12 негренят пішли купатися в море...

10 січня 2008 року президент України Віктор Ющенко надіслав до Верховної Ради пакет законопроектів, які він просив парламент розглянути і прийняти як невідкладні. Ці документи, як констатувала прес-служба глави держави, були покликані «врегулювати ряд питань у системі організації та функціонування державної влади, зокрема місцевої, в економіці, правоохоронній діяльності та судочинстві».

Серед інших законопроектів — а всього їх було 12 — до Верховної Ради були спрямовані проекти законів «Про Кабінет міністрів», «Про Національну гвардію» і «Про природні монополії». Ці законопроекти, у випадку їхнього прийняття, покликані були забезпечити посилення президентської влади, виконавши одночасно як декоративне, так і юридичне завдання в справі встановлення безальтернативного Центру влади на вулиці Банковій.

«Президент намагається компенсувати втрачені в грудні 2004 року конституційні повноваження за допомогою створення квазіправового поля»; «символи потрібні слабкому політику для надання йому видимості сили» — от деякі не найгучніші вислови, якими політики в кулуарах парламенту характеризують поточний політичний момент при виключеному диктофоні.

Втім, у першості з перетягування символів президент та його секретаріат поки що не набрали жодного очка. Один вирішальний поєдинок відкладено — закон про Кабмін прийнятий лише в першому читанні. Закон про природні монополії, яким передбачалося перепідпорядкувати особисто президенту такі «природні монополії», як прикордонслужбу та урядовий спецзв’язок, на прохання самої Банкової, яка переконалася в настроєності депутатів, вирішили відкласти на невизначений термін. А розгляд закону про Нацгвардію — програний президентською стороною вщент: документ не набрав у сесійній залі кількості голосів, необхідної навіть для спрямування його на повторне перше читання і, у результаті, просто був відхилений.

33 тисячі багнетів

Кілька місяців тому в «ДТ» було виписано нову стратегію Банкової, відповідно до якої більшість із 12 президентських законопроектів були покликані зосередити в руках президента повноваження, що дають можливість забезпечити проведення референдуму з прийняття Конституції та затвердити в обхід парламенту милий серцю Віктора Ющенка варіант Основного Закону. Не останню роль у цьому процесі покликані були відіграти силовики, максимально виведені з-під впливу та контролю законодавчої та виконавчої гілок влади. Сьогодні можна сказати, що силами профільного комітету й депутатської більшості вдалося зупинити невиправдану та незаконну передачу Президентського полку Управлінню держохорони під керівництвом В.Гелетея; переконати президента в урізанні скорочення армії з 17 до 9 тисяч; зайнятися визначенням неясного статусу внутрішніх військ шляхом внесення змін до закону про внутрішні війська, а не шляхом створення особистої армії президента.

Відповідно до президентського законопроекту «Про Національну гвардію України», пропонувалося перетворення Внутрішніх
військ МВС на окреме військове формування з правоохоронними функціями і прямим підпорядкуванням президенту.

Крім завдань, котрі нині покликані вирішувати Внутрішні війська, Нацгвардія, за задумом авторів законопроекту, мала брати участь у заходах правового режиму військового чи надзвичайного становища, припиняти діяльність незаконних воєнізованих чи збройних формувань, нейтралізувати масові заворушення. Як констатувала прес-служба президента, метою проекту закону про Національну гвардію було «створення законодавчого бар’єра проти силових сплесків ситуацій усередині країни».

Доповідач з даного питання — начальник Головного управління — командувач внутрішніми військами Міністерства внутрішніх справ Олександр Кіхтенко пояснив, що новий «державний орган» «буде в змозі вирішувати питання з забезпечення громадського порядку».

Що саме хоче створити президент і як «новий орган» працюватиме, більш докладно розповів голова парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Анатолій Гриценко.

З’ясувалося, що автори законопроекту пропонують створити окрему армію чисельністю 33 тисячі чоловік, у складі якої будуть спецназ, моторизовані частини з важкою бронетехнікою, навіть авіація. «Усе в них буде військове, тільки додатково вони одержать право блокувати будь-який квартал, зупиняти, обшукувати кого завгодно, у будь-який час за підозрою у скоєнні злочину, зупиняти рух будь-якого транспорту, зокрема і шляхом застосування зброї», — проінформував своїх колег глава профільного комітету. Нову армію автори законопроекту запропонували підпорядкувати особисто президенту, обмеживши контроль із боку Верховної Ради правом ознайомлення раз на рік із письмовим звітом командувача Нацгвардії. Контроль із боку уряду та громадськості не був передбачений взагалі.

Депутати з Партії регіонів та комуністи заговорили про узурпацію влади й агонію правлячого режиму. Незалежні та непарламентські політики — про бажання президентської команди забезпечити підтримку 33 тис. вірних багнетів у разі можливого політичного протистояння. Хтось при цьому наводив як приклад недавні події в Генпрокуратурі за участю екс-міністра внутрішніх справ Василя Цушка. А хтось навіть заговорив про Майдан-2010...

Проте, як зазначив Гриценко, жодний із членів комітету з безпеки та оборони на жодному засіданні не висловився «за» прийняття законопроекту — а в комітеті представлені всі фракції.

Тим часом коаліція здебільшого готова була схвалити законопроект у першому читанні. З тим, щоб до другого читання, за словами керівника фракції блоку «НУ—НС» В’ячеслава Кириленка, внести в документ «принципові зміни». Насамперед, у частині контролю за діяльністю Нацгвардії з боку Верховної Ради та громадськості. «Можливо, потрібно підсилити механізми й парламентського, й громадського контролю, які відсутні в президентському законопроекті», — каже заступник керівника фракції «НУ— НС» Роман Зварич, підкреслюючи при цьому, що не бачить «серйозних причин» для неприйняття законопроекту в першому читанні.

Однак депутати, котрі сповідують компромісні настрої, опинилися в меншості: рекомендацію профільного комітету — законопроект відхилити — у результаті й було підтримано. Проголосували проти ухвалення законопроекту, або витягли картки шість нунсівців і 14 бютівців. І це попри те, що особисто В’ячеслав Кириленко та Олександр Турчинов обдзвонювали перед голосуванням кожного з тих, хто на комітетських і фракційних засіданнях активно виступав проти ухвалення закону «Про Нацгвардію»...

«З чим я вас і вітаю», — зауважив Арсеній Яценюк, який голосував за ухвалення законопроекту в першому читанні. Слід гадати, його невеселий жарт було адресовано секретаріату президента. Втім, не тільки йому. Адже президент чітко заявив про те, що без ухвалення негайно й у цілому всіх 12 законопроектів, він не допустить розгляду кадрових питань, програми уряду та інших законопроектів, в ухваленні яких зацікавлена глава КМ. Тепер законопроектів залишилося 11...

Нове — погано забуте старе?

Як відомо, проект нового закону про Кабмін було ухвалено в першому читанні 18 березня. Ніхто не заперечує, що чинний нормативний акт давно викликає справедливі нарікання юристів. Проте й документ, розроблений у надрах президентського секретаріату, також не видається бездоганним з погляду відповідності Конституції, про що «ДТ» неодноразово писало.

Попереднє схвалення такого проекту (до тексту якого виникло безліч запитань не тільки у представників опозиції, а й кількох десятків «коаліціянтів») стало можливим лише після того, як Банкова погодилася з необхідністю проведення дострокових виборів київського мера та столичної міськради.

Багато хто звертав увагу на певну нерівноцінність «бартеру» — постанова про позачергову кампанію відразу набула юридичної чинності, а свіжу версію закону про КМ відправили в надра парламенту готувати до другого читання. Але, як стверджують парламентські джерела, інших можливостей зрушити проект з місця в Ющенка і Балоги просто не було.

Глава президентського секретаріату висловив поспішну надію, що подальша робота над новими правилами поведінки уряду «не перетвориться на перегляд суті правових і юридичних засад документа».

Схоже, надія тане з кожним днем. До документа вже запропоновано внести понад 400 поправок. Члени робочої групи, очолюваної депутатом від «НУ—НС» Юрієм Ключковським, минулого тижня принаймні днів зо два присвятили обговоренню як самого законопроекту, так і запропонованих змін. Наступного тижня, згідно із прогнозами колеги Ключковського Романа Зварича, проект буде готовий до другого читання.

За наявними відомостями, вдалося узгодити деякі проблемні моменти, зокрема, позбутися помітних «перекосів». Ішлося, зокрема, про не цілком обґрунтоване розширення повноважень секретаріату глави держави. Наскільки відомо, на засіданні групи ухвалено рішення про вилучення норми, яка зобов’язує членів Кабміну відповідати на звернення президентської канцелярії. Загалом, за свідченням учасників процесу, кількість згадок про патронатну службу гаранта в погодженій версії проекту закону про Кабмін удалося звести до мінімуму.

Як зауважив Роман Зварич, «можливо, деякі поправки, внесені мною і моїми колегами по фракції, не дуже сподобаються людям, які зараз працюють у секретаріаті президента. Але для цього й існує друге читання. А президент має можливість внести свої пропозиції до закону, застосовуючи право вето».

Тобто ще до початку розгляду законопроекту в другому читанні пропрезидентськи налаштовані нардепи вголос говорять про можливе відхилення законопроекту Віктором Ющенком. Факт дуже промовистий.

Зауважимо, ідеться про варіант, погоджений робочою групою. Проте цілком можливо, що підсумковий документ істотно різнитиметься як від версії президента, так і від усього напрацьованого Ключковським і Ко.

Відомий правознавець, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко не виключає, що робоча група є лише прикриттям реально розпочатих переговорів. Версія досить смілива, але те, що кулуарне обговорення долі законопроекту за участю значимих персон відбувається досить жваво, не є таємницею.

Ющенко може опинитися у вкрай незручній ситуації, якщо остаточна редакція закону про Кабмін не просто не матиме нічого спільного з президентським варіантом, а виявиться точною копією чинного нормативного акта. А таке теоретично може статися.

Як повідомило джерело в робочій групі, один з депутатів Партії регіонів (як припускають, Олександр Лавринович) подав у вигляді поправок до запропонованого президентом законопроекту... норми чинного закону про Кабмін.

Втім, щоб така позиція регіоналів набула правової легітимності, їм необхідна підтримка БЮТ. У парі ці дві політичні сили здатні затвердити будь-яке рішення. Точки дотику є: досить згадати, що лідери двох блоків однаковою мірою критично відгукнулися про бажання Віктора Андрійовича обрізати права і звузити повноваження уряду.

Укладання союзу з ПР (нехай і тимчасового) для Тимошенко — крок досить ризикований. І не факт, що сьогодні вона до нього готова. Не слід, утім, забувати, що днями БЮТ і «Регіони» ледь не виступили єдиним фронтом у питанні про створення конституційної комісії. Що означає — до цього найризикованішого кроку Юлія Володимирівна потихеньку готується.

Доля закону про Кабмін залежатиме не лише від того, чи готові Тимошенко і Янукович до ситуативного альянсу. А й від того, наскільки однаковими будуть погляди двох вождів на майбутній політичний устрій країни. Останнім часом обоє дедалі частіше дивляться в бік парламентаризму. Що, погодьтеся, різко знижує шанси президентського законопроекту бути ухваленим.

Так що наразі доля законотворчих ініціатив Віктора Андрійовича видається незавидною...