Дніпро впадає в донецьке море

Кіпрська компанія DTEK Holdings Limited на момент позачергових зборів акціонерів енергогенеруючої компанії ВАТ «Дніпроенерго» (Запоріжжя) 27 серпня сконцентрувала 15,2624% акцій ВАТ і була його найбільшим недержавним акціонером. Другим великим і теж недержавним акціонером «Дніпроенерго» стає «Донбаська паливно-енергетична компанія» (ДПЕК) (котра включає зокрема ВАТ «Павлоградвугілля» і ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу»).

27 серпня збори акціонерів, як заявили в «Дніпроенерго», у рамках виконання плану санації цієї найбільшої теплової енергогенеруючої компанії України вирішили збільшити статутний капітал «Дніпроенерго» на 52,1%, або на 51 млн. 85,850 тис. грн., — до 149 млн. 185,8 тис. грн. шляхом додаткової емісії 2 млн. 43,434 тис. простих іменних акцій номіналом 25 грн.

Нагадаємо, що справу про банкрутство «Дніпроенерго» було порушено в грудні 2001 року. Господарський суд Запорізької області у вересні 2003 року затвердив реєстр кредиторів, який складається з 65 компаній і організацій. Загальна сума претензій, підтверджених судом, становила 1,39 млрд. грн. Комітет кредиторів «Дніпроенерго» у листопаді 2003 року ініціював санацію компанії. Госпсуд Запорізької області в травні 2005 року затвердив план санації генкомпанії, узгоджений з основним акціонером товариства — Національною акціонерною компанією «Енергетична компанія України» (НАК «ЕКУ»).

Щоправда, як при цьому вдалося обійти Закон України «Про господарські товариства», залишається загадкою. Адже в ст. 34 цього закону чітко і прямо сказано: «Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з його господарською діяльністю». І цього закону ніхто поки що не скасовував… А в результаті додаткової емісії держчастка в статутному фонді НАК «ЕКУ» скоротилася майже на 26% — до 50% + 1 акція.

Акції нової емісії «Дніпро­енерго» одержать вугільні підприємства, які входять до ТОВ «Донбаська паливно-енергетична компанія» (Донецьк), — «Павлоградвугілля» і шахта «Комсомолець Донбасу» (обидві контролюються Рінатом Ахме­товим), передавши «Дніпро­енерго» права на ТОВ «Інвестиційне товариство», забезпечене коштами в розмірі 1,052 млрд. грн.

У результаті ДПЕК і DTEK Holdings Limited контролюватимуть близько 44% акцій статутного капіталу ВАТ «Дніпроенерго», а частка держави в особі НАК «ЕКУ» скоротиться з 76,04% до 50%+1 акція.

Це стало можливо після недавно внесених до статуту НАК «Енергетична компанія України» змін, які «благословило» Міністерство палива й енергетики та затвердив Кабінет міністрів України (розпорядження Кабміну №407-р від 13 червня 2007 року).

Багато хто називає таку долю ВАТ «Дніпроенерго» «передви­борним подарунком» прем’єра депутату й однопартійцю Рінату Ахметову.

Представники ТОВ «Донбаська паливно-енергетична компанія» вже отримали два місця в спостережній раді «Дніпро­енерго», DTEK Holdings Limited — одне, тоді як інші чотири — у НАК «Енергетична компанія України» та її представників. Причому три представники НАК «ЕКУ» обиралися, що називається, поіменно, а це означає, що зняти їх — без згоди ДПЕК — буде практично неможливо. Чи варто казати про те, що в такій ситуації ці, із дозволу сказати, «слуги компанії» будуть дуже уважні до прохань і вимог ДПЕК... За аналогією згадується, як формувалося правління ЗАТ «УкрГаз-Енерго». До його складу теж мали ввійти по два представники від «Нафтогазу» і «РосУкрЕнерго» — на рівних правах. Але чомусь у результаті виявилося, що все правління компанії «УкрГаз-Енерго» абсолютно підконтрольне «РосУкрЕнерго» і приймає вигідні їй рішення...

«Дніпроенерго» минулого четверга також повідомило про рішення зборів викупити до 8,6915% акцій за ціною 1592,38 грн. за акцію у акціонерів, які не голосували за проведення додаткової емісії та приєднання ТОВ «Інвестиційне товариство» до «Дніпроенерго». Викуп здійснюватиметься по 28 вересня 2007 року. Водночас курс акцій «Дніпроенерго» у ПФТС за підсумками торгів 29 серпня становив 1910 грн. за акцію.

Експерти небезпідставно прогнозують, що майже 8,7% акцій, які «не голосували», викуплять також представники структур Р.Ахметова, після чого він практично отримає блокуючий пакет найбільшої теплоенергогенеруючої компанії країни — ВАТ «Дніпроенерго».

«Дніпроенерго» експлуатує Придніпровську, Криворізьку та Запорізьку ТЕС (25 енергоблоків потужністю від 150 до 800 МВт) cумарною встановленою потужністю 8185 МВт, що становить 16% від усієї встановленої потужності генеруючих компаній України.

За інформацією на травень 2007 року, непогашена кредиторська заборгованість ВАТ «Дніпро­енерго» у справі про бан­крутство становила 951,929 млн. грн. Причому найбільше компанія заборгувала держпідприємствам і установам. Наприклад, Мінфіну і Держкомрезерву. (Але право виводити її з банкрут­ства віддали приватній донецькій структурі.) Хоча, з іншого боку, ця енергогенеруюча компанія цілком непогано працювала в останні півтора року. Тож за сприяння держави, швидше за все, могла самостійно вибратися з боргової ями. Так, не відразу, не одним, як то кажуть, ривком, але з часом — цілком. Та не склалося...

Новий співвласник ВАТ «Дніпроенерго» — «Донбаська паливно-енергетична компанія» також володіє акціями іншої енергогенеруючої компанії сходу країни — ТОВ «Східенерго» (продуктивність — 17,95 млрд. кВт/год на рік, у складі Зуївської, Курахівської та Луганської ТЕС). За повідомленням холдингу ДПЕК, за результатами першого півріччя 2007 року компанія «зберігає лідируючі позиції на ринку теплової генерації України». Теплові електростанції ДПЕК у січні—червні збільшили відпуск електроенергії до 8811,9 млн. кВт/год, що на 9,3% перевищує аналогічний показник минулого року. Як підрахували в ДПЕК, частка ТОВ «Східенерго» на ринку теплової генерації в першому півріччі 2007-го становила вже 28,6%.

Таким чином, отримавши контроль над ВАТ «Дніпро­енерго», структури, підконтрольні Р.Ахметову, отримають і більшу частину ринку теплової генерації України. І вийде такий собі Міненерговуглепром приватного розливу...

Лідер БЮТ Юлія Тимо­шенко за гарячими слідами вергала громи і блискавки: «В останні місяці своєї діяльності Кабмін робить усе можливе, щоб зосередити у своїй власності і власності своїх соратників найпривабливіші економічні об’єкти, зокрема ті підприєм­ства, що забезпечують світло і тепло в українських будинках.

Яскравим підтвердженням цього є рішення уряду Януковича, котрий дозволив одній з найбільших енергетичних компаній України — ВАТ «Дніпроенерго» здійснити додаткову емісію акцій...

План фактичного викрадення з держвласності «Дніпро­енерго» передбачає скуповування боргів цієї компанії перед іншими особами на суму 200 млн. дол. і обмін цих боргів на 26% капіталу «Дніпроенерго» у рамках додаткової емісії, до якої буде допущено лише компанії, контрольовані Ахметовим.

Неприхований цинізм і нахабність дій Кабміну полягає в тому, що ринкова вартість компанії становить як мінімум 1 млрд. 750 млн. дол., відповідно, 26% становлять 455 млн. дол. Таким чином, при успішному проведенні цієї операції держава втратить близько 500 млн. дол., а також контроль над однією з основних енергокомпаній України...»

Якщо абстрагуватися від передвиборної риторики, то по суті Ю.Тимошенко не така вже й далека від істини. Принаймні можна було виставити акції на конкурсний продаж. А так виходить, що додаткова емісія з розмиванням держчастки в ВАТ «Дніпроенерго» — прецедент. До цього у важкій ситуації опинилося ВАТ «Центренерго».

І що від того, що віце-прем’єр із питань ПЕК Андрій Клюєв уже після зборів акціонерів ВАТ «Дніпроенерго» заявив таке: «Повинен бути контрольний пакет у держави. Треба стежити, щоб не було залишків по боргах, щоб не виходило, що пакет акцій узяли, а борги залишилися». Як ви розумієте, далеко не завжди потрібно мати (а тим більше купувати за ринковою ціною) контрольний пакет облюбованого підприємства — досить отримати блокуючий пакет акцій. Що й було зроблено ДПЕК.

До речі, А.Клюєв підкреслив, що проведення додаткової емісії акцій «Дніпроенерго» є поодиноким випадком, адже компанія перебуває в процесі санації. І висловив надію, що держава не допустить подібних ситуацій в інших, підконтрольних їй енергокомпаніях. Зокрема, він заявив, що енергогенеруючу компанію «Центренерго» вдасться утримати від банкрутства.

Віце-прем’єр також зазначив, що блокуючі пакети акцій обласних енергопостачальних енергокомпаній, у яких держава вже втратила контроль, підуть на відкриту приватизацію. Але це вже тема окремої розмови.

Антимонопольний комітет, як заведено в гарячих ситуаціях, промовчав і цього разу. Хоча по суті нові акціонери «Дніпроенерго», швидше за все, тягнуть на статус як мінімум регіонального монополіста. Але АМКУ до цього, мабуть, діла немає.

Щоб отримати максимально об’єктивну картину ситуації з ВАТ «Дніпроенерго», «Дзеркало тижня» звернулося по коментар до найбільшого акціонера ДПЕК (і СКМ) Ріната АХМЕТОВА. Але будучи депутатом, він передав свій бізнес в управління і, як правило, утримується від публічних коментарів із приводу свого бізнесу. Але в цьому разі Рінат Леонідович вирішив висловитися:

— Що сьогодні говорять і пишуть про «Дніпроенерго»? Що операція напівпрозора, не вигідна для держави. Я хочу зрозуміти: відколи це участь у процедурі санації підприємства вважають у світі непрозорою операцією? Відколи це інвестора, який відкрито запропонував реальний, економічно обгрунтований вихід із затяжної кризи підприємства, звинувачують у неринкових методах? Давайте розберімося. Від самого початку.

«Дніпроенерго» перебуває в процедурі банкрутства з 2001 року. Ми не були ініціаторами чи учасниками цієї процедури більше шести років! І все спостерігали. Однак виходу ніхто не запропонував. Чому?

Я вам відповім: тому що невигідно було лікувати. Дороге лікування виходило. А брати на себе відповідальність — удвічі невигідно. Коли підприємство — банкрут, його ринкова вартість завжди дуже низька. Всі про це чудово знають. Знали й тоді. Тому зручніше і простіше було спостерігати з боку, як «Дніпроенерго» умирає. У результаті такого «господарювання» у січні 2008 року підприємство мало піти з молотка.

Ви прекрасно знаєте — до закриття справи про банкрутство продаж акцій державного підприємства неможливий. Проте за ці шість років стало зрозуміло, що без приватного капіталу «Дніпроенерго» не видужати.

У грудні 2006 року комітет кредиторів відкрито (підкреслюю — відкрито і прозоро!) через центральні ЗМІ запропонував усім бажаючим підготувати й подати свої пропозиції. У кого будуть найкращі умови, той і переможе. Кожен (!) міг узяти участь у лікуванні «Дніпроенерго».

Ми прийшли зі своєю пропозицією щодо порятунку підприємства. Ми запропонували вихід із шестирічної кризи. Чому ми це зробили? Для нас це підприємство було стратегічно важливим. По-перше, ДПЕК є найбільшим приватним акціонером «Дніпроенерго», володіючи близько 16% акцій. По-друге, «Дніпроенерго» — наш багаторічний споживач вугілля. Сьогодні ДПЕК виробляє 16 млн. тонн вугілля, і для холдингу важливо, щоб споживач був здоровий. Стабільні поставки вугілля мають стабільно оплачуватися, а шахтарі — одержувати стабільну зарплату.

Давайте подивимося, що конкретно запропонувала ДПЕК і чому її пропозиція була визнана найкращою? У грудні 2006 року ми запропонували погасити 200 млн. дол. боргів «Дніпроенерго» і ще 200 млн. дол. дати на розвиток підприємства. Тобто ДПЕК дала 400 млн. дол., а натомість збільшила частку в компанії на 28%. І це в той час, коли 100% акцій «Дніпроенерго» оцінювалися на біржі в суму не більш як 490 млн. дол.

Зверніть увагу: у грудні 2006 року ми запропонували 400 млн. дол. за 28% хворого підприємства з ринковою вартістю 490 млн. дол.!

Тепер проаналізуємо, що мала держава в грудні 2006 року і що має сьогодні? Держава мала 76% акцій підприємства в шестирічному стані банкрутства і з ринковою капіталізацією 490 млн. дол.

Що держава має сьогодні? Контрольний пакет 50%+ 1 акція вже здорового підприємства з ринковою вартістю 1,5 млрд. дол. І ця вартість, я упевнений, зростатиме. Якщо держава вирішить продати свою частку, то отримає понад мільярд доларів. То я хочу запитати: ми зробили добре чи погано?

У цій операції сьогодні виграли всі — насамперед трудовий колектив, держава і ДПЕК. Програли тільки ті, хто протягом шести років не запропонував альтернативних шляхів оздоровлення компанії і сподівався на дешевий розпродаж майна, а тепер виступає «захисниками» інтересів країни.

Розумію, тепер, коли «Дніпроенерго» видужало, стало здоровим, коли ми створили вартість підприємства разом із державою, це може бути комусь невигідно? Хтось дивиться із заздрістю. А я хочу запитати — чому шість років усі, хто реально міг допомогти, дивилися на умираюче, хворе підприємство і не запропонували ліків, не поліпшили його здоров’я?

Хочу ще раз повторити: для мене принципи прозорості і відкритості були, є і завжди будуть на першому місці.

Крім того, «ДТ» поставило кілька запитань холдингу ДПЕК, на які одержало цілком розгорнуті відповіді. Їх і пропонуємо до уваги читачів. А ви вже самі вирішуйте, хто і наскільки відвертий і правий.

Для початку без натяків ми запитали: «Чому після зборів акціонерів 27 серпня компанією «Дніпроенерго» фактично почали управляти представники ДПЕК?»

— «Дніпроенерго» є і буде після збільшення статутного фонду держпідприємством (у власності держави залишиться контрольний пакет акцій — 50% + 1 акція). Казати, що «управляти «Дніпроенерго» стали представники ДПЕК і підприємство «передали в інші руки», — некоректно і необгрунтовано. Підприємством управляє колишнє керівництво, а більшість в органах управління — спостережній раді і ревізійній комісії — належить представникам дер­жави. Більш того, внаслідок приходу інвестора і виведення підприємства зі стану банкрутства державі повернуто контроль над підприємством після шестирічної перерви (під час процедури банкрутства підприємством управляли кредитори). Тепер, після завершення процедури банкрутства, у нормальному режимі зможуть функціонувати робочі органи «Дніпроенерго» і держава зможе відновити участь в управлінні підприємством через НАК «ЕКУ».

ДПЕК стала інвестором «Дніпроенерго» у результаті відкритого конкурсу, який було проведено за ініціативою комітету кредиторів ще взимку 2006 року. Пропозиція ДПЕК була не єдиною і визнана такою, що якнайкраще відповідає інтересам підприємства згідно з існуючим законодавством (якщо до 1 січня 2008 року на підприємстві не буде розроблений і впроваджений ефективний план санації, то підприємство може бути ліквідоване). Ми націлені на здійснення довгострокових інвестицій у «Дніпроенерго», які дадуть змогу зберегти цілісність підприємства, а держава прагне зберегти контроль над ним.

Вважаємо, що в нинішній ситуації, яка склалася з державними енергетичними підприємствами, державі дуже важливо виробити стратегію розвитку енергетичної галузі і визначити шляхи виведення енергетичних підприємств із кризи. На наш погляд, державно-приватне партнерство — стратегічно правильний напрям розвитку української енергетики, спроможний забезпечити енергетичну безпеку України сьогодні і в майбутньому (саме такий підхід закладений у Концепції розвитку енергетичної галузі України до 2030 року, затвердженої урядом Єханурова розпорядженням №145-р). Більш того, саме такий підхід застосовується в багатьох країнах для розвитку енергетики.

Ми зацікавлені в розвитку галузі загалом і переконані у великому потенціалі української енергетики. Саме тому ми вважаємо за необхідне прокоментувати недостовірні заяви окремих ЗМІ про те, що енергетичний холдинг групи СКМ здійснює скуповування боргів окремих енергетичних активів (зокрема, «Харківобленерго» і «Центренерго»). ДПЕК не скуповувала боргів жодних енергетичних активів і не зацікавлена у такому скуповуванні в майбутньому. Ми бачимо вихід української енергетики з кризи не в банкрутстві підприємств, які перебувають у скрутному фінансовому становищі, а через залучення на них інвесторів, через їхній розвиток і оздоровлення.

— До придбання акцій «Дніпро­енерго» холдинг ДПЕК уже контролював понад 28% генерації ТЕС України (через ТОВ «Східенерго», про що повідомляє сама компанія ДПЕК). Чи доречна така концентрація і, по суті, монополізація енергоактивів ТЕС?

— Єдиний монополіст на енергетичному ринку — це дер­жава (відповідно до українського законодавства, монопольним вважається перевищення 25% загальної ліцензованої електроенергетичної потужності).

Загальна ліцензована потужність електростанцій «Дніпро­енерго» і «Східенерго» становить 23,62% загальної ліцензованої електроенергетичної потужності, що не перевищує граничного обмеження , визначеного умовами і правилами володіння та експлуатації ліцензіатом електроенергетичних потужностей.

При цьому провідні західні економіки вже провели роздержавлення, що дало можливість підвищити ефективність енергетичного сектора в кілька разів. Наочним прикладом підвищення ефективності енергетичних об’єктів може служити досвід приватних компаній, таких, як AES. У 1996 році AES придбала три електростанції в Угорщині, які через невідповідність екологічним стандартам планувалися до закриття в 2004 році. Компанія AES інвестувала 110 млн. дол., щоб обновити кожен з активів і поліпшити їх екологічні показники роботи. Дві станції були переобладнані для спалювання біопалива, третя — модернізована, але структура споживаного палива не змінилася, а інвестиції дали змогу подовжити термін служби устаткування до 2016 року.

Ще одним прикладом є досвід компанії Enel, яка після придбання генеруючої компанії Slovenske Elektrarne (Словаччина) в 2004 році провела ряд поліпшень з оптимізації операційних витрат, кількості персоналу, що дає змогу казати про можливість реалізації великомасштабних інвестицій (до 2012 року планується вкласти понад 3 млрд. дол. у реконструкцію та будівництво генеруючих потужностей). Останні процеси в російській енергетиці свідчать про правильність курсу на залучення інвестицій шляхом додаткової емісії акцій (розміщення акцій ТГК-5, ОГК-5, ОГК-3 допомогло залучити на реалізацію інвестиційних програм близько 4 млрд. дол.).

— Навіть віце-прем’єр із питань ПЕК Андрій Клюєв каже про те, що надалі «держава не допустить подібних ситуацій» (як із «Дніпроенерго») і має простежити, щоб борги компанії були виплачені, а не просто передані інвесторам акції енергогенеруючої компанії.

— Що стосується позиції ДПЕК, то стратегічно правильний для України підхід — залучати на державні енергетичні підприємства у важкому фінансовому становищі приватного інвестора. За оцінкою експертів, без кардинальних інвестицій уже в 2012 році в Україні може статися ситуація, коли рівень споживання електроенергії перевищить можливості існуючих енергопотужностей (можна пригадати нещодавні кризи в США та Росії). За оцінками експертів Мінпаливенерго, 92% енергоблоків ТЕС відпрацювали розрахунковий ресурс (100 тис. годин), 64% подолали визнану в світовій енергетичній практиці межу фізичного зношення в 200 тис. годин і потребують або модернізації, або заміни. Для реабілітації основних фондів теплової генерації України до 2010 року буде потрібно близько 15 млрд. грн., а з 2011-го по 2020 рік — 70 млрд. грн. При цьому йдеться не просто про ремонти, а про необхідність тотальної модернізації устаткування. І тут дуже значну роль здатен відіграти саме стратегічний інвестор.

ДПЕК націлена на вкладення у виведення «Дніпроенерго» із кризи та її подальший розвиток 2 млрд. грн. Ці інвестиційні зобов’язання будуть включені до інвестиційної угоди, яка буде виконана ДПЕК у закріплені в такій угоді терміни в повному обсязі.

Складне фінансове становище більшості держпідприємств свідчить про неспроможність держави самостійно вивести галузь із кризи, тим паче забезпечити її динамічний розвиток.

— Тоді чому відразу ж після оголошення про додаткову емісію акцій «Дніпроенерго» багато хто став казати про те, що компанії Ахметова отримують «Дніпроенерго» втричі-вчетверо дешевше від реальної вартості?

— По-перше, необхідно зазначити, що ДПЕК не «отримує «Дніпроенерго», а стає найбільшим приватним акціонером, але при цьому — міноритарним. Основним акціонером залишається держава.

По-друге, з моменту оголошення про прийняття нового плану санації та прихід інвестора капіталізація підприємства (отже, і вартість держпакета акцій) зросла в рази. Підкреслимо, що кількість акцій, які перебувають у власності держави, і після збільшення статутного фонду залишиться незмінною, а вартість однієї акції на ПФТС із січня по серпень 2007 року зросла більш як утричі (після приходу ДПЕК як стратегічного міноритарного акціонера всі інвестори очікують значних інвестицій у підприємство та його бурхливого зростання). Це означає, що вартість держпакета з моменту приходу приватного інвестора неухильно зростає разом із капіталізацією підприємства (що цілком відповідає інтересам держави).

ДПЕК за 28% акцій під­приєм­ства фактично сплачує 2 млрд. грн., що цілком відповідає поточній капіталізації компанії на момент ухвалення рішення. Ринкова вартість змінюється залежно від поточного фінансового становища та перспектив підприємства. На момент підготовки інвестором змін до плану санації (січень 2007 року) середньозважена ціна акції за результатами угод на ПФТС за попередні шість місяців (серпень 2006-го — січень 2007-го) становила 538 грн., що відповідало ринковій капіталізації в розмірі 418 млн. дол. (ця ціна могла б слугувати початковою ціною акції відповідно до методології ФДМУ під час виставлення пакетів акцій на конкурс).

З січня по червень 2007 року акції «Дніпроенерго» демонстрували значне зростання (на 150%), що відображає позитивну реакцію ринку на плановане фінансове оздоровлення компанії. У разі розрахунку середньозваженої ціни за грудень 2006-го — червень 2007-го вона становила б 1323 грн. за акцію, що відповідає капіталізації компанії 1,028 млрд. дол. Таким чином, пропозиція інвестора, згідно з якою 28% акцій переходять ДТЕК в обмін на 400 млн. дол., відповідає ринковій оцінці компанії. Останні збори акціонерів «Дніпроенерго» ухвалили рішення, що захищає інтереси акціонерів, які не брали участі в голосуванні або голосували проти приєднання. У разі подання заяви від акціонера про викуп його акцій товариство зобов’язане викупити в нього ці акції. Зборами встановлено ціну викупу, згідно з офіційними даними Фондової біржі ПФТС вона становитиме 1592 грн. 38 коп.

Вся процедура із затвердження плану санації відбувалася відкрито й публічно, з урахуванням інтересів усіх сторін: кредиторів, акціонерів і держави як мажоритарного акціонера. Комітет кредиторів отримав кілька пропозицій і вибрав інвестора, який запропонував найбільш ефективний і дієвий план санації. Дії із санації підприємства цілком відповідають положенням «Концепції роздержавлення підприємств енергетичної галузі», розробленої Мінпаливенерго й підтриманої Кабінетом міністрів України.

Інвестор зобов’язується погасити кредиторську заборгованість підприємства в розмірі понад 1 млрд. грн., при цьому взявши на себе зобов’язання інвестувати в модернізацію підприємства додаткові кошти в розмірі 1 млрд. грн. Це сприятливо позначиться на фінансовому становищі підприємства, дасть змогу ліквідувати бар’єри для залучення кредитів і зовнішнього фінансування, це також значно знизить ризики використання боргових інструментів. Інвестор має значну сировинну базу, що також позитивно позначиться на стабільності підприємства. Ці фактори можуть слугувати позитивними сигналами для аналітиків та експертів ринку, що, в свою чергу, потягне за собою зростання капіталізації компанії.

За приклади з історії зарубіжних країн і констатацію факту відсутності єдиної держполітики в енергогалузі України (про що «ДТ» пише із завидною послідовністю) ми вдячні ДПЕК. Як і за відповіді. Які, втім, відрізняються від нашого баченням проблеми, зокрема, пов’язаної з ВАТ «Дніпроенерго». Але ми ставили своєю метою познайомити читачів з двома різними поглядами на одну проблему й дати можливість читачам самостійно зробити висновки.