2023-й: Перемога України

«Шахеди» летять на Київ по Дніпру» — повідомляв вночі Телеграм-канал, поки я писав ці рядки. Вже звично.

Ворог постійно намагається повернути Україну в минуле. А ми виживаємо задля того, щоб не піддатися йому. Але й не йдемо вперед. Ми виживаємо 31 рік. Ми не навчилися стратегування. Ми шукаємо відповіді в кейсах минулого, хоча вже маємо «Дію» і цифровізований агросектор. Маємо чи не найкращий закордонний паспорт, але не маємо справжніх економічних свобод. Ми забуваємо одну мову, але не вчимо англійську.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

У Повітряних силах розповіли, скільки «Шахедів» ЗСУ знищили в новорічну ніч

Українці за межами України створюють уп’ятеро більший ВВП, ніж ВВП України у 2021-му.

Це ходіння по колу закінчиться, коли проявляться справжні Founding Mothers/Fathers. Не «державники», що мислять у термінах річного бюджету. Не «господарники з досвідом», — досвід марнування можливостей не знадобиться.

Вони не будуть світлими — але вони матимуть візію України і сміливість її втілити. Їхньою політичною амбіцією буде не «портфель» чи «метр державного кордону», а створення умов для проявлення талантів та лідерів.

«Якщо попереду довга дорога, то краще виходити раніше». А тридцятирічне українське #неначасі призвело до того, що ми просто проїли можливості й короткі відрізки економічного зростання. Не створили нового індустріального потенціалу та інфраструктури. Не навчили націю мислити економічно. Не зробили підприємця і винахідника головними дійовими особами. Не захистили права інвесторів і творців. Вчасно проведені ліберальні реформи дозволили б Україні мати втричі більше ВВП у 2021 році. Чехія, Болгарія, Польща, Литва, Туреччина та багато інших країн пройшли цей шлях.

Настав час і для України.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Екскомандувач військ США в Європі пояснив, чому упевнений у перемозі України  

Формула модернізації України

Ще в травні 2022 року на форумі в Лондоні, де були присутні представники міжнародних організацій, уряду України і громадського сектора, було напрацьовано формулу:

1. Не відновлення зруйнованої застарілої інфраструктури, а Модернізація — причому модернізація всіх сфер, від інфраструктури й економіки до освіти та ролі у Світі.
2. Україна може і повинна взяти на себе лідерство у формуванні й реалізації плану Відновлення та Модернізації. І сама Україна має визначити власну візію.
3. Start Now — планування і реалізація планів — мають початися в поточний момент, а не після Перемоги.
4. Інклюзивний трикутник — долучення українського громадянського суспільства та бізнесу до формування і реалізації плану Модернізації України. Саме така конфігурація дозволить реалізувати антикорупційну політику й реалізувати інтерес України.

Від травня минуло сім місяців, але ми знову й знову повертаємося до антитез:

Перша — Стійкість і виживання замість Модернізації. Все більше і більше розуміння серед міжнародних партнерів, що Україна може стати Next Big Thing (Новою великою можливістю) Європи. Але знову — навіть українські чиновники — повертаються до формули «хоч би відновлення».

Друга — Передача обмежених ресурсів із лідерством європейських інституцій (але без окремої інституціоналізації з залученням України). Недовіра до української державної влади домінує в рішеннях наших партнерів.

Третя — «неначасі». Базовим підходом залишається обережна допомога стосовно тих ризиків, які вже реалізувалися. Передбачаючи російські терористичні атаки на українську цивільну житлову, логістичну й енергетичну інфраструктуру, з лютого ми просили закрити небо над Україною. Але відмова Заходу від цього розв’язала руки Росії. Тепер є й інші виклики, які можуть реалізуватися, і необхідно знизити їхній вплив уже зараз. Це істотне скорочення українського аграрного сектора (орієнтовно вдвічі нижчий урожай 2023-го через нестачу мінеральних добрив, подорожчання логістики, брак фінансового ресурсу тощо). Це ризик дефіциту палива через поширення генераторів, руйнацію інфраструктури тощо. Це збідніння населення (рівень бідності може сягнути 30%+ наступного року). Це зупинка ділової активності — через непередбачувані дії держави і відсутність доступу до фінансового ресурсу. І так далі. Запобігти всьому цьому можливо, якщо працювати з ризиками і якщо допомога почне випереджати реалізацію ризиків.

Четверта — замість інклюзивності залишаються «бронзовіння державників», забюрократизованість і постійні спроби дискредитувати бізнес та громадський сектор із боку політиків.

У кулуарах численних конференцій наші міжнародні партнери повторюють одне слово: корупція. Але що за цим стоїть?

Західний великий бізнес, який розглядає інвестування в Україну: «Україна корумпована? То ви ще не працювали з (назва африканської країни). Там президент корумпований. Там весь уряд корумпований. Там навіть собака президента корумпований».

Так, масштаби корупції в Україні роздуваються (в тому числі нашим ворогом), щоб зменшити допомогу й інвестиції Заходу. Але ж масштаби її справді вражають, — корупція першою відновилася з кінця лютого.

Та є ще важливий момент. Ті ж таки західні бізнесмени кажуть: «Ви можете переконати мене в тому, що Україна не настільки корумпована, що є сенс інвестувати зараз. Але ж мої партнери впевнені у протилежному. І якщо я почну інвестувати — що вони подумають про мене? Що я взяв участь у вашій корупції?».

Саме тому нам потрібна боротьба з корупцією і в комунікаційному просторі, і по суті (знищення її економічних передумов).

Але ми всі — і громадянське суспільство в Україні, і міжнародні партнери — помилилися щодо способу боротьби з корупцією. В основі боротьби останні вісім років лежали адміністративні заходи і створення антикорупційних інституцій. Проте без знищення економічних передумов корупції ми не змінимо суспільного договору й не викорінимо її.

Корупційну Гідру (термін, який ми запропонували ще у 2014-му) не можна здолати «відрубуючи голови» — покаранням окремих корупціонерів.

Бо в Україні податкова система, митна система, система регуляцій, система захисту прав не відповідають рівню економічного розвитку і викликам.

Єдиний спосіб здолати цю Гідру — відірвати її від державного бюджету, знищити економічні передумови корупції і перейти до нового суспільного договору.

Джерела корупції — комерційна діяльність держпідприємств, неадекватна економічним викликам податкова система, митна система, державні закупівлі, система регуляцій.

Відповідно, нашим рішенням мали б відбутися:

— тотальна приватизація (в державній власності мали б залишитися кілька десятків стратегічних підприємств);

— антикорупційна податкова реформа (не тільки зниження ставок податків, хоча, власне, зниження і є важливим елементом руйнації чинного договору «неадекватно високі податки — можливість уникнути їх сплати через домовленість із податківцем»);

— митниця з визнанням митних баз торгових партнерів, залученням аутсорсингу міжнародних агенцій та інші рішення;

— посилення АМКУ та впливу галузевих асоціацій на недопущення державних і місцевих тендерів із заздалегідь визначеним переможцем;

— регуляторна «гільйотина».

Впровадження всіх цих реформ не тільки істотно знизить рівень корупції, а й зменшить видатки бюджету і запустить економічне зростання. За найгіршим сценарієм, ця сукупність реформ, відповідно до розрахунків команди Антикорупційної податкової реформи, може на один-два роки призвести до втрат бюджету в 150 млрд грн. Проте це — найгірший із можливих сценаріїв, коли й знадобиться допомога партнерів — підстрахувати фінансовим ресурсом можливе «просідання» бюджетних надходжень. Але викорінення корупції того варте.

Ще один пункт, про який ми маємо домовитися з міжнародними партнерами: Трансформаційний період. Євроінтеграція — велика можливість для України (для ЄС також, але це окрема тема модернізації самого Союзу). Проте інтегруватися бідною країною з обмеженим доступом і «глибинною» корумпованою державою — це втратити ще десятиліття на «заморожене зростання». Нам необхідний перехідний період тривалістю 3–5 років задля економічного прориву в умовах ліберальної економіки, тотальної дерегуляції та особливих умов доступу до європейських ринків. За цей період ми встигнемо закласти основи нової економіки, розпочати модернізацію інфраструктури, розвинути малий і середній бізнес.

Україна — найвільніша країна для ведення бізнесу, інвестицій і самореалізації людини. Ось чого ми маємо прагнути.

Економічних свобод і захисту прав.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

"Петля Бойда": Бутусов пояснив, які зміни потрібні Україні для перемоги

Підсумки воєнного року для економіки

Про стійкість української банківської системи, героїзм енергетиків, швидкість поштових операторів і стабільність телекому сказано багато. Патріотизм і стійкість український бізнес доводив уже неодноразово. І під час цієї широкомасштабної агресії РФ 90% підприємців (дослідження Advanter Group, ЦРІ) реалізують гуманітарні проєкти та допомагають ЗСУ і ТрО.

Якщо в березні 85% підприємств зупинилися, то вже з травня цей показник знизився до 35%.

Бізнес продовжує відновлюватися, шукає нові бізнес-моделі й експортні ринки.

З вересня підприємства активно створюють нові робочі місця.

Що особливо тішить — бізнес за останні роки навчився об’єднуватися. Посилилися бізнес-об’єднання. Зрештою 95 бізнес-об’єднань створили Коаліцію бізнес-спільнот за модернізацію України. Представники коаліції увійшли до Економічного штабу спільно з представниками уряду.

На горизонтальному рівні підприємці активно створюють кластери.

Разом з тим із боку держави бізнес отримав як допомогу, так і руйнівний вплив.

Блокування податкових накладних (ПН) торкнулося 50,4% підприємств (дослідження Advanter Group). Разом із переплатою податку на прибуток з бізнесу «прибрано» десятки мільярдів гривень на користь державного бюджету.

З огляду на зменшення банківського кредитування, бізнес залишився без фінансового ресурсу, що призвело до істотного послаблення і внутрішніх інвестицій, і темпів відновлення ділової активності та повернення робочих місць.

Як наслідок, відбулося перенесення активності патріотично налаштованого бізнесу в інші країни — бо постало питання виживання бізнесу. Сумарно, за нашими оцінками, вже близько 12% доданої вартості «релокувалося» з України до країн-сусідів.

Погіршення умов для бізнесу і фактична руйнація ліберальних реформ дозволили державі проводити політику затискання бізнесу, наповнення державного бюджету за рахунок блокування діяльності бізнесу (блокування ПН, які зрештою знімаються через судові рішення, — це фактично безкоштовне кредитування бюджету за рахунок бізнесу, що й так уже в лютому та березні з власної ініціативи сплачував податки наперед).

Доки привабливі умови для українського бізнесу створюють у Польщі, Литві, Румунії, Болгарії, Чехії та інших сусідніх країнах, а в самій Україні створюють умови для руйнації бізнесу, сподіватися на швидке економічне відновлення і тим більше на проривне економічне зростання неможливо. Політика антиліберального блоку влади закладає підвалини для економічної катастрофи.

Наслідки якої — очікуване падіння аграрного сектора у 2023 році, масова релокація креативного й ІТ бізнесу, відкриття промислових підприємств за межами України, обмаль прямих іноземних інвестицій, навіть попри готові процедури страхування воєнних ризиків.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Українців у 2023 році чекає радість та перемога — Буданов

Глобальні виклики та можливості

2022 рік став переломним для світу в тому сенсі, що вже реалізувалися більшість ризиків фазового переходу. Сценарій «Гаряча світова війна» нам, найімовірніше, вже не загрожує. Ядерний шантаж уже перестав лякати політиків — і примусив діяти. Європа швидко (феноменально швидко для європейської бюрократії) знайшла спосіб відмовитися від дешевих російських енергоносіїв.

У 2023 році США доведеться пройти внутрішні політичні трансформації, зокрема в Республіканській партії, щоб позбутися руйнівних наслідків трампізму.

Китай сконцентрований на внутрішніх економічних і соціальних (COVID, бідність) проблемах. Плюс фактична втрата можливостей швидкого воєнного сценарію стосовно Тайваню — через дискредитацію військових радянських і російських технологій та збройних сил Росії, яка могла бути союзницею Китаю в такій війні. Відповідно, Китай наступні п’ять років перебудовуватиме армію та економіку.

Тимчасом Саудівська Аравія, Індія, Бразилія, Індонезія посилюватимуть свій вплив на глобальні світові процеси. Це в стратегічній перспективі дозволить зробити світ безпечнішим і переорієнтувати його на спільне вирішення глобальних проблем людства.

Економічна криза, що відтерміновувалася з 2017 року відмовою світових інституцій визнати необхідність радикальних змін у фінансовій сфері й економіці загалом («тільки не в мою каденцію» — західний аналог українського «неначасі») та заливанням світової економіки грішми, вже наближається до нижньої точки. Рецесію та високу інфляцію в ЄС і, можливо, в інших країнах і регіонах у 2023-му ми ще побачимо, проте це вже має стати останнім періодом турбулентності перед початком формування нової фінансово-економічної моделі світу (неокапіталізм).

Нагромадилася й критична маса соціальних змін, основним драйвером стають уже не так міленіали, як усі ті, хто прийняв нові цінності та моделі поведінки (інфантилізація, враження замість обтяжливих активів, глобальне мислення, входження в різні ком’юніті тощо). Два мільярди людей грають в онлайн-ігри. А 42% людей у світі готові відмовитися від роботи на користь ігор (звісно, якщо їм будуть забезпечені безумовні базові блага). Грою — в широкому розумінні цього слова — вже стали освіта, родинні відносини, секс, бренди. Стає робота. Держава. Завтра — коли 80% технічних спеціалістів в Україні зможуть через «Дія.Оборона» керувати бойовими дронами, — грою стане безпека.

У 2022 році здійснено прорив у квантових обчисленнях (IBM випустила квантовий процесор із 433 кубітами і планує випуск 4000-кубітного процесора), в Китаї та Японії ставлять рекорди швидкості операцій, а найпотужніший європейський квантовий комп'ютер із більш ніж 5000 кубітів запущено в Німеччині. Людство нагромадило сто зетабайт даних в Інтернеті, і ми вже не обійдемося без принципово інших підходів до аналізу даних у питаннях цифрової безпеки, вивчення всесвіту та природи людини, приборкання наслідків глобальних кліматичних змін.

Генетичні ножиці CRISPR/Cas9 виявляють причини виникнення широкого спектру хвороб і ведуть наукове суспільство до винайдення нових шляхів їх лікування.

Космічний телескоп ім. Джеймса Вебба зафіксував галактику GLASS-z13, якій понад 13 мільярдів років (це найдавніший із відомих нам тепер об’єктів Всесвіту).

Космічна місія НАСА DART довела на практиці, що ударний зонд може відхилити космічне тіло, якщо є загроза зіткнення з Землею.

Вперше вдалося отримати від термоядерної реакції більше енергії, ніж було витрачено на неї, — що відкриває шлях до створення невичерпного джерела чистої енергії та наближення людства до створення термоядерних електростанцій і термоядерних ракетних двигунів.

Здавалося б, дивно спостерігати як вчені по світу вивчають геном і галактики за 100 мільйонів світових років від тих подій, що розгортаються на наших очах, коли Україна бореться за виживання і майбутнє. Але все це теж про наше майбутнє — про виживання людства, про нашу спроможність опиратися ймовірним новим викликам.

Загалом, у наступному році ми побачимо початок докорінних реформ світової системи безпеки, глобальних інституцій, неоренесансу ЄС, реконструкції Росії та всього пострадянського простору. Але яку роль відіграє в цих процесах Україна?

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Як здобути перемогу у 2023-му: створення «петлі Бойда» для України

Сценарії для України

У 2021 році практично на всіх стратсесіях, які ми проводили для бізнесу та уряду, сценарний простір зводився до двох «розтяжок»:

— початок широкомасштабної агресії або «ні миру, ні війни»;

— економічна деградація, «віджимання» бізнесу («гетманцевізація» економіки як термін виник ще тоді — за прізвищем голови комітету ВР Данила Гетманцева, що відповідає за фінансову, податкову та митну політику) або ліберальні реформи.

І хоча в більшості спільнот обирали сценарій без війни і з реформами як найімовірніший, усе ж ми готували заздалегідь методички про релокацію бізнесу, як підтримати сім’ю і співробітників на випадок розгортання війни тощо.

Якщо рік тому перевага віддавалася позитивному сценарію, то на цьогорічних стратсесіях більшість обирає негативний сценарій.

Сценарні розтяжки тепер такі:

— перемога/мир або продовження бойових дій до кінця 2023 року;

— економічне відновлення та зростання або слабка економіка і подальша «гетманцевізація».

Затягування війни і економічний занепад — як найбільш імовірний (з погляду багатьох бізнес- та громадських спільнот і експертів) сценарій на одній із сесій влучно назвали «Незламність».

Але ж це знову про нашу стійкість (проте частіше — «виживацтво»), а не вміння скористатися навіть найгіршими умовами для докорінних змін та прориву.

Навіть у позитивному сценарії перемога над Росією може стати нашою поразкою в економіці. На сьогодні зниження ділової активності (Ukrainian Business Index найкраще працює як ранній ринковий сигнал зміни ситуації) пов’язана як із ракетними обстрілами та блекаутом, так і з діями держави (відсутність фінансування, блокування ПН). Непередбачуваність дій держави або корупційні дії державних службовців впливають на призупинення інвестицій, прискорення перенесення ділової активності за межі України.

Тому ключовими факторами є саме позитивні сигнали з боку держави для бізнесу і справжня боротьба з корупцією.

Як вирок чинній економічній системі покажу кілька цифр:

— нинішнього року в Польщі українці зареєстрували 12 тисяч компаній;

— після падіння ВВП цього року на 35% у наступному році очікуємо (тобто «працюємо над»?) зростання на 1–3%. Тобто свідомо відмовляємося від пошуку проривних рішень для прискореного зростання;

— 160 млрд грн штучно забрано в бюджет із бізнесу (переплата податків, блокування податкових накладних), але банки фактично не кредитують реального сектора економіки, — бізнес залишився без доступу до фінансового ресурсу;

— 90%+ рішень у судових справах бізнесу проти дій податкової ухвалюються на користь бізнесу. Але 90% підприємців оптимізують у різний спосіб (від «зарплатних» ФОПів до скруток) сплату податків. Але 90% підприємців фінансують чи допомагають ТрО/ЗСУ, реалізують гуманітарні проєкти.

Що ще треба сказати про неадекватність податкової системи і загалом економічної політики держави економічним реаліям України?

Нам потрібні свободи, захист прав, найпривабливіші умови для ведення бізнесу (як тимчасова компенсація воєнних ризиків і малого внутрішнього ринку, низької продуктивності), доступ до фінансового ресурсу та націленість держави і суспільства на розвиток.

Додамо до ризиків майбутнього демографічну кризу в Україні (міграція, зниження народжуваності, старіння населення), поствоєнну травму, нерозуміння на державному рівні соціально-демографічної мапи країни і географії розміщення продуктивних сил. А також імовірність компромісів Перемоги і миру: Україну влаштує тільки визволення всіх територій та демілітаризація (бажано — деконструкція) Росії і сплата нею репарацій, проте сценарій Мінськ-3+ залишається можливим.

Як запобігти розгортанню найгірших сценаріїв і реалізувати можливості?

Перезаснування України

Можемо скористатися цим жахливим, але вирішальним моментом нашої історії. Національно-визвольна війна має стати також і визволенням від пострадянських моделей у суспільстві й економіці, в культурі й освіті.

Перезаснування України, а саме — нові суспільні домовленості можуть базуватися на тому, що нас єднає. Всіх — і тих, хто на фронті, і тих, хто за кордоном, різних за віком та досвідом. Бо історія (і навіть досвід участі в реформах) роз’єднує. А прагнення кращого майбутнього — об’єднує.

З десятками спільнот ми пройшли цього року обговорення стратегічної візії України. Було створено Маніфест громадянського суспільства («Луганська декларація», підтримана більш як 250 організаціями) і Меморандум Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України. Обговорення триватимуть і в новому році — не зупиняться й надалі. Проте в певний момент громадянське суспільство (його представників, можливо, називатимуть Батьки і Матері Засновники) та державна влада мають зафіксувати картинку майбутнього й розпочати створювати на її базі нові політики і нові інклюзивні інституції.

Отже, якою може стати Україна для кожного українця?

— Сильна успішна країна, яку поважають і якою я пишаюся.

— Країна, в якій є багато роботи, в якій я можу забезпечити власну родину добробутом, освітою, медичним захистом, — і це результат економічного розвитку, який ми творимо.

— Зручна безпечна держава, яка подбає про тих, хто не може подбати про себе.

— Країна найкращих можливостей для розвитку й інновацій, реалізації власних талантів і прагнень.

— Країна, в якій я потрібен.

Що робити вже зараз

На наступний рік у бюджеті закладено економічне зростання у 3% (проти мінус 35% цього року). І виправдання відсутності радикальних змін черговим «неначасі». Так само як і у 2014-му, 2016-му, 2018-му, 2020 роках.

Проте Новий світ потребує нових сенсів, політик, відносин.

Завдання лікаря сьогодні — не тільки лікувати. А й учити відповідального ставлення до здоров‘я. Так і завдання держави та громадянського суспільства — допомогти громадянам самостійно мислити і брати на себе відповідальність. Маємо подолати наш суспільний патерналізм.

Ми живемо в найкращій країні.

Залишилося відсунути тих, хто каже, що в нас нічого не вийде, що корупція нездоланна, що в бізнесі мерзотники і тому не треба проводити ліберальні реформи.

Перестати дивитися на Ізраїль чи Корею, Сингапур чи Кіпр і нарешті зробити свій прорив.

Повірити в нашу спроможність бути Next Big Thing, і не тільки для Європи.

Ми будемо і центром безпеки Світу, і центром нової культури.

В Україні зніматимуть кліпи не тому, що дешево, а тому, що тут красиво й сучасно, тут круті професіонали і захмарна креативність.

Тут, в Україні, буде фінансовий центр Нової економіки.

І перша кіберократія.

І магніт для талантів.

І країна-стартап.

Усе це ми зробимо. Не вірте тим, хто каже, що все це лише «рожеві мрії». Женіть геть тих, хто вимагає хабарів. Стороніться зневірених.

Не марнуйте час на хейтерів.

Слава нашим оборонцям!

І дякуємо всім у світі, хто підтримує Україну.

Більше матеріалів Андрія Длігача читайте за посиланням.