«ДЕНЬ 7 НОЯБРЯ — КРАСНЫЙ ДЕНЬ КАЛЕНДАРЯ»

Віднедавна для громадян України цей відомий з дитинства рядок втратив актуальність. Проте легше жити нам від цього не стало. Бодай тому, що в рядового українця зникли два вихідних. А вихідні наш народ любить, як, утім, і будь-який інший народ. Однак природно буде припустити, що річ тут не лише у вихідних. З’ясувати ставлення наших співвітчизників до недавнього свята спробувала соціологічна служба Центру Разумкова під час всеукраїнського соціологічного дослідження. Опитування 2000 респондентів віком від 18 років проводилося з 18 по 28 жовтня 2002 р. в усіх регіонах України.

Загалом можна констатувати позитивне ставлення респондентів до 7 листопада, а кожен шостий опитаний (16,3%) взагалі вважає цей день найбільшим святом. Крім того, третина наших співвітчизників (35%) вважають 7 листопада таким самим святом, як і нинішні офіційні. Отож понад половину опитаних сприймають День Жовтневої революції позитивно. При цьому негативне ставлення до колишнього свята висловили тільки 7,3% респондентів, котрі класифікують його як день пам’яті жертв комуністичних репресій. 38,6% опитаних вважають 7 листопада звичайним днем.

Напевно, ніхто не заперечуватиме: свято це було ідеологічним, власне, і святкували ж ідеологічну перемогу. Не зникло ідеологічне підгрунтя й досі. Це яскраво виявляється під час аналізу ставлення респондентів до 7 листопада залежно від того, за кого вони проголосували б на президентських виборах. Так, не дивно, що серед прибічників Петра Симоненка 44,7% вважають цей день найбільшим святом, а серед шанувальників Віктора Ющенка такої думки дотримуються 8,2%. Слід відзначити й те спільне, що об’єднує електорат настільки різних політиків: таким самим святом, як і нинішні офіційні, 7 листопада вважають 36,7% прибічників Петра Симоненка та 30,6% — Віктора Ющенка.

Ставлення до цього дня істотно різниться також залежно від регіону. Як і слід було очікувати, полюсом позитивного ставлення є східний регіон, а полюсом негативного — західний. На сході країни для понад чверті опитаних (26,5%) 7 листопада — найбільше свято, тоді як на заході частка таких респондентів мізерна — 1,6%. При цьому в південному й центральному регіонах цей показник близький до середнього по країні — 19,7% та 12,4% відповідно.

На заході кількість тих, хто вважає цей день днем пам’яті жертв комуністичних репресій, удвічі вища, ніж в інших регіонах (14,2% — у західному, 6,7% — у південному, 7,2% — у центральному й 4% — у східному).

Найяскравіше виявляється розбіжність у відповідях на це запитання залежно від віку респондента: чим старша вікова група, тим більше в ній тих, хто позитивно сприймає 7 листопада. Так, серед респондентів віком 18—29 років 6,7% вважають 7 листопада найбільшим святом, а у віковій групі 30—39 років цей показник становить 9,3%. 7 листопада найбільше свято для 14% українців 40—49 років, для 19,8% — віком 50—59 років і для третини (31%) найстарших наших співвітчизників (віком 60 років і більше).

Але найцікавішим, напевно, буде порівняння нашого ставлення до Дня Країни Колишньої та Дня Незалежності України. Виявляється, воно статистично приблизно однакове. Справді великим святом День Незалежності вважають 17,1% українців, а таким самим, як і інші офіційні свята, — 35,2%. Звичайним вихідним днем його вважають 35,1% опитаних, а 9,4% переконані: він має бути робочим.

Ось так, виходить, нова Батьківщина для українців не краща, ніж колишня. Чому? Адже ми вирвалися з кайданів тоталітаризму, будуємо демократичне суспільство, цензуру скасували, та й ВВП зростає. Можливо, річ у тому, що декларації та дійсність — зовсім не одне й те саме? Можливо, ВВП треба порівнювати, як наші сусіди-прибалти, — із середнім ВВП по країнах ЄС чи бодай із ВВП тієї ж таки соціалістичної України? Можливо, наших старих людей менше зігріватиме ностальгія за СРСР, якщо їх краще грітимуть (а не нагріватимуть!) комунальні служби незалежної України і на пенсію можна буде прожити? Можливо. Але це складно. Набагато легше оголосити, що СРСР був злом, а всі наші біди від того, що маємо занадто багато вихідних, і наказати забути 7 листопада. Коли-небудь, можливо, і забудемо.

А поки що — зі скасованим святом вас, дорогі читачі!