27 президентських очей. "ДТ" продовжує представляти нові обличчя в регіональній владі країни

Луганщина

Ганна АСЄЄВА

Моменти біографії. Новопризначений губернатор Луганщини Олексій М'ячеславович Данилов народився 7 вересня 1962 року в місті Красний Луч Луганської області. Трудову діяльність розпочав у 1977 р. учнем Старобільського радгоспу-технікуму. У 1981 р. працював ветеринарним фельдшером підсобного господарства заводу фруктово-мінеральних вод у Ворошиловграді. Після закінчення служби в рядах Радянської армії в 1983 р. працював у зоокуточку парку культури й відпочинку ім. 1 Травня у Ворошиловграді "на керівних посадах". У 1987 р. Данилов іде в бізнес. До 1990-го він очолює кооператив "Білий лебідь", а з 1991 по 1994 рік є директором МПП "Віра" в Луганську. Місцева преса в той період пов'язувала ім'я Данилова з одним із представників кримінального світу - відомим луганським авторитетом Доброславом, життя котрого в 1998-му обірвала автоматна черга.

Стверджують, що нинішнього луганського губернатора в активну політику в 1994 р. привів Сергій Парапанов (згодом перший заступник Данилова-мера), який доклав чимало зусиль для того, щоб ідея "політичної легалізації" була сприйнята підприємцем Даниловим серйозно. 1994 року, 31-річний Олексій Данилов стає наймолодшим мером в Україні. Брак освіти (на той момент - диплом технікуму) й чутки про напівкримінальне минуле компенсувалися блискуче поданим міському електорату іміджем господарника на прикладі магазину "Донецькі зорі", що перебував у власності родини Олексія М'ячеславовича. Це вже пізніше згаданий магазин фігуруватиме в різноманітних кримінальних справах, розслідуваних податковою та СБУ, а мер Луганська - заявлятиме про політичні переслідування його особисто та членів його сім'ї. Майбутні перспективи великої політики надихають Олексія Данилова на вишукування можливостей для отримання трьох дипломів про вищу освіту: у 1999 р. - Луганського педінституту (вчитель історії), у 2000-му - Східноукраїнського університету (магістр із менеджменту) й Луганського інституту внутрішніх справ (юрист). Але як міський голова Олексій Данилов зумів пройти трохи більше половини шляху: у вересні 1997 р. депутати міськради домагаються дострокового припинення його повноважень, рішення про неправомірність якого суд виносить лише 2002 року.

У 1999-му голова Луганської ОДА Олександр Єфремов і його заступник Микола Гапочка невдало лобіюють Данилова на посаду президента регіональної Луганської торгово-промислової палати. 2000 року Олексій Данилов заснував і очолив громадську організацію "Луганська ініціатива" й того самого року став радником комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва, увійшовши в політраду партії "Яблуко".

На парламентських виборах 2002 р. Данилов входив до першої п'ятірки виборчого списку "Яблука" й одночасно балотувався на посаду мера Луганська. Прізвища його та другого лідера симпатій луганчан - Геннадія Астрова-Шумілова - було видалено з бюлетенів за добу до виборів "відповідно до рішення суду". Після цього Олексій Данилов їде з області до Києва заміщати директора Інституту європейської інтеграції та розвитку, а також займатися політичною роботою як заступник глави партії "Яблуко", котра так і не потрапила до парламенту.

2003 року Олексій Данилов повернувся до Луганська вже керівником обласного штабу Віктора Ющенка, отримавши у своє розпорядження складний, але не безнадійний регіон. Згідно з проведеними електоральними вимірами, наприкінці літа 2004-го Луганщина була готова віддати за Віктора Ющенка від 16 до 19% голосів. Пізніше низький ККД роботи штабу під керівництвом Данилова (близько 3% голосів за Ющенка) досить логічно пояснили нібито надмірно високим рейтингом головного конкурента Віктора Андрійовича й застосуванням горезвісного адмінресурсу...

Союзники й суперники. Змінити "профнепридатне" керівництво луганського обласного штабу Ющенка не змогла навіть Юлія Тимошенко. Це дало привід луганчанам говорити про високих покровителів Данилова в Києві, котрі не лише прикрили, м'яко кажучи, незадовільну роботу керованого ним штабу, а й допомогли сісти в губернаторське крісло. Проте обласним партійним структурам коаліції "Сила народу" невідомі інші прізвища лобістів Данилова, крім Михайла Бродського.

Із усіх політичних сил, які працювали на перемогу Ющенка, у новому складі луганських органів влади сьогодні представлена практично лише партія "Яблуко" й дедалі зростаюче крило "ідеологічних прибічників" тепер уже особисто Олексія Данилова. Ступінь прозорості формування обласної влади сам губернатор вважає "максимальним", виправдовуючи кадрові уподобання обіцянками своїй команді, "що жодна людина не залишиться без уваги, без допомоги й підтримки". Водночас ще під час виборчої кампанії Данилов поступово усунув від участі в ній представників більшості політичних сил, крім "Яблука".

Такий підхід до вирішення кадрових питань дав привід деяким представникам луганської політеліти, котра залишилася при своїх інтересах, казати про те, що труну перед Луганською міськрадою, яка під час інавгурації нового Президента символізувала похорон демократії, варто було б сьогодні поставити перед будинком облдержадміністрації. А деякі нові призначення, зроблені Даниловим, викликають здивування з приводу критеріїв екс-глави обласного штабу Віктора Ющенка. Незрозуміло, за які заслуги перед країною й революцією першим заступником губернатора призначено Андрія Недовєсова, котрий вважається потужним гравцем на ринках вугілля та брухту й обігнав навіть екс-кандидата в президенти Віктора Януковича за глибиною знайомства з особливостями пенітенціарної системи. Досить несподівана в рядах помаранчевої влади особа заступника губернатора з економіки Володимира Рисухіна. Ця людина відома в області як представник інтересів "донецьких", а також своєю причетністю до справи про банкрутство ТОВ "Алчевський металургійний комбінат". Стосовно інших призначень, Олексію М'ячеславовичу, мабуть, ще неодноразово доведеться пояснити пресі, чому вони явно суперечать його ж таки тезам: "це мають бути професіональні люди на своєму напрямі" й "ми братимемо на керівні посади максимальну кількість професіоналів".

Інтереси. Проблеми "з так званими силовими структурами, які до певного часу дахували практично весь бізнес Луганщини", Олексій Данилов розраховує розв'язати після кадрових замін усього силового блоку на території Луганської області. Із обласною радою в губернатора особливих проблем не передбачається. Перекладати питання дефіциту бюджету по пенсійному фонду в 1,4 млрд. гривень на плечі Києва він не збирається, хоча вирішити його на 100 відсотків не обіцяє. Крім того, Данилов гарантує, що зарплата на території Луганській області підніметься мінімум на 7-10 відсотків.

Найближчим часом команда Олексія Данилова повинна запропонувати суспільний договір із новими правилами гри для представників бізнесу, завдання якого - "максимальное способствование благоприятствованию прежде всего тем людям, которые находятся в производстве". Ті ж, чий спосіб накопичення стартового капіталу ще недавно викликав інтерес правоохоронних органів, нині активно підтримують нового губернатора Луганщини й без жалю змінюють у своїх офісах біло-голубий колір на відтінок цитрусових - сприятливіший сьогодні для збільшення капіталів.

Олексію Данилову належить розрубати гордіїв вузол проблем, які нагромадилися у вугільній галузі. Для початку разом із Міністерством вугільної промисловості новий глава Луганської облдержадміністрації планує змінити п'ятиступінчасте управління вугільною галуззю, рухаючись до прямого фінансування передусім рентабельних шахт і водночас даючи можливість шахтам самостійно вирішувати питання придбання устаткування.

Судячи з відвертих розмов із журналістами, Олексій М'ячеславович досить жваво розпочав свою діяльність на посаді першої особи області: численні зустрічі, діалоги, проекти, спроби й бажання вникнути одночасно в усе. Але чимало людей пам'ятають його таким самим активним і сповненим ідей, коли він прийняв посаду луганського міського голови. І в них досить підстав вважати: Данилов-губернатор кардинально не відрізнятиметься від Данилова-мера. Залишається сподіватися, що в новому амплуа Олексій М'ячеславович буде все-таки послідовніший у розмежуванні державних і особистих інтересів, а нотаріально завірений "вихід із бізнесу" справді "відбив" у нього підприємницький "нюх". Адже для успішного вирішення багатьох кризових питань Луганщини, чи то проблеми нелегальних вугільних копанок, необхідності відродження будівельної індустрії чи невідкладності масштабної посадки лісу з метою поліпшення екології області, новому керівництву області знадобиться неухильне дотримання державних інтересів, а не підприємницька вправність.

Черкащина

Олег СЛЄПИНІН

Моменти біографії. Губернатором Черкаської області призначено 45-річного Олександра Володимировича Черевка - економіста, керівника обласного передвиборного штабу Віктора Ющенка і, як заведено вважати, його кума.

Нове місце роботи Олександра Володимировича - всього за один квартал від старого - обласного управління Нацбанку, яким він керував із жовтня 1996, пересидівши там півдюжини губернаторів та прем'єр-міністрів. Черевко - уродженець Звенигородського району, до 1991-го працював у банківських структурах Молдавії. З липня 1991 р. і до переходу на посаду начальника облуправління Нацбанку обіймав посаду керуючого Золотоніським районним відділенням Агропромбанку "Україна". Очевидно, призначення Черевка губернатором викликане не лише його діловими якостями, а й особливими особистими стосунками з Президентом. Після підбиття підсумків виборів було поширено інформацію, що у 2000-2001 роках Черевко на громадських засадах працював радником прем'єр-міністра Ющенка, а з 2002 року - помічником-консультантом народного депутата Ющенка.

Після "третього туру" позафракційний депутат облради Олександр Черевко очолив фракцію "Наша Україна". У зв'язку з чим у благородному сімействі обласної організації коаліції "Сила народу" вибухнув скандал.

Союзники та суперники. Ініціатором скандалу виступила Любов Майборода, яка керувала фракцією "НУ" із серпня 2004 року в обласній раді. У січні 2005-го чисельність фракції, несподівано для неї, зросла з 6 до 28 членів. При цьому виявилося, що частина "рекрутського набору" до непристойності швидко поміняла забарвлення з біло-блакитного на помаранчеве. Майбороді за пильність не подякували і відсунули в тінь. Вона образилася й організувала круглий стіл, запросивши на нього політиків та журналістів. На її заклик охоче відгукнулися, зокрема, екс-мер Черкас, член "Собору" Володимир Олійник і нардеп України, глава обласного комітету СПУ Олексій Малиновський. На круглому столі Майборода зачитала гнівний лист, звернений до Черевка. "На мою думку, - ішлося в ньому, - стиль і методи Вашого, Олександре Володимировичу, керівництва не відповідають закликам Віктора Андрійовича Ющенка до публічності й оновлення влади. Вважаю, що в разі призначення Вас головою Черкаської облдержадміністрації Ви не зможете виправдати сподівань виборців - привести на ключові посади нових людей, розірвати існуючі корупційні зв'язки і тим самим дискредитуєте політичну силу "Нашої України". Тому пропоную Вам заздалегідь зняти свою кандидатуру з претендентів на посаду голови ОДА". Кандидатурами на цю посаду вона запропонувала кілька осіб, у тому числі згаданих В.Олійника та О. Малиновського. Завидна ініціативність. Якби не один маленький нюанс: посада губернатора в Україні не виборна, і хто очолить виконавчу владу в області, вирішує глава держави після відповідного подання уряду. Після призначення Черевка губернатором скандал начебто вщухнув. Черевко почав формувати команду. Процес проходив таємничо й довго, при цьому соціалісти явно відчували себе обділеними. Незабаром Малиновський скликав прес-конференцію, на якій не став приховувати свого незадоволення результатами процесу. Спостерігачі добачили в конфлікті загрозу проведення акцій протесту, благо досвід у цій справі соціалісти й "соборівці" мають. Через тиждень після цього Черевко привселюдно висловив своє обурення з приводу можливої опозиційності незадоволених сподвижників: "До кого опозиція? До Президента? А Президента обрав народ!" Слід зазначити, така заява дивує не лише тим, що губернатор ототожнює себе з Президентом, а й тим, що він, здається, фанатично не допускає навіть думки про іншу точку зору. Проте його рішення щодо призначення своїх заступників, поки що не затверджених президентським підписом, не для всіх зрозумілі і бездоганні.

Черевко, мабуть, нажив собі недоброзичливців ще й тим, що підтримав мера Черкас Анатолія Волошина, якого "олійниківці" в період зимових потрясінь черговий раз спробували усунути з посади. І знову не на того натрапили. Волошин дуже швидко зорієнтувався і з'явився в морозні дні перед телекамерами в теплому помаранчевому шалику.

Інтереси. У своїй "тронній" промові Олександр Черевко висловив розуміння того, що Черкащина вимирає: населення області за 10 років скоротилося більш ніж на 200 тисяч. Тож сприймається й підтримується його декларація про необхідність будівництва в області сучасного кардіологічного центру, створення якого, до речі, розпочав його попередник. Діяльність нового губернатора цілком може виявитися успішною й у справі перетворення Черкащини на "туристичну мекку". Що губернатор тямить у будівництві, свідчить показаний кілька років тому по телебаченні великий репортаж із рідного села Черевка - Водяників, де у присутності Віктора Ющенка відбувалося освячення нової добротної церкви. Згадавши про будівельну жилку першої особи області, скажемо й про те, що на дніпровській кручі, у тихому куточку Черкас, старожили охоче показують перехожим його двоповерховий будинок за кам'яним муром.

На думку спостерігачів, відкритим політиком Черевка назвати поки що складно. У цьому, до речі, виявляється певне протиріччя, оскільки в натурі губернатора явно прозирає схильність до театральності, до зовнішніх ефектів. Про це можна судити з великої фотографії з настінного перекидного календаря з репродукціями ікон. З підпису під портретом із аксельбантами випливає, що Черевко, "осавул Українського козацтва", був нагороджений трьома орденами. Однак в опублікованій недавно біографічній довідці немає про це жодного слова. Закритість політика завжди стає причиною поширення чуток про нього, якщо й не в усьому достовірних, то й не зовсім приємних. У журналістських колах недавно обговорювали чутку про зроблену Черевком спробу "пропісочити" одного з наших колег. Журналісти в Черкасах із таким начебто давно не зіштовхувалися, тому обговорення проходило хоч і жваво, але напівпошепки.

Скептично налаштовані до будь-якої влади громадяни, реагуючи на революційну заяву Черевка: "Ми хочемо змін, ми будемо жити по-новому!", цікавляться: "А ми?"

У перший приймальний день до губернатора прийшли сліпі. Ця подія стала сюжетом новин двох телеканалів. Тяжке становище Черкаського УТОСу загальновідоме. Швидке вирішення новою владою хоча б цієї задавненої проблеми буде кращим за будь-які набридлі розмови про порядність, професіоналізм та іншу свою унікальну пухнастість.

Дніпропетровщина

Олена УСЕНКО

Моменти біографії. Нового губернатора Дніпропетровської області звати Сергій Павлович Касьянов. Йому 38 років, він одружений і виховує трьох дітей. До призначення першою особою в одну з найбільших областей України уродженець Кіровограда Сергій Касьянов устиг із відзнакою закінчити Кіровоградський будівельний технікум, послужити у військово-повітряних силах, після чого з відзнакою закінчити Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. Активна громадська робота, яку майбутній губернатор Дніпропетровщини вів в інституті, привела його до Жовтневої районної ради Дніпропетровська, де він очолив комітет у справах сім'ї та молоді й депутатом якого він обирався тричі. Було ще нетривале перебування на посаді директора Жовтневого районного фонду соціальної адаптації молоді. Ось, власне, і весь досвід Сергія Павловича, який можна віднести до роботи на державній службі. У цілому - трохи більше за п'ять років.

Із середини 90-х у центрі його інтересів - розвиток власного бізнесу. Результат - дві корпорації: "Ольвія-Бета", якій належать хімічний комбінат в Орджонікідзе, і торгові марки Gala, Shandy, Dax, Lotos, Ocean і "Ольвія-будівельні системи". З посади президента цих компаній у 2002-му безпартійний тоді Сергій Касьянов іде на роботу до Верховної Ради, перемігши по 37-му мажоритарному виборчому округу. Побувши членом фракції "За ЄдУ" і групи "Центр", а потім ще двічі позафракційним, півроку тому депутат Касьянов вступив до Народної аграрної партії, яку на той час уже очолював Володимир Литвин, і ввійшов до однойменної фракції. Під час передвиборної кампанії минулого року Касьянов виступив у ролі полум'яного агітатора за кандидатуру Віктора Януковича. Записи політичних дебатів з участю нинішнього губернатора, який переконував дніпропетровців голосувати за Януковича (котрі транслювали по місцевому телебаченню за два дні до голосування в першому турі), а також плакати із зображенням Касьянова, який пліч-о-пліч стоїть із Віктором Федоровичем, нині активно тиражуються й обговорюються в області. Втім, на своїх останніх зустрічах із пресою Касьянов розповідав, що завдяки саме його переговорам із представниками бізнес-кіл области на Дніпропетровщині були розгорнуті акції на підтримку Ющенка після другого туру виборів.

Союзники і суперники. Новий дніпропетровський губернатор - людина Литвина, й цього не приховує. Те, що саме він був призначений на цю посаду, в області стало сюрпризом для всіх. Надто вже потужними здавалися його конкуренти в боротьбі за неї - нардеп Сергій Бичков, колишній губернатор Микола Швець, замінений Кучмою на відданого Володимира Яцубу безпосередньо перед початком президентської кампанії, а також Микола Деркач, який багато років курирував фінанси в області, а останнім часом працював у Кабміні. Їх лобіювала Юлія Тимошенко. Всі вони від Сергія Касьянова відрізняються багатьма суттєвими параметрами. Як і новопризначений губернатор, вони - місцеві жителі, але мають у регіоні значно більшу популярність та підтримку. До того ж і те, і інше зароблено на поприщі державної служби. Тобто кожний із них досить ясно уявляє, з допомогою яких приводних ременів обертаються шестерні величезного механізму за назвою "Дніпропетровська область" із усіма її комбінатами, родовищами, підтопленнями тощо. Крім того, у них є команди, сформовані за багато років роботи в регіоні. Особливо різко ці розбіжності впадають в око на тлі дій самого Сергія Касьянова. Багато спостерігачів порівнюють його підхід до вирішення проблем, що стоять перед областю, із тим, як рота піхотинців намагається завести надзвуковий реактивний літак - вони кричать йому "лети" і, щоб цього домогтися, про всякий випадок тиснуть на всі кнопки відразу.

За три тижні перебування "біля керма" Сергій Касьянов примудрився змінити нейтрально-вичікувальне ставлення до себе на різко негативне практично в усіх суб'єктів регіональної політики. Звільнення з посад і наступні непродумані призначення голів районів, начальників обласних управлінь і заступників губернатора, які він не узгодив, як обіцяв раніше, із представниками коаліції "Сила народу", викликало повне небажання останніх співпрацювати з Касьяновим і спровокувало появу нового наметового містечка прямо під вікнами губернаторського кабінету. Спроба показати "хто в домі нині хазяїн" зіпсувала відносини з облрадою і його главою Миколою Швецем, який спирається на підтримку групи "Приват". Команда, яку він намагається створити в умовах бойових дій на всіх фронтах, спроможна хіба що погіршити ситуацію. З чотирьох призначених Касьяновим заступників проблем із законом не має лише один.

Інтереси. На своїй першій прес-конференції запитання місцевого журналіста про те, вирішення яких проблем регіону губернатор виділив для себе як першочергові, Сергій Касьянов залишив без відповіді. Можливо, ще не встиг в усьому розібратися. Хоча про те, що саме йому доведеться розгрібати купу проблем, яку неминуче викличе реприватизація "Криворіжсталі" та "Укррудпрому", не знати чи забути не міг. Адже, крім цього, є ще й проблема підтоплення й зсувів, що зяє реальними провалами прямо в центрі Дніпропетровська й загрожує поглинути житлові будинки. Чекають невідкладного вирішення соціальні та екологічні проблеми шахтарських міст і стагнуючих районів на кшталт Жовтих Вод із їх затопленими урановими рудниками й Тернівки, де кожний п'ятий хворий на СНІД, а кожний третій - наркоман. Вимагає уваги обласної влади й рідний для Касьянова 37-й виборчий округ із містом Орджонікідзе, в якому величезна кількість безробітних.

Складність ситуації полягає в тому, що новому губернатору доведеться поєднувати вирішення всіх цих проблем із налагодженням роботи місцевого осередку нині вже Народної партії. Її багаторічного голову, свого колегу за депутатським цехом Олександра Шевченка, Сергій Касьянов усунув із посади майже відразу, щойно був призначений главою облдержадміністрації. Відволікатися доведеться, слід думати, і на справи корпорації "Ольвія - будівельні системи". Компанія активно співпрацює з місцевою православною єпархією Московського патріархату, споруджує церкви та єпархіальні адміністративні будинки, а нині ще й активно лобіює початок зведення величезного торговельно-розважального комплексу в обласному центрі. Самому Касьянову будівельна компанія і мережа з 16 супермаркетів формально вже не належать. Він щиро зізнавався: ще напередодні обрання до Верховної Ради виробництво побутової хімії купила Procter & Gambel, а все, що залишилося, він переписав на дружину. За його словами, "вона жінка грамотна та діяльна", загалом - бізнес у безпеці.

Кіровоградщина

Світлана ОРЕЛ

Моменти біографії. Едуард Джангірович Зейналов, за його ж словами, все життя займався нафтопродуктами. Це якщо не брати до уваги навчання в Одеській морехідці та недовгу роботу матросом-рятувальником. На цьому закінчилась вода і почалась нафта: кіровоградська перевалочна нафтобаза, обласне відділення Держкомнафтопродукту УРСР, товарно-сировинна компанія "Кіровоградголовпостач". Переломним у житті майбутнього бізнесмена, а потім, як виявилось, і державного діяча, стало знайомство із Миколою Москаленком, колишнім головою кіровоградського міськвиконкому, який ще на початку 90-х досить вдало із чиновницького крісла пересів у бізнесове.

І ось з 1996-го Зейналов - генеральний директор ВАТ компанії "Інтерресурси", потім генеральний директор ЗАТ "РУР - груп С.А." у Кіровограді. Говорити щось про його зв'язки чи їхню відсутність з колишньою владою, можна з таким же успіхом, як говорити про зв'язок з владою більш як мільйона мешканців Кіровоградщини чи десятків тисяч підприємців області. І хоча Едуард Зейналов серед них і не найдрібніший, все ж до моменту, коли його прізвище прозвучало в парламенті, він залишався абсолютно невідомим загалу.

Правда, на початку офіційної виборчої кампанії його прізвище промайнуло (навіть не в пресі, а в кулуарах) як довіреної особи Віктора Ющенка по славнозвісному виборчому 100-му округу, що тоді викликало легке спантеличення, адже це мала б бути відома, авторитетна у місті людина. Але тоді йшлося зовсім про інше - виборчу боротьбу.

Кіровоградцям навряд чи слід нагадувати, які неподобства чинилися у 100-му окрузі. І тут дуже доречною була б тверда безкомпромісна позиція наділеної серйозними повноваженнями людини - довіреної особи кандидата у президенти. Але публічний голос Едуарда Зейналова у цей період був фактично нечутним. Більше того, працівники штабу стверджують, що навіть на його засіданнях, де Зейналов час від часу з'являвся, він здебільшого мовчав. Одному з керівників районних штабів, що працювали у окрузі, він запам'ятався тим, що дратувався, коли йому в рибний день пропонували до кави бутерброди з ковбасою…

Союзники і суперники. Ще з моменту підписання об'єднавчої угоди коаліції "Сила народу" було зрозуміло: Кіровоградщина - креатура Юлії Тимошенко. Адже тут одна з найсильніших в Україні партійних організацій всеукраїнського об'єднання "Батьківщина", обласну організацію якої очолює визнаний в області лідер Валерій Кальченко. Колишній успішний і популярний голова облдержадміністрації, брутально викинутий з посади Леонідом Кучмою ще у 99-му тільки за те, що Кіровоградщина не проголосувала за нього на минулих виборах, Валерій Михайлович звідтоді - послідовний опозиціонер. Не дивно, що саме він, відразу ж після появи коаліції "Сила народу" очолив обласний виборчий штаб кандидата в президенти Віктора Ющенка, потіснивши впливового у партійних тусовках Андрія Ніцоя. Саме Кальченко і став головою комітету національного порятунку, що якийсь час діяв у області. Його підтримує і координаційна рада обласних організацій політичних партій та громадських об'єднань, знана в краї ще з 2000 року. Ще звідтоді, часом активніше, часом менш наполегливо, вона заявляла альтернативну владі позицію і фактично виступала об'єднаною опозиційною силою. Можна з певністю сказати, що навколо координаційної ради, як показали події помаранчової революції, згуртувався середній бізнес та інтелігенція краю.

До того ж Валерій Кальченко, маючи досвід роботи і у владі, і в опозиції, накопичив великий документальний матеріал щодо першочергових змін в області. Він був готовий її очолити. Але все переграли в останній момент: гору взяв нинішній перший помічник Президента Олександр Третяков, друг якого Едуард Зейналов і став головою Кіровоградської облдержадміністрації.

Важко говорити про якісь позитивні чи негативні якості цієї людини, адже її фактично, крім співробітників очолюваної нею фірми та ділових партнерів, ніхто в області не знає. Крім непублічності, у нового керівника є й ще один суттєвий мінус - він бізнесмен. І нехай вчорашній (переоформлення документів на родичів і друзів не є аж таким складним процесом), але це, по суті, суперечить так голосно задекларованому Ющенком принципу розділення бізнесу і політики. У даній ситуації єдиною гарантією дотримання цього принципу залишається чесне слово нового голови облдержадміністрації.

А що ж Кальченко? У цій ситуації він зайняв єдино прийнятну для мудрого політика позицію: простягнув новому керівникові руку допомоги і підтримки. Валерій Михайлович заявив, що вже передав усі свої напрацювання, ідеї і пропозиції Едуарду Джангіровичу і дуже сподівається, що він ефективно їх використає.

Координаційна рада також подала новому керівникові області свої пропозиції щодо кадрових призначень, зокрема голів райдержадміністрацій, та свої вимоги: звільнити всіх, хто скомпрометував себе під час виборів, домогтися покарання тих, хто порушував закон. Зрозуміло, рада не може нав'язувати новому голові свої підходи до масштабних кадрових перестановок, які просто необхідні на всіх рівнях. Якими вони будуть? Це тривожить багатьох. Бо ходять чутки, що Олександрія, де народився новий губернатор, знову може стати новою кузнею керівних кадрів (геть як за сумної пам'яті колишнього голови облдержадміністрації Василя Моцного), і що навколо новопризначеного голови активно крутяться люди із сумнівним авторитетом. Зокрема йдеться про призначення першим заступником Анатолія Ревенка, який свого часу вже побував у владних кріслах (власне, звідти перейшов десь у серпні-вересні на роботу у штаб). На жаль, без особливого успіху. Для загалу.

Нове призначення підтримав і голова обласної ради Василь Сибірцев. А його промова про нову свідомість, яка прийшла в обласну раду, потішила багатьох, хто пам'ятає, яким подвигом для депутатів Кіровоградської облради стало навіть формальне визнання численних порушень закону під час виборчої кампанії і звернення з цього приводу до відповідних органів з проханням розібратися, зафіксоване у рішенні, прийнятому з велечезним скрипом, коли під вікнами сесійної зали уже вирувала помаранчева революція…

Головним болем для нового керівника області можуть стати стосунки з органами місцевого самоврядування кількох міст - самого Кіровограда, Олександрії, Світловодська, Знам'янки. Усі вони на виборах відверто і настійливо, а дехто й застосовуючи адмінресурс та порушуючи закон, підтримували Віктора Януковича. Проти них нині спрямована громадська думка. Відомо, що Зейналов ініціював комплексну перевірку діяльності Кіровоградської міської влади відповідними органами. Результатів чекають з нетерпінням…

Інтереси. На прес-конференції після свого представлення Едуард Зейналов заявив, що має програму дій на новій посаді. Правда, поки що він її не озвучив.

Були побоювання і щодо того, чи зможе новий керівник вільно говорити українською мовою. Це йому успішно вдалося, його українська хоч і не бездоганна, але доволі пристойна. Важче миритися із низькою концептуальністю його презентаційної промови. Едуард Джангірович постійно збивався на деталі (поставити у кожному селі таксофон, організувати для школярів екскурсії вихідного дня), уникаючи чіткої констатації загальних тенденцій в економіці області, соціальній політиці, культурі, інформаційному просторі та не пропонуючи ідей щодо зміни ситуації. Чи то через відсутність красномовства, чи - самих ідей…

Заспокоює те, що, як повідомив на прес-конференції віце-прем'єр-міністр України Микола Томенко, публічно, з обговоренням прийматимуться плани дій влади у регіонах.

Одна з найбільших проблем Кіровоградщини - водопостачання міст. Водогін "Дніпро-Кіровоград" має великі борги, неефективну виробничу схему, та й трудовики, які безроздільно панували в області досі, зробили деякі кроки щодо його приватизації. Можна сказати, саме життя змусило нове керівництво розпочати роботу зі спроби розв'язати цей гордіїв вузол. Проведено перші наради. Журналісти кажуть, що новий обласний керівник поводить себе як справжній державний менеджер - чітко і без метушні ставить конкретні завдання.

Обласну владу тепер чи не щотижня пікетують. Здебільшого ж свої - колеги по коаліції "Сила народу". Вимагають враховувати загальні інтереси при призначенні голів райдержадміністрацій, керівників обласних структурних підрозділів (єдине, що відомо - усі старі заступники подали у відставку). І справді, область уже зачекалась нових призначень. Усім хочеться визначеності і встановлення справедливості. Та, на жаль, кожен розуміє її по-своєму, і загальної консолідації сил на Кіровоградщині поки що не відбулося.