ДВА СОБАКИ В ОДНіЙ БУДЦі, НЕ РАХУЮЧИ МИРОТВОРЦЯ

У рамках відкриття шостих багатонаціональних командно-штабних миротворчих комп’ютерних навчань «Щит миру-2000», які проходили минулого тижня на Яворівському полігоні Західного оперативного командування, міністри оборони України та Польщі помпезно попрощалися з українським складом українсько-польського батальйону. А доблесні миротворці на прощання заспівали міністрам пісеньку, спеціально придуману до цієї події:

Українсько-польський спільний батальйон

Виконає справно завдання ООН... —

і повинні були нібито відразу вилетіти до Приштини. (Поляки вирушали туди на кілька днів раніше.) Насправді наш контингент полетів у Косово наступного дня, і не з Яворова, а з аеродрому Скнілов.

Ці навчання проходять у рамках програми «Партнерство заради миру» і вважаються українсько-американськими. Хоча цього разу на «Щиті» навчалися військові з 21 країни світу. Росія не брала участі і була представлена лише військовим аташе. Раніше міністр оборони РФ Ігор Сергєєв заявив у пресі, що до кінця року російські військовослужбовці утримаються від участі в будь-яких заходах «Партнерства».

Як сказав міністр оборони України, генерал армії Олександр Кузьмук, тут широко використовувався супутниковий зв’язок і вперше був випробуваний спільний українсько-американський десант. Наші 120 десантників першої аеромобільної дивізії мали прилетіти з Болграда й «упасти» в Яворові ще 14 липня. Але погода була нельотною, і висадку поєднали з американською, призначеною на 17 липня.

Десантування, як запевнив Кузьмук, це нове явище у військовій теорії й навчально-тактичному процесі. Воно має наступальний характер. Правда, незрозуміло, навіть теоретично, навіщо миротворцям наступати...

— На нас «наступають», це так, — говорить командир українського миротворчого контингенту в Косово полковник Василь Мостика. — По наших конвоях стріляють, кидають каміння, провокують бійки. Рота патрулює зону, куди входить сім сіл — троє сербських і четверо албанських, розташованих у високогірних районах. Кілька місяців тому почалося переселення албанців до сербських сіл. Зараз у трьох селах ми тримаємо по кілька патрулів, що цілодобово сидять між сербами й албанцями. А вони — як два собаки в одній будці...

У Косово сьогодні перебувають близько 230 українських миротворців. 25 липня тут закінчиться ротація нашого контингенту. Як сказав новий командир українських миротворців, полковник Сергій Поляков, що незабаром обійме цю посаду, до складу українського контингенту входитиме вертолітний загін (чотири вертольоти Мі-8 і 90 чоловік особового складу), українсько-польський батальйон, до складу якого входить 267 наших військовиків і група забезпечення, яка базується в Скоп’є.

Раніше миротворчі батальйони формувалися з представників різноманітних військових частин. Зараз до Косово прибув штатний спеціально створений і спеціально тренований батальйон. Він готувався в Яворові — єдиній українській «школі», де готують бійців для дій у гірських умовах. Полковник Поляков не вважає, що повторить помилки попередників. Перед тим, як висадитися в Косово зі своїми підлеглими, він вивчив місцеву обстановку «нехай не ногами на грунті, а головою за картами»...

Коли одинадцять місяців тому в Косово з’явився український контингент, з боку албанців відчувалася напруга. У спину наших миротворців летіло каміння і крики — «Рус! Рус!». Але незабаром українці стали говорити з місцевими їхньою рідною мовою (надіслали перекладачів з України), чим підкупили албанців. А нині, за розповідями наших миротворців, до них біжать зі своїми проблемами й серби, й албанці.

— Серби взагалі нас вважають своїми. Але ми повинні тримати паритет, щоб не загострювати ситуації, — говорить старожил косовських селищ полковник Мостика. — Ми тут як буфер між албанцями та сербами. Але проблем більше із сербами. Серби — це ми, тільки більш пригноблені. Серед них процвітає пияцтво, постійні взаємні розбірки. Практично, всі сутички в нашій зоні були із сербами. Албанці більш дисципліновані.

Миротворці, крім конвоювання колон (за останні вісім місяців було проведено 70 конвоїв) і патрулювання гірських селищ, займаються перевезенням особового складу, гуманітарних вантажів, продовольства. Щодня наші Мі-8 по кілька разів піднімаються в повітря.

— Воєнна обстановка тут погіршується буквально щотижня, — коментує командир вертолітного загону полковник Сергій Корольов. — Чесно кажучи, ніхто не був готовий до цього. Ситуація потребує додаткових зусиль для підготовки особового складу КФОР.

За спостереженнями військовиків, улітку на гірських масивах, де розгортаються бойові дії, обстановка, як правило, загострюється. Так було й в Афганістані.

Військам КФОР не вдалося виконати ряд поставлених завдань. Зокрема, запобігти транзиту зброї, наркотиків на кордонах із Македонією та Албанією. Втім, на думку миротворців-практиків, «це не є проблема». Зараз головне — встановити мир усередині Косово, а вже потім можна розібратися з кордоном.

На думку Василя Мостики, примирення між сербами й албанцями — завдання архіскладне, й миротворцям доведеться тут стояти довго:

— КФОР потрібний для того, щоб підняти місцеву владу, полі- цію, суд. Наше завдання — цьому сприяти. Нині основна проблема — міни. На них підриваються й албанці, і серби... Загалом роботи тут ще — непочатий край.

Наскільки довго пробудуть у Косово українські миротворці, вирішуватимуть не тільки політики, а й гроші. Канадці та бельгійці вже згорнули тут свою миротворчу місію, вирішивши, що цей захід занадто дорогий для їхніх бюджетів. Нині вишукуються кошти для фінансування наших вертолітників. А ще недавно велися дебати щодо добової норми забезпечення українських миротворців. У американців вона становить 87 доларів на харчування одного миротворця на день. Нам пропонувалося 1,8 долара на одного військового. Зрештою на кілька місяців нашкребли ледве понад 40 доларів на одиницю особового складу. При цьому за одного українського миротворця ООН перераховує до нашого бюджету 1000 у.о. на місяць, на руки солдатам Україна з того ж бюджету сплачує 500 доларів, а офіцерам — 800—900 щомісяця. Рік тому місію в Боснії перервали саме з фінансових міркувань. Як довго вдасться Україні тримати миротворців у Косово, незважаючи на політичний престиж цієї акції, поки ніхто відповісти не може.