ЕЛЕКТОРАТ НАПЕРЕДОДНІ ОСЕНІ

У період із 14 по 23 серпня 2001 р. соціологічна служба Центру Разумкова провела загальнонаціональне опитування, в якому взяли участь 2007 респондентів у віці від 18 років у всіх 27 регіонах України. Наведені нижче результати опитування в цілому відбивають настрої електорату, у боротьбу за який уже включилися політичні партії країни.

Дії Віктора Ющенка сьогодні повністю підтримують 22,4% опитаних. Ця цифра значно перевищує ступінь довіри до будь-якого іншого політика, але на чверть менша за ту, яку Віктор Андрійович мав два місяці тому, коли йому повністю довіряли 29,9% громадян. Навряд чи лідеру «Нашої України» слід особливо переживати з цього приводу, як, утім, і дивуватися. Багато хто з піднесенням сприйняв анонс В.Ющенка про створення передвиборного блоку «Наша Україна». Не важко припустити, що будь-який блок на чолі з Віктором Ющенком буде популярний у народі й отримає підтримку на виборах. Адже після холодної страви на стіл електорату так і не поставили гаряче, певне, кухня запізнюється. Тому можна сміливо припустити: коли люди довідаються про склад блоку, першу п’ятірку, про його союзників, чітко почують щось про його програму і наступні кроки, відсоток підтримки буде іншим. Поки ж усе логічно...

Практично непомітно, та все-таки знизилася підтримка населенням лідерів непримиренної опозиції. Дії Юлії Тимошенко в серпні повністю підтримали 4,6% опитаних, Олександра Мороза — 4,8%, тоді як у червні ці ігри були відповідно на рівні 5,4% і 5,3%. Підтримка їхніх дій усе ще дещо вища за аналогічні показники їхніх політичних опонентів — Віктора Медведчука і Євгена Марчука, дії яких повністю підтримують по 4% респондентів.

А тепер про те, чий авторитет зріс. Незважаючи на недружелюбне ставлення з боку багатьох ЗМІ, потихеньку набирає бали Форум національного порятунку: у серпні його дії повністю підтримали 6,5% опитаних, у той час як у червні ця цифра становила 5,3%. Зросла кількість тих, хто солідарний з окремими діями ФНП — 18,8% у серпні проти 14,6% у червні. Зменшилася і кількість громадян, які поки що не можуть визначитися у своєму ставленні до ФНП: у червні — 54,6%, у серпні — 47,2%.

Повністю можна пояснити поступове зростання симпатій громадян до уряду Анатолія Кінаха, який поки що не зробив різких рухів, що дозволило йому не допустити відверто помилкових дій. У червні дії уряду повністю схвалювали 6,6% опитаних, у серпні — уже 7,8%.

Помітно поліпшилися показники Президента України. У серпні на його підтримку висловилися 13,4% опитаних, тоді як у червні показник був нижчий — 11,2%. І це не дивно: інформаційний супровід діяльності глави держави був вражаючим. Та ще на тлі такої події, як 10-річчя Незалежності.

Примітно, що до цієї дати більшість громадян ставиться позитивно. У будь-якому разі справжнім святом 24 серпня вважають 50,3% респондентів, ще 14,9% сприймають його як найбільше офіційне свято України. Оскільки все позитивне в історії незалежної України чимало ЗМІ так чи інакше пов’язували з Президентом, то свято явно пішло на користь рейтингу глави держави.

Ще один вчинок Леоніда Даниловича знайшов позитивний відгук у серцях населення — Президент пообіцяв не балотуватися на третій президентський термін. Респондентам було поставлене запитання про те, чи проголосували б вони за кандидатуру Леоніда Кучми на наступних президентських виборах, якби існували законні підстави для висунення його кандидатури на третій термін. Кожний п’ятий (19,7%) з опитаних відповів на це запитання позитивно, але все-таки переважна більшість дорослого населення (77,3%) підтримали прийняте главою держави рішення і не збираються наполягати на його переобранні. Певне, люди вірять, що не обтяжений думками про вибори Президент може зробити значно більше корисного для країни та її громадян у період, що залишився. Хоча, звісно ж, не варто виключати й того, що в 77,3% тих, хто відповів «ні», були й інші міркування.

Принаймні так змушує думати ставлення громадян до ідеї референдуму про відставку Президента, який хоче провести непримиренна опозиція. Якби такий референдум відбувся сьогодні, його результати засмутили б прибічників глави держави. Інтерес до референдуму за останні три місяці знизився: якщо в травні 84,6% опитаних підтвердили своє бажання взяти участь у святі всенародного волевиявлення, то в серпні бажаючих було помітно менше — 77,6% (хоча й цього повністю вистачило б для визнання референдуму таким, що відбувся). А от самі результати референдуму практично не відрізнялися б. У травні на запитання референдуму в такій редакції, як його сформулювали організатори, позитивно відповіли б (тобто порекомендували б Президенту піти у відставку) 62,6% із числа тих, хто брав участь у голосуванні. У серпні цей показник виявився на рівні 62,1%. Задля справедливості слід зазначити, що саме формулювання запитання підштовхує до позитивної відповіді.

Помітну роль у справі зміцнення іміджу України та її Президента зіграв візит у країну Папи Римського. Попри кампанію протесту, розгорнуту РПЦ, УПЦ і російськими ЗМІ, українці з інтересом сприйняли цей візит. Практично дві третини населення стежили за його ходом: 4,1% респондентів відвідували літургії, які служив Папа, а 61,6% стежили за візитом за допомогою ЗМІ. Майже половина опитаних (49,2%) позитивно оцінюють візит Івана Павла ІІ в Україну й лише 10,9% — негативно. Інші або поставилися до нього нейтрально — 37%, або їм важко було відповісти — 2,9%. А ось щодо характеру візиту громадська думка не визначилася. Третина опитаних (34,4%) вважає, що це був переважно пастирський візит, 28,2% схиляються до думки, що візит мав в основному загальнокультурний, гуманітарний характер. З тим, що візит носив переважно політичний характер, погодилися 21,4% респондентів (16% не змогли визначитися з відповіддю). Крім того, українці не чекають погіршення міжцерковних відносин внаслідок візиту. 29,8% опитаних вважають, що він навіть поліпшить ці відносини й лише 11,9% — що погіршить. Найбільша частина респондентів (39,6%) вважають, що візит понтифіка зовсім не вплине на міжцерковні відносини в Україні (18,7% не змогли відповісти на це запитання).

Позитивно вплинуло літо й на довіру до ЗМІ. Причому як до вітчизняних, так і зарубіжних. У серпні українським ЗМІ повністю довіряли 12,2% українців, ще 43,9% скоріше довіряли, ніж ні. У червні таких відповідей було 10,4% і 40,3% відповідно. 9,8% респондентів повністю довіряють російським ЗМІ і 8,4% — західним (у червні — 7,3% і 8,4%). З наведених цифр не варто робити висновок, що українські ЗМІ в очах наших громадян правдивіші за іноземні. Очевидно, просто до іноземних ЗМІ в населення менше доступу, тому багато хто не може оцінити свій рівень довіри до них. Так, 25% опитаних не змогли визначитися зі ступенем своєї довіри до західних ЗМІ, а 13,5% — до російських, у той час як для українських ЗМІ цей показник становив лише 5,1%.

Серед різноманітних суспільних інститутів найбільшим авторитетом у громадян, як і раніше, користується церква. Їй повністю довіряють 29,9% опитаних, ще 30% — швидше довіряють, ніж ні.

А от довіра до правоохоронних органів — украй низька, причому протягом уже тривалого часу. Міліції повністю довіряли в серпні лише 9% громадян (у червні — 10%, а в липні минулого року — 11,8%). Та й часткову довіру вона викликає не в багатьох — 19,4%. Тобто всього міліції хоч якоюсь мірою довіряють менше третини громадян України.

Є над чим задуматися і керівництву Генеральної прокуратури. Відомству пана Потебенька повністю довіряли в серпні лише 10% опитаних, а швидше довіряли, ніж ні, — 20,4%.

Точно так само негативно співвітчизники ставляться і до ключового елемента демократичної держави — суду. У серпні йому повністю довіряли лише 9,8% респондентів, тоді як у червні — 11,5%. 21,4% опитаних швидше довіряють суду, ніж не довіряють. У цілому тих, хто довіряє судовій владі, у нас менше третини. За таких умов говорити про необоротність демократичних перетворень ще рано.

У кращий бік помітно поліпшується ситуація з довірою до Служби безпеки, а також — до Збройних сил. Повністю довіряють СБУ 16,7% опитаних (у червні 14,3%), ще 28,7% — швидше довіряють, ніж не довіряють (у червні — 27,3%). Довіра до армії є найбільшою серед усіх силових і правоохоронних структур: Збройним силам повністю довіряють 22,8% опитаних (у червні — 23,1%), швидше довіряють — 35,6% (у червні — 36,1%). Виходить, що громадяни набагато більше впевнені у своїй захищеності від зовнішнього ворога, ніж від ворога внутрішнього.