«Да посетит справедливость уж и русское племя!» Закарпатська обласна рада затвердила гімн області

В останні дні року екс-головний канцелярист країни вирішив нагадати про свою персону київським можновладцям, а заодно показати Закарпаттю, «хто в хаті ґазда». 22 грудня контрольована В.Балогою обласна рада затвердила гімном Закарпаття твір, який приписують перу будителя-москвофіла ХІХ ст. Олександра Духновича «Подкарпатские русины, оставте глубокий сон». Питання про гімн краю порушували й попередники В.Балоги, однак тільки тепер воно вийшло на фінішну пряму. У жовтні нинішнього року на конкурсі, який спеціально оголосили з цією метою, переміг інший твір — вірш відомого закарпатського письменника минулого століття Василя Гренджі-Донського «Тобі, рідний краю». Але до затвердження його гімном не дійшло, депутати взагалі не вносили це питання на розгляд, оскільки воно, на їхню думку, занадто дискусійне. І ось тепер обласна рада, вирішивши, що дискусії їй ні до чого, обрала гімном написаний язичієм твір, де жителі краю називаються «русским племенем». Питання не обговорювалося в комісіях і не було внесене до порядку денного, однак пропозиція депутата від «Нашої України», голови народної ради русинів Закарпаття Євгена Жупана проголосувати за вірш Духновича таки набрала необхідний мінімум у 46 голосів (усього в залі були присутні 76 депутатів, а депкорпус облради налічує 90 чоловік). Рішення про затвердження гімну, звичайно, не виникло спонтанно, за годину до початку сесії перший замгубернатора області, голова фракції «Нашої України» І.Балога (молодший брат В.Балоги) збирав «нашоукраїнських» депутатів у себе в кабінеті «для інструктажу». Та й сам Є.Жупан добре підготувався, взявши з собою на сесію навіть музичний центр. Коли на його прохання запис твору в музичній обробці включили для ознайомлення, виникла комічна ситуація — половина депутатів встала з крісел, а решта так і залишилися демонстративно сидіти. За затвердження «Подкарпатских русинов» гімном області проголосувала майже у повному складі фракція «Нашої України», а також Партія регіонів, «Батьківщина» (частина розколотого БЮТу, що увійшла в коаліцію з «регіонами»), соціалісти та дві угорські фракції. Угорці завжди згуртовано голосують за русинські питання, хоча вірш, який приписують Духновичу, з’явився у ХІХ ст. саме на противагу мадяризації краю. БЮТ під час голосування демонстративно залишив зал.

Отож гімном Закарпаття обласні депутати затвердили твір, щодо авторства якого немає єдиної думки, текст написаний «мертвим» язичієм, а зміст давно втратив актуальність. Зате «Подкарпатских русинов» традиційно називають своїм гімном усі русинські організації краю (нагадаємо, що під час останнього перепису русинами назвав себе один відсоток закарпатців).

На цьому сюрпризи сесії не закінчилися. Після затвердження гімну той же Є.Жупан запропонував проголосувати за звернення до президента щодо змін до Конституції України. Текст звернення було роздано депутатам, ось про що в ньому, зокрема, йдеться: «Враховуючи результати обласного референдуму від 1.12.1991р., на якому 78% закарпатців проголосували за надання нашій області статусу «Спеціальної самоврядної території, як суб’єкта в складі незалежної України»... записати в новій редакції Конституції України, що Закарпаття є спеціальною самоврядною територією, як суб’єкт у складі незалежної України, а також внести в новий текст Конституції України положення про спеціальну самоврядну територію Закарпаття (уряд, парламент, розмежування повноважень між центральними органами влади і спеціальною самоврядною територією Закарпаття)». Видно, перед новорічними святами та президентськими виборами В.Балога через свою кишенькову обласну раду вирішив, так би мовити, «відтягнутися на повну», однак після того, як депутат від Рахівського району (який межує з Галичиною) В.Піпаш попередив, що в разі прийняття такого звернення Рахівщина ініціює референдум щодо від’єднання від Закарпаття, питання не наважилися ставити на голосування, перенісши його розгляд на наступну сесію. До речі, наступного дня Рахівська районна рада відреагувала на затвердження гімну своїм зверненням до перших осіб країни та керівників правоохоронних структур, у якому засудила рішення обласної ради, прийняте «...в інтересах впливових на теренах області бізнесово-олігархічних кланів, під контролем яких перебуває більшість депутатського корпусу та керівництво Закарпатської обласної ради, що спрямовані на адміністративну та інформаційну ізоляцію області від решти України з можливим повним її відокремленням». Гостро відреагували на ухвалення русинського гімну й інші громадські та політичні організації, і це вкотре доводить, що в такій делікатній справі, як етнічна ідентифікація та міжнаціональні відносини неприпустимо діяти грубими методами, які взяв на озброєння В.Балога.

Затвердження гімну дуже нагадує ситуацію з прапором Закарпаття, який депутати приймали в березні цього року. Тоді пробалогівська більшість також готова була проголосувати за русинський синьо-біло-червоний варіант прапора (який дуже нагадує російський триколор). Однак після різких виступів із трибуни Верховної Ради кількох «нашоукраїнських» депутатів, а також особистого втручання президента В.Балога дав задній хід, і сесія прийняла синьо-жовтий прапор. Сьогодні «контролер Закарпаття» вже не працює в президентському секретаріаті і ніяких зобов’язань перед президентом не має...

Який резон у педалюванні демонстративного прийняття русинського гімну особисто для В.Балоги? З самого початку русинська карта розігрувалася ним для того, щоб підготувати тил після відходу з Києва. Русинство — це щит, метод шантажу, своєрідне попередження центру від екс-головного канцеляриста країни — спробуєте мене зачепити або вирішувати якісь питання щодо Закарпаття без урахування моїх інтересів — отримаєте в країні точку сепаратизму й нестабільності. До яких серйозних наслідків можуть призвести такі ігрища, В.Балогу, видно, не цікавить, а дати йому по руках, виявляється, нікому...

P.S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що один із обласних депутатів, котрі проголосували за затвердження русинського гімну, написав заяву про відкликання свого голосу. Рішення обласної ради на час виходу газети поки що не було підписане й не набрало законної сили.

Нижче подаємо твір Олександра Духновича «Подкарпатские русины», а також твір Василя Гренджі-Донського «Тобі, рідний краю!», який закарпатські обласні депутати не захотіли затверджувати через «дискусійність питання».

Подкарпатские русины...

О.Духнович

Подкарпатские русины,
Оставьте глубокий сон.
Народный голос зовет вас:
Не забудьте о своем!
Наш народ любимый
да будет свободный
От него да отдалится
неприятелей буря
да посетит справедливость
уж и русское племя!
Желание русских вождь:
Русский да живет народ!
Просим Бога Вышняго
да поддержит русскаго
и даст века лучшаго!

Тобі, рідний краю!

В.Гренджа-Донський

Тобі, рідний краю, і честь, і любов,
хай вітер гуде пісню волі.

За тисячу років і сльози, і кров
народ твій пролив у неволі.

Він мужньо стояв у тяжкій боротьбі
за волю, за рідну державу,
був вірним до смерті,
мій краю, тобі
за правду, за честь і за славу.

У вільній Вкраїні
народ наш воскрес!

Нам єдності прапор тримати,
щоб сонце свободи
світило з небес
на наші зелені Карпати.