Підтримати
Після зміни влади 2014 року західні партнери не тільки фінансово та інституційно допомагали Україні, а й ставили вимоги щодо впровадження механізмів прозорості у функціонуванні органів публічної влади.
Одним з них став запуск системи електронного декларування. Саме це об'єднало всю так звану політичну еліту в єдиному пориві - не допустити її повноцінної роботи. У хід ішло все: перенесення запуску системи на рік через обмеження її фінансування, ненадання сертифіката КСЗІ, створення технічних перепон, протягування законопроектів, що обмежують доступ до реєстру, і навіть ідея запровадити "нульову декларацію".
Проте система не тільки встояла, а й почала наповнюватись електронними деклараціями. Станом на сьогодні в Реєстрі вже є близько двох мільйонів щорічних декларацій. Починаючи від чиновника локального рівня і до президента України - всі подають у систему дані про свої статки.
Однак проблема в іншому. Відповідальний за Реєстр орган - Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) - фактично саботує перевірку поданих декларацій. Ще влітку 2016 року воно навідріз відмовилося брати на баланс модулі верифікації, що мали порівнювати подані в е-деклараціях дані з відомостями з державних реєстрів. Як наслідок - два роки три десятки співробітників профільного департаменту НАЗК вручну звіряли дані. Тож не дивно, що за цей час перевірено лише близько 200 декларацій посадовців.
Зрештою, агентство було взяте під повний контроль адміністрацією президента. Про це непублічно заявляли представники топ-політикуму, але широкому загалу ця інформація стала відома після виступу екс-співробітниці НАЗК Ганни Саламатіної. Тоді вона прямо заявила про "кураторство" з боку Олексія Горащенкова, людини з близького оточення президента Порошенка.
Тепер можна сміливо сказати - оточення президента прямо використовує НАЗК у власних цілях. По-перше, "підвішує на гачок" політичних опонентів. По-друге, не дає або ж, навпаки, дає хід повноцінним перевіркам е-декларацій топ-посадовців. Про такі випадки й ітиметься нижче.
Легкий спаринг-партнер для президента
Два тижні тому генеральний прокурор Юрій Луценко вніс подання на зняття депутатської недоторканності з народного депутата. Черговою мішенню очільника ГПУ став представник Опоблоку Сергій Дунаєв. Згідно з позицією органів правопорядку, парламентар свідомо подав в е-декларації недостовірні відомості.
Зрештою, можна було б оминути цей факт. Генпрокурор уже не вперше вносить подання на зняття депутатського імунітету в Раду. Зазвичай це нічим не закінчується. Майже рік тому Юрій Луценко спрямував до парламенту відразу шість подань. Що можна сказати про ці справи? Лише єдина з них фігурує в публічному просторі, бо адвокати Борислава Розенблата ознайомлюються з матеріалами провадження. Усі інші - суцільне затишшя і точно не перед бурею. Більшість справ, про які так помпезно заявляє генпрокурор, закінчуються не менш грандіозним пшиком. Інакше ніж "піар-угаром" представники громадянського сектора його діяльність уже не називають.
Але повернімося до подання на Сергія Дунаєва. Річ у тому, що це ледь не перший випадок у топ-політикумі, коли до кримінальної відповідальності (після зняття недоторканності) притягнуть після перевірки електронної декларації. Згідно з отриманими нами документами, НАЗК перевіряло представника Опоблоку на достовірність задекларованих відомостей, точність оцінки задекларованих активів, наявність конфлікту інтересів, а також ознак незаконного збагачення.
Проаналізувавши е-декларації Дунаєва, НАЗК з'ясувало, що депутат не зазначив окремих відомостей про житловий будинок і квартиру в Лисичанську. Увагу перевіряльників також привернули корпоративні права парламентаря. За офіційними даними, Сергій Дунаєв був кінцевим бенефіціаром не тільки страхової компанії "ОЛВІ", а й тих компаній, де "ОЛВІ" має "корпоративні" частки.
У поясненнях, надісланих до НАЗК, Дунаєв спробував обґрунтувати, що він є кінцевим бенефіціаром (фактичним власником, який впливає на юридичну особу) лише "ОЛВІ". Проте позиція агентства інша, що й пояснюється у відповідному рішенні. Народний депутат не відобразив у декларації часток підприємств, де він є кінцевим бенефіціаром, на загальну суму 168 млн гривень. Нестиковки знайшли і в доходах (зазначено на 1241 грн більше, ніж офіційно отримано). Є й інші зауваження. Окрім цього, НАЗК перевіряло Дунаєва на суміщення посад у кількох підприємствах, включаючи кіпрську компанію Fg Plant Holdings Limited.
За результатами перевірки агентство встановило, що суб'єкт декларування народний депутат від Опоблоку Сергій Дунаєв не дотримав вимог антикорупційного законодавства. Він подав у е-декларації відомості, які відрізняються від достовірних даних на суму понад 250 прожиткових мінімумів, а отже, в них є ознаки складу злочину за статтею 366-1 КК України, за що передбачено позбавлення волі до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
При цьому не було знайдено конфлікту інтересів чи ознак незаконного збагачення. Відтак матеріали перевірки передали до Національного антикорупційного бюро України.
Здавалось би, порушення в Сергія Дунаєва очевидні так само, як зміна літа на осінь. Але не все так просто в цій ситуації. Якщо зважити на період, коли саме НАЗК винесло рішення, а це жовтень 2017 року, - ситуацію можна побачити з іншого боку. Просто треба володіти фактами, які нижче і наведемо.
По-перше, нардеп Сергій Дунаєв є надблизьким соратником лідера Опоблоку Юрія Бойка. В них навіть спільна вотчина - місто Лисичанськ Луганської області. Очільник фракції Опоблоку публічно виступав у кулуарах Ради стосовно того, що подання на Дунаєва є не чим іншим, як тиском на їхню фракцію. Але навіть не це головне в цій "шаховій партії". Приблизно саме в той час, коли НАЗК винесло своє рішення, Юрія Бойка, який безперечно має підтримку в Центрально-Східному регіоні країни, почали називати ключовим "спаринг-партнером" для Петра Порошенка у другому турі президентських перегонів. Тодішній рейтинг гаранта Конституції ще дозволяв мріяти про легке проходження до наступного етапу виборів, де він легко переміг би екс-регіонала Бойка, тримаючи на гачку людину з його найближчого оточення. Ба більше, народний депутат Сергій Лещенко неодноразово заявляв про існування подання про зняття депутатського імунітету і з самого Бойка. Проте цей документ досі не "засвітився" в публічному просторі. Вочевидь, генпрокурор Луценко в інтересах Петра Порошенка не дає ходу відповідній процедурі.
"Комерційні" повноваження НАЗК
Ще одним прикладом того, як НАЗК використовується в політичних або комерційних інтересах, став кейс стосовно другого, і насправді останнього, високопосадовця, в декларації якого співробітники НАЗК спромоглися знайти лакуни. Це - народний депутат з фракції "Народного фронту" Денис Дзендзерський.
Щоправда, про ці лакуни журналісти знали й раніше, ще до рішення агентства. Річ у тому, що про заборгованість Дзендзерського у певних колах не говорив лише ледачий. Йшлося про 300 млн дол. США, які нардепу надали кілька фінансових установ на бізнес-проекти, де той виступав поручителем. Автор цього тексту понад рік тому ознайомлювався з відповідними документами.
Отож рішення НАЗК стосовно перевіреної е-декларації Дзендзерського лише підтвердило окремо зібрані факти, хоч і опублікувало дані на більше ніж півроку пізніше - у лютому 2018-го. Що ж знайшли в е-декларації нарфронтівця за 2015 рік?
Насамперед, народний депутат справді мав поручительські зобов'язання перед кількома фінансовими інституціями. Загальна сума фінансових зобов'язань Дзендзерського, згідно із низкою рішень Бабушкінського і Жовтневого районних судів міста Дніпра, які станом на 31.12.2015 р. набрали законної сили, становила 2,8 млрд грн і 13,1 млн дол. США.
Додатковими "промахами" в декларації депутата були проблеми з ідентифікацією місця проживання, розбіжності в 22 млн грн у доходах, а також відсутність підтвердження щодо певних витрат.
У результаті співробітники НАЗК встановили не тільки можливий склад злочину, передбачений статтею 366-1 КК України (недостовірні дані в декларації), а й потенційні ознаки незаконного збагачення. Своє рішення після перевірки декларації за 2015 рік НАЗК також надіслало до НАБУ.
Після перевірки декларації Дениса Дзендзерського за 2015 рік співробітники НАЗК перевірили й наступну його декларацію. І знову ж таки були ідентифіковані схожі недостовірні дані, проте сума невідображених відомостей про фінансові зобов'язання перед ВТБ Банком, Банком Кредит Дніпро, БТА Банком уже становила 4,8 млрд гривень. Проте цього разу ознак незаконного збагачення виявлено не було.
Єдиний логічний висновок, що випливає з ситуації із Дзендзерським, лежить у площині певних комерційних інтересів НАЗК. Річ у тому, що "впоратися" з нардепом, який є поручителем на фантастичні суми коштів, складніше, ніж зі звичайним громадянином. І причина того - депутатський імунітет і відповідні повноваження. Можна припустити, що після витоку інформації в ЗМІ та певної спроби з боку банків "зацікавити" керівництво НАЗК ми й отримали два відповідні рішення агентства.
P.S. Ми проаналізували десятки рішень НАЗК після проведення ним повної перевірки е-декларацій. З-поміж топ-посадовців ознаки правопорушень, передбачених чинним Кримінальним кодексом, агентство знайшло в деклараціях лише двох нардепів - Сергія Дунаєва і Дениса Дзендзерського. Тому маємо всі підстави стверджувати про "вибіркове правосуддя" в застосуванні механізму перевірок, що вочевидь уже став тим дамокловим мечем, який періодично зависає над усіма опонентами найближчого оточення Петра Порошенка.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google