"Батина" гвардія, або Ступінь нерівності

До комунізму стрімкі плаї -

Це Україна - зоря моя.

Партія - серце її,

Ум її - партія!

Дмитро Павличко

Після кількох спроб розігнати Євромайдан наївні люди можуть подумати, що тепер у Віктора Януковича будуть проблеми з переобранням у 2015-му. "Романтики революції", можливо, вважають, що репутаційні втрати занадто великі, щоб їх можна було компенсувати судомною мобілізацією та щедрими передвиборними вливаннями.

На жаль, їх доведеться розчарувати. Для переобрання у Віктора Федоровича вже все готове.

Багато хто звертав увагу на те, що передвиборну програму чинного президента складено відразу на десять років. Дехто зробив цілком очевидний висновок, що він усерйоз має намір правити два терміни поспіль. Але мало хто помітив, що підготовку до повторної каденції правляча команда розпочала відразу після свого приходу до влади в 2010-му.

Нині створення системи, на яку покладено функцію забезпечити другий термін Януковичу, не починається, а закінчується.

Механізм вирішення цього завдання новий, як усе добре забуте старе. І має до оскомини знайому назву - "номенклатура".

Після свого обрання главою держави Віктор Янукович офіційно залишив пост очільника Партії регіонів. Вважається, що він і справді відійшов від безпосереднього керівництва партією і згадує про колись підлеглу йому махину час від часу. Наприклад, коли треба забезпечити потрібний результат голосування президентських законопроектів у Раді. Або, скажімо, зібрати мітинги на підтримку курсу влади.

Наявні дані змушують говорити про те, що думка ця глибоко помилкова. Насправді ж партії відводиться ключова роль.

За минулі три роки Янукович зв'язав воєдино дві вертикалі - адміністративну й партійну. Ми знову говоримо "партія", а маємо на увазі щось зовсім інше. Мати на увазі тепер при вживанні цього слова доводиться всю систему влади у всьому її різноманітті.

За два-три тижні до Майдану сталася не надто помітна в масштабах країни подія: Борис Колесніков склав із себе повноваження голови Донецької обласної організації ПР, бо став заступником голови Партії регіонів. На посту очільника регіональної організації його змінив губернатор області Андрій Шишацький. Преса, громадяни, які цікавляться політикою, і просто пліткарі шукали в цьому інциденті якийсь "внутрішній розкол" правлячої партії, міркували про пертурбації та групи впливу.

Жодного розколу немає. Цей епізод - частина глобального процесу, про який досі мало говорили. Хоча у відкритих джерелах достатньо інформації, щоб скласти картину того, що відбувається. І уявити, кому і яку роль відводять у забезпеченні другого терміну Віктора Януковича.

Усього в Україні, як відомо, 27 адміністративно-територіальних одиниць: 24 області, Автономна Республіка Крим, міста Київ і Севастополь. У кожному із цих регіонів є місцева організація ПР, загальна чисельність якої становить на цей момент майже 1,5 млн членів.

Утім, нас цікавлять не всі члени партії, а тільки її керівний склад. Вивчивши дані відкритого джерела (офіційного сайта ПР), можна легко переконатися, що з 27 регіональних організацій - після рокіровки "Колесніков-Шишацький" - тільки дві очолюють НЕ державні службовці високих рангів.

Виняток - Львівська й, що примітно, Луганська область. У Львові партійним будівництвом давно опікується Петро Писарчук, екс-народний депутат. У Луганську біло-синіми керує Олександр Єфремов, глава парламентської фракції партії. Про другого впевнено можна сказати, що ступінь його впливу на обласну адміністрацію надзвичайно високий.

Повторюся, ВСІ інші обласні, дві міські й одна республіканська організації Партії регіонів перебувають під керівництвом державних службовців вищих рангів. Із 25 місцевих осередків переважна більшість (а якщо бути точним, то 21) - під проводом голів державних адміністрацій, яких в Україні називають губернаторами.

У цьому правилі тільки чотири винятки. У Кіровограді колишній губернатор Сергій Ларін пішов на підвищення в адміністрацію президента, але залишився головою обласної організації ПР. У Дніпропетровську в такій же ситуації опинився Олександр Вілкул, який нині обіймає пост віце-прем'єра в Кабінеті Азарова. На Волині місцевим активом партії управляє не губернатор Борис Климчук, а його перший заступник Олександр Баклашенко. Те саме в Києві - столичну організацію ПР очолює перший заступник Попова - усім відомий Олександр Голубченко.

Отже, під безпосереднім керівництвом відібраних особисто Віктором Януковичем і його указами призначених голів адміністрацій перебувають партійні організації біло-синіх у Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях, а також в АРК (Могильов) і місті Севастополі (Яцуба). "Батина" гвардія, так би мовити.

Як правило, партійна посада додавалася до адміністративної - новопризначеного губернатора невдовзі обирали керівником обласної організації ПР. Але бувало й навпаки - скажімо, Олександр Ледіда давно опікувався справами ПР у Закарпатті, і крісло губернатора в його випадку можна розглядати як своєрідну форму подяки за багаторічну відданість.

Причому весняний призов 2010 р. оновився лише наполовину, тобто 13 "партійних" губернаторів обіймають свої посади понад три з половиною роки. Донедавна було 15, але кадровий голод змусив "висмикнути" у столицю Вілкула і Ларіна. У наступні роки склад партійно-чиновницького активу переживав точкові оновлення, по дві-три рокіровки щорічно.

Відзначимо також оперативність, з якою партійні й адміністративні "погони" вішають на плечі президентських протеже. Василь Чуднов і Микола Скорик, призначені 8 листопада 2013 р. керувати обласними адміністраціями Івано-Франківської та Одеської областей відповідно, були обрані главами регіональних організацій ПР менше ніж за два тижні.

Знаючи все перелічене, легко прогнозувати можливі перестановки. Максимум, що може змінитися, - нестандартні елементи підгонять під загальний шаблон. Тобто Ларіна, Вілкула, Писарчука і Єфремова замінять Андрій Ніколаєнко, Дмитро Колєсніков, Олег Сало й Володимир Пристюк.

"Хоч яку партію робимо - все КПРС виходить", - афоризм Віктора Черномирдіна знову актуальний.

Архітектори вертикалі мали суто прагматичну мету: забезпечити єдність управління найважливішим процесом першої каденції Януковича - забезпеченням другої каденції. І, треба визнати, домоглися свого. Вони створили систему, здатну працювати на результат за всяку ціну і з залученням усіх необхідних ресурсів.

У 2012-му система пройшла обкатку на парламентських виборах. І зі своїм завданням упоралася - за не надто оптимістичних рейтингів і прогнозів забезпечила найчисленнішу фракцію в парламенті. В областях часто фіксувалася участь держслужбовців у передвиборних заходах. Настільки часто, що є привід зробити висновок: обласні адміністрації координували процес як виборчі штаби.

Отриманий досвід урахували і всебічно проаналізували. Зробили висновки, підготували методики й рекомендації, які чекають свого часу.

Коли Партія регіонів утретє висуне кандидатом у президенти Віктора Федоровича Януковича, з'їзд (або політрада) покладе відповідальність за результат на регіональні організації й персонально - їхніх керівників.

При цьому під контролем керівників будуть адмінресурс, бюджетні гроші, сприйнятливий до тиску бізнес укупі з трудовими колективами, соціальна сфера, "кишенькові" громадські організації, профспілки, підконтрольні медіа, міліція, місцеві виборчкоми з лікарів-учителів-соцпрацівників, "тітушки".

Для кандидатів у 2015-му умови будуть нерівні апріорі. Дослідження сформованої "номенклатури" і наданих їй коштів і засобів дає уявлення про ступінь нерівності.

Судячи з підготовки, все буде набагато потужніше й жорсткіше, ніж у 2004-му. Скоріш за все, точним виявиться порівняння з 1999-м і проектом "Кучма-2".

Утім, не виключено, що й ця аналогія буде занадто м'якою.