012 новий закон не забезпечить. У кожному разі, поки що.

Підстав для обережного песимізму кілька.

Перший підступ криється в джерелах фінансування. Відповід­но до рішення депутатів, необхідні кошти у разі перевищення доходів над витратами повинен поквартально виділяти Нацбанк. Причому з власного прибутку, який він має, і за рахунок рефінансування комерційних банків із розрахунку близько 16% річних. А це, погодьтеся, для такої установи, як Нацбанк, звістка не з найприємніших. Тим більше що прикладів, коли банкіри - хоч добровільно, хоч примусово - ділилися своїми прибутками, не так і багато. Але що зроблено, те зроблено. До того ж одностайне голосування в Раді законопроекту, авторами якого є депутати від БЮТ і ПР, стало асиметричною відповіддю на заяву Віктора Ющенка про те, що Кабмін шкодує грошей на фінансування Євро-2012. Ставлячи під загрозу реалізацію проекту. Тепер гроші нібито знайшли. Але вочевидь не там, де хотілося б Ющенку. Нацбанк - одна з його останніх вотчин. І, як ви пам’ятаєте, у розпал торішнього обвалу гривні та інших новацій Нацбанку глава дер­жави зробив усе, аби залишити пана Стельмаха на бойовому посту. Хоча звинувачень на адресу головного банкіра країни (у тому числі і з приводу вкрай непрозорої валютної політики) вистачило б на два-три важких томи. Хід у відповідь тепер за президентом. І, треба сказати, тут Віктору Андрійовичу є де розвернутися. Не обмежуючись тільки малоефективним вето. По-перше, у Ющенка в руках емісійний механізм. Тобто президент разом із Наглядовою радою Нацбанку здатен запустити друкарський верстат. (Як він це вже зробив у червні, коли потрібно було гасити газові борги.) І звинуватити вкотре Кабмін у неефективній економічної політиці, яка призвела до емісії та інфляційного витка. По-друге, з допомогою Нацбанку можна кулуарно, так би мовити - «по знайомству», заблокувати отримання чергового траншу від МВФ. Після чого знову ж таки звинуватити Кабмін у непрофесіоналізмі. Правда, Тимошенко в боргу не залишиться. Але проект Євро-2012 від цього все одно не виграє.

Другу міну закладено в самому тексті законопроекту, який гласить, що ці зміни у бюджеті передбачають: «Реалізацію дер­жавної цільової програми з підготовки і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, будів­ництво, реконструкцію, розви­ток і утримання мережі автомобільних доріг, у тому числі будівництво та реконструкцію мостів державної і комунальної власності (включно з будівництвом залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на суму 650 млн. грн.), а також будівництво метрополітенів у містах Дніпропетровську, Донецьку, Києві та Харкові». Вибухонебезпечність полягає в тому, що, за великим рахунком, до самого Євро-2012 це обґрунтування витрат бюджетних коштів має стосунок дуже умовний. Пріоритетами УЄФА у процесі підготовки країни до фіналу чемпіонату є стадіони, аеропорти та готелі. А вже після них - мости, дороги та інші метрополітени. Не кажучи вже про те, що в списку якимось чином опинився Дніпропетровськ. Який вилетів, як відомо, із числа міст, котрі прийматимуть Євро-2012, ще 13 травня. Та й озвучена сума вочевидь не стикується із озвученими завданнями. Себто що все - і дороги, і мости, і метро - виникне за 9,8 млрд. грн. Щоб у цьо­му переконатися, навіть не потрібно вмикати калькулятор. Судіть самі. На будівництво метро в Дніпропетровську у вересні 2008 року планувалося виділити 2,6 млрд. грн. 2007 року Київ оцінював будівництво 20 нових станцій до Євро-2012 у 15 мільярдів. Відповідно до проекту, поданого колишнім керівництвом Мінтрансу, метрополітен у До­нецьку коштує 5,7 млрд. грн. Ну і, нарешті, в сущу дрібничку має вилитися бюджет метро в Харкові - десь 200 мільйонів. Тож навіть якщо відкинути громаддя планів київської влади, в залишку вже маємо 8,5 млрд. грн. тільки на метро. Плюс конкретно заявлені 650 мільйонів на міст через Дніпро в Києві. Решта - а це 650 мільйонів - вочевидь не тягнуть на масштабне «будівництво, реконструкцію, розвиток та утримання мережі автомобільних доріг, у тому числі будівництво та реконструкцію мостів»... Правда, один зі співавторів законопроекту, депутат від ПР Борис Колесніков, буквально відразу ж після голосування заявив, що будівництво метрополітенів у Донецьку, Дніпропетровську та Харкові поки що може почекати. А всі зусилля, на думку депутата, слід сконцентрувати на львівському і донецькому аеропортах з аеродромними комплексами та необхідними дорогами. У тому числі на кільцевій дорозі навколо Донецька, частині траси Львів-Київ, а також дорогах, які виводять на Харків і Ростов-на-Дону. Але чому в такому разі ці об’єкти не відбито в законопроекті? І чому тільки аеропорти Львова та Донецька? Злітно-посадкова смуга в харківському аеропорту теж чекає бюджетного фінансування. І для чого (а голов­не - кому) треба було городити город із метро в Дніпропетров­ську? Втім, сьогодні конкретно визначити всі об’єкти, прив’язані до Євро-2012, проблематично. Як і абсолютно неясний механізм розподілу між містами хай поки що й віртуальних, але виділених грошей. Плюс до всього зовсім не зрозуміло, хто саме і як ними розпоряджатиметься.

А це, у свою чергу, означає, що навколо проекту Євро-2012 досі бродить привид великого розпилу.

Що стосується Києва, то тут і без метро окрема драма. Ще першого липня мер Києва Леонід Черновецький і міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко мали доповісти Віктору Ющенку про своє бачення вирішення проблеми з дев’ятьма гектарами землі біля НСК «Олімпійський». Тих самих, які перебувають у приватній власності і без яких не може бути розпочате облаштування зони навколо стадіону. І, хоча сам Ющенко вже назвав договори оренди цієї землі неправомочними, схоже, що ні мер, ні міністр поки що нічого не придумали. Окрім того, Ющенко порадив Черновецькому виступити у вівторок у Верховній Раді і попросити повернути йому 1,13 млрд. грн., які парламент вилучив у Києва на користь держбюджету. У середу в парламенті Черновецького не було. Хоча, за його словами, саме ця сума мала бути спрямована на підготовку столиці до Євро-2012, і без цих грошей Черновецький не бачить можливості вдосконалювати транспорт­ну інфраструктуру столиці у 2009 році. У тому числі завершити будівництво транспортної розв’язки на Московській площі, а також будівництво другої нитки головного каналізаційного колектора. Без чого неможливе введення в експлуатацію НСК «Олімпійський». Тобто виходить, що коли навіть, ціною неймовірних зусиль та героїчної праці, одні з найбільш низькооплачуваних робітників у світі все ж таки завершать реконструкцію головної спортивної арени, то успішну здачу об’єкту затримає каналізація. При цьому схоже, що в КМДА (і не тільки) якось призабули, що 13 травня в Бухаресті виконком УЄФА поки що не залишив за Києвом права на фінальний матч. І 31 серпня пан Черновецький повинен надати Мішелю Платіні «достатні докази того, що проблеми, відзначені в доповідях огляду проектів стадіо­нів, буде вирішено з метою проведення фінального матчу Євро-2012 у Києві». Якщо згадати епо­пею зі знесенням ТРЦ «Троїцький», то шансів, що Платіні отримає повновагі гарантії, на жаль, небагато. Не менш заплута­на ситуація і з аеропортом Бо­рис­піль. З одного боку, Кабмін затвердив план будівництва тимчасового терміналу F, вартістю 413 млн. грн. Цей термінал експлуатуватиметься бюджетними авіакомпаніями і планується до здач у 2010 році. Будуватимуть його виключно за гроші самого аеропорту. З іншого боку, як мінімум на п’ять місяців, зволікається планове завершення робіт терміналу D, призначене на другий квартал 2011 року. Що стосується терміналу Е, який планувала будувати компанія «Аеро­світ», то питання все ще перебуває на рівні судових розглядів. Але навіть якщо із судами і вдасться розібратися, то все одно ще треба буде шукати інвестора...

Тепер на тлі всього цього креативу хотілося б зрозуміти логіку підготовки до Євро-2012 у Поль­щі. З одного боку, польське міністерство фінансів прогнозує зростання дефіциту польського бюджету з 5,7 до 8,4 млрд. дол. і закликає до зменшення бюджетних витрат в умовах кризи. З іншого - міністр спорту і туризму Польщі Мірослав Джевецький заявляє, що витрати на підготовку до Євро-2012 обмежуватися не будуть і фінансування всіх проектів гарантоване. Окрім цього, пан Джевецький нагадує, що поляки проводять таку тендерну політику, яка дозволяє заощаджувати від 25 до 40 відсотків бюджету проекту. І додає, що, попри зростання дефіциту держбюджету, не скорочуватиметься й фінансування програми Orlik-2012, яка передбачає до 2012 року спорудження стадіонів із відповідною інфраструктурою в кожному районному центрі Польщі...

Правда, економією зайнялися і в Україні. Але специфічною. З урахуванням місцевого колориту. Певно, зрозумівши, що боротися зі спробами постійного збільшення кошторисів витрат на об’єкти до Євро-2012 сил самого Кабміну забракне, Юлія Тимошенко пішла іншим шляхом. 24 червня було створено громадську експертну раду, яка отримає право на громадських засадах перевіряти всі кошториси всіх об’єктів, які будуються до Євро-2012. Фішка полягає в тому, що очолив цю громадську раду один із заступників голови КРУ, а екс­пертами виступають представники будівельних компаній, конкуренти яких отримали підряди на будівництво в рамках проекту Євро-2012. Причому перевірятимуть не просто так, а за гроші. Оскільки, у разі виявлення обгрунтовано доведеного завищення кошторисних розцінок, перевіряльникам обіцяно один відсоток від заощадженої суми. Механізми доказової бази та інших стикувань із законом поки що не озвучуються. Але теоретично, коли припустити, що останній кошторис витрат на реконструкцію НСК «Олімпійсь­кий» було завищено, скажімо, на мільярд, то є за що боротися. 10 млн. грн. під ногами не валяються. Тим більше в умовах кризи. Головне, щоб до документів допустили...