Дружба глибокої заморозки

16 сiчня, 2009, 16:40 Роздрукувати Bипуск № 1, 16 сiчня-23 сiчня 2009р.
Відправити
Відправити

Не знаю, чи побачимо ми колись у нагородних списках президента України працівників Об’єднаного д...

Не знаю, чи побачимо ми колись у нагородних списках президента України працівників Об’єднаного диспетчерського управління (ОДУ) «Укртрансгазу» (газотранспортного підприємства НАК «Нафтогаз України»), управлінь магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз», «Львівтрансгаз» і «Прикарпаттятрансгаз». Хоча 6 січня їм вдалося здійснити майже диво: газотранспортна система України (ГТС) перейшла не просто в автономний, а в реверсний режим роботи.

Раніше газ транспортувався в основному зі сходу на захід (включаючи транзит), а тепер східні регіони країни отримують газ із підземних газових сховищ (ПГС), розташованих саме на Заході України. Тож поки «Газпром» активно готувався до інформаційної війни з Україною, НАК «Нафтогаз України» і уряд заповнювали підземні сховища газом. Під зав’язку. І як він тепер став у нагоді, хоча ще наприкінці минулого року президент Віктор Ющенко пропонував цим газом розрахуватися за борги. І що б ми сьогодні робили, якби уряд і «Нафтогаз» так і вчинили?..

Ніколи раніше нічого подібного (реверсного використання ГТС) у такому масштабі не відбувалося. Тому вважаю, що своїм героям-газотранспортникам країна має подякувати. Саме вони і вдень і вночі тримають руку на головному газотранспортному пульті країни, відволікаючись по черзі лише на допити в прокуратурі. По суті, ці люди зробили неможливе.

Адже, за інформацією «ДТ», Володимира Путіна запевняли: щойно припиниться експорт газу через Україну, вже 8 січня українська ГТС «ляже» і не зможе забезпечити перекидання газу зі своїх західних підземних сховищ на Схід і Південь України. Бо коли система працює в стабільному режимі, з експортного потоку на Сході країни відбирається для потреб регіону та кількість газу, яка потім поповнюється із запасів у ПГС на Заході України.

Однак українська ГТС вистояла.

Щойно «Газпром» припинив поставки газу для України, він одразу ж став обвинувачувати нас, що ми крадемо газ із експортного потоку. Встигли навіть нарахувати нам багатомільйонні борги тільки за перший тиждень січня 2009 року.

/img/st_img/2009/729/729-gts-.jpg
/img/st_img/2009/729/729-gts-.jpg
Хоча голова НАК «Нафтогаз України» Олег Дубина в перші ж дні популярно пояснив, що для транспортування експортного російського газу все одно потрібно підтримувати заданий тиск у газопроводах. І для цього треба, щоб газоперекачувальні станції використовували технічний газ, або так званий газ для внутрішніх потреб. Саме для цього НАКу й довелося відібрати близько 50 млн. кубометрів природного газу.

Як було останні два роки: технологічний газ «Укртрансгаз» купував у того ж «Газпрому». Тепер ні «Газпром», ні «РосУкрЕнерго» нам газ не поставляють. То що, брати його із засіків? А самим що тоді робити, коли не відомі перспективи результату газової війни?! А все тому, що ще в січні 2006-го Ігор Воронін підписав із «Газпромом» додаткові угоди, за однією з яких українська сторона зобов’язувалася сама забезпечувати ГТС технологічним газом аж до 2028 року. І з 2006-го так і робила, отримуючи натомість від «Газпрому» мізерну оплату у вигляді тарифу за транзит 1000 кубометрів газу по 100 км газопроводу. Спочатку ця тарифна ставка дорівнювала 1,6 дол. Торік, щоправда, її збільшили аж на 10 центів — до 1,7 дол. А тепер узагалі незрозуміло, як буде.

Київський суд, як відомо, днями визнав недійсним підпис І.Вороніна, а отже, й угод, відповідно до яких було розірвано раніше існуючу зв’язку між транзитною ставкою, ціною газу для України та обов’язком «Газпрому» забезпечувати баланс газу для України. Пам’ятаємо, у той час Україна як плату за транзитні послуги щороку отримувала близько 26 млрд. кубометрів газу. І сама цим газом розпоряджалася, у тому числі використовувала для потреб своєї газотранспортної системи.

Однак ухвалити вищезгадане рішення суду треба було відразу після підписання воронінських додаткових угод 2006 року, про які тоді докладно розповідало «ДТ». До речі, була така історія: на І.Вороніна хотіли завести справу. Але в прокуратурі не знайшлося... прокурора, який цим зайнявся б.

А сьогодні після рішення київського суду ми повертаємося до старої договірної бази. Тобто до рамкового контракту між «Нафтогазом» і «Газпромом», підписаного 2003 року. Відповідно до цього документа, щороку обидві компанії укладають додаткову угоду на основі міжурядової, в якій обумовлюється транзитна ставка. А мінімальний річний обсяг транзиту газу через Україну визначено — не менш як 110 млрд. кубометрів.

На момент написання цього матеріалу не було інформації про те, що «Газпром» оскаржив рішення київського суду…

Про події у газовій сфері ви, напевно, вже надивилися досить страшилок і начиталися бойових зведень. Спробуємо ж подивитися на все це з погляду математики та логіки.

Хронологія подій

Отже, 1 січня «Газпром» припиняє поставки газу для потреб України. Тиск у газотранспортній системі починає падати.

До речі, тоді ж виникла аномальна для газової галузі ситуація — було відключено спеціальний прямий зв’язок між диспетчерськими управліннями «Газпрому» і «Нафтогазу». Газотранспортники кажуть, що такого вони не пригадують за всю історію галузі...

Досить подивитися на дані таблиці про транзит російського природного газу за період із 31 грудня 2008-го по 14 січня 2009 року. Як ви бачите, уже 6 січня надходження газу в ГТС України становило всього 51,2 млн. кубометрів. А 7 січня газ із РФ узагалі перестав надходити. І на сьогодні ситуація не змінилася.

8 січня українська делегація в Брюсселі домовляється про створення моніторингової групи експертів.

Тим часом газопостачання найбільших промислових споживачів природного газу в Україні знижено до рівня технологічної броні. Хто міг, перевів виробництво на використання мазуту та іншого альтернативного газу палива.

Після припинення «Газпромом» поставок газу в напрямку України обсяг технологічного газу в українській ГТС знизився з 1 млрд. кубометрів до 850 млн. за критичного рівня 800 млн. кубометрів. Відбір газу з ПГС здійснюється в максимальних обсягах, а видобуток газу збільшено до максимуму — із 56—58 млн. кубометрів на добу до 61 млн.

Експерти і моніторинг

Як відомо, ще 8 січня в Брюсселі Україна та Європейська Комісія (ЄК) підписали протокол про присутність європейських спостерігачів на об’єктах газотранспортної системи України. Потім, попри те, що триденні переговори між «Газпромом» і «Нафтогазом» завершилися безрезультатно, представники Єврокомісії, Кабміну України й уряду РФ підписали ще один протокол про створення міжнародної комісії з контролю за транспортуванням російського газу через територію України. Документ передбачає створення експертної групи, до складу якої від кожної сторони ввійдуть до 25 експертів. Передбачається здійснювати моніторинг на території України на газовимірювальних станціях (ГВС) Орлівка, Текове, Ужгород, Берегове, Дроздовичі. Моніторинг має також здійснюватися на розташованих у Росії ГВС Сохрановка, Суджа, Писарєвка, Валуйки, Платово.

Інформація про результати моніторингу має передаватися в режимі реального часу до відповідних установ у Києві, Брюсселі та Москві. Сторони домовилися забезпечувати витрати діяльності своїх спостерігачів.

11 січня моніторингові групи ЄК та акредитованих українських і російських спеціалістів відвідали газовимірювальні станції Суджа (Курська обл., РФ) і Писарєвка (Воронезька обл., РФ). На ГВС Писарєвка керівник групи Геральд Лінке підтвердив факт відсутності подачі газу з території РФ в Україну.

Наступного дня експерти ЄК почали роботу на ГВС, розташованих у західному і південному регіонах України на кордоні з країнами ЄС, — газовимірювальних станціях Дроздовичі, Ужгород, Берегове, Текове й Орлівка. Продовжують вони працювати і зараз. Крім того, в Об’єднаному диспетчерському управлінні «Укртрансгазу» самій довелося бачити постійно присутнього експерта з Німеччини.

До складу експертної групи, котра проводить моніторинг в Україні, окрім представників Європейської Комісії, увійшло також по одному представнику таких газотранспортних і газоторгових компаній, як SPP a.s. (Словаччина), «Газпром експорт» (РФ), Estrim, Gaz de France Suez, RWE Transgaz (Чехія), VNG, OMV і WINGAS (усі — Німеччина), два представники Gaz de France (Франція), три представники E.ON (Німеччина). А також десант із 25 спеціалістів із «Газпрому».

Між «Газпромом» і…« Газпромом»

Коли ми говоримо про європейських експертів, які проводять моніторинг в Україні, слід пам’ятати, що серед них є чимало представників компаній, котрі прямо чи опосередковано пов’язані з «Газпромом». Досить лише сказати, що в десятках газотранспортних і газорозподільчих компаній європейських країн російській монополії належать різноманітні пакети акцій (інформацію зібрано з різних джерел). Наприклад, у компанії Wingas Gmb «Газпрому» належить 35% акцій. Проникнення російської компанії на європейський газовий ринок дуже глибоке. Тож дуже складно очікувати єдиного і безстороннього рішення міжнародних експертів стосовно дій України в конфлікті з «Газпромом». Адже, по суті, у цьому протистоянні Україна опинилася між «Газпромом» і... «Газпромом». І українська газова труба останньому була б не зайвою.

Щоб у цьому переконатися, досить трохи докладніше розглянути відносини «Газпрому» і деяких європейських газових компаній, котрі разом із ЄК і Україною підписали протокол про створення міжнародної експертної комісії з транзиту газу територією України.

SPP a.s. (Словаччина). «Газпром» подовжив контракт із Словаччиною на 20 років. «Газпром експорт» і Slovensky plynarensky priemysel a.s. (SPP, 51% належить Словацькій Республіці, 49% — консорціуму E.ON Ruhrgas і Gaz de France) підписали в листопаді 2008 року угоду про основні умови поставок газу в Словаччину на наступні 20 років. На такий же термін було укладено і договір про транзит російського блакитного палива з транспортною «дочкою» SPP — компанією Eustream.

Відповідно до досягнутих домовленостей, у період із 1 січня 2009 року до 2028 року «Газпром експорт» поставить до Словаччини близько 130 млрд. кубометрів газу (близько 6,5 млрд. кубометрів на рік), а Eustream — прокачає через територію республіки близько 1 трлн. кубометрів російського газу. Ціну російського блакитного палива і вартість його транзиту територією Словаччини компанії поки що не озвучують.

Компромісу було досягнуто в результаті рішення Братислави таки поступитися російській монополії 49% акцій національної нафтотранспортної компанії Transpetrol (колишній актив ЮКОСу) в обмін на особливий підхід до формування вартості газу.

Непрямим підтвердженням цього є заяви прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо, зроблені ним після зустрічі з Володимиром Путіним. Центральною темою переговорів було заявлене укладання нового контракту на поставку газу. Проте, за інформацією деяких ЗМІ, обговорювалася і можливість продажу «Газпрому» акцій Transpetrol без проведення відкритого конкурсу. Їдучи з Ново-Огарьово, словацький чиновник не без задоволення зазначив, що зумів отримати гарантії нового контракту і нової ціни на газ.

Чи варто дивуватися, що пан Фіцо дуже несхвально говорить про Україну?..

RWE Transgas a. s. (Чехія). Пам’ятаєте, що перші євроспроби примирити «Нафтогаз» і «Газпром» були зроблені прем’єром Чехії, яка нині головує в Євросоюзі. Отож, вам буде цікаво дізнатися про ситуацію на ринку газу самої Чехії.

Німецький концерн RWE AG, під контролем якого перебуває більша частина газового ринку Чехії, проходить перевірку чеськими регулюючими органами. Приводом до перевірки стали скарги з боку інших учасників газового ринку, у капіталі яких через свої структури бере участь «Газпром». Вони висловили невдоволення обмеженням доступу до підземних газових сховищ у Чехії.

Концерн RWE AG є власником чеського газового монополіста RWE Transgas a. s. З початку 2006 року монополія RWE Transgas a. s. розділилася на дві компанії: RWE Transgas, яка купує газ у виробників, і RWE Transgas Net, яка займається транспортуванням газу. У 2006 році «Газпром» поставив Чехії 7,4 млрд. кубометрів природного газу. Безпосередньо російська компанія присутня на чеському газовому ринку через трейдера Vemex s.r.o., співвласником якого є.

Приводом для розслідування діяльності RWE на чеському газовому ринку стали скарги двох газорозподільчих компаній — Jihoceska Plynarenska a.s. і Prazska Plynarenska a.s., співвласниками яких є німецький концерн E.ON AG і трейдингова компанія Vemex, у капіталі якої бере участь «Газпром». Компанії поскаржилися на обмежений доступ до ПГС у Чехії. У результаті перевірку бізнесу німецького концерну в Чехії розпочало антимонопольне відомство країни, а також орган, відповідальний за регулювання енергетики.

Торік RWE уже оштрафували на 12 млн. дол. за порушення правил конкуренції. Це був найбільший штраф, будь-коли накладений на компанію в Чехії.

Відповідно до чинного у Чехії законодавства організація, яка є власником підземного газового сховища, має надавати доступ до потужностей ПГС усім газовим компаніям на рівноправних умовах. Якщо компанії Jihoceska Plynarenska і Prazska Plynarenska справді зіткнулися з обмеженнями, то це суперечить закону, і цілком логічно, що компанії боротимуться за своє право доступу до газового сховища. У цій ситуації можливість того, що концерн RWE буде визнаний винним у порушенні законодавства і на нього буде накладений черговий штраф, досить велика.

Можливість зберігати газ у безпосередній близькості від основних ринків збуту вигідна «Газпрому», тому що дає йому можливість домогтися максимальної гнучкості в питаннях своєчасного забезпечення споживачів газом у періоди пікового попиту. Чехія є важливим транзитним вузлом на шляху російського газу до Німеччини — найбільшого споживача російського блакитного палива. Тому можливість зберігати газ на чеській території настільки важлива для «Газпрому».

OMV AG — OMV Gas International. «Газпром» одержав 50-відсоткову частку в Central European Gas Hub (Центрально-європейському газовому хабі, ЦЄГХ), розташованому в Баумгартені. Раніше власником ЦЄГХ на 100% було дочірнє підприємство OMV AG — OMV Gas International.

WINGAS Gmb (Німеччина) — спільне підприємство «Газпрому» і німецької компанії Wintershall AG.

E. ON Ruhrgas AG — найбільша у світі енергетична і газова компанія, яка перебуває в приватній власності.

E.ON Ruhrgas AG — дочірня компанія E.ON, що відповідає за газотранспортний бізнес у Європі. Вона є найбільшим дистриб’ютором газу в Німеччині та одним із провідних у Європі. E.ON Ruhrgas має добре диверсифікований довгостроковий портфель контрактів на поставку газу і підтримує тісні зв’язки з потужними постачальниками природного газу, у тому числі в Росії і Норвегії. Деякі контракти укладено на термін до 2036 року.

Компанія E.ON Ruhrgas купує природний газ у Росії вже 30 років і є найбільшим іноземним акціонером ВАТ «Газпром» (6,4%). E.ON Ruhrgas та її дочірні компанії працюють у сфері розвідки і видобутку на морських родовищах у Північному морі. Має багатий досвід з експлуатації трубопроводів, а також бере участь у підприємствах, які займаються будівництвом і експлуатацією важливих європейських морських трубопроводів у Північному морі, таких як трубопроводи Interconnector (235 км, 40”, 16,5 млрд. м?/рік, 1996—1998рр.) і BBL (Bacton-Balgzand-Line, 230 км, 36”, 16,5 млрд. м?/рік, початок будівництва — 2004 р.).

Угода про спільну участь у проекті освоєння Південно-Російського нафтогазового родовища «Газпром» і Е.ОN AG підписали 2 жовтня 2008 року. Відповідно до угоди E.ON AG одержить 25% мінус одну звичайну іменну акцію в статутному капіталі ВАТ «Севернефтегазпром» і тим самим візьме участь в освоєнні Південно-Російського родовища. «Газпром» одержить 49% у ЗАТ «Геросгаз», що володіє 2,93% акцій газового холдингу, у результаті чого право власності на цей пакет акцій цілком перейде до «Газпрому».

Як видно з наведеної вище інформації, для «Газпрому» зовсім не чужі компанії, чиї експерти працюють у складі міжнародної моніторингової групи. Важко розраховувати на об’єктивність таких експертів, хоча вони заявляють, що не мають наміру втручатися у відносини «Нафтогазу» і «Газпрому», а тільки спостерігають за ситуацією. І дуже хочуть поновлення експортних поставок до Європи. Україна ж поки що з власних ресурсів поставляє газ у Молдову і Болгарію.

Чому Україна поставляє газ до Молдови?

Не тільки тому, що пожаліла сусідів, які замерзають. Є й інша причина. Як ви знаєте, Бессарабія теж замерзала, як і Могилів-Подільський із прилеглими районами. А поставити їм газ можна тільки через Молдову — так прокладений газопровід. Тож якби Україна не відновила поставок до Молдови, довелося б мерзнути й частині України.

Інша річ, що молдовська сторона бере газу, що називається, забагато, і зовсім не виключено, що далі транспортує його й до Румунії, тим самим дедалі більше знижуючи тиск в українській ГТС.

Реверс чи експорт

Після приїзду європейської моніторингової групи в «Газпрому» не залишалося іншого виходу, крім як укотре «зробити» Україну винною в невідновленні експорту російського газу. І вони повідомили ОДУ «Укртрансгазу», що 13 січня почнуть прокачування 76 млн. кубометрів на добу в напрямку Суджа—Орлівка. Потім заявку росіян було збільшено майже до 100 млн. Чудово розуміючи при цьому, що для ГТС України, яка на той час уже працювала в замкнутому режимі, саме такий маршрут за таких мінімальних обсягів — це безглузде з технологічної точки зору завдання. Грубо кажучи, легше відрами такий обсяг переносити, ніж розбалансувати українську ГТС, яка працювала в реверсному режимі. У реверсному — щоб не замерзли шість східних областей, у тому числі Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Миколаївська, Харківська і частина Запорізької, а також Крим.

Аби знову переключити роботу ГТС на експорт, крім часового відрізка в 36 годин, необхідний ще постійний щодобовий вміст «у трубі» не менш як 300 млн. кубометрів газу. А «Газпром» пропонує протранспортувати тільки до 100 млн. кубометрів. Разово?!

Отже, цілком логічно ОДУ «Укртрансгазу» відповіло: або давайте гарантії, що це не разова операція, або ми цього не робитимемо.

«Газпром» не вгамовувався. І відразу посипалися обвинувачення на адресу України, що її ГТС технічно не в змозі транспортувати російський газ.

Повторюся, але для такого мінімального обсягу, як заявив «Газпром», залишити без газу весь Схід України — це надто велика жертва. Навіть за умов газової війни.

Керівництву НАК «Нафтогаз України» і «Укртрансгазу» навіть довелося докладно та популярно пояснювати цю ситуацію 14 січня на прес-конференції. Тим паче, що росіяни встигли заявити, що подадуть на Україну до суду.

Тимчасова технічна угода

Отже, 13 січня «Газпром» повідомив про намір транспортувати 76 млн. кубометрів газу через ГВС Суджа на Орлівку, тобто через усю Україну.

На що українська сторона відповіла цілком логічною пропозицією укласти хоча б «Тимчасову технічну угоду між ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» про умови здавання-приймання природного газу на прикордонних газовимірювальних станціях для транзиту його через територію України в січні 2009 року». Необхідність укладання такої тимчасової угоди очевидна: аби хоч щось транспортувати, українську ГТС потрібно наповнити достатнім обсягом газу і підняти тиск у газопроводах.

Навіть проект такої угоди розробили. У ньому, зокрема, йдеться про необхідність щодобової подачі «Газпромом» для подальшого транзиту європейським споживачам 318,5 млн. кубометрів природного газу. Крім того, для технічних потреб, тобто прокачування цього газу, НАК ще необхідно в січні 360 млн. кубометрів газу, які вона просить надати з тим, щоб після укладання контракту розрахуватися за цей газ. Угода передбачає взаємний і повний обмін інформацією кожні чотири години. Розписано й робочий тиск на всіх об’єктах. У проекті угоди, крім іншого, йдеться: «Сторони до 1 лютого 2009 року підпишуть контракт на транзит природного газу через територію України в 2009 році, а також Технічну угоду, яка є його невіддільною частиною».

Така пропозиція української сторони. «Газпром» поки що на неї не відповідає… Проте вимагає урядових гарантій на оплату технічного газу, необхідного для поновлення газового транзиту до Європи. Хоча ще пізно ввечері 14 січня Юлія Тимошенко повідомила «Газпром», що український уряд гарантує оплату технічного газу за тією ціною, про яку згодом сторони домовляться при укладенні контракту і технічної угоди на 2009 рік. Тож які тоді ще гарантії потрібні?

Хто має вуха, хай слухає

Та тут сталася халепа. Намагаючись припинити нескінченну чергу обвинувачень на адресу України, що вона, мовляв, свідомо перешкоджає поновленню транзиту російського газу до Європи, а для початку на Балкани, «Укртрансгаз» надсилає 15 січня факсограму в «Газпром». І спокійно пояснює, що українська сторона готова відновити транзит. Та при цьому просить відкрити більшу частину магістральних газопроводів, які входять до України, щоб заповнити до необхідного рівня газотранспортну систему та розвернути її роботу в аверсному режимі. Свою позицію «Укртрансгаз» виклав і представникам Єврокомісії, знайшовши там повне розуміння.

«Укртрансгаз» запропонував «Газпрому» кілька варіантів подачі газу та наприкінці листа скромно зауважив: «Крім того, пропонуємо розглянути варіант подачі та транзиту газу за напрямками, викладеними в проекті тимчасової технічної угоди (варіант НАК «Нафтогаз України» від 13 січня 2009 року), або відновити подачу газу з розподілом за напрямками, що відповідають стану на 16:00 (час київський) 1 січня 2009 року».

Однак у «Газпромі» не стали акцентувати увагу на всіх пропозиціях «Укртрансгазу», особливо на необхідності підписання тимчасової технічної угоди. Спікер піар-кампанії «Газпрому» С.Купріянов одразу заявив, що українська сторона мала можливість поновити транзит за першою ж їхньою заявкою, але не стала цього робити. Зрозуміло, у деталі листа, невигідні «Газпрому», Купріянов вдаватися не став. І навіть не згадав про тимчасову технічну угоду...

Мабуть, не було б усієї цієї метушні навколо листа «Укртрансгазу», якби його жорстко відредагували з урахуванням інформаційної атаки проти України, яка ведеться «Газпромом». Проте в «Укртрансгазі» працюють фахівці негуманітарного профілю. Тим паче, що вони свідомо обрали спокійний тон листа. От і вийшло, що хотіли зробити як краще, а вийшло як завжди...

Проте «Укртрансгаз» того самого дня відсилає «Газпрому» другого листа, в якому уточнює свою позицію. Та про це після гучних заяв С.Купріянова ніхто навіть не згадав.

Скільки тієї зими лишилося!

Залишається нагадати, що зниження температури всього на один градус потребує додатково відбирати на добу 5—7 млн. кубометрів газу.

У принципі, газотранспортники підрахували, що за нинішніх темпів відбору газу їх ПГС (а залишилося там трохи більше 16 млрд. кубометрів, що належать НАКу) Україна зможе без особливих труднощів опалювати будинки до квітня, коли традиційно закінчується опалювальний сезон. Проте якщо вдарять сильні морози...

Тож краще було б підписати контракт із «Газпромом». На взаємовигідних умовах. Але «Газпром» вочевидь цього не хоче і під різними приводами затягує переговорний процес. Може, справа в тому, що в газовому балансі самого «Газпрому», як стверджують експерти, утворилася «діра» майже в 15 млрд. кубометрів газу? І якщо поновити всі експортні поставки, «Газпрому» просто ніде буде взяти газ для виконання всіх договірних зобов’язань. Тож спланований і чітко керований із Кремля газовий скандал з Україною — велика підмога росіянам у цій ситуації.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК