Черга в спину

Про проблеми у сфері забезпечення української армії озброєннями, бойовою технікою та військовим майном написано і сказано в різні роки досить багато, зокрема й на сторінках DT.UA. У тому, що ці проблеми системні, немає жодних сумнівів. Корупція і непрофесіоналізм, пронизуючи органи військового управління всіх рівнів, створюють сприятливе середовище для ділків, які крутяться навколо потоків бюджетних коштів, виділених на оборону країни.

Та сьогодні є вагоміший аргумент. За словами "боєздатність" і "боєготовність" Збройних сил України стоять життя наших солдатів. І заглухлий двигун, і кулемет чи гранатомет, що не стріляє, і радіозв'язок, що не забезпечує захисту, і неякісний ремонт техніки - все це має стати підставою для притягнення до відповідальності всіх, хто за це відповідає.

Непрофесіоналізм чи саботаж?

Про історію з виявленою у порту "Октябрськ" безхазяйною партією патронів я згадував у своїй статті "З чого збирається Батьківщина" у серпні 2014 р. Нагадаю, що з 2000 р. на портових складах зберігається п'ятдесят мільйонів патронів, які "нікому не належать". Природно, жодної бурхливої реакції на публікацію цього епізоду з боку військового відомства не було. Не минуло й року, як заступник начальника Генштабу В.Хижий повідомив ДК "Укроборонпром", що в Генеральному штабі триває опрацювання питання про подальше використання зазначених боєприпасів, і навіть повідомив про готовність їх безплатно прийняти!

Якого ж розміру має бути мозок у головного військового постачальника, щоб рік вивчати ситуацію, яка ламаного гроша не варта, а після цього видати на гора таку глибоку думку?! І це в країні, виснаженій неоголошеною війною!

Ще більш "блискучу" військову думку продемонструвало командування Повітряних сил, яке оголосило у Віснику державних закупівель про проведення відкритих торгів на закупівлю цифрових радіорелейних станцій. Очевидно, армійські зв'язківці не надто мучилися з типом станції, оскільки з усього наявного розмаїття вибрали звичайну радіорелейну станцію комерційного призначення.

Можливо, в умовах мирного часу такий підхід був би виправданий, і не треба було б замислюватися про захист від засобів радіоелектронної боротьби противника, прихованість зв'язку, шифрування команд управління доступом і трафіком тощо. І це далеко не повний пакет вимог до такого обладнання, що використовується у військових цілях. Невже кваліфікація військових зв'язківців така низька, що не дозволяє відрізнити комерційне обладнання від військового?

Наші високопоставлені державні мужі невпинно заявляють, що, мовляв, нам ніхто не надає сучасної зброї та військової техніки. Ми готові, а нам не дають! Виявляється, дають, але ми брати не хочемо!

Уряд Канади виділив 5 млн дол. США для надання технічної допомоги українським збройним силам і запропонував безплатно поставити радіорелейні станції новітньої розробки, використовувані США, Канадою, іншими країнами НАТО. Але, як виявилося, українська бюрократія непереможна навіть в умовах війни. Зразки станцій, надіслані Канадою українським військовим для проведення випробувань, два тижні не могли пройти митницю. Лише завдяки наполегливості представників канадської фірми-постачальника вдалося доправити станції для випробувань, які пройшли досить успішно, а все устаткування позитивно оцінили військові фахівці. Здавалося б, усі перешкоди знято. Та ні! Залишився найголовніший бюрократичний процес - прийняти ці станції на озброєння. І тут виявилося, що командуванню Повітряних сил геть нецікаво отримати безплатно від уряду Канади радіорелейні станції, бо гроші на закупівлю такого обладнання вже виділено. Невже негласно визначено переможця майбутніх торгів? А може, вже й інтереси сторін враховано (читай - "відкати" поділено)?

Ударимо по ворогу якістю ремонту бойової техніки!

Не кращий стан речей і з ремонтом озброєнь та військової техніки. З бюджету на це виділено 4,5 млрд гривень. Міноборони в низці випадків дозволено провести 100% авансування.

За підсумками роботи за п'ять місяців поточного року, підприємства ДК "Укроборонпром" план роботи, погоджений з Міноборони, не виконали на 25%. При цьому не виконали в повному обсязі навіть договори за 2014 р.

У своєму листі в "Укроборонпром" начальник Генштабу В.Муженко вказує, що підприємства держконцерну не відремонтували 43 одиниці бойової техніки та озброєнь, включаючи 7 БТР-80, 8 БТР-70, 12 БМП-2, 6 БМ-21 "Град".

Держпідприємство "Житомирський бронетанковий завод" із запланованих для ремонту в першому півріччі поточного року 80 двигунів УТД-20 для БМП відправило у війська після ремонтних робіт лише вісім одиниць.

Про якість уже проведеного ремонту треба сказати окремо.

У лютому 2015 р. під час приймання 11 танків Т-64БВ, відремонтованих на ДП "Київський БТЗ", виявилося, що всі бойові машини не були укомплектовані ЗІП (запасними інструментами й приладами), а на двох танках виявлено несправність системи керування вогнем.

На ДП "Миколаївський БТЗ" у квітні-травні поточного року ремонтники взагалі "забули" встановити на 17 БТР кріплення для кулемета, а на одному з бронетранспортерів після ремонту виявився несправним двигун.

За даними Генерального штабу, в 2014-2015 рр. під час експлуатації на 151 одиниці бойової техніки виявлено несправності, пов'язані з неякісним ремонтом.

Зі 102 відремонтованих БМП-2 несправними виявилися 85! При цьому несправності ці - в системах керування вогнем, електроустаткуванні башт, системах охолодження й змащення.

З 90 танків Т-64 і БМ "Булат" на 66 після ремонту виявлено поломки, які також стосувалися систем керування зброєю, електроустаткування та силових агрегатів.

Ще більше вражають дані про стан справності бойової техніки, поставленої в рамках виконання оборонного замовлення.

Не секрет, що минулого й поточного року збройні сили отримали 20 одиниць
БТР-3 і 25 - БТР-4. Усі пам'ятають пишнобарвні, гучні шоу за участі керівників країни з передачею бойової техніки збройним силам.

Так ось, із цієї кількості сучасної бойової техніки на ходу залишилося лише
18 штук. І параліч стався не в результаті бойових дій!

Як зазначив В.Муженко у згаданому вище листі генеральному директорові концерну Р.Романову, причиною поломки цих виробів є конструктивні недоробки, але керівництво концерну ігнорує кількаразові звернення військових із цього приводу.

Єдине, що незрозуміло, чому В.Муженко почувається комфортно, просячи команду молодих менеджерів "Укроборонпрому" належно виконати свої обов'язки? Чому досі ці матеріали не відправлено в Генеральну прокуратуру?

Про успішну діяльність Державного концерну "Укроборонпром" і його підприємств найчастіше можна почути з вуст його власних керівників і прес-служби. Тон цих повідомлень і публікацій урочистий і бравурний. Щоразу хочеться стоячи аплодувати призначенцям від автотрейдингу та їхнім численним радникам і помічникам, які в короткий термін "освоїли" абсолютно нову для себе ділянку - оборонну промисловість.

Дуже шкода, що оцінки "копіткої" праці менеджменту "Укроборонпрому" не знаходять свого підтвердження у споживача його послуг та продукції - збройних сил країни.

Туристи з "Укроборонпрому"

Не приховуватиму, у діяльності "Укроборонпрому" є й позитивні показники. За період перебування в керівництві концерну Р.Романова значно розширилася географія зарубіжних поїздок керівників концерну. Крім того, з безвідповідальністю тріски розплодилися радники й помічники, що виїжджають у складі туристичних груп для супроводу за кордоном діяльності провідних менеджерів "Укроборонпрому". Крім традиційних виставок і салонів, у списку країн і пунктів перебування з'явилися Шрі-Ланка, Перу, Новий Орлеан і Лас-Вегас. У Брюсселі, Парижі й Лондоні вже хоч відкривай постійні офіси "Укроборонпрому" - ну щоб не витрачати державних коштів на поїздки туди-сюди. 49 країн за 15 місяців! Ви щось чули про нові контракти на виробництво й експорт озброєнь? Я - ні.

Складно підрахувати витратну частину держави на фінансування поїздок човників з "Укроборонпрому", але з упевненістю можна сказати, що обіцяного президентом п'ятого місця серед провідних експортерів озброєнь Україні не бачити як своїх вух. А от пов'язати витратну частину туризму й підписання вигідних зовнішньоекономічних контрактів варто було б. І в цій ситуації допомога правоохоронних органів була б дуже доречною.

Агов! Прокурори! Де ви?

А чим нині зайнята прокуратура?

Судячи з листа головного військового прокурора А.Матіоса в Міноборони, уважно "вивчає стан дотримання вимог законодавства щодо підвищення обороноздатності держави".

Природно, що нічого з викладеного вище в поле зору прокуратури не потрапило. Зате А.Матіос стурбований тим, що керівництво Міноборони досі не вирішило питання утримання недобудованого ракетного крейсера проекту 1164, що зберігається на ДП "Суднобудівний завод ім. 61 комунара"!

Ані слова немає в тексті ні про неякісний ремонт бронетехніки, ні про неякісну техніку, поставлену в рамках оборонного замовлення, ні про проблему закупівель засобів зв'язку.

Разом із тим прокурор інформує міністра про те, що службові особи Макарівської КЕЧ району завищили вартість закупівлі мазуту на 1,4 млн грн. Звичайно, важливо, щоб на закупівлях мазуту не крали, але порівняно з несправною системою керування вогнем на танку або БТР це видається насмішкою. Важливо, щоб і на закупівлях медичного обладнання теж не наживалися, але як це співвідноситься з намірами командування Повітряних сил закупити для забезпечення зв'язку незахищені комерційні радіорелейні станції? Невже незрозуміло, що використання таких засобів зв'язку створює реальну загрозу для підрозділів Збройних сил у бойових умовах, невже неясно, що противник отримуватиме в режимі реального часу всю інформацію про дії і плани армії? Можливо, треба в кожному абзаці цього допису вказувати номери статей кримінального кодексу й описувати склад злочину? Але навіщо тоді ми, платники податків, годуємо юрбу некваліфікованих прокурорів і численних уповноважених?