А нам — своє робити

Прогнози — річ невдячна, особливо коли йдеться про політику. Можна скільки завгодно сперечатися, обговорюючи обставини та умови створення коаліції трьох політичних сил, але вона живе, вона працює. Це — найкраща відповідь тим, хто сумнівається в її легітимності.

Дехто вважає, що більшість матиме серйозні труднощі з голосуванням за резонансні рішення і важливі законопроекти. Даремно. Процедура голосування у Верховній Раді не обов’язково зумовлена інтригами довкола парламентської більшості. Нам треба нарешті привчити себе й суспільство до того, що результати голосування мають бути наслідком обґрунтованості і значущості законодавчих пропозицій, а не підкилимної боротьби та примітивної політичної конкуренції.

Маю заспокоїти тих, хто вважає, що в коаліції нинішнього формату можуть виникнути серйозні труднощі з голосуванням за резонансні рішення і важливі законопроекти. Голосування за той чи інший законопроект неминуче перетвориться на результат боротьби аргументів, а не політичного лобізму, корупції та інтриганства. І чим швидше ми прийдемо до такої практики, тим вищими будуть шанси України з честю вийти з перипетій світової фінансово-економічної кризи.

З огляду на роз’яснення Конституційного суду, створення коаліції трьох політичних сил було цілком легітимним, оскільки за неї висловилося, по-перше, більшість цих фракцій, по-друге – аж 244 депутати.

Застереження і критичні закиди у бік змістовності коаліційної угоди не можуть призвести до чергового розвалу коаліції. Час інтриг залишився в минулому.

БЮТ дуже давно й дуже чітко сформулював свою позицію: в умовах необхідності формування гідної відповіді на виклики глобальних кризових явищ ми обстоюємо доцільність прагматичної парламентсько-урядової коаліції, яка зосередить свої зусилля виключно на господарсько-економічних аспектах, уникаючи педалювання провокаційних політичних та ідеологічних питань, які підривають єдність суспільства і відволікають зусилля влади на абсолютно недоречні та несвоєчасні проекти.

Інакше кажучи, якщо комусь кортить спрямувати потенціал влади не на пом’якшення ударів глобальних негараздів, а на участь України в оптимізації ситуації на Кавказі, на Марсі чи будь-де, то ми одразу даємо зрозуміти, що такі «благородні» наміри їх ініціатори матимуть можливість здійснити у межах будь-якої іншої коаліції, але не цієї.

Чи всі це розуміють? Не певен. Останні дії президента в цьому переконують. Незважаючи на привітання на адресу Володимира Литвина з боку Віктора Ющенка, цілком очевидно: коаліцію утворено не завдяки політиці Банкової, а всупереч колосальній протидії президента, який основні зусилля зосередив на руйнуванні коаліційних процесів з метою довести недієздатність парламенту і остаточно дискредитувати його.

Найбільше викрив такі цинічні наміри день голосування за голову Верховної Ради, коли близькі до Банкової депутати вдавалися навіть до комічних дій, аби лишень відтермінувати процедуру голосування. А наступного дня президент і оком не моргнувши вітає спікера з обранням… Воістину, як писав поет, «бывали хуже времена, но не было времен подлее».

Прем’єр-міністр цілком слушно порушила питання про необхідність кадрового посилення уряду, а також проведення ротацій на рівні керівництва Фонду держмайна та Антимонопольного комітету. Дехто вважає, що неврахування кадрового бачення президента може призвести до подальшого паралічу зусиль на цих ділянках. Тим більше що з чимось схожим Україна вже мала справу навесні нинішнього року.

Мушу нагадати, що президент не є суб’єктом ані парламентсько-урядової більшості, ані коаліційної угоди. Інакше кажучи, в нього немає квот на представництво в уряді. Якщо фракція «НУ–НС» вважає за доцільне узгоджувати кандидатури за своєю квотою з Банковою, то це її особиста справа. Але ні БЮТ не має права ветувати рішення нашоукраїнців, ні «НУ–НС» (а тим більше — президент) не має права відхиляти будь-яку кандидатуру за бютівською квотою.

Якщо раніше ми делікатно пояснювали цю позицію й терпляче очікували розуміння президента, то тепер жорсткі обставини світової фінансової кризи вносять відповідні корективи: ми будемо послідовними й непохитними у відстоюванні своїх коаліційних прав, оскільки тепер ідеться, по суті, не про посади, а про ефективний інструмент боротьби з кризою, нехтувати яким ми не можемо і не маємо права.

Можна домовитися про компромісні фігури. Світ не зійшовся клином на тих, хто викликає жорстке неприйняття у партнерів із коаліції та в президента. Ми налаштовані на діалог, але за однієї умови: якщо йтиметься про компроміс, а не про ультиматум. Принципова відмінність між компромісом і ультиматумом у тому, що перший передбачає симетричні поступки з боку партнера чи опонента. Якщо в наших партнерів і опонентів є розуміння такого стану речей і бажання діяти відповідним чином, то БЮТ завжди готовий до предметного обговорення будь-якої проблеми.

Блок Юлії Тимошенко залишається відданим ідеї прагматичної коаліції. Якщо певна політична сила прагне долучитися до відповідальності за складні соціально-політичні процеси, ми готові сприйняти таке бажання негайно й адекватно — включно з переглядом на користь новачків владних квот.

Врешті-решт, ідеться про термінове створення коаліції національного порятунку. На тлі такої потреби малі образи й інтриги набувають відверто пародійного вигляду, дискредитуючи політичну силу, яка їх оприлюднює. Вже бодай із цих міркувань нашим політичним опонентам варто бути трохи обачнішими.

Парламент — не найкраще місце для влаштовування істерик. Тим більше що йдеться про цілком дорослих і досвідчених людей, які просто зобов’язані вміти тримати себе в руках. З огляду на це, заяви Партії регіонів про стоденний термін, який вони «відвели» коаліції, викликають подив.

ПР — не єдина структура, яка висуває до коаліції свої вимоги. За традицією, у нас це роблять усі, кому не ліньки попіаритися. В таких умовах задовольнити всі забаганки — безнадійна річ. Не треба навіть намагатися це робити, бо такі спроби виявляться шляхом у нікуди.

Партія регіонів не випадково не навела жодних цифр, за якими планує визначати ефективність діяльності уряду. Причина проста: ефективність дій Кабінету міністрів, очолюваного Тимошенко, значно вища, ніж у часи, коли найвищою виконавчою вертикаллю керував Янукович. Щоб переконатися в цьому, досить переглянути порівняльні соціально-економічні параметри нинішнього і минулого років.

Навіть у жовтні та листопаді, коли світова криза вже повноцінно «накрила» Україну, показники уряду Тимошенко виявилися значно кращими, ніж свого часу в Януковича, хоча об’єктивні труднощі цієї осені не йдуть у жодне порівняння з майже оранжерейними умовами минулого року.

БЮТ довів, що докладе всіх зусиль до консолідації вітчизняного політикуму. Ми чітко розуміємо, що на тлі викликів глобальної кризи питання влади – другорядне, неістотне і взагалі – безвідповідальне. Тому нашим опонентам радимо схаменутися й розпочати конструктивну роботу з подолання негативних наслідків, які дісталися Україні у спадок від світових негараздів. Наша країна просто не має права на політичну кризу, а тим більше — на її навмисне, штучне загострення.

Якщо з’явиться чітке розуміння неминучості політичного конструктиву, то соціально-економічні труднощі вдасться звести до мінімуму. У кожному разі, уряд не допустить зниження й невиплат пенсій, а також жорстко каратиме роботодавців за затримки з виплатою заробітних плат. Повною мірою буде збережено всі пільги та державі виплати, у тому числі й передбачені на народження дітей. І хай там що — світова криза чи внутрішньополітичні інтриги, а ми маємо забезпечити Україні високі життєві стандарти.

Ми довели не тільки факт свого існування, ми вже довели свою ефективність, свою працездатність. Наш доробок, що збільшується щодня, – відповідь тим, хто нас критикує; відповідь тим, хто сумнівається. Наша єдність, не паперова, а законотворча, – відповідь на виклик.

На тому стоїмо, заради того живемо.