Чому державними секретарями стали люди старої системи?

Наприкінці року завершилися конкурси на посади державних секретарів. Більшість переможців уже призначені урядом.

Державний секретар - абсолютно нова посада, створена в рамках довгоочікуваної реформи державної служби. Українцям уже відома ця назва. Колись під вивіскою "державний секретар" Леонід Кучма намагався розставити своїх наглядачів за міністерствами, підміняючи саму суть реформи. Тоді система, на щастя, не прижилася. І про посаду забули на довгі роки. Цього разу, за рахунок впровадження нової філософії та підходів до державного управління, Україна нарешті отримала шанс істотно покращити ефективність управління ключовими державними інституціями.

Що ж це за посада, і навіщо вона потрібна? Державний секретар, на відміну від міністра, - державний службовець найвищої категорії, який обирається на конкурсних засадах. Він керує апаратом міністерства, підконтрольний і підзвітний міністрові.

Таким чином, від міністра залежать вибір стратегії розвитку відповідної галузі, формування державної політики, а державний секретар забезпечує здатність міністерства втілювати це на практиці.

Якщо буде обрано професійного державного секретаря, міністр не витрачатиме час на дрібні апаратні питання і зможе повністю зосередитися на виборі оптимальної для України профільної державної політики.

До 31 грудня 2016 р. цю функцію виконували заступники міністрів, які зі зміною складу Кабінету міністрів йшли у відставку разом із шефами. Державні ж секретарі, за умови, що виконуватимуть свої обов'язки якісно, обійматимуть цю посаду, мінімум, п'ять років, таким чином забезпечуючи інституційну тяглість роботи міністерства.

Посади державних секретарів є, практично, у всіх європейських країнах. Наприклад, впровадження цієї інституції у країнах Балтії називають опосередкованою причиною зростання економіки на 1,5%. Оскільки вони забезпечили якісно новий рівень управління.

Чи можемо очікувати відповідного прориву і в України? На жаль, якість кадрових призначень на посади державних секретарів украй невтішна. Переважна більшість переможців конкурсів, які проходили наприкінці минулого року, - люди з системи. Часто - старої... Серед призначених багато й одіозних персоналій. У підсумку: рівень підготовки кандидатів та їхнього розуміння логіки посади державного секретаря і його функцій - украй низький.

Чому так сталося, адже на інституційному рівні закріплено обов'язковий конкурсний відбір на всі без винятку посади державної служби, що безпрецедентно для України? Раніше призначення відбувалися в тиші високих кабінетів, а суспільство дізнавалося про них постфактум. Із запуском реформи державної служби ми отримали в цій площині гарячу публічну дискусію. Громадськість обговорює кандидатів, аналізує їхнє політичне та бізнес-минуле, говорить про потенційні конфлікти інтересів. Ще три роки тому таке було важко уявити.

Але для якісного відбору кадрів цього виявилося замало. На жаль, слід визнати, що імплементація реформи в частині конкурсного добору провалилася.

Поганий старт дав сам уряд, не змігши правильно пояснити, що ж це за посада, і залучити якомога більше достойних кандидатів з-поза системи. Кабмін обмежився сухим повідомленням на офіційній сторінці в мережі та кількома постами міністра Кабміну Олександра Саєнка у соцмережах. При цьому, в офіційному повідомленні зазначено лише посадовий оклад - близько 12 тис. грн. Фактично ж, "на руки" держсекретар отримуватиме близько 35 тис. грн. Крім окладу, державні секретарі отримуватимуть надбавки за вислугу років (3% окладу за кожен рік стажу), за інтенсивність праці (30% окладу), за ранг (до тисячі гривень), а також премії, що не мають верхньої межі регулювання. Чомусь уряд про це сором'язливо промовчав. На жаль, утопічна формула "бідний чиновник = бідна держава" цим урядом також не засвоєна.

Зрештою, на посаду держсекретаря Міністерства інформаційної політики претендувало всього чотири особи, Міністерства культури - шість осіб, МОЗ - 13 осіб. Найбільший конкурс був у Міністерстві економічного розвитку та торгівлі - 23 особи на місце. Складається враження, що провести конкурс "тихо" було свідомою метою.

Абсолютно непридатною для прозорого та об'єктивного відбору виявилася сама конкурсна процедура. З її допомогою державним секретарем МВС обрали "схематолога" Олексія Тахтая, держсекретарем Мінінфраструктури- одіозного Андрія Галущака, а очільником Миколаївської області - слабописьменного Олексія Савченка.

Конкурси на позиції чиновників категорії "А" проводить Комісія з питань вищого корпусу державної служби. За законом, вона складається з 12 осіб: представників парламенту, президента, уряду, Державної судової адміністрації, професійних спілок, асоціації роботодавців, очільників Національного агентства з питань запобігання корупції та Національного агентства з питань державної служби, а також чотирьох представників громадськості. Практично ж, комісія діє у складі 11 осіб, адже Верховна Рада досі не визначилася зі своїм представником. Та й громадські організації представляють лише двоє з чотирьох. Решта двоє - представники підконтрольних уряду навчальних закладів і наукових установ.

Процедура добору на посади категорії "А" складається з трьох етапів, на яких загалом можна набрати до 20 балів.

На першому етапі кандидати складають тести на знання законодавства. Всього завдань 40. За 23 і менше правильних відповідей кандидат отримує
0 балів, від 24 до 31 - 1 бал, від 32 і вище - 2 бали. До наступного етапу допускаються кандидати, які отримали не менше одного бала.

База тестових запитань на початок грудня становила всього 400 завдань. У мережі є цілий ряд пропозицій продажу правильних відповідей на них. Ціни стартують від 100 грн. Тому єдиний запобіжник у цій ситуації - постійне поповнення бази тестових запитань.

Порядком проведення конкурсу встановлено, що тестування має відбуватися у присутності не менш ніж двох третин членів комісії. Це правило постійно порушується. Процес тестування транслюється на екрані в залі засідань комісії, однак членів комісії в цей час у залі переважно немає.

На другому етапі кандидати, які успішно пройшли тестування, виконують анонімізовані ситуативні завдання, що стосуються специфіки посади, на яку вони претендують.

Перед проведенням тестування кандидатам присвоюються коди, шифр до яких перебуває в адміністратора конкурсу. Роль адміністратора виконують штатні працівники Нацагенства з питань державної служби. Виконавши завдання, конкурсанти здають свої підписані кодом письмові роботи на перевірку членам комісії.

Кожен член комісії оцінює за трибальною (0, 1 або 2 бали) шкалою анонімізовані письмові роботи за чотирма компетенціями:

1. Професійні знання.

2. Вміння приймати ефективні рішення.

3. Управління організацією та персоналом.

4. Робота з персоналом.

Далі з кожної компетенції виводяться середні бали і проводиться деанонімізація робіт. Умова допуску до наступного етапу - середні бали не нижче 0,5 з кожної компетенції.

Анонімність робіт має забезпечувати неупередженість в оцінках членів комісії, проте до процесу анонімізації є ціла низка запитань.

Коди на практиці - це прості цифри, що їх адміністратор конкурсу виставляє довільно. У ряді випадків ними були числа підряд, які присвоювалися за порядком черговості отримання кандидатами завдань.

За таких умов кандидати знали свій код і могли повідомити його членам комісії. Знає шифри до кодів і адміністратор конкурсу, він - прямий підлеглий голови Нацагентства з питань державної служби, який є членом комісії.

Така система анонімізації - вкрай уразлива до злому й викликає серйозні сумніви в реальності анонімізації. Для реальної ж анонімізації потрібне просте технічне рішення: генератор штрих-кодів та сканер для їх зчитування.

Третій етап конкурсу - співбесіда.

На ній члени комісії ставлять кандидатові довільні запитання і оцінюють відповіді на них за п'ятьма компетенціями:

1. Наявність лідерських навичок.

2. Управління змінами.

3. Комунікація.

4. Управління публічними фінансами.

5. Особистісні компетенції.

Аналогічно до другого етапу, кожна компетенція оцінюється окремо. Претендувати на перемогу або друге резервне місце в конкурсі може лише той кандидат, середній бал якого з кожної компетенції не нижчий 0,5.

Таким чином, максимальна кількість балів, яку може отримати кандидат на цьому етапі, становить 10, тобто половину від загальної оцінки. Фінальне обговорення відбувається при вимкненій камері, що також навряд чи сприяє прозорості.

Далі бали претендентів, набрані на всіх етапах, плюсуються, і визначаються переможець та кандидат, котрий посів друге місце. У разі відмови переможця від виконання обов'язків чи його звільнення впродовж року комісія рекомендує другого фіналіста.

18 балів із 20 залежать від усередненої суб'єктивної думки членів комісії. Більше того, ці бали виставляються таємно. За таких умов наявність змови бодай трьох її членів, дуже ймовірно, гарантуватиме перемогу потрібного кандидата. Необхідно лише істотно завищити оцінки фаворита й виставити нижчі - основним конкурентам.

Комісія тривалий час відмовлялася оприлюднювати інформацію про персональні оцінки кандидатів. Лише після тиску громадськості та бурхливого внутрішнього обговорення було прийнято рішення відкривати цю інформацію у відповідь на запити про надання публічної інформації.

Але й цього замало. З часу подачі відповідного запиту до отримання відповіді минають тижні. За цей час інтерес суспільства до результатів зникає, а переможець уже може бути призначений на посаду, як це сталося з державним секретарем МВС.

Не передбачає процедура й оцінки доброчесності кандидатів та аналізу наявності в них потенційних конфліктів інтересів. За таких обставин посаду може посісти людина сумнівної репутації. Так, у конкурсі зміг перемогти фігурант кримінальної справи про розкрадання державних коштів Тахтай.

Наразі громадськості вдалося отримати доступ та проаналізувати персональні оцінки лише стосовно чотирьох найскандальніших конкурсів.

1. Державний секретар Міністерства інфраструктури України.

Перемогу в конкурсі та призначення на посаду отримав Андрій Галущак. За інформацією аналітиків моніторингової місії #ДоброЧесно, Андрій Галущак працював із Владиславом Каськівим у Державному агентстві з інвестицій і очолював одіозний проект "Повітряний експрес". Зрештою, замість експресу Україна отримала скандал із розкраданням коштів та махінаціями із земельними ділянками. І, поки екс-керівник агентства переховується від правосуддя в Панамі, його колишня права рука отримує позицію державного секретаря.

То хто ж привів до перемоги архітектора схем розпилу державних коштів та земель?

У 8 балів із 10 оцінив співбесіду з Галущаком представник асоціації роботодавців Родіон Колишко. По 7 балів Галущак отримав від представника громадськості Володимира Купрія та представниці професійних спілок України Тетяни Нікітіної.

2. Державний секретар Міністерства внутрішніх справ України.

Переміг Олексій Тахтай, який до 2014 р. відповідав в АП за контроль над виконанням доручень Віктора Януковича. На співбесіді Тахтай підтвердив цю інформацію і заявив, що пишається багатьма виконуваними ним функціями.

Тахтай також є фігурантом відео СБУ, на якому екс-заступник міністра внутрішніх справ Сергій Чеботар у його присутності веде з керівником державного підприємства розмову, що її можна протрактувати як змову в розкраданні державних коштів. Чи було це справді розкраданням державних коштів, вирішить суд у рамках кримінального провадження.

Перемогу цьому "достойнику" забезпечили бали керівника Національного агентства з питань державної служби Костянтина Ващенка, який оцінив розповідь переможця про роботу на Януковича у 9 балів із 10. По 8 балів із 10 дали Тахтаю керівник Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк, представниця профспілок Тетяна Нікітіна та представник асоціації роботодавців Родіон Колишко. Цікаво, що саме ця "трійця" найактивніше опиралася відкриттю інформації про персональні оцінки кандидатів.

3. Державний секретар Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Переміг Олексій Перевезенцев, який очолював юридичний департамент Мінекономрозвитку в уряді Миколи Азарова. У 2013-му він стає членом наглядової ради Нафтогазу. Попри те, що все життя пропрацював на державній службі, в декларації вказав багато нерухомого майна, Toyota Land Cruiser та дорогий годинник Breguet Classic 5207.

Більшість членів комісії одностайно оцінили співбесіду Перевезенцева у 8 балів із 10. Таку оцінку поставили Зеновій Холоднюк, Костянтин Ващенко, Тетяна Нікітіна, Родіон Колишко, Артем Янчук та Олександр Риженко.

Попри чіткий виступ на співбесіді, основний конкурент Перевезенцева Дмитро Романович отримав значно нижчі бали. Представниця профспілок Тетяна Нікітіна оцінила його виступ у 3 бали з 10, голова ДСА Зеновій Холоднюк - у 4.

4. Голова Миколаївської облдержадміністрації

Ним став Олексій Савченко, який прославився на всю країну завдяки величезній кількості помилок у своїй конкурсній роботі.

Процедура конкурсного добору на позицію очільника ОДА була трохи інакшою, - на ситуативному завданні можна було отримати, максимум, 4 бали, на співбесіді - 14.

Ситуативну роботу з десятками грубих помилок у максимальні 4 бали оцінили Костянтин Ващенко, Наталя Корчак та Зеновій Холоднюк. Найменше - 1 бал із чотирьох - дали представники громадськості Ігор Коліушко та Володимир Купрій.

Найбільше балів на етапі співбесіди Олексій Савченко отримав від Наталії Анненкової (АП), Костянтина Ващенка (НАДС), Наталії Корчак, Зеновія Холоднюка (ДСА) та Тетяни Нікітіної (профспілки) - по 12 балів із 14, найменше від Ігоря Коліушка - 4 з 14.

Навіть побіжний огляд результатів голосування лише щодо цих чотирьох конкурсів наштовхує на цілком мотивовані підозри в наявності змови у процесі голосування.

Як бачимо, процедура конкурсу містить низку критичних вад, які роблять її непрозорим і суб'єктивним інструментом обслуговування кадрових забаганок основних "акціонерів" Комісії з питань вищого корпусу державної служби - уряду й Адміністрації президента.

На думку Дениса Бродського, одного з найкращих hr-спеціалістів України, набір компетенцій, за якими оцінюються кандидати, абсолютно непридатний для якісної оцінки. Процес анонімізації та голосування - непрозорий і відкритий до зламу, а сама процедура не передбачає оцінки доброчесності кандидатів.

Для того, щоб реформа державної служби відбулася остаточно, уряд зобов'язаний негайно делегувати громадськості розробку нового порядку проведення конкурсу, який усуне зазначені вади. Зокрема, переформатує критерії оцінювання і прямо зобов'яже членів комісії виставляти оцінки в режимі реального часу із виведенням їх на екран.

І, хоча наразі процес добору, фактично, контролюється з печерських пагорбів, щоб це припинити, вже не потрібно приймати нові закони, - досить змінити урядову постанову.

Я щиро вірю, що громадськість зможе примусити уряд перетворити конкурсну процедуру на прозорий і справедливий механізм залучення на державну службу якісних, доброчесних фахівців. Це, у підсумку, гарантуватиме успішну реформу державної служби, яка стане першим важливим кроком, що дозволить ефективно впроваджувати реформи в інших галузях.