Альянс під два відсотки

Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

Минулого тижня американський президент Дональд Трамп перетворив пересічний саміт НАТО на шоу з елементами саспенс, заявивши про готовність своєї країни вийти з трансатлантичного союзу. І підтвердив репутацію епатажного збурювача спокою, чия імпульсивність змушує нервово здригатися союзників США, а непередбачуваність - обнадіює суперників. Та хоча альянс пережив одну з найсерйозніших криз у своїй історії, у підсумку Трамп зробив для посилення організації більше, ніж його попередники.

Дональд "Скрудж"

У Брюсселі лідери країн-членів НАТО обговорювали питання, як забезпечити нарощування оборонних можливостей альянсу і підсилити його "східний фланг", активізувати боротьбу з тероризмом і справедливіше розподілити фінансовий тягар. Цей порядок денний Брюссельського саміту сформували Дональд Трамп і... Владімір Путін. Тлом саміту НАТО стали майбутні американо-російські переговори у верхах.

Зустріч у Гельсінкі в альянсі і вітають, і бояться її. Чекають рішень і побоюються, що можливі домовленості зруйнують єдність трансатлантичних союзників і знищать НАТО. Непередбачуваність очільника Білого дому, його сподівання, що рандеву з господарем Кремля буде успішним, викликають у членів альянсу тривогу, що Трамп укладе угоду з Путіним на шкоду їхнім інтересам. Запитання "наскільки надійний американський президент?" постійно лунає у європейських столицях. Побоювання посилюються на тлі розбіжностей між Вашингтоном і його європейськими союзниками.

Річ не тільки в розпочатій адміністрацією Трампа торговельній війні з ЄС, а й у політиці Вашингтона, спрямованій на посилення фінансового та військового внеску членів НАТО в обороноздатність військово-політичного союзу. Фраза "США платять забагато, а країни НАТО - замало. Це несправедливо" - рефреном звучить з вуст американського президента: для нього стало ідеєю фікс виділення членами альянсу 2% ВВП на оборонні витрати.

Те, що розмова буде непростою, було очевидно вже за кілька тижнів до саміту. У його переддень американський президент написав різкі листи лідерам кількох держав-членів організації, дорікнувши їм низькими витратами на оборону. Перед відльотом до Брюсселя Трамп знову повторив претензії на адресу союзників, одночасно звинувативши їх у торгівлі з Росією.

У Трампа чимало підстав для критики: європейці, перебуваючи під американською безпековою парасолькою, сприймають підтримку американців як належне і уникають великих витрат у військовій сфері. 2017 року сумарний оборонний бюджет 29 держав-членів НАТО дорівнював 945,9 млрд дол., при цьому 72% цієї суми становив військовий бюджет США - 683,4 млрд. А внески Сполучених Штатів у загальний бюджет альянсу становлять близько 22%.

Формально всі члени виступають за збільшення витрат на оборону: рішення про 2% ВВП було ухвалено ще на Вельському саміті 2014 року. Але в той час коли США виділяють на військові потреби 3,6% ВВП, інші країни витрачають на свою безпеку набагато менше: тільки вісім з 29 країн виконують "правило двох відсотків". Така ситуація виникла зокрема й тому, що не всі європейські країни вважають, що дії Росії несуть їм безпосередню загрозу.

Тому, хоча Берлін і збільшив у бюджеті витрати на оборонну сферу, канцлер Ангела Меркель неодноразово заявляла, що до 2024 року Німеччина планує досягти планки в 1,5% ВВП на оборону. Як наслідок, Трамп заявив у Брюсселі, що США на збиток собі платять за безпеку Німеччини, а та закуповує російський природний газ і будує газопровід "Північний потік-2", стаючи в такий спосіб заручницею Росії: "Це дуже погана річ для НАТО, і я не думаю, що це взагалі мало статися". Щоправда, після зустрічі з Меркель Трамп змінив риторику, заявивши, що в Штатів чудові відносини з Німеччиною.

У Берліна свої аргументи. Німецькі дипломати зазначають, що хоча нині ФРН витрачає на оборону 1,2% ВВП, вона виділяє значні кошти на допомогу країнам, які розвиваються, що також сприяє зміцненню міжнародної безпеки. При цьому німецька економіка є найсильнішою в ЄС, і, відповідно, кошти на військові витрати, що виділяються з бюджету, є досить значними.

Водночас експерти зазначають, що оборонний бюджет у 2% ВВП означав би, що Німеччина витрачатиме на військові потреби вдвічі більше за Францію. Це, у свою чергу, насторожує європейців, які бояться, що збільшення військового потенціалу ФРН може призвести до домінування Берліна в Європі.

Однак для Трампа подібні запевнення і побоювання - не аргументи: ФРН повинна нести свою частину тягаря задля загальної безпеки. Інакше, як можна виснувати з витоків інформації, організованих Білим домом, американські солдати залишать Німеччину, бо їх утримання дорого обходиться американським платникам податків. Утім, малоймовірно, що Трамп готовий виконати цю погрозу, оскільки Федеративна Республіка - ключовий вузол оборони Європи.

Як знати, можливо, Трамп і не був би аж так агресивно налаштований до Берліна, якби той відмовився від "Північного потоку-2"...

Не дивно, що американського президента не задовольнила обіцянка європейців незабаром підвищити витрати на оборону і не влаштувало підтвердження в підсумковій декларації рішення Вельського саміту. Демарш Трампа, який пригрозив виходом Сполучених Штатів з альянсу, якщо союзники-"халявники" не почнуть негайно виділяти на оборону 2% ВВП, продемонстрував, які інструменти готовий задіяти очільник Білого дому для досягнення своєї мети.

Однак, хоча мало хто вірив у те, що його погрози будуть виконані, тактика жорстких і хаотичних переговорів, яку активно використовував Трамп, коли працював на ринку нерухомості, спрацювала й у світі великої політики. За словами американського президента, союзники пообіцяли підвищити оборонні витрати на 33 млрд дол., "і це можуть бути навіть 40 млрд". Утім, він так і не уточнив, про який період і про які країни йдеться.

Тепер Трамп ставить мету, щоб союзники США виділяли на військові витрати 4% ВВП. Однак ці плани озвучуються поки що в кулуарах.

За великим рахунком, Трамп застосував до НАТО таку саму тактику, що й до КНДР, коли жорсткі заяви стимулювали переговори, створюючи передумови для компромісів. Питання про те, чи можна поводитися з лідерами країн-членів альянсу так само, як і з керівництвом Північної Кореї, мабуть, не стояло перед нинішнім очільником Білого дому.

Коментуючи інформацію про те, що на засіданні Північноатлантичної ради він пригрозив виходом США з альянсу, Трамп заявив, що був дуже нещасливий на початку переговорів, але задоволений їхніми результатами. Що ж, він має підстави, оскільки зміцнює свої позиції не тільки в очах власних виборців, продемонструвавши, що виконує передвиборні обіцянки і захищає інтереси американського платника податків.

Не менш важливо й те, що Брюссельський саміт збільшує вагу Трампа у Вашингтоні. Адже те, що довгі роки не вдавалося американським дипломатам і військовим, вдалося бізнесмену у сфері нерухомості.

Східний "фронт" альянсу

Нарощування оборонних можливостей альянсу та збільшення витрат на оборону безпосередньо пов'язане з посиленням загроз на східному фланзі НАТО. Що ж, анексувавши Крим і ведучи воєнні дії в Донбасі, Росія зробила все, щоб в альянсу відкрилося друге дихання. Як зазначається у підсумковій декларації саміту, агресивні дії РФ, у тому числі погрози та застосування сили, "підривають євроатлантичну безпеку і міжнародний порядок, заснований на правилах".

Ще до Брюссельського саміту було оголошено про ініціативу зі створення до 2020 року другого ешелону, готового впродовж 30 днів замінити в зоні бойових дій сили швидкого реагування, якщо вони коли-небуть будуть задіяні в бойовій операції. План відомий як "чотири тридцятки" і передбачає, що в НАТО мають бути 30 батальйонів, 30 ескадрилій винищувачів і 30 кораблів, які будуть у бойовій готовності максимум за 30 днів.

Як і очікувалося, ініціатива була схвалена у Брюсселі. При цьому альянс у підсумковій декларації нарешті підтвердив зобов'язання про колективну оборону, і готовність до виконання статті 5 договору НАТО в разі нападу на кожного з його членів залишається головним пріоритетом організації. Нагадаємо, що ще рік тому Трамп усіляко уникав запевнень у відданості США п'ятій статті Вашингтонського договору.

Та, посилюючи східний фланг, НАТО також веде переговори з РФ. Як зазначив у коментарі DT.UA голова представництва НАТО в Україні Александер Вінніков, "ми не хочемо ізолювати Росію. Ми не хочемо нової холодної війни... Але водночас ми не можемо ігнорувати Росію, яка порушує міжнародні правила". Загалом, щодо Москви альянс дотримується формули "діалог і стримування".

Крім обороноздатності альянсу та агресивних дій Росії, у Брюсселі обговорювали й питання розширення. Для Скоп'є, яке кілька тижнів тому домовилося з Афінами про офіційну назву Македонії - Республіка Північної Македонії, саміт став знаковим: країна нарешті отримала запрошення розпочати переговори про приєднання до альянсу. І незабаром ця балканська держава стане 30-м членом трансатлантичного союзу.

Є привід для радості й у Тбілісі: НАТО відзначив прогрес Грузії у проведенні реформ і підтвердив, що країна "стане членом альянсу, з Планом дій щодо членства як невід'ємної частини цього процесу". При цьому Трамп заявив, що Грузія не має шансів вступити до НАТО зараз, але є шанс, що це зміниться згодом.

А ось у Києві результати саміту викликали неоднозначні почуття.

У підсумковій декларації було підтверджено політику "відкритих дверей" і рішення Бухарестського саміту, висловлено підтримку територіальній цілісності та суверенітету України, а також вимогу до Росії припинити підтримку збройних формувань на окупованих територіях у Донбасі, вивести свої війська з території нашої держави і виконати Мінські домовленості. І все ж таки, попри ці дуже важливі заяви, українську владу, яка готується до президентських виборів, брюссельська зустріч у цілому не задовольнила.

Так, через позицію Будапешта, який блокує відносини нашої країни з альянсом через "мовну статтю" закону про освіту, уперше за багато років не було ні засідання комісії Україна-НАТО на вищому рівні, ні спільної заяви за підсумками КУН. Натомість відбулося "унікальне спільне засідання" Україна-Грузія-НАТО, а генсек альянсу Єнс Столтенберг зробив спеціальну заяву, присвячену нашій країні. При цьому було оприлюднено спільну заяву комісії Грузія-НАТО на вищому рівні.

Знову ж таки, попри дипломатичні зусилля Києва, Брюссель поки що не планує запрошувати Україну до участі у Програмі розширених можливостей (ПРМ) - платформи, яка орієнтована на взаємосумісність важливих партнерів альянсу.

Як зазначив у своєму коментарі Александер Вінніков, прагнення Києва взяти участь у Програмі розширених можливостей - "дорога, що відрізняється від шляху, який обрала Україна, орієнтуючись на інтеграцію в НАТО. Тому скажу, повторюючи слідом за заступником генсека Роуз Геттемюллер, що ми закликаємо Україну зосередитися на змісті, а не на форматах". У результаті, альянс закликав Київ проводити реформи і виконувати Комплексний пакет допомоги та Річну національну програму.

Утім, не тільки в НАТО вважають, що ПРМ не потрібна Україні. Аналогічної думки дотримується й багато українських дипломатів і військових, які звертають увагу на те, що, домагаючись участі у Програмі розширених можливостей, Київ при цьому не виконує повністю Комплексного пакета допомоги. Однак українська влада від початку розглядала ПРМ з погляду іміджевого ефекту: запрошення до участі у платформі мало стати черговим "досягненням" Києва на саміті НАТО.

Підсолодила "пігулку" українській владі 20-хвилинна зустріч Петра Порошенка з Дональдом Трампом: на відміну від багатьох очільників держав, українському президентові все-таки пощастило поспілкуватися з американським колегою. За словами Порошенка, говорили про майбутню зустріч у Гельсінкі, "Північний потік-2", а також про реформи в Україні. Саме від проведення реформ і залежить майбутнє політики євроатлантичної інтеграції.

У заяві генсека альянсу, оприлюдненій після засідання Україна-Грузія-НАТО, вітався значний прогрес у здійсненні реформ в Україні, зокрема ухвалення законів "Про Вищий антикорупційний суд" і "Про національну безпеку". Однак цього виконаного "домашнього завдання" як і раніше недостатньо. Україна - її політики і виборці - мають іще багато чого зробити.