Чи ув'язнюватимуть за анекдоти про Януковича?

17 сiчня, 2014, 20:55 Роздрукувати Bипуск № 1, 17 сiчня-24 сiчня 2014р.
Відправити
Відправити

Back to USSR! Регіонали й комуністи повернули до Кримінального кодексу статтю про наклеп. Як тепер з усім цим жити й працювати? - запитують себе та інших колеги. Для початку треба зрозуміти, як ця "машинка" діятиме.

Чи ув'язнюватимуть за анекдоти про Януковича?

Тільки тваринний страх може так гнати людину, що вона, в нестямі несучись стрімголов, може сама себе загнати в пастку. Проштовхнувши через Раду п'ять законів, ухвалених депутатами від ПР і КП і окремими позафракційними, які примкнули до них, із безліччю порушень як внутрішнього законодавства, так і міжнародно-правових зобов'язань України, Віктор Янукович зробив величезний стрибок у мишоловку, з якої його вже не випустять ні окремі люди й країни, ні обставини. Особливе задоволення має, звичайно, відчувати Володимир Володимирович, який із нетерпінням очікував, коли вже Віктор Федорович остаточно забуде завчені слова про євроінтеграцію й дійде до кондиції невиїзного Олександра Григоровича.

І, так би мовити, опиниться в його безроздільному розпорядженні. Підписання закону №3879 цей момент наближає як ніякий інший учинок президента України.

Back to USSR! Регіонали й комуністи повернули до Кримінального кодексу статтю про наклеп. Там вона сусідила з таким кримінальним злочином, як образа, з 1960 року. "За тоталітарного режиму СРСР це виглядало абсолютно органічно: статті служили зрозумілим цілям, а обвинувальні вироки за анекдоти, публіцистику й інші форми свободи вираження поглядів не засуджувалися більшістю суспільства", - каже медіаюрист Олександр Бурмагін, нагадуючи, як 2001 р., коли обидві статті було декриміналізовано (на настійну вимогу нардепа М.Бродського. - Ред.), Україну вітали із цим демократичним досягненням різні міжнародні організації, Рада Європи, США.

"Без перебільшення це був один із кроків реального забезпечення з боку держави стандартів свободи слова. Адже й після 1991-го за наклеп виносили вироки! За радянською традицією справи порушували або проти журналістів, які висвітлювали факти корупції, або проти громадських активістів, котрі дозволяли критикувати чинну високопоставлену й не дуже владу. І саме через цю каральну мету застосування ст. 125 КК держава Україна встигла програти з 1997 по 2001 р. дві справи в Європейському суді з прав людини. В обох випадках суд визнав порушення державою ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що захищає свободу слова", - каже Олександр Бурмагін.

Нагадаємо, у справі "Ляшко проти України" журналіста піддали кримінальному переслідуванню, яке тривало п'ять років, за навмисний наклеп у друкованому творі й за зловживання посадовим становищем. Майбутнього нардепа не посадили із суто технічних причин - перше правопорушення було декриміналізовано, а щодо другого - минув строк давності.

Про те, що стаття про наклеп стосується не тільки журналістів, а й усіх громадян України, нагадує справа "Марченко проти України". Історія така: голову однієї з шкільних профспілкових організацій Всеукраїнського об'єднання солідарності трудящих притягнули до кримінальної відповідальності за наклеп, який нібито містився в його скаргах до КРУ й прокуратури на директора, й участь у пікеті. Йому призначили покарання у виді позбавлення волі строком на один рік, із відстрочкою виконання вироку строком на один рік і зі сплатою штрафу в розмірі 200 грн.

Як відомо, у 2012-му, у рік парламентських виборів, уже була спроба повернути до КК статтю про наклеп: тоді законопроект зареєстрував депутат-регіонал Журавський. Однак у тому випадку, нагадує О.Бурмагін, висновок науково-експертного управління Верховної Ради був категоричний: "Ухвалення запропонованих змін призведе до порушення міжнародних зобов'язань щодо дотримання стандартів свободи слова, взятих Україною перед Радою Європи й викладених у Резолюції №1239 (2001) Парламентської асамблеї Ради Європи "Свобода вираження поглядів і переконань і функціонування парламентської демократії в Україні" та Рекомендаціях №1513 (2001) Парламентської асамблеї Ради Європи "Виконання обов'язків і зобов'язань, узятих Україною при вступі до Організації".

Не сумніваємося, експертиза законопроекту №3879 дала б такий самий висновок. Та її не було взагалі! Всупереч прямій нормі закону про регламент ВР, який порушили під час "ухвалення" цього закону вздовж і поперек. 14 січня його зареєстрували, 15-го передали в 15 комітетів, а 16-го - внесли в порядок денний й відразу, за 10 секунд, "ухвалили". При цьому у відповідній закладці з переліком комітетів, які мали розглянути проект і зробити висновок. Опівдні в п'ятницю було всього три візи з 15. Про те, що закон, серед іншого, істотно змінює умови роботи всього телекомунікаційного ринку, а тому є регуляторним актом і мав пройти громадське обговорення, теж, виходить, "забули". Хоча тут точніше - "забили": у законі зазначено, що надавати послуги доступу до Інтернету мають право тільки власники ліцензії, однак жоден чинний нормативно-правовий акт такої ліцензії не передбачає!

Перелік норм, які провідні медіаорганізації України й світу, політики демократичних країн і міжнародних інститутів уже оцінили як "узаконену диктатуру", "зухвалу спробу повернутися до тоталітаризму", "узурпацію влади", загалом як "антидемократичний закон", мабуть, найм'якіше, що міг почути з цього полюса цивілізації Віктор Янукович. Але він не почув.

Таким чином серед іншого ми отримали й ст. 151-1 КК України - "наклеп", а на коло осіб, яких вона торкнеться і заради чого її, власне, ухвалювали, вказують ч. 2 і ч. 3. "Увесь цинізм влади в тому, що професійна діяльність журналістів вважатиметься кваліфікуючою ознакою, тобто такою, що обтяжує відповідальність. Якщо просто наклеп - це штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів, або громадські роботи до 200 годин, або виправні роботи до одного року. За наклеп у "творі" у ЗМІ або мережі Інтернет - це штраф від 50 до 300 неоподатковуваних мінімумів (5100 грн), або громадські роботи від 150 до 240 годин, або виправні роботи до одного року. Якщо ви розслідуєте і пишете про корупцію, зловживання й посадові злочини - для вас ч. 3 ст. 151-1 КК, "наклеп, поєднаний з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, - карається виправними роботами на строк від одного до двох років або обмеженням волі на строк до двох років", - роз'ясняє медіаюрист Бурмагін.

За його словами, аргументи авторів законопроекту №3879 про те, що така відповідальність існує в деяких країнах Європи, - локшина на вуха обивателя й напівправда.

У деяких кримінальних кодексах справді такі склади злочинів є. Однак вони не застосовуються в практиці вже кілька десятиліть. Ті ж винятки, що дійшли до ЄСПЛ, мали негативні наслідки для держави, бо застосування кримінальної відповідальності за професійну діяльність журналістів, інші форми свободи слова не відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Подейкують, що натхненники закону №3879, переконуючи президента в "нормальності" законопроекту "Колесніченка-Олійника", посилалися на досвід США, де до організацій, які фінансуються з-за кордону, теж є вимога реєструватися в статусі "іноземного агента". З деякими з них Віктор Федорович якщо не знайомий, то чув про них - оскільки і він, і його найближче оточення користується послугами лобістських організацій і людей, які зобов'язані повідомляти в Мін'юст США про своїх зарубіжних замовників і заплачені ними суми. Тому, за ідеєю, повинен якщо не знати, то здогадуватися про відмінність, яка міститься в "Акті реєстрації іноземних агентів" (Foreign Agents Registration Act (FARA), і підписаному ним законі, який атакує значну частину інститутів громадянського суспільства й незалежних ЗМІ України. А різниця в тому, кого вважати іноземними агентами і що розуміти під політичною діяльністю. В американському випадку йдеться про фізичних або юросіб, що діють "за наказом, на прохання, під керівництвом або під контролем іноземного принципала" і при цьому займаються політичною діяльністю в його інтересах.

Під політичною в акті мається на увазі діяльність, спрямована на зміну позиції федерального уряду США або частини населення з приводу внутрішньої чи зовнішньої політики США або стосовно іноземного уряду чи політичної партії. При цьому акт передбачає, що до іноземних агентів не належать новинні ЗМІ й прес-служби, газети й інша періодика, якщо власниками на 80% і керівниками медіа є громадяни США, і якщо це ЗМІ не фінансується зарубіжним урядом, партією або компанією.

"Закон націлений на лобістські фірми, а не на організації громадянського суспільства, які діють у США й отримують фінансування з-за кордону... Влада деяких країн помилково розглядає цей закон як такий, що обмежує можливість організацій громадянського суспільства реєструватися й працювати. Зовсім ні. Закон не передбачає ніякого податку й не обмежує розмірів фінансування, яке організація може отримувати з-за кордону", - роз'ясняло посольство США у Москві, коли в Росії ухвалили поправки до законодавства про "іноземних агентів", посилаючись так само на американський досвід.

І слід сказати, що російський варіант, так само як і український, "заточений" на протидію фінансовій допомозі інститутам громадянського суспільства й незалежним ЗМІ з-за кордону, все-таки має перелік винятків: до політичної діяльності, що є головною для визначення організації "іноземним агентом", у Росії не належить діяльність у галузі науки, культури, мистецтва, охорони здоров'я, профілактики й охорони здоров'я громадян, соціальної підтримки й захисту громадян, захисту материнства і дитинства, соцпідтримки інвалідів, пропаганди здорового способу життя, фізичної культури і спорту, захисту тваринного й рослинного світу, а також доброчинна діяльність.

Автори й замовники українського закону, судячи з усього, вирішили, що подібний виняток - розкіш для громадських організацій і благодійних фондів України. Краще, як кажуть, "пєрєбдеть", а то мало чого... Окремі нововведення закону "Колесніченка-Олійника", до речі, вражають просто патологічним бажанням не тільки поставити під контроль третій сектор, який веде діяльність на закордонні гранти, а й дістати задоволення від, по суті, принизливих процедур. Закон зобов'язує щомісяця й щокварталу публічно "відмічатися" як іноземному агентові, публікуючи звіти (у тому числі - в центральній офіційній пресі!). Крім того, організація зобов'язана внести слова "іноземний агент" у назву організації. (А якщо це був одиничний грант - потім усі документи треба буде знову змінювати, по суті, перереєстровувати організацію.) І, головне, такі організації втрачають статус неприбуткових. У цілому, все зроблено для того, щоб відбити бажання отримувати гранти. Ті ж, хто продовжить, матиме пресинг адміністративний і психологічний, бо статус "іноземного агента" використовуватиметься як тавро для цькування неугодних.

Та немає лиха без добра: будемо сподіватися, що в результаті з цієї давильні вийдуть найбільш стійкі й віддані своїй справі та принципам демократії громадські діячі й ЗМІ, а грантоїди (тобто ті, хто проїдає гранти й нічого не робить) відімруть як паразитичний прошарок. Якщо заради доброї справи потрібно пройти це випробування тавром - ми його пройдемо.

З іншого боку (знову ж, сподіваємося), український бізнес і самодостатні українці почнуть розуміти, що саме їхня підтримка - фінансова, волонтерська, ресурсна - має бути в незалежних ЗМІ, заснованих неприбутковими організаціями. Що не платники податків США та країн ЄС повинні "скидатися" на підтримку свободи слова й преси в Україні, виробництва якісних новин, антикорупційних розслідувань, навчання журналістів стандартам і навичкам професійної роботи. Це громадянам України має бути потрібно, щоб ЗМІ були вільними й контролювали, як влада розпоряджається їхніми податками, забезпечує їхні права і свободи, а тому такі ЗМІ необхідно підтримувати й захищати. У тому числі - й від драконівських законів, які ставлять хрест не тільки на можливостях журналіста чесно й без страху працювати, а й від тих, що перекривають інформаційний кисень для аудиторії.

Як тепер з усім цим жити й працювати? - запитують себе та інших колеги. Все дуже просто: потрібно жити й працювати! Причому обов'язково - краще, ніж учора. Для початку треба зрозуміти, як ця "машинка" діятиме. Для цього в нас є безцінний досвід колег з Росії, в якої, як уже всім зрозуміло, наші законодавці передрали драконівські норми законів, додавши, щоправда, ще більш жорстких відсебеньок. Я зателефонувала Олександрові Горшкову - головному редакторові та співвласникові найпопулярнішої незалежної інтернет-газети Санкт-Петербурга "Фонтанка.ру" - одному з керівників Агентства журналістських розслідувань (АЖУР). Розпочнемо з обов'язкової тепер реєстрації інтернет-видань як інформагентств, запровадженої законом №3879. У Росії реєстрація не обов'язкова, однак, як каже Олександр, ще в 2001 р. засновники "Фонтанки" ухвалили принципове рішення й отримали посвідчення як інтернет-газета. І не пошкодували.

"По-перше, це підвищило довіру читачів і ньюсмейкерів. Доступ до офіційних джерел інформації в зареєстрованого видання простіший. По-друге, ЗМІ стали безбоязно нас цитувати - вони не зобов'язані нас перевіряти. А база, на яку посилаються, як розумієте, уже конвертується в рекламу. А гроші - це незалежність. Ми - прибуткове видання, і останні шість років я можу назвати абсолютно успішними, хоча ми - не провладне видання. Тому я хочу сказати українським колегам, що реєстрації інтернет-видань як такої боятися не треба, до цього можна ставитися спокійно й нормально", - радить Олександр Горшков.

Ознайомившись із законом "Колесніченка-Олійника", головред "Фонтанки.ру" знайшов якісь розбіжності з російськими реаліями, однак вважає, що лихо - не в самих законах, а в тому, як вони застосовуються на практиці. "А тут у нас із вами схожа ситуація, оскільки закони застосовуються вибірково. Тому "іноземним агентом", який займається політичною діяльністю, ризикує стати будь-яка громадська організація, оскільки трактувати можна як завгодно. От, припустимо, якась організація бореться за порятунок жовтців. Для цього треба ухвалити закон, який вимагає впливати на політиків, депутатів. Ось вам і передбачений законом вплив на рішення органів влади. І такі випадки були: "агентами" намагалися зробити організації із захисту тварин! Те саме - з обвинуваченням у наклепі, які можуть висунути будь-якому небажаному журналістові. Ось якраз перед Новим роком було порушено справу про наклеп, хоча там - оціночне судження журналіста про
чиновника", - розповідає
О.Горшков.

Усі основні запозичені в росіян нововведення - статтю про наклеп, статтю про екстремізм та "іноземних агентів" - засновник пітерського АЖУР радить розглядати в комплексі і думати, як убезпечити журналістів і ЗМІ. Тепер, коли за "екстремістські" висловлювання в коментарях в Україні можуть закрити доступ до ресурсу і притягти до відповідальності, каже Горшков, доведеться зробити одне з двох: або наймати людей для модерування постів, або закривати коментарі й блоги, оскільки "екстремістські" заклики можуть розміщувати навмисно.

"Ми виявили в Пітері одну організацію, персонал якої за гроші розміщує в соціальних мережах і на сайтах коментарі, які то когось паплюжать, то підтримують владу, то створюють якийсь інформаційний тренд. Робиться це за неабиякі гроші. Тому цілком логічно, що на неугодних ресурсах у такий самий спосіб з'являються нехороші коментарі, за які "Роскомнадзор" видає припис видалити або відредагувати контент", - розповідає Горшков.

Якщо ЗМІ не виконає припису впродовж 24 годин, "Роскомнадзор", який вніс сайт до Єдиного реєстру інтернет-ресурсів з інформацією, забороненою до поширення в РФ, виносить попередження. І тільки після другого попередження подає до суду позов про анулювання свідоцтва про держреєстрацію ЗМІ - і тільки так можна заблокувати сайт.

Отже, наші "законодавці" у цьому плані переплюнули навіть путінську Росію, узаконивши досудове блокування доступу до інтернет-ресурсів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК