ДОСВІД ЮВІЛЕЙНИХ ТОРЖЕСТВ

Ювілеї ми любимо й відзначати їх уміємо. Корені традиції — у давнині. Латиною схоже слово означає «радісно проголошувати», староєврейською — «кожний
50-й рік», тобто рік, у який прощають борги й відпускаються раби, на честь чого народ радіє і сурмить у роги. У наші дні ми теж уміємо «радісно проголошувати» й «сурмити». Однак у нас є і свої особливості.

Черкащині — півстоліття! Утворено область із 30 районів чотирьох областей (немов по частинці від кожної сторони світу взято) напередодні 300-річчя Переяславської ради, у день Різдва Христового — 7 січня
1954 р.

Безумовно, у наших реаліях для організації будь-якого ювілею рушійною пружиною є віра організаторів у те, що торжества відвідає Президент. Відвідає й оцінить! Оцінить і... У цьому сенсі ювілей — як синтетичний жанр політичної творчості — для нас найважливіший із мистецтв.

Напередодні ювілею були помітні зусилля ряду ЗМІ — навіть, здається, і з неабияким передозуванням лакуючих засобів — у створенні позитивного іміджу керівництва області. Минулої осені виповнився рік перебування нинішнього глави ОДА на своїй посаді (він же регіональний лідер СДПУ(о)). Було оголошено, що Черкащина з 21-го місця піднялася на 5-те. Після чого всюди чулися натяки (та й відкрито писалося), що після завершення ювілейних торжеств губернатор перебереться до Києва. Багато говорилося про зрослий добробут народу, про збільшення нагромаджень, та й узагалі про те, що жити стало краще. Хоча з боку подивитися — і не скажеш. А якщо відвернутися від деяких економічних показників, то виявиш, що через безробіття як трудився народ тисячами на ринках, так і трудиться, як рівень смертності перевищував в області рівень народжуваності більше ніж удвічі, так і перевищує, як щорічно понад 400 чоловік (батальйон!) кінчали життя самогубством, так і кінчають. Статистика ще показує, що в області смертність від отруєнь алкоголем за минулий рік зросла на 40%, а від СНІДу — у 3,4 разу…Та це ж до ювілейних досягнень не відноситься, і, певне, тому сурмити про це ніхто не поспішає.

На честь ювілею було здійснено безліч різноманітних видань. Національним творчим спілкам — письменникам, художникам, журналістам — із казни відпущені кошти на видання книг: альманаху, каталога, довідника. Цікавий досвід зі створення довідника «Журналiсти Черкащини 1954—2004». Авторами-упорядниками призначили двох ідеологічних працівників, один представник колись спрямовуючої та керівної партії, другий — нової хвилі. Так би мовити, здійснився симбіоз досвідченості та молодості. Що начебто й правильно: у кожній справі важлива наступність, щоб дров не наламати. Вирішено було включати в довідник статті не тільки про членів НСЖУ. Написала людина кілька заміток або обіймала якийсь час посаду в прес-службі — включити. І це, звичайно, як розумно, так і благородно. Що ж у результаті? У результаті з’ясувалося, що довідник складений відповідно до ідеологічних звичаїв століття минулого. З усією чіткістю в ньому було визначено, хто «свій», хто «чужий». Тому якщо черкаський історик у майбутньому захоче взяти з довідника відомості, приміром, про правозахисницю Валентину Васильченко, при імені якої часом здригаються погони на плечах правоохоронців, — історик буде обманутий. Та й про багатьох інших яскравих журналістів, не помічених у конформізмі, подивитися — слова не знайдеш! Найсмішніше, що на презентації довідника один з авторів-упорядників на запитання: «Що було критерієм для відбору персоналій?» — відповів: «Професіоналізм».

Що ще впадає в очі в ювілейні дні? Два довгобуди і черкаський «Білий дім». Унікальний будинок філармонії (за якістю акустики — третє місце в країні) був закритий на реконструкцію (див. «ДТ», № 1, 2002) так давно, що в Черкасах уже підростає третє покоління, яке не відає, що таке симфонічна музика. У перед’ювілейній гарячці керівництво заявило, що урочисте засідання пройде у відремонтованій будівлі. От це був би подарунок усім! За відкриття філармонії можна б відразу дві зірки на груди й погруддя за життя... Та, на жаль, хоча кипіла робота в три зміни, хоч найпрофесіональніша й наближена до ОДА газета в середині січня радісно оголосила: «Робота наближається до завершення. Відкриття заплановане на кінець січня!» — філармонія й у лютому зсередини на перший погляд виглядає як після вибуху: все сірого кольору й все стовбурчиться арматурою. Та з другого погляду розумієш: ремонт у розпалі, завершиться не швидко, а урочисте засідання відбудеться у палаці «Дружби народів».

Та головний довгобуд області — будинок для сімей із дітьми-інвалідами, який будується вісім років. На завершення, кажуть, немає коштів. Втім, швидше за все, насправді пояснення інше: названі довгобуди на імідж керівництва не впливають. У протилежному випадку гроші б знайшлися, як, наприклад, знаходяться в облбюджеті сотні й сотні тисяч на утримання навіщось аж двох (!) газет, заснованих ОДА та облрадою, і на підгодівлю держоблТРК, яка взагалі фінансується з центрального бюджету. Втім, будинку для дітей-інвалідів у серії ювілейних торжеств було відведено особливу роль.

На президента чекали 27 січня. Не склалося, за три дні дали «відбій». Тисячі людей — чиновники міста та районів, артисти, усі з розумінням віднеслися: без Президента й свято не свято! У Києві 31 січня на честь ювілею відбувся концерт черкащан. У новинах прозвучало образливе: «З керівництва концерт відвідали лише віце-прем’єр та два міністри». Звичайно, це зниження градуса: хотілося коньяку, а налили «пепсі». Наступна дата — 5 лютого. Це вже відхід від історичної дати на 4 тижні. Та все-таки, приїде? Ні, відповіли, не приїде! Не приїде?.. Та ми ж старалися! Он і будинок ОДА відмінно відремонтували, й філармонію фіолетовою фарбою пофарбували, й ілюмінацію з Нового року не знімали... Київ заспокоїв: прем’єр-міністр приїде, привезе нагороди. Відлягло.

Та яка ж програма візиту? Слід сказати, багато чого до протоколу взято з радянської старовини: поїздка до передового агрогосподарства, вручення ключів від квартир працівникам силових структур, відвідування будинку для дітей-інвалідів, який будується (адже необхідний і незначний негатив, який би з легкістю перетворився на позитив), — з ухваленням рішення про завершення будівництва; проведена нарада; вручені нагороди, про що за всіх часів було так приємно й сурмити, і радіючи проголошувати...