ЗОЛОТИМИ ЛІТЕРАМИ ПИШЕМО ВСЕНАРОДНИЙ СТАЛІНСЬКИЙ ЗАКОН — ПРО ПОДАТКОВІ РАХУНКИ

Власне податкових рахунків з ПДВ навіть не торкатимемося: їхня шкідливість очевидна і вже неодноразово була описана. Але в президентському законопроекті про ПДВ-рахунки, що замінив скасований указ на ту саму тему, є й дещо страшніше. Цитуємо:

«У випадку виявлення порушень податкового законодавства платниками податку встановлюється солідарна відповідальність (! — О. К.) учасників операцій на всіх етапах (! — О. К.) купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) у виді позбавлення платників податку права на віднесення таких (яких? — О. К.) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту».

Оскільки хоч у когось у ланцюжку порушення цілком може виявитися (принаймні, приверзтися), а порушенням, до речі, є і просто невчасна сплата податку — без усілякого ухиляння, то для всіх учасників цього ланцюжка податок на додану вартість перетворюється по суті на податок із повного обороту.

При цьому постраждалі підприємства не те що не в змозі якось вплинути на винуватця, а навіть можуть не знати його імені. Адже хто є постачальником постачальника — для покупця комерційна таємниця.

Якщо ж «роз’яснять», що під «всіма етапами купівлі-продажу» розуміється в тому числі і закупівля сировини, то ланцюжок стане й зовсім нескінченним, дійшовши до руди, та й на ній не зупиняючись.

Між іншим, у Болгарії — основоположниці впровадження ПДВ-спецрахунків — окремі податкові рахунки ввели саме замість «солідарної відповідальності», а от у нас хочуть переплюнути всіх: і хворобу, і ліки намагаються ввести одночасно!

Здається, добрий і ласкавий дідусь Сталін казав, що син за батька не відповідає. Невже ми і його перевершимо теж? Утім, при цьому самому дідусі за втечу (спробу втечі) з концтабору полюбляли порозстрілювати трішки й тих, хто не втік, — щоб тим, хто накивав п’ятами, стало соромно. Ось до якого солодкого часу нас повертають! Це вам усім, мовляв, на прощаннячко...

І вже б краще тоді той указ, аніж цей законопроект. Чомусь згадалося: «Булочки свіжі? — Гидкі та смердючі. — А пряники? — Візьміть краще булочки…»

Слід сказати, що сталінські принципи залякування-відплати для нашої фіскальної системи не нові. Сама ідеологія так званих непрямих методів сягає корінням саме методології 30-х.

Так, у секретних (ДСК) Методрекомендаціях ДПАУ (затверджені ще наказом від 5 липня 2002 року № 312) золотими літерами, себто рефреном, проходить думка, що будь-чого перевитрата свідчить про випуск «лівої» продукції, котру потрібно дообкласти всіма належними податками; при цьому говориться, що й економія (по зарплаті) свідчить про те саме (а «справжня» зарплата виплачувалася, мовляв, неофіційно). А отже, хоч перевитрата, хоч економія — висновку це не змінює!

У чому ж такі розпорядження принципово відрізняються від знаменитого «Крок ліворуч, крок праворуч — розстріл»? Нині ж цей принцип гармонійно доповнено солідарною відповідальністю (мовляв, за порушення на всіх етапах — «по етапу»…)

Чи це просто невміло написали? То, може, заборонити їм «писати і малювати», як робив один цар із Петербурга? Бо від такої вмілої невмілості можна і без підприємств залишитися. І з кого ж тоді знущатимуться? Ото буде цирк (не плутати з назвою фільму, із пісні до якого взято заголовок)...

А тепер — серйозно.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» вношу — як фізична особа — пропозицію: не приймати як закон законопроект № 5333-2 від 13.04.2004 — як такий, що ґрунтується на принципах, що застаріли на 67 років.

P.S. Може, і в того, хто підкинув Президентові «солідарщину», теж є прізвище? А чи можна дізнатися, яке?