РАЙ У ПІВДЕННІЙ АТЛАНТИЦІ

Прибутки від рибальства повністю змінили життя на Фолклендах. Якщо раніше тут існувало лише кілька заміських доріг, то зараз уже прокладено 550 кілометрів нових автотрас, а найближчим часом до них буде додано ще 300 кілометрів. Вартість житла тут невисока, а охорона здоров’я безкоштовна. Двадцять років тому лише кілька фолклендських дітей, за винятком представників землевласників, могли отримати хоч якусь освіту. Тепер же в Стенлі є не тільки початкова, а й досить велика середня школа. Крім того, місцева молодь, кількість якої постійно зростає, має можливість навчатися за рахунок острівного уряду в університетах Великобританії. При цьому більшість молодих фолклендців, отримавши вищу освіту, повертаються на рідну землю. Місцева влада вкладає гроші не лише в навчання своїх громадян, а й у наукові дослідження, спрямовані, головним чином, на вивчення повадок і міграційних пріоритетів мешканців моря, від яких критично залежить економіка Фолклендів.

Цікаво зазначити, що сьогодні острови, розташовані в тисячах кілометрів від своєї метрополії, виглядають британськими. Це видно й за червоними телефонними будками на вулицях Стенлі, і за місцевими банкнотами із зображенням портрета королеви Єлизавети. Проте крім вражаюче низького рівня злочинності, Фолкленди нічим не нагадують Англію 50-х років, — часу, коли британці розпочали серйозно освоювати цю територію. Крім того, Лондон практично не контролює острови. За конституцією, губернатор островів Дональд Ламонт управляв ними від імені англійської королеви, крім цього метрополія «відповідає» за їх зовнішню політику та оборону. Проте всі інші питання вирішуються Радою Фолклендських островів, яка складається з... восьми депутатів, що обираються місцевим населенням.

Донедавна однією з кількох загальних рис, які Фолкленди мали зі своїм найближчим сусідою, Аргентиною, була на островах валютна рада (в Аргентині цей орган «наказав довго жити» наприкінці минулого року, коли країна зазнала економічного краху). Кожний місцевий фунт, який перебуває в обігу, підкріплений 1,1 фунта стерлінгів, який уряд зобов’язується видати натомість із резерву за потреби. І на відміну від Аргентини, економіка якої занепала через колосальні зовнішні борги, Фолкленди не тільки не мають державного боргу, а й можуть похвалитися валютними запасами, еквівалентними сумі дворічних державних витрат. Наприкінці 2001 року, коли до дефолта Аргентини залишалося кілька тижнів, на островах проходила передвиборна кампанія, головним питанням якої було використання надлишку бюджетних коштів. Кандидати в члени місцевої ради пропонували різноманітні варіанти — будівництво нових доріг, будинків для старих та інвалідів, а також розміщення грошей у великий зарубіжний банк під відсотки.

До речі, ще одним суперечливим питанням цих виборів була доля 90 чоловік, головним чином британців, які працюють на островах за тимчасовими контрактами. Деякі остров’яни скаржилися, що ці люди позбавляють їх найвигідніших робочих місць. Проте маленьке співтовариство на кшталт фолклендського завжди буде змушене запрошувати кваліфікованих працівників ззовні. У той самий час «контрактники» є джерелом струмочка дуже зручних нових поселенців, які так потрібні на островах: вони мають вищу освіту, пройшли акліматизацію до місцевого клімату і, найголовніше, — є британськими громадянами.

Крім рибних продуктів, Фолкленди виробляють і значну кількість баранини, проте вона не відповідає стандартам ЄС, тому дорога в Європу їй замовлена. І навіть британцям із місцевого військового гарнізону суворо заборонено її купувати.

Проте навіть якщо виробництво м’ясних продуктів і не стане прибутковим для острівної економіки, його може замінити екотуризм. Побувши у фермерських поселеннях, розташованих за дві години їзди від столиці, можна досхочу поспостерігати за колоніями пінгвінів. І цей вид бізнесу приносить сьогодні місцевим жителям більше коштів, ніж продаж овечої вовни. Попри те, що свою відпустку на Фолклендах щорічно проводять не більше трьох тисяч чоловік, це все одно вдесятеро більше, ніж 1982-го. В міру зростання туристичних потоків знайдеться застосування і безлічі фермерських будинків, які порожніють і розкидані в основному на віддалених островах архіпелагу.

Інтерес до антарктичних круїзів, який виник у туристів років десять тому, цього року, очевидно, досягне свого піку: очікується, що в гавані Стенлі протягом літнього сезону (який триває з жовтня по квітень) побуває не менше 40 тис. заможних іноземців. Чимало з них відвідають острови на колишніх радянських дослідницьких суднах, які Росія сьогодні охоче здає в оренду різноманітним туристичним фірмам для проведення комфортабельних екотурів до заповідних місць Південної Атлантики. Коли в порт Стенлі заходить такий корабель, містечко виявляється переповненим багатими американцями та європейцями, охопленими нездоланним бажанням витрачати гроші. Йдучи їм назустріч, місцева влада побудувала в столиці туристичний центр і кілька сувенірних магазинів, які пропонують відвідувачам продукцію фолклендських ферм — від товстих вовняних светрів до коштовностей, виготовлених із відполірованого морем гірського кришталю, викинутого на місцеві пляжі.

Багато років фолклендці жили надією, що на шельфі островів будуть серйозні запаси нафти. 1998 року спробне буріння підтвердило наявність тут відповідних гірських порід, проте «чорне золото» так і не виявили. Однак остров’яни не опускають рук і запрошують нові геологічні експедиції продовжити пошуки.

І ще кілька слів про сусідів Фолклендів. Сьогодні Аргентина уже відмовилася від думки повернути острови за допомогою військової сили, і її відносини з місцевою владою значно поліпшилися. Аргентинці активно співробітничають із фолклендцями в сфері захисту і збереження морських ресурсів регіону, а зовсім нещодавно Буенос-Айрес розпочав переговори про установку на островах пам’ятника загиблим у війні 1982 року аргентинцям і ліквідації своїх мінних полів, які залишилися від часу того протистояння.

Двадцять років тому говорили, що Фолкленди не варті того, щоб дві потужні держави воювали за них між собою. Сьогодні ж ці острови виглядають розквітаючими, упевненими у своїх силах і цілком здатними йти обраним шляхом.

За матеріалами зарубіжної преси