Антикорупційний суд: за що проголосував парламент

7 червня парламент конституційною більшістю - 315 голосів - ухвалив Закон про Вищий антикорупційний суд.

На ухвалення цього закону пішло два роки. Перший закон про саму необхідність створення антикорупційного суду був прийнятий 2 червня 2016 року, і лише через півтора року після цього президент подав необхідний законопроект, та ще пів року тривав його розгляд у парламенті.

Зрада чи перемога?

Фінальний текст законопроекту депутатам роздали в сесійній залі перед самим голосуванням, а останні правки погоджувалися в комітеті лише за півгодини до того. Тому наразі і більшість депутатів, і суспільство загалом ще не розібралися, зрада чи перемога. Чи отримали ми можливість створити незалежний суд, чи влада знову обвела всіх навколо пальця, формально виконавши вимоги, а де-факто - протягнувши правки, які поховають усю ідею на корені?

Отже, ухвалений закон - найкращий результат, якого можна було сподіватися з наявним складом парламенту і політичним класом на загал. Не завадить нагадати, що ті самі депутати, які сьогодні агітували голосувати за антикорупційний суд, ще півроку тому хотіли звільнити незалежного директора Антикорупційного бюро простим рішенням парламенту і поставити хрест на антикорупційній реформі.

У законі про антикорупційний суд переважно враховано рекомендації Венеційської комісії і Міжнародного валютного фонду. Можливості подолати вето міжнародних експертів щодо недоброчесних суддів, за яку так затято боролися на Банковій, - немає.

Вето міжнародних експертів

Від початку дискусій про антикорупційний суд і до останнього дня перед ухваленням законопроекту боротьба велася за те, хто матиме вирішальний вплив на призначення антикорупційних суддів: суддівські органи та їхні політичні куратори - чи незалежні міжнародні експерти.

Адміністрація президента і її представники в парламенті затято воювали за зменшення кількості потенційно непідконтрольних їм голосів міжнародників, якими належало блокувати недоброчесних (і зручних для влади) кандидатів у судді. В останні дні перемовин із Міжнародним валютним фондом ціною питання в один мільярд доларів стало таке: Банкова намагалася зменшити кількість "блокуючих голосів" міжнародників у разі перегляду вето на кандидата до одного чи двох, натомість МВФ вимагав чотирьох. Західні партнери не розуміли: якщо Київ справді має намір створити незалежний антикорупційний суд, чому він так боїться вирішальної ролі незалежних експертів у доборі суддів? Так позиція МВФ щодо надання незалежним експертам права вето для недоброчесних суддів лишилася непохитною.

Найголовніше ж те, що участі міжнародних експертів у доборі антикорупційних суддів почали вимагати й українські виборці, незалежно від їхніх партійних уподобань. Соціологічне дослідження, оприлюднене Фондом "Демократичні ініціативи" 11 січня 2018 року, показало, що майже половина українців довіряє формування антикорупційного суду громадськості та міжнародним експертам, тоді як лише 10% - наявним органам добору суддів і тільки 6% - президентові.

У результаті, в законі про антикорупційний суд таки з'явився безпрецедентний важіль для призначення незалежних суддів, - вирішальну роль у доборі суддів матимуть міжнародні експерти. Кандидат, не підтриманий міжнародними експертами, вибуватиме з конкурсу без жодної можливості для Вищої кваліфікаційної комісії суддів або будь-якого іншого державного органу обійти рішення експертів.

Ще ніколи механізм призначення на високі посади не містив такого запобіжника. У конкурсі до Верховного Суду незалежні експерти мали тільки дорадчі голоси, тож 60% негативних висновків Громадської ради доброчесності були подолані Вищою кваліфікаційною комісією суддів, незважаючи на суспільний та медійний резонанс.

Для вибору антикорупційних суддів буде створено спеціальну Громадську раду міжнародних експертів (ГРМЕ). До її складу увійдуть виключно прокурори, судді або слідчі з досвідом роботи за кордоном. Цей орган зможе вивчати досьє кандидатів на суддівські посади, проводити з ними співбесіди - і ветувати осіб, котрі не могтимуть пояснити своїх статків, порушували права людини, займалися політичними переслідуваннями тощо. Для цього ГРМЕ зможе ініціювати спеціальне спільне засідання з Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС) і порушити питання відповідності кандидата критеріям доброчесності та професіоналізму; якщо за результатами розгляду кандидат не набере, щонайменше, 9 з 16 голосів членів ВККС та 3 із 6 голосів членів ГРМЕ, він припиняє участь у конкурсі. Отже, половина членів ГРМЕ зможе заблокувати участь у конкурсі будь-якого сумнівного кандидата. ВККС чи жоден інший орган не матиме права долати вето міжнародних експертів. Історія з конкурсом до Верховного Суду, в якому ВККС подолала 60% негативних висновків громадських експертів, - не повториться.

Відповідно до закону, спільне засідання ВККС та ГРМЕ для розгляду сумнівних кандидатів має бути проведене не пізніше, ніж на тридцятий день після оголошення результатів іспиту. Може виникнути побоювання, що непроведення такого засідання з вини ВККС зведе нанівець увесь механізм блокування недоброчесних кандидатів. Проте це не так. Закон прямо передбачає, що винесені на розгляд спеціального засідання кандидати, щодо яких НЕ ухвалено рішення про відповідність критеріям доброчесності та професійності, припиняють участь у конкурсі без жодних винятків.

Формування Ради міжнародних експертів

Проте у майбутньої ГРМЕ буде й слабке місце - її формування. Згідно із законом, експертів ГРМЕ можуть пропонувати виключно міжнародні організації, з якими Україна співпрацює у сфері протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України (тобто лише міждержавні організації, але не міжнародні неурядові організації). Членів ГРМЕ призначатиме Вища кваліфікаційна комісія суддів на власний розсуд; вона ж вирішить, які міжнародні організації можуть номінувати експертів, а які - не відповідають вимогам закону. Більше того, щоб мати можливість формувати ГРМЕ, ВККС мусить отримати, щонайменше, 12 кандидатур, при цьому кожна зацікавлена організація має запропонувати, щонайменше, двох експертів. Проте, теоретично, ВККС може проігнорувати кандидатів, запропонованих такими поважними партнерами, як Світовий банк чи Рада Європи, натомість призначивши до ГРМЕ лояльних до влади людей від невідомих організацій (Україна має угоди про співпрацю зі, щонайменше, 79 міжнародними організаціями!).

Антикорупційний суд - тільки для топ-корупції

Вищий антикорупційний суд займатиметься виключно справами топ-корупції, які розслідувало Національне антикорупційне бюро України (НАБУ). План Банкової перевантажити антикорупційний суд справами малих хабарів, зброї чи наркотиків - провалилися.

У законі також закрита можливість безконтрольно передавати справи топ-корупції на розгляд інших судів. Передати справу НАБУ на розгляд іншого суду можна буде лише за рішенням трьох суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Тим часом справи НАБУ, розгляд яких почався в інших судах до створення антикорупційного суду, продовжать розглядати у звичайних судах. Тобто рішення у справах проти екс-голови фіскальної служби Романа Насірова, екс-нардепа Миколи Мартиненка, голови Державної аудиторської служби Лідії Гаврилової та інших скандальних топ-посадовців винесуть звичайні суди, в яких уже триває розгляд цих справ. Утім, апеляції на такі рішення розглядатиме вже Вищий антикорупційний суд, і він-таки переглядатиме справи, якщо їх буде відправлено на повторний розгляд у першій інстанції.

Можна сподіватися, що більшість із 600 справ, які наразі перебувають у роботі Антикорупційного бюро, потрапить уже в новий антикорупційний суд, і держава зможе відшкодувати збитки від корупції на понад 200 мільярдів гривень.

Вимоги до антикорупційних суддів

Провалився і ще один план Банкової - заблокувати створення антикорупційного суду через нереалістичні вимоги до кандидатів на посади суддів та, відповідно, неможливість провести конкурс. Надмірні вимоги до кандидатів, зокрема щодо наявності в суддів роботи одночасно і в Україні, і за кордоном, - зняті.

На посади антикорупційних суддів зможуть претендувати не лише судді зі стажем роботи від п'яти років, а й науковці та адвокати з семирічним стажем, і кандидати з таким самим сукупним стажем роботи суддею, адвокатом та/або науковцем.

Правда, кандидати із суддівським досвідом матимуть пріоритет у доборі у тому разі, якщо наберуть однакову кількість балів за професійний іспит із кандидатами з іншим досвідом.

Коли почне працювати вищий антикорупційний суд?

На перший погляд, суд може почати працювати дуже скоро, - адже для цього потрібно обрати лише перших 35 антикорупційних суддів.

Проте Закон про Вищий антикорупційний суд - тільки половина перемоги. Адже цей закон не створює сам суд. Він лише визначає особливості обрання спеціалізованих суддів та формування суду. У це важко повірити, проте для фактичного створення антикорупційного суду президент України має подати, а Верховна Рада України - ухвалити ще один законопроект. Відповідно до Конституції України, законопроект про створення суду також повинен пройти консультації з Вищою радою правосуддя. Втім, цей закон має містити лише одне речення: "Створити вищий антикорупційний суд із місцерозташуванням у Києві". Очевидно, що документ на одне речення не може стати предметом дискусії, аж надто - після того, як два повноцінних закони визначили місце Вищого антикорупційного суду в судовій системі України.

Якщо президент був щирим, обіцяючи створити антикорупційний суд уже до кінця 2018 року, законопроект про створення суду мав би з'явитися в парламенті вже в найближчий тиждень. Це залежить виключно від політичної волі президента України. Зазвичай політична воля президента супроводжується блискавичним і безперешкодним ухваленням документів, на які вона спрямована. Так, закон, що у 2016 році дозволив Юрію Луценку обійняти посаду генерального прокурора, не маючи юридичної освіти, був поданий, ухвалений, підписаний президентом і опублікований в офіційному порядку лише за один день. У грудні 2017 року, коли президент поспішав реорганізувати суди, перш ніж це повноваження перейде до парламенту, весь процес забрав менш ніж два тижні: 15 грудня президент направив ініціативу на розгляд Вищої ради правосуддя, 22 грудня отримав позитивне рішення, а вже 29 грудня було оприлюднено відповідний Указ президента.

Насамкінець: чи матиме влада можливість маніпулювати законом для впливу на добір антикорупційних суддів? Імовірно - так. Наївно очікувати, що імплементація такого конфліктного закону йтиме як по червоній доріжці. Для запобігання можливим маніпуляціям Вищій кваліфікаційній комісії суддів потрібно буде насамперед змінити процедуру оцінювання суддів, передбачивши більше прозорості, оприлюднення документів оцінювання та чіткіші критерії. Не менш важливо буде встановити вимоги прозорості ВККС у процесі формування Громадської ради міжнародних експертів. А отже, попереду ще багато роботи.