19-го чи 20-го? Ось питання

Чи бути, чи не бути -
ось питання.

Що благородніше? Коритись долі

І біль від гострих стріл її терпіти,

А чи, зітнувшись в герці
з морем лиха,

Покласти край йому?

Початок монологу Гамлета

/system/ckeditor_assets404IMAGE

Читачі цієї розумної газети напевно обізнані з творчістю Шекс­піра. Отож уявіть, що роль Гамлета виконує Янукович, а роль черепа Йорика - Україна. На перший пог­ляд, дивна асоціація. Але спробуйте напружити фантазію. І ось чому.

* * *

Свого часу Україна і ЄС домовилися про проведення саміту в Києві. Ключового як для України, так і для ЄС. Головним підсумком очікувалося парафування угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Назва досить нудна. Але всередині договору є маса важливих речей. Наприклад, як торгувати без мита і знущань митників. Як спільно захищати права інтелектуальної власності, якість продуктів, права людини. Як поліпшити взаємодію у правоохоронній сфері (що може зробити боротьбу з корупцією більш дієвою, і це напевно неприємно збуджує окремих членів уряду).

* * *

Раптом на ту ж саму дату, не інакше як за неймовірним збігом обставин, Кремль призначає зустріч керівників країн, лояльних до ідеї Євразійського союзу.

* * *

Втішає думка, що на 19-те Кремлем призначено лише вечерю. Як завжди, з млинцями, чорною ікрою, стерляддю і, можливо, циганами. А наступного дня, власне, відбудеться зустріч. Теоретично Яну­кович може відбути час на Київсь­кому саміті з ЄС, а потім мотивованим полетіти до Москви - акурат на десерт.

* * *

Нагадаю, що ідею «євразійства» Росія виношує давно. Проект «Євразійський союз» передбачав конфедеративний альянс країн із єдиним політичним, правовим, валютним, економічним, митним, гуманітарним та культурним простором. Ми все не могли здогадатися, кому вигідна така конфедерація. Слава Богу, що допомогло словесне нетримання Гризлова: «Створення Єв­разійського Союзу дозволить Ро­сії стати ще одним світовим полюсом впливу» випалив він «Неза­ви­симой газете» напередодні недавніх виборів. Путін був більш обережним: «Тільки потім, десь на межі 2015 року, ми можемо підійти... до ідеї створення Євразійського економічного союзу». Зверніть увагу на слово «економічного» - напевно колишньо-майбутній президент тактовно, тимчасово, дав задній хід із приводу єднання «політичного, гуманітарного та культурного простору».

* * *

Повернімося до саміту «Україна - ЄС». Ключове питання: чи потрібно Україні домагатися повноправного членства? Запитаєте: навіщо ж нам туди. Адже євро падає, страйки щодня, а норвезькі, бельгійські та італійські психи розстрілюють мирних громадян. Загалом, Армагеддон якийсь нині в ЄС.

* * *

Може, краще до Росії пристати? Рубль же стоїть намертво, а після рішення Януковича платити рублями за газ - взагалі виросте, адже ми - головний покупець. Тут-таки виникає приємна для ока газова ціна. Втім, ненадовго, адже Росія в СОТ нарихтувалася, тому років так через п’ять внутрішні ціни мають стати світовими або навпаки.

З іншого боку, недавні вибори стали розгулом демократії по-російськи: партія влади нищівно програла, здобувши більшість голосів у Думі, тоді ж спрацювало гасло «за русских!» партії сина юриста, а просвітлені обличчя протестувальників із Болотної площі та їхнє братання з чемними поліцейськими - взагалі стали дивним апофеозом вуличної свободи.

Мало не забув. Минулого четверга Путін зірвав шквал оплесків, запропонувавши самому собі подумати про повернення виборності провінційних губернаторів. Але тільки зі списку кандидатів, особисто затверджених президентом: потрібно ж і далі нести хрест збирання земель руських, а також татарських, башкирських, мордовських і навздогін Єврейської автономної області. Симпатичний вигляд має майбутня демократизація Росії, чи не так?

З іншого боку, тільки у вільній країні президент може без жодного вагання порівняти білі стрічки протестувальників із контрацептивами. Що ж із них візьмеш, із цих «болотних» революціонерів. Ех, вам би Ходинку влаштувати...

* * *

Тут ось яка заковика, мої дорогі українці. Якщо вирішимо рухатися в Євразію, то муситимемо облишити ілюзії про особисту свободу, право вибору правителів, справедливий суд і скромних чиновників. Доведеться приймати як належне корупцію, причому не тільки в економічному сенсі, а й у сфері людських відносин (у цьому місці хочеться згадати про Межигір’я Януковича або бурові вишки Бойка, але не буду засмічувати ефір). Чи зможе тоді шахтар, вчитель або «офісний планктон» спорудити страйк? Напевно ні, адже назавтра їх виженуть на біржу праці. До речі, в «загниваючій» Європі схожі страйки - звичайна річ, тому ви­г­нати працівників важко, а зняти директорів - просто.

Хто ж ми такі - безсловесні раби своїх роботодавців (вибачте за тавтологію), чи люди, котрі самостійно влаштовують свою долю? Запитання повиснуло в повітрі в очікуванні рішення українського Гамлета в особі Януковича, куди ж він відфутболить череп дорученої країни.

* * *

Минулої середи на одному з популярних сайтів з’явився результат опитування жителів України про їхнє ставлення до Європи і Росії. Як такі: «Хочете ви приєднатися до проекту союзної держави Білорусі та РФ чи, навпаки, до Євросоюзу?», «Якщо для вас приберуть візи для країн ЄС, але запровадять для РФ, що буде краще?» тощо.

Проводив опитування, напевно, жадібний або голодний. Знаєте чому? Статист розповів, що не хоче амбівалентності. Спитаєте, що ж таке амбівалентність? У статистичній теорії - коли респондент дає протилежні відповіді на по суті однакові запитання. Наприклад, на запитання: «Чи хочете ви, щоб земля стала об’єктом спекуляції?» більшість відповість негативно, але на запитання: «Чи хочете ви вільно продати або купити землю?» більшість відповість позитивно. Хоча в підсумку результат однаковий.

Отож, тільки людина з прогресуючою амбівалентністю мозку (до речі - класичною ознакою шизофренії) могла спровокувати запитання типу такого: «Що краще, вступити до ЄС і отримати закриті кордони з Росією чи не вступати до ЄС і далі без віз їздити в Росію?» Не так же питання стоїть. Звісно ж, краще їздити без віз і митниць як до ЄС, так і до Росії. Знаєте, коли я писав замітку, до мене підбігла восьмирічна донька. Запитав її мимохідь - а ви дружите в класі проти когось? Дарина щиро не зрозуміла - ми всі дружимо, дружити проти - соромно. І мені стало соромно за запитання.

* * *

Напевно 19-го Київський саміт закінчиться показово-бридливим потиском рук. Документи парафовані не будуть. Україна вкотре опиниться на роздоріжжі. «Спрацював чинник Тимошенко», - прозвітує міністр закордонних справ, а відсутність підписів під текстом угоди про асоціацію пояснять технічними причинами.

А ось 20-го, на зустрічі в Кремлі, Янукович напевне випростає груди: потрібна труба - будь ласка, військовий комплекс - із задоволенням, мова та культура - до ваших послуг. Ловіть череп Йорика. Потрібен же Януковичу запасний аеродром. Про всяк випадок.

Так розум
полохливими нас робить,

Яскраві барви нашої відваги

Від роздумів
втрачають колір свій,

А наміри високі, ледь зродившись,

Вмирають,
ще не втілившись у дію.

Кінець монологу Гамлета