Два кола зони

"Після перемоги Майдану ми насамперед заходимося ділити портфелі і бездарно здамо Крим. Оголосимо його тимчасово окупованою територією і обіцятимемо його повернути. Проте нічого для цього не будемо робити. Але щоб не втратити там наш бізнес, ухвалимо спеціальний закон, який дозволяє годувати окупантів і платити їм податки. А щоб гноблені й гнані путінським режимом кримчани не втекли з півострова і не створювали нашим чиновникам проблем, "закріпимо" їх на окупованій території бюрократичними заморочками з перереєстрацією та отриманням усіляких довідок на материку і, чого вже розмінюватися на дрібниці, - просто оголосимо їх нерезидентами. Закриємо їхні рахунки в українських банках, заборонимо давати їм кредити, а ті, хто лишень поткнеться на кордон зі своїм нажитим добром, - нехай спробує довести нашим митникам джерела його походження. А ми в цей час - на вибори за старою системою, з синами, кумами та бізнес-партнерами. З договорняками на округах, "комерційними" місцями в списках і метушнею навколо розподілу портфелів".

Сумніваюся, що хтось із тих, кого Майдан виніс на високі державні пости, зміг би вимовити рік тому щось подібне з його сцени - знесли б, почувши тільки першу пропозицію. Так, вони говорять по-іншому, але ж роблять так, як описано, - і ми їх не зносимо!

Хотілося б помилитися, та навряд чи згадають лідери "партій Майдану" - лідери країни, де перемогла Революція Гідності, - про свої помилки й несправджені обіцянки, перепросять за відсутність реформ і боротьби з корупцією, покаються в компромісах на межі зрадництва й торгівлі інтересами країни заради власної вигоди. Тому потрібно нагадувати - хто, де, коли й скільки. Майдан, який змінив країну, не закінчиться, поки не зміниться природа влади й звички держателів її атрибутів.

Та спасибі ультрас - таки змусили президента Порошенка, хоча й уночі, без камер і при малому скупченні народу, хоча й з локальної причини (зустріч з Платіні й політика УЄФА щодо кримського футболу), але вимовити вголос після тривалого замовчування слово "Крим" у сполученні з "не здамо". Табу з теми знято? Чи хтось підказав Петрові Олексійовичу, що інакше наступне "ла-ла-ла" трибуни проспівають уже про нього? По всьому світі. І фанати кримської "Таврії" (ті самі, які обороняли від "тітушок" активістів руху "Євромайдан-Крим") на своїй сторінці в соцмережі висловлюють надію, що цього разу президент виконає свою обіцянку, попутно нагадуючи про невиконані.

І якби тільки його! Приводів у кримчан приходити до АП за час окупації, а потім і анексії Криму назбиралося чимало і з кожним днем більшає. Це тільки невтаємниченому здається, що Київ нічого стосовно Криму не робить, віддаючи ініціативу Кремлю. Це тільки за звичкою ми ремствуємо, що ухвалені "новою" владою закони не працюють, вони працюють по-старому, тобто вибірково. І в той час, як гальмується ухвалення підзаконних актів за законом про окуповані території (ухваленим іще у квітні) і затягувалося ухвалення, а потім підписання президентом закону про внутрішньо переміщених осіб (переселенців з Криму й Донбасу), з космічною швидкістю втілювалися в життя положення закону про "вільну економічну зону" в Криму, які дозволили українському бізнесу на півострові підняти російський прапор. Це з одного боку, а з іншого - які зробили громадян України з кримською пропискою нерезидентами. Серед них - десятки тисяч тих, хто залишив півострів після анексії, тобто саме прихильників України. Серед них - майже всі, хто стояв на кримському Євромайдані, а потім стримував штурми "зеленими чоловічками" та "самообороною Аксьонова" українських військових частин.

Андрій Щекун - лідер руху "Євромайдан-Крим", який у березні був викрадений "самооборонцями" і 9 днів провів у підвалах захопленого військкомату (де його жорстоко катували), а після визволення став координатором організацій переселенців, - сьогодні теж нерезидент! Рахунки його громадської організації, яка займається захистом та інформуванням громадян України в Криму, заблоковано. Так вимагає скандальна постанова НБУ №699, ухвалена на виконання закону про ВЕЗ у Криму.

Утім, у постанову протягли навіть те, що громадськості на стадії ухвалення закону вдалося вилучити з проекту, - норму про заборону українським банкам надавати фінансові послуги громадянам з "кримською пропискою". У результаті, наводять конкретні випадки дискримінації правозахисники, кримчанам, які проживають навіть у столиці України, відмовляють не тільки у відкритті рахунка в банку, а навіть у купівлі валюти.

Вісім правозахисних організацій звернулися до голови НБУ Валерії Гонтаревої з проханням скасувати положення постанови №699, які носять дискримінаційний характер і суперечать законодавству України (згадувану вже заборону банкам надавати кримчанам послуги). У відповідь - тиша. Зібравши матеріали, експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Сергій Заєць подав позов до суду - з вимогою скасувати положення постанови Нацбанку, які суперечать чинному законодавству. Суд відмовився прийняти справу до розгляду. Здається, надалі адвокати ходитимуть у суди не самі, а за підтримки реальних і потенційних жертв. І не тільки постанови НБУ, а й закону в цілому. Правозахисники приймають безліч скарг і дзвінків від кримських українців - новоявлених нерезидентів. Особливо дикі випадки трапляються тепер на кордоні з Кримом (пишу вже без лапок - закон про ВЕЗ його фактично узаконив), коли в людей при митному огляді вимагають підтвердження походження речей, які вони провозять.

Жодних сумнівів у тому, що і в АП, і в Кабміні все це теж знають, не виникає. Неважко також здогадатися, що, потрапивши між молотом і ковадлом, громадяни України в Криму починають не просто побоюватися того, що Батьківщині вони не потрібні, а стверджуватися в підозрі, яка виникла ще в лютому-березні, що Крим не втримали не через слабкість держави й відсутність вірної армії, а просто здали. І якщо офіційний Київ і партії-переможці парламентських виборів солідарні в такому наплювацькому ставленні до своїх громадян на окупованій території, то що їм, громадянам, тепер робити? Стукатися в усі двері, бити на сполох чи змиритися, плюнути у відповідь і оформляти російське громадянство? Тоді про повернення за формулою української влади "Крим повернеться сам" треба забути, бо для цього потрібне бажання людей, критичної більшості населення Криму. А таке бажання сьогодні відбивають цілеспрямовано й цинічно. Але якщо це не так, і ми просто не розуміємо мудрості наших правителів і не знаємо їхніх геніальних планів, то довести протилежне дуже легко - скасувати лобістський закон про ВЕЗ (і відповідно - постанову НБУ), все цінне з нього перенести в чинний закон про окуповані території. І повернути туди ж статтю про колабораціонізм - дуже актуально, як видається.

Є версія, і багато експертів її вже озвучили: постачання продовольства з українського материка в Крим і робота там сталого українського бізнесу (а це зайнятість населення, податки й продукт для закритої санкціями зони і, як результат, - стабільність та успішність окупаційної влади) забезпечуються українською владою в обмін на недоторканність близького їм бізнесу на півострові й у самій Росії. Підозрюваний №1 - президент Петро Порошенко, бізнес якого в Росії та анексованому Севастополі гонінням, а тим паче - націоналізації по-кримськи (захоплення самообороною та передача в управління іншим підприємствам, а то й продаж з аукціону) не піддають. Наступні номери - його політичні партнери Косюк і Фірташ, далі - Ахметов, Клюєви і... Сім'я Януковича, яка має на півострові і землі, і палаци, і частки в бізнесі. Час від часу в російських ЗМІ (і навіть у коментарях до публікацій у DT.UA) з'являється інформація про завантаженість "Севморзаводу" Порошенка російськими військовими замовленнями. Слід сказати, що наразі жодне кримське оборонне підприємство, яке підняло російський прапор, не отримало обіцяних багатомільйонних замовлень - процедура перереєстрації та одержання ліцензії для можливості претендувати на держзамовлення непроста. Але ось нещодавно "голова роботодавців Криму" Олександр Баталін повідомив, що незабаром оборонні держзамовлення дадуть змогу завантажити ще чотири промислових підприємства Криму й Севастополя - завод "Фіолент" (Сімферополь), завод "Склопластик" (Феодосія), "Ера" (Севастополь) і ще один чомусь неназваний завод у Севастополі. Не факт, що це "Севморзавод", звичайно, хоча він претендент реальний на ремонт кораблів ЧФ. Таке враження, що Петрові Олексійовичу весь час нагадують про щось.

Прикладів протилежного ставлення до декларованої відразу після анексії "недоторканної приватної власності" - безліч: читайте перелік з семи десятків об'єктів Коломойського, "націоналізованого" російською владою Криму, експропрійоване майно та бізнес народного депутата й прихильника жорстких санкцій Сенченка, бандитський віджим навіть тих компаній, які перереєструвалися за законами РФ і готові були працювати в "нових умовах", та от "лицем не красні" - наприклад, "Кримхліб" екс-нардепа від ПР Лещинського і суднобудівний завод "Залив" екс-нардепа від "Батьківщини" Жеваго.

Ціла плеяда громадських організацій і відомих експертів упродовж уже кількох місяців переконує владу, що закон про ВЕЗ вигідний виключно великому бізнесу, який хоче продовжувати заробляти в окупованому Криму. Що насправді ВЕЗ немає й бути не повинно - адже створюються вони для залучення інвестицій під податкові пільги. Чи автори й лобісти цього закону, а також президент, який його підписав, ратують за створення умов для залучення інвестицій в окупований Крим? Маячня. Але за фактом - це так. Понад те, Юрій Косюк, заступник глави президентської адміністрації, який безкарно підняв над своїм кримським бізнесом прапор країни-окупанта, тепер може ще скористатися й можливостями, які надає закон про ВЕЗ, - але вже російський. Цього тижня Держдума РФ ухвалила в другому читанні блок законопроектів про її створення в Криму.

Учасникам економічної зони пропонують встановити нульову ставку з податку на прибуток від частки, що зараховується у федеральний бюджет. А великі інвестори отримають ще й додаткові податкові пільги й режим вільної митної зони - при ввезенні в Крим "імпортних товарів, а також комплектуючих та обладнання, які необхідні для ведення діяльності". Продукцію інвесторів пустять на російські ринки й дозволять експорт у країни Митного союзу. Потішимо росіян і весь МС "нашою рябою" на пільгових умовах, пане Косюк? Усього лише 30 млн рублів треба вкласти за три роки. Такі умови для українського бізнесу в Україні, мабуть, нескоро з'являться, судячи з бажання АП проводити реальні реформи...