Аукціон небаченої газової щедрості

Легким порухом вуст новопризначений голова уряду Росії Віктор Зубков раніше озвучений «Газпромом» борг компанії, яка поставляє газ в Україну, перетворив із 1,3 млрд. дол. на 2 млрд. дол. Що далі - хто більше?

Борг оператора газових поставок - компанії «РосУкрЕнерго» (та її дочірнього підприємства «УкрГаз-Енерго») 2 жовтня «Газпром» спробував перекласти на рівень якщо не держборгу України, то, як мінімум, обіцянок уряду Віктора Януковича...

Було б смішно дивитися по ТБ репортаж про те, як В.Янукович рапортував «здивованому сумою боргу України» російському президентові Володимиру Путіну, що домовленість із «Газпромом» про погашення боргу досягнуто... Було б смішно, якби це не виглядало так жалюгідно. Втім, прем’єр, як стверджують обізнані люди в його оточенні, газову проблему використав як вдалий привід з’їздити в першо­престольну і, як мінімум, порадитися, «Як зберегти владу після програних виборів в Україні?» Те, що він почув, його вочевидь засмутило, тому що оцінка Кремлем його політспроможності навряд чи змогла б додати впевненості в собі кому завгодно... Та оскільки тема цього матеріалу - не майбутнє Януковича, а газ, то повернімося до нього.

В.Янукович відкарбував: «Ми створили механізм, який дозволить нам тримати це питання під контролем».

Що заважало створити його раніше, що це за механізм і хто саме буде контролером - публічно ні В.Янукович, ні В.Зубков, ні тим паче В.Путін навіть не натякнули.

Угоду про погашення деякої суми боргу компанії зі швейцарською пропискою «РосУкрЕнерго» (50% якої належить «Газпрому») перед російським «Газпромом» було підписано 9 жовтня 2007 року представниками російської газової монополії та її «газовими партнерами в Україні». Як заявили в секретаріаті президента України, підписані документи затребували для ознайомлення 10 жовтня.

Більшість світових ЗМІ повідомили: «...зокрема, Київ гарантував, що українські компанії повернуть борги до 1 листопада, частково - грошима, частково - газом із підземних сховищ».

Для порівняння - цитую повідомлення інформуправління «Газпрому» від того ж таки 9 жовтня:

«За підсумками вчорашньої робочої зустрічі голови правління ВАТ «Газпром» Олексія Міллера і міністра палива та енергетики України Юрія Бойка було підписано Угоду між суб’єктами господарювання про врегулювання заборгованості за поставлений в Україну в поточному році газ.

В угоді підтверджено обсяг заборгованості та визначено схему, яка передбачає погашення боргу до 1 листопада ц.р.». Ну чим не шифровка?

Хто, з ким, про що і на яких умовах домовився - розкажіть, якщо вже приплели Україну як таку!

Різниця в повідомленнях помітна не тільки буквоїду.

У Віктора Януковича у зв’язку з цим хочеться запитати: хто такі «ми», які «створили механізм»?

Наступні питання до міністра палива та енергетики України Юрія Бойка (він же, пам’ятаємо, уповноважена особа від імені «української сторони» у питаннях «РосУкрЕнерго»).

У ході робочої зустрічі з главою «Газпрому» О.Міллером пан Бойко кого представляв: «маленького українця», міністра палива та енергетики України - чи все-таки повіреного у справах РУЕ і «Укргаз-Енерго»? А може, майбутнього віце-прем’єра України з питань ПЕК від широкої коаліції?

З «маленькими українцями» навіть президент України спілкується у великі свята, які широко транслюються по ТБ. А щоб так, запросто, російський президент та з громадянином України поговорив «за газ» - прецеденти невідомі.

Як главу Мінпаливенерго Юрія Бойка не уповноважували вирішувати проблему комерсантів від газу, тим паче компанії з іноземною реєстрацією.

Тоді чому Ю.Бойко постійно мотається в Москву, і, зокрема, у «Газпром»? Як українського міністра його туди особливо не кличуть - не було особливого офіційного предмета для розмови. А ось як представника РУЕ його, схоже, стали викликати на килим у «Газпром».

Бо як тоді розуміти його присутність у РФ, якщо (як заявив перший заступник глави секретаріату президента України Олександр Шлапак) 9 жовтня 2007 року було підписано дві угоди між суб’єктами господарювання, які повністю регулюють газове питання. Одну з угод було підписано між RosUkrEnergo і «Газпромекспортом», другу - між НАК «Нафтогаз України», «Газпромекспортом», «Укргаз-Енерго» і RosUkrEnergo.

О.Шлапак також підкреслив, що у зв’язку з цим вважає за найдоцільніше повернення «до ніким не скасованих домовленостей» 2000-2001 років, відповідно до яких щорічно між Україною і Росією укладалася міжурядова угода, в якій фіксувалися ціна та обсяг поставленого газу.

Якщо немає підпису глави Мінпаливенерго України Ю.Бойка під газовими угодами, укладеними 9 жовтня в Москві, то чому саме він коментував «створений механізм» погашення боргів перед «Газпромом»? Причому говорив трохи невпевнено. Напередодні НАК «Нафтогаз України» повідомила про запаси газу в підземних газосховищах обсягом 31,2 млрд. кубометрів. Напевно, там є з десяток мільярдів кубометрів газу РУЕ, про які казав російський прем’єр Зубков.

Ю.Бойко, у свою чергу, пояснив, що заборгованість Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» перед спільним підприємством «Укргаз-Енерго» за поставлений газ становить 700 млн. дол. (До речі, минулого тижня глава «Нафтогазу» Євген Бакулін називав суму близько 2,5 млрд. грн., тобто майже 500 млн. дол.). Водночас ЗАТ «Укргаз-Енерго» має прострочену заборгованість перед RosUkrEnergo на суму 929 млн. дол. за середньоазіатський природний газ.

Міністр палива та енергетики Юрій Бойко публічно пояснив, що накопиченню заборгованості сприяла тепла зима, у зв’язку з чим частину газу в українських сховищах не вдалося розпродати. Хоча остаточну цифру боргу так і не назвав. Вимогу «Газпрому» терміново сплатити борг, що прозвучала відразу після позачергових виборів у парламент України, на яких успіху домоглися помаранчеві, незадоволені газовою політикою Росії, Ю.Бойко пов’язав із побоюваннями Москви зіштовхнутися з проблемами в розрахунках із політичних причин. За версією Ю.Бойка, все пояснюється просто: ну бояться, не хочуть мати справу з помаранчевими росіяни - що з них узяти? А ось із Ю.Бойком справу мають.

Як випливає зі слів Ю.Бойка, відповідно до договору з «Газпромом», чотири з восьми мільярдів кубометрів із ПСГ України будуть продані українським споживачам, ще чотири мільярди будуть експортовані до Європи. «А 28 мільярдів кубів буде використано для формування газового балансу нашої країни. Цього цілком достатньо, аби країна могла пройти зимовий максимум».

Те, що цифри некоректні, очевидно. Та, мабуть, для поки що глави Мінпалива - це несуттєві деталі. Тільки хто за них заплатить? Навряд чи РУЕ, навряд чи «Укргаз-Енерго» (на 50% - власність РУЕ), яке скаржиться, що складно взяти кредит на погашення боргу перед РУЕ. А «Нафтогазу», за словами Бойка, уряд навіть має намір знизити податок - у рахунок погашення боргу грошима. А ще на той самий рахунок переведе виторг за транзитні послуги «Укртрансгазу» (дочірнє газотранспортне підприємство НАКу). А за що ж останній утримуватиме українську газотранспортну систему? Чи комусь дуже треба, щоб підтвердилися обвинувачення «Газпрому» у нездатності українців нормально обслуговувати свою ГТС?

І саме тут Віктор Янукович звертається до Генеральної прокуратури України з проханням підключитися до з’ясування ситуації, чому заборгованість споживачів природного газу на внутрішньому ринку зросла протягом року до 2 млрд. дол. Чи не для того, щоб...

Платити за газ треба, і доведеться, швидше за все, платити більше. Однак це не має бути приводом і тим паче причиною для торгу між комерсантами від газу під прикриттям інтересів держави Україна, і тим більше від її імені. Україна їх на це не уповноважувала. Незалежно від того, яку суму боргу ще можуть назвати російські партнери «українських» газових комерсантів, причому змагаючись, хто більше.