ЮЩЕНКО КЛИЧЕ ЗАХІД

Поділитися
22 лютого 2001 року буде підбито результати конкурсів з продажу трьох енергопостачальних компаній. Ця дата вже зараз дуже важлива для прем’єра Віктора Ющенка...

22 лютого 2001 року буде підбито результати конкурсів з продажу трьох енергопостачальних компаній. Ця дата вже зараз дуже важлива для прем’єра Віктора Ющенка. Цього дня він сподівається відкрити двері у світ західних інвесторів, закриті перед носом Києва три роки тому. Можливо, це є для глави уряду найголовнішою метою з поставлених на майбутній рік. Цілком очевидно, що збираючись її досягти, прем’єр вступає в зону підвищеного ризику.

Цього року робота із Заходом для прем’єра, котрий вважається його ставлеником, стала провальною. Повністю й на всіх рівнях. Єдиною західною організацією, що продовжувала працювати з Києвом, був Європейський банк реконструкції та розвитку. Він відкрив другу кредитну лінію для малих та середніх підприємств, виділив 100-мільйонну позику на закупівлю палива й пом’якшив позицію з добудови блоків на Хмельницькій і Рівненській АЕС. Всі інші міжнародні кредитори з Ющенком не працювали. Точніше, консультації з хорошими заявами безупинно йшли від самого початку року, але грошей ніхто не давав.

Дуже жорстку позицію зайняв реформований Міжнародний валютний фонд, скандал із використанням у минулі роки позик якого коштував Ющенкові сотень мільйонів доларів та зіпсованої репутації. Стан справ почав трохи виправлятися лише цього місяця, коли президент Світового банку Джеймс Вулфенсон привіз у Київ дуже хороші слова і 70 млн. доларів. Але в будь-якому випадку кредитні програми МВФ, МБРР і Євросоюзу для Києва зараз закрито.

Ще гірші справи з міжнародними інвесторами. У першому кварталі вони погодилися на реструктуризацію українських облігацій зовнішніх позик, але ця демонстрація певної довіри до нового уряду не переросла в нові гроші. Розпочата цього року велика приватизація кращих підприємств взагалі пройшла без жодного інвестора західніше від Карпат. Замість пріоритетних європейських та американських інвесторів у Київ прийшов російський капітал. Росія, зализавши рани від кризи 1998 року, стала основним джерелом припливу прямих інвестицій в Україну цього року. Не випадково єдиний великий банк за 2000 рік було створено російським Альфа-банком. Натомість Київський міжнародний банк, що належав ЄБРР і голландському Rabobank, сьогодні має прийняти рішення про свою ліквідацію.

Росіяни йшли і йдуть із властивою їм агресивністю. Люблячи росіян ще менше, ніж курців, прем’єр зі смутком спостерігав, як вони скуповують усі варті уваги компанії. Навесні 30% акцій Миколаївського глиноземного заводу купив «Сибірський алюміній». Влітку «Тюменська нафтова компанія» придбала в уряду 67% акцій Лисичанського нафтопереробного заводу. Тиждень тому ФДМ визнав «ЛУКойл» переможцем конкурсу з продажу 50% нафтохімічного комплексу «Оріана»...

Цей уряд не міг ділити капітал за національною ознакою. Він потребує грошей для бюджету і прибутковості підприємств, що продаються, а російські інвестори поки що краще від інших дають їх. Інших просто немає.

З другого боку, нинішній Кабінет чудово усвідомлював, наскільки небезпечним є такий стан справ. Незалежно від успіху продажів, сьомий поверх будинку на Грушевського відчував і відчуває, що грає не у свою гру. Вкладення комерційних інвесторів з Росії посилюють економічну залежність від Москви, відносини з якою є для Києва пріоритетом минулого, але не майбутнього. Вони ще більше віддаляють від нього і без того дуже далеку мету входження в Європу. Тому зараз уряд сповнений рішучості змінити хід великого розпродажу держпідприємств.

Інструментом для змін від самого початку було обрано обленерго. Це привабливий, прибутковий і стабільний бізнес, що користується повагою на ринку міжнародного капіталу. План уряду простий: потенційно ласі компанії мають залучити західних інвесторів з гучним ім’ям, чиє звучання приведе в Україну інших. З цією ж метою власті обрали радником з продажу обленерго інвестиційний банк Credit Suisse First Boston, що є світовим лідером з організації продажів енергетичних компаній.

Однак реалізувати цей план прем’єру, котрий його просуває, буде вкрай складно. У першу чергу він повинен буде перебороти недовіру західного капіталу. В другу — зламати опір внутрішнього, котрий відчуватиме сильний дискомфорт після приходу європейських або американських компаній на давно зайняті українські підприємства.

Вирішити першочергові завдання, певно, простіше, хоча це не означає — легко. За словами віце- президента CSFB Олександра Базарова, дводенна поїздка Ющенка до Парижа і Лондона тиждень тому показала, що прем’єру готові вірити. За попередніми даними, залучена до роад-шоу компанія Electricite de France висловила готовність купити «Київобленерго». Звісно, зараз цього недостатньо. «Інтерес інвесторів значно слабший, аніж нам хотілося б», — визнає Базаров. Але він наголошує, що ситуацію можна різко поліпшити за час, що залишився до лютого, якщо Кабмін робитиме узгоджені кроки з поліпшення роботи компаній, виставлених на продаж. Ідеться про підвищення тарифів на послуги обленерго, зняття всіх обмежень на відключення неплатників, реструктуризацію боргів обленерго перед бюджетом і забезпечення незалежності НКРЕ.

Вирішення другої проблеми — це вже не економіка, це справжня війна в найвищих кабінетах влади. Вже зараз Ющенко відчуває сильний тиск з боку багатьох великих внутрішніх бізнесменів, які блокують його законопроекти в парламенті і працюють проти його іміджу в адміністрації Президента. Тим часом, весь цей рік новий прем’єр поводився дуже тихо. Неймовірно тихо. Фактично він усунувся від властивої в минулі роки главі уряду ролі судді, ката й заступника в бізнесових операціях. Усвідомлюючи силу олігархів і свою слабкість у цій сфері, Ющенко зосередився на макроекономіці, розраховуючи, що зміна середовища змінюватиме бізнес. Він збалансував бюджет, домігся витиснення бартеру з промисловості і почав фіскальну реформу. Більш-менш реальну активність на мікрорівні розвинула лише віце-прем’єр Юлія Тимошенко, але її боротьба від імені уряду зачепила порівняно вузький сегмент і ведеться далеко не агресивно.

Але для продажу кращих підприємств на Захід білі рукавички доведеться знімати всьому Кабінету міністрів. Приватизація держпідприємств наступного року зачепить інтереси всіх бізнесових груп у Києві, Дніпропетровську та Донецьку. За попереднім планом ФДМ, наступного року на аукціони мають виставити і «Укртелеком», і «Азовсталь», і «Криворіжсталь», і Кримський содовий завод, і сєверодонецький «Азот», і «Сумихімпром» etc. Загальна сума виторгу від приватизації-2001 має становити 9 млрд. гривень. Щоб ці гроші мали західне походження, уряд мусить самостійно розчищати їм шлях. Вони не російські, і слово «корупція» їхніх власників лякає.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі