Біси міста "Янгола"

З 2017 року на громадських активістів в Україні було вчинено півсотні нападів - спланованих, підступних, жорстоких. У жодному з них замовників не знайдено. У жодному.

"Чому ми маємо терпіти, поки найактивніших з нас убивають і калічать? Відколи це стало нормою? Чому ми залучаємо людей до громадської діяльності, але не можемо їх захистити? Хто замовив цих людей? Хто покриває замовників? Чому таку кількість розслідувань саботують?"

Ці запитання, що давно стали риторичними, пролунали з вуст прикутої до лікарняного ліжка активістки з Херсона Катерини Гандзюк. У бинтах, зі слідами опіків на обличчі вона записала це відеозвернення, яке активісти показали на моніторі, встановленому на Банковій у ніч акції протесту. Її мужній голос під стінами адміністрації президента лунав як обвинувальний вирок нинішній владі, всій правоохоронній системі, не здатній захистити своїх громадян від насильства. Адже не тільки активісти, журналісти, політики, а будь-яка людина в нашій країні може стати мішенню для нападів.

Катерину в липні ц.р. облили сірчаною кислотою. Постраждало від опіків майже 40% тіла. Вона перенесла десять операцій і досі перебуває в реанімаційному відділенні. "Так, я знаю, що виглядаю зараз погано. Але принаймні мене лікують. Мене лікують хороші українські лікарі. І я точно знаю, що виглядаю тепер набагато краще, ніж виглядають в Україні справедливість і правосуддя. Бо їх сьогодні не лікує ніхто".

Поліція почала розслідувати напад на Катерину як хуліганство. Але під тиском громадськості була змушена кваліфікувати справу як навмисне завдання тяжких тілесних ушкоджень, а потім як замах на вбивство.

Цікаво, чи чули міністр МВС Арсен Аваков і генпрокурор Юрій Луценко пронизливі до болю, до сліз щирі, мужні слова цієї дівчини, яка вірить у неминучість покарання, попри все? Чи чули про те, як важко Катерині було записувати це відеозвернення? Але ще важче їй терпіти байдужність, бездіяльність і безвідповідальність людей при владі. "Країні доводиться перетравлювати величезну кількість регіоналів, сепаратистів і "мусорів", щоб хоч якось вижити", - казала вона.

Генпрокурор після засідання парламентського комітету з питань нацбезпеки і оборони й напередодні акції "Ніч на Банковій" по суті звинуватив самих активістів у зростанні терору проти них.

Зі слів Луценка, відповідальність за напад на активістів, зокрема, лежить на атмосфері ненависті до влади, яку створюють самі активісти. І акція під стінами адміністрації президента - частина такої політики.

Влада апріорі винна, попри результати її роботи, поскаржився генпрокурор. Хоча фактично у всіх нападах на громадських активістів встановлено виконавців. Луценко повідомив, що Нацполіція разом із прокуратурою відправила до суду близько тисячі підозрюваних у насильницьких діях і щодо громадських активістів.

Слід зазначити, що буквально за два дні затримали підозрюваних у замаху на життя одеського активіста, одного з лідерів партії "Сила людей" Олега Михайлика. В нього стріляли впритул. Активіст втратив багато крові, пережив кому, але тепер стан його здоров'я стабілізувався. Хоча кулі, яка застрягла в тілі, поки що не витягли.

Нагадаємо, тиждень тому, вдень 22 вересня, Михайлик разом з іншими одеськими активістами брав участь в акції проти нового будівництва на пляжі "Ланжерон", де сталася сутичка з поліцією, а вже ввечері його знайшли закривавленим біля під'їзду його будинку в центрі міста на вул. Осипова, неподалік від обласного управління Нацполіції.

Затриманими виявилися троє громадян Грузії, в яких проблеми з законом були й раніше. Арешт одного з них вилився у справжню виставу. У суді, після призначення одному з них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без внесення застави, спалахнула бійка. Родичка затриманого запевняла, що він повністю паралізований і вчинити злочин не міг, а поліція стверджує, що він симулює повний параліч. Щоб розвіяти сумніви, прокурор Одеської області Олег Жученко запевнив громадськість, що затримані обґрунтовано підозрюються в замаху на вбивство одеського активіста. І що правоохоронці працюють над тим, щоб установити замовників. За словами Жученка, напад планувався і готувався заздалегідь, оскільки за активістом вели спостереження.

Що цікаво, силовики попутно знайшли й затримали двох підозрюваних і в нападі на представника Автомайдану одеського активіста Віталія Устименка, який кілька місяців тому зазнав ножових поранень з боку невідомих. Ними виявилися колишні бійці полку "Азов", військовослужбовці 54-ї мехбригади, які числилися в списку дезертирів. Один з них раніше був засуджений за розкрадення зброї і 2015 року визнаний винним, але від покарання звільнений із трирічним випробувальним строком. Одного затримали на території Донецької області, другого - Дніпропетровської. Віталій уже впізнавав одного з нападників.

Та чи знайдуть замовників? Це головне запитання, яке порушують активісти. Впевненості в них немає. Та й звідки їй узятися? Адже навіть генеральний прокурор Ю.Луценко на запитання журналістів, чи зможуть правоохоронні органи встановити замовників нападів на активістів, відповів: "Час покаже". А прокурор області О.Жученко, відповідаючи на моє запитання, які мотиви нападів на активістів, якщо затримано виконавців, заявив: "На це можуть указувати факти або самі виконавці. Але вони нам таких відомостей не надають".

За останні два роки в самій Одесі вчинено більш як десяток резонансних нападів на активістів. Однак ані Петро Порошенко, ані Юрій Луценко, ані Арсен Аваков так і не звернули свого пильного погляду на стан речей в Одесі. Те, що президент країни поцікавився здоров'ям Олега Михайлика, ні про що таке не свідчить. До Одеси відрядили додаткові сили для розслідування цього злочину, а заодно й для оперативного відпрацювання регіону. Але ці заходи навряд чи торкнуться головного джерела всіх одеських бід - корупції, із чим, власне, й борються активісти.

Юрій Луценко повідомив про намір провести в Одесі найближчим часом координаційну нараду разом із міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Але головний меседж, за словами Луценка, буде дуже простій: "Своїх кривдити не дамо". Він пообіцяв застосувати максимальні заходи впливу, але в межах закону. При цьому генпрокурор зазначив, що лише каральними методами не вдасться "привести Україну в кожне місто", де ображають проукраїнських активістів, і поліпшити там ситуацію. Треба діяти методами "пропаганди, любові та поваги", вважає він.

Тим часом одеські активісти твердять про інше. І вимоги висувають дещо інші. Відразу після нападу на Михайлика вони зажадали від Києва відставки керівника головного управління Нацполіції в Одеській області Дмитра Головіна і прокурора області Олега Жученка. Вони впевнені, що більшість нападів на активістів пов'язана з їхньою активною боротьбою з корупцією та грубими порушеннями в містобудівній і земельній сферах міста. А "кришує" все це поліція за повної відсутності контролю з боку прокуратури. Тому Одеса, зі своїми давніми кримінальними традиціями, лише посилює нинішній кривавий тренд у країні.

Ми її втрачаємо. Такі заяви час від часу чують одесити від київських політиків. Але Одесу втрачено давно, ще з середини 1990-х, коли при правлінні комуніста Руслана Боделана місто перейшло під контроль певної бізнес-групи, яка облаштувалася в Лондоні. Саме ця фінансово-промислова група завжди стежила за зміною влади в місті. І майже завжди мала лояльних або навіть своїх мерів, як сьогодні. Винятком був Едуард Гурвіц. Щоб його прибрати з посади градоначальника, в той час пролилося чимало крові. Було вбито й редактора газети "Вечерняя Одесса" Бориса Дерев'янка. Пам'ятається, як один з місцевих телеканалів крутив записане за кордоном інтерв'ю з кримінальним авторитетом на прізвисько Ангел. Тоді він немов пастор учив одеситів жити. Його ім'я досі не сходить з вуст політиків, активістів і журналістів, які називають його одним з "хазяїв" Одеси і в якого на службі мер Геннадій Труханов.

Про зв'язки Труханова, Ангерта та офшорні компанії сказано чимало. Цього року історія про одеську мафію прозвучала в розслідуванні британського журналіста, який, будучи в Одесі, теж відчув на собі всі принади одеської демократії. Коли Труханов відмовив журналісту в інтерв'ю, той спробував поставити запитання меру на вулиці під час одного з міських свят. Але щойно він викрикнув своє запитання про лондонську квартиру Труханова, у відповідь (і це при всьому чесному народі) британський журналіст дістав удар нижче пояса. Зігнувшись, він уже не чув відповіді мера: "Давайте відійдемо вбік".

Уся країна могла спостерігати, як під час судового процесу з обрання Труханову запобіжного заходу за підозрою в корупції та розтраті казенних коштів поводилися тітушки. Тоді було побито одеського активіста Віталія Устименка. Після другого судового засідання, коли слухалася апеляція САП, розбірки мали продовження. На вулиці (тітушок тоді не було) активісти давали копняків депутатам міськради, які приїхали підтримати мера, і кидали в них каміння. Дорогою назад, у кафе на трасі Київ-Одеса, депутати від мерської партії "Довіряй справам" зустрілися з активістами. З'ясовуючи стосунки, один з них хлюпнув гарячою кавою в обличчя активістові. Ми, мовляв, вас не чіпали, а ви влаштували суд Лінча?

Одесу було втрачено вдруге після Майдану, коли БПП зробив усе для того, щоб мером міста став Геннадій Труханов. І сьогодні разом із фракцією Труханова в Одеській міськраді "Довіряй справам" продовжує дерибанити місто та спустошувати скарбницю.

Юрій Луценко радить проукраїнським активістам знайти мужність співпрацювати з владою задля захисту спільних цінностей. Яких? У ситуації з Одесою важко собі уявити навіть мирний діалог. Більша частина активістів ставить за мету скинути Труханова з посади мера. Немає діалогу і з поліцією, яку активісти звинувачують у "кришуванні" корупції та інтересів великого бізнесу. Можна крізь пальці дивитися на звинувачення, що їх висувають активісти, вважаючи їх голослівними, що й робить місцева поліцейська верхівка. Але поведінка охоронців порядку видає їх з головою.

Згадаймо резонансну сутичку між поліцією та активістами в Міському саду на Дерибасівській восени минулого року. Тоді було анонсовано мирну акцію на захист колишнього Літнього театру, який являв собою порожній, порослий травою майданчик. Щільно затиснутий старими будівлями, він разом із Міським садом, подарованим місту Де Рібасом іще в XIX столітті, є частиною історичного ареалу Одеси. І тут (з дозволу міської влади) мав вирости торговельний центр. Коли люди прийшли на мирну акцію, то побачили величезне полчище екіпірованих поліцейських на чолі з начальником обласного управління Дмитром Головіним, якому під час сутичок активістів з охоронцями порядку камінь улучив у голову. Після цього випадку кілька активістів потрапили в СІЗО. І за одного з них, Сергія Стерненка, губернатор області Максим Степанов вніс заставу.

Що, виникає запитання, захищала поліція? Порожній майданчик? Старі ворота? Так вони однаково були б зламані. (Вони й нині відчинені для організації та проведення заходів і арт-проектів.) Чи поліція захищала інтереси одного з місцевих олігархів, чиє ім'я нарівні з Ангелом теж не сходить зі сторінок ЗМІ? Бізнесмена Володимира Галантерника, чиє ім'я в місті стало вже загальним, активісти називають бізнес-партнером Труханова та одним з хазяїв міста, - настільки зросли за останні роки одеські активи його бізнес-групи. Про них у липні ц.р. активісти говорили на засіданні парламентського комітету з питань запобігання та протидії корупції. Ідеться про такі знакові для міста та його туристичної привабливості об'єкти, як курорт "Аркадія-сіті" на березі моря, знаменитий "Привоз", що раніше був комунальною власністю, Старосінна площа біля залізничного вокзалу, яку віддано в оренду. З ім'ям Галантерника активісти пов'язують і гучний проект забудови Шкільного аеродрому, діючого військового об'єкта, у якого місто вилучило землі.

Наприкінці вересня одеські активісти для досягнення своїх цілей, а це боротьба з корумпованою владою та правоохоронною системою в місті, заявили про створення міжпартійного об'єднання "Одеська політична платформа", куди ввійшли одеські представники Демальянсу, "Народного руху України", партії "Сила людей" та ін. Серед ініціаторів були Олег Михайлик, на якого згодом було вчинено замах, і Михайло Кузаконь, лідер одеського РУХу. На початку серпня його автомобіль, у якому були він і журналіст Григорій Козьма, на швидкості таранила вантажівка. Завдяки щасливому випадку вони залишилися живими. Замовників теж не знайдено.