Дії українського уряду хаотичні, вважають американські фахівці з виборчого процесу

Впливові міжнародні організації, котрі беруть участь у роботі президентської групи з розробки нового виборчого законодавства, призупинили своє членство в ній. Ідеться про Національний демократичний інститут (NDI) та Міжнародний республіканський інститут (IRI).

17 березня 2011 року НДІ повідомив міністра юстиції Олександра Лавриновича про тимчасове припинення свого членства в очолюваній ним робочій групі з питань удосконалення законодавства про вибори. «НДІ вирішив призупинити свою діяльність у робочій групі до того часу, поки робота над проектом закону не стане більш прозорою та такою, яка враховує різні думки», - зазначила у листі до О.Лавриновича регіональний директор НДІ в Євразії Лора Джуетт. Вона, зокрема, висловила занепокоєність тим, що робота групи була закритою, дискусії та власне написання проекту проходили за «зачиненими дверима».

О. Лавринович у відповідь заявив, що його дивують заяви представників міжнародних організацій про вихід з робочої групи з питань удосконалення законодавства про вибори. «В мене виник навіть сумнів, чи у пані керівника, яка була присутня на засіданні робочої групи, є розуміння взагалі процесу», - заявив міністр.

В інтерв’ю DT.UA директор НДІ в Україні Крістіна Вілфор розповіла про причини непорозуміння і звинуватила О.Лавриновича у перекручуванні фактів.

- Пані Крістіно, ЗМІ оприлюднили суперечливу інформацію стосовно непорозуміння, що виникло між членами робочої групи та представниками української влади. Що сталося насправді?

- Зробити виборчий процес, вибори чесними і прозорими - основна мета, якою керується НДІ в різних країнах світу, де нам доводиться працювати. Бо ми вважаємо вибори фундаментальною цінністю, основою представницької чесної політики і приділяємо їм велику увагу.

Під час останніх місцевих виборів ми підтримували громадянську мережу «Опора», яка здійснювала всебічне, позапартійне спостереження за їх перебігом. Ставши напередодні місцевих виборів свідками того, як виборче законодавство можна змінювати буквально за одну ніч, незадовго до голосування, ми побачили в цьому можливість для певних маніпуляцій ним. Оскільки зміни у виборчому законодавстві, яке стосувалося місцевих виборів, створювали перешкоди для деяких учасників виборчого процесу, то ми, спільно з Міжнародним республіканським інститутом, зробили тоді спільну публічну заяву, в якій розкритикували такий підхід до роботи з виборчим законодавством.

За нашими спостереженнями, місцеві вибори стали величезним кроком назад, значно відступили від того рівня демократичності, яким характеризувалися попередні вибори. Останні місцеві вибори в Україні були не демократичними, досить далекими від стандартів проведення чесних і прозорих виборів.

У відповідь на такий наш аналіз уряд України заявив: певні організаційні проблеми, які мали місце під час цих місцевих виборів, пов’язані з тим, що законодавство було прийняте в останній момент перед виборами. І, мовляв, саме тому одразу ж після виборів було створено робочу групу з удосконалення виборчого законодавства. Зокрема, йшлося про те, що закон, який регулюватиме вибори до Верховної Ради, буде змінено заздалегідь.

Крім того, під час виборів траплялося дуже багато різних прикрих моментів, не пов’язаних із законодавством. Є дані про численні факти залякування, підкупу виборців, не кажучи вже про те, що найбільша опозиційна партія країни не мала можливості виставити своїх кандидатів у трьох областях.

Зважаючи на все це, було дуже важливо зі створенням президентом цієї нової робочої групи відновити довіру суспільства до виборчих процесів: довіру політичних сил, які братимуть участь у виборах, довіру громадян. Йшлося не просто про технічну розробку законодавчих норм, виправлення попередніх помилок законодавства. Мені здається, що відродження довіри було навіть важливішим завданням.

Але організація роботи зазначеної групи та її склад свідчать, що цей процес не відповідає трьом основним критеріям, необхідним, коли йдеться про реформування виборчого законодавства. Процес не має достатнього рівня прозорості, він не враховує думок усіх зацікавлених сторін, і він не є достатньо підзвітним. А це, на нашу думку, основні критерії, котрі мають регулювати роботу такого роду. Ось, власне, чому ми вирішили призупинити своє членство в цій групі.

- Чи можливе ваше повернення до неї і за яких умов?

- За п’ять місяців роботи групи ми чули дуже багато слів. Водночас було зроблено лише певні, маленькі кроки назустріч прозорості та підзвітності процесу. А саме: було дозволено брати участь у засіданнях робочої групи представникам громадянської мережі «Опора» та Комітету виборців України, аби вони теж могли зробити свій внесок у розробку законопроекту. Проте ми не бачимо, щоб для всіх політичних опонентів, для всіх політичних сил, які змагатимуться на виборах, було відкрито можливість зробити свій внесок, висловити своє бачення того, що має увійти до законопроекту.

Крім того, абсолютно не зрозумілими залишаються часові рамки роботи над законопроектом, тобто коли буде нарешті опубліковано перший текст законопроекту. Так само незрозумілою залишається роль багатьох міжнародних організацій, назви котрих дуже часто згадуються представниками українського уряду. Нам незрозуміло, яку роль відведено їм у цьому процесі насправді.

Оприлюднена заява міністра юстиції України О.Лавриновича неправильно передає нашу позицію, має місце перекручення фактів, і це не додає впевненості в тому, що процес роботи буде організовано чесно й відверто.

На наш погляд, відбувається одне з двох. Або розробка виборчого законодавства проходить у таємному режимі за зачиненими дверми, і тому ніхто з політичних опонентів, тих політичних сил, котрі змагатимуться на виборах, громадських організацій не має можливості внести свою лепту в розробку цього законодавства, або рівень організації зазначеного процесу настільки низький, що його точніше було б назвати дезорганізацією. Цим ставляться під сумнів усі заяви нинішнього уряду про його виняткову стабільність, організованість і здатність навести порядок. Насправді виявляється, що дії цього уряду - хаотичні, хоча йдеться про один із найважливіших процесів у країні - розробку законодавства.

- Міжнародний республіканський інститут має відмінну від вашої позицію з приводу порушених нами питань?

- Ні, Міжнародний республіканський інститут так само прийняв рішення про призупинення свого членства в робочій групі до того часу, доки ситуацію не виправлять на краще. Наша позиція однакова, а коментарі О.Лавриновича не відповідають дійсності.

- У чому саме полягають ваші претензії?

- Всі ті кроки, яких ми просимо вжити, не є якимись надто складними. Вони не потребують ухвалення спеціальних законів тощо. А найголовніше, що для їх реалізації вдосталь часу. Ці рекомендації базуються на досвіді роботи аналогічних груп у 30 країнах світу, що дало змогу нашій організації акумулювати чимало знань та досвіду в цій царині. Загалом, це наші універсальні рекомендації. І протягом місяців нашої співпраці з адміністрацією президента України ми завжди відкрито висловлювали свою позицію.

Отже, передусім необхідно терміново роз’яснити громадськості, як відбувається процес розробки законопроекту. Зокрема назвати часові рамки, тому що я, наприклад, на даний момент чула шість різних версій стосовно цього.

Повідомити нарешті, хто конкретно розробляє норми законопроекту. Я є, точніше - була формальним членом робочої групи, проте жодного разу мені не довелося бачити бодай якісь чернетки.

Лунали заяви, що законопроект буде направлено до Венеціанської комісії і до Міжнародної фундації з виборчих систем. Водночас ми не маємо жодного підтвердження від цих організацій про їхню згоду розглянути зазначений законопроект. Ми прямо запитали про це в пані Лукаш, а у відповідь почули: «Ми ще не маємо що розглядати, тому із запитом поки що не зверталися». Проте ми знаємо, наприклад, що процес розгляду і надання рекомендацій Венеціанською комісією досить тривалий. Тому невідомо, чи
встигне зазначений законопроект пройти її експертну оцінку, перш ніж потрапити до Верховної Ради.

Минулого тижня членам робочої групи було надіслано пропозиції, які нібито ввійдуть до концепції законопроекту. Але навіть ці пропозиції не становлять комплексного бачення того, в чому полягатиме цей законопроект. Більше того, незрозуміло, як надалі обговорюватиметься той каркас, який складуть на основі цих пропозицій.

Наступна річ, яку потрібно зробити, - це викласти для публічної дискусії сам законопроект, щоб широка громадськість могла його обговорити. Провести форуми, дискусії стосовно того, що являтиме собою вже розроблений законопроект.

Має бути виділений час, принаймні чотири-п’ять тижнів, на те, щоби після оприлюднення законопроекту громадянське суспільство мало можливість не тільки обговорити, а й надати свої конкретні рекомендації.

Необхідно, щоб робоча група взяла до уваги ці рекомендації.

Крім того, є безліч механізмів, які дозволяють ефективніше включити до робочої групи представників опозиції. Кажуть, що представники опозиційних парламентських фракцій входять до робочої групи, і цього достатньо. Насправді недостатньо. І це стане очевидно, коли запитати партії, які представлені цими парламентаріями в парламенті. Можна було б організувати багатопартійні форуми, де партії могли б висловити свою думку з приводу практичних результатів зміненого законодавства. Натомість ми вже бачили, як в одноособовому порядку повністю було змінено виборчу систему, без урахування думки політичних сил, без будь-якої громадської дискусії.

Ми залишалися в цій робочій групі впродовж п’яти місяців, хоча процес організації турбував нас із самого початку. Ми робили це задля того, щоб хоч на якомусь рівні мати можливість сприяти діалогові між урядом та громадськими організаціями, щоб інформувати громадянське суспільство про те, яким буде майбутнє виборче законодавство, котре безпосередньо впливатиме насамперед на громадян.

- Чи зіштовхувалися ви з таким ставленням до підготовки аналогічних законопроектів керівництва інших країн?

- Так, наприклад, у Киргизстані та інших країнах Євразійського регіону ми наштовхувалися на велике бажання контролювати певні моменти в розробці виборчого законодавства і певний опір із боку уряду. Схожою була ситуація і в Косово. Водночас такий підхід можна виправити з допомогою кроків, до яких вдалися, наприклад, у Грузії. Третя сторона, котра була абсолютно нейтральним, незалежним модератором, брала на себе певні обов’язки з координації процесу, і тому окремі гострі питання знімалися й процес повертався в нормальне русло.