Верховний «дах» для шахраїв

На жаль, так склалося, що у начебто повноцінній правовій державі Україна, розташованій у самісінькому центрі цивілізованого Європейського континенту, правовий захист громадян та інвесторів — тільки фікція. Інтерпретацію закону в судах та інших юридичних інстанціях визначають право сили та право грошей. Тобто, хто сильніше чи хто більше заплатить суду — той і стає переможцем у будь-якій правовій суперечці, хоч би якими сумнівними були при цьому реальні законні підстави.

Та якщо обмеження прав простих українців уже давно стало звичним, то стосовно інвесторів і кредиторів воно почало набувати масового характеру тільки після настання кризи. Нині це явище вже набуло масштабів, які починають загрожувати стабільності всієї фінансової системи.

Гасло «платять борги тільки боягузи» стає в Україні дедалі популярнішим. Причому це не стосується молодих сімей із дітьми чи літніх громадян. Навіть опинившись у непростому фінансовому становищі, часом з останніх сил, вони все ж таки обслуговують свої кредитні зобов’язання.

Не сплачують кредитів великі, нерідко фінансово стабільні компанії, які належать чи перебувають «під дахом» сильних світу українського, що звикли використовувати закон «як дишель» у власних інтересах.

Одним із найбільш резонансних прикладів цього явища стало протистояння між кредиторами — кількома найбільшими українськими банками та новими власниками західноукраїнського ритейлера ТОВ «Торговельна компанія «Інтермаркет» (Львів) Михайлом Весельським і Володимиром Яницьким (власники ЗАТ «Євротек» (Київ). Угода з продажу «Інтермаркету» відбулася в березні 2009 року, коли колишні власники ритейлера усвідомили, що не в змозі виплачувати велику кредиторську заборгованість компанії, яка з листопада 2008-го по березень 2009 року збільшилася більш як удвічі та становила 1,3 млрд. грн.

Цікаво, що на момент купівлі «Інтермаркету» вільних коштів у «Євротеку» вже теж начебто не було. Чернігівська мережа супермаркетів «Союз Лідер», яка належала «Євротеку», заборгувала кредиторам понад 450 млн. грн. Кошти на придбання львівської мережі та розвиток власних магазинів (близько 30 млн. дол.) засновники «Євротеку» одержали від американського венчурного інвестиційного фонду Horizon Capital. Одним з акціонерів якого, що примітно, є Міжнародна фінансова корпорація.

Утім, як стверджують джерела «ДТ», витрачати ці кошти за призначенням покупці не стали — живими грошима за «Інтермаркет» вони заплатили лише кілька мільйонів доларів США, взявшись «урегулювати» боргові питання компанії. Чим і почали активно займатися відразу після угоди властивими цій категорії громадян методами.

Відповідно до інформації, яка міститься в зверненні топ-менеджерів кількох найбільших банків на адресу секретаріату президента України (копія є в «ДТ»), ритейлер припинив обслуговувати свої борги відразу ж після зміни власників.

Одночасно розпочався процес вимивання живих грошей із рахунків «Інтермаркету». У квітні 2009 року, всупереч волі банків-іпотекотримачів, суборендарем торговельних площ ритейлера у Львові за дуже сумнівних обставин стає компанія «Євротек», яка платить за це «Інтермаркету» сущі копійки. У свою чергу, торговці, які винаймають площі «Інтермаркету» в «Євротек», платять за оренду за ринковими ставками.

Після виведення живих грошей черга дійшла до майна компанії. Спочатку з’явилося звернення до банків-кредиторів із пропозицією реструктуризувати видані мережі кредити. Зокрема, позичальник пропонував викупити в банків заставлену ритейлером нерухомість із 90-відсотковим дисконтом.

Отримавши відмову, власники «Євротеку» стали діяти згідно з девізом австрійського письменника Петера Альтенберга: «Мистецтво перемоги над конкурентом полягає в тому, щоб дивувати його», яке розміщене на їхньому веб-сайті. Банкірам довелося чимало дивуватися в судах. Спочатку компанія здійснила перереєстрацію мережі «Інтермаркет» зі Львова в Харків, суди якого відомі своєю любов’ю до справ про банкрутство і визнання недійсними договорів застави, потім було прийняте рішення про ліквідацію ритейлера.

10 серпня Господарський суд Харківської області відкрив справу про банкрутство компанії «Інтермаркет», а лише через три дні — уже визнав компанію банкрутом і призначив її ліквідатором Інну Харкевич-Гончарову. Пані Харкевич-Гончарова прекрасно відома пулу кредиторів «Інтермаркету», тому що одночасно є і ліквідатором ВАТ «Чернігівпродтовари», яке заборгувало кредиторам більш як 125 млн. грн., а суборендарями приміщень ВАТ «Чернігівпродтовари», які перебувають в іпотеці в банків, виступає та сама компанія «Євротек».

Обійнявши посаду ліквідатора компанії «Інтермаркет», пані Харкевич-Гончарова відразу розпочала активну протиправну діяльність з порятунку майна компанії-боржника. СБУ, яка почала проводити розслідування за дорученням президента України, встановила, що пані Харкевич-Гончарова, всупереч забороні Харківського апеляційного господарського суду, продала все майно ритейлера, що перебуває в іпотеці в банків-кредиторів. При цьому нерухомість було продано за ціною всемеро нижчою за ринкову.

Наприклад, торговельний центр «Арсен-1», що розташований у місті Львові, на біржових торгах, організованих ліквідатором, пішов за ціною 208 дол. за кв. метр площі при ринковій ціні в 1,5 тис. дол. за кв. метр, але гроші кредитори так і не одержали. Торговельні площі придбала офшорна компанія з острова Мен «ДК Арден» (цікаво, звідки на острові Мен довідалися про біржові торги, про які не знають навіть банки-кредитори?). Згодом офшорка перепродує торговельний центр приватному підприємству «Буд-Ритейл 5», власником і директором якого є... Володимир Яницький.

Дуже дивно констатувати той факт, що операції з майном «Інтермаркету» виконуються, зокрема, і за гроші Міжнародної фінансової корпорації, яка може і не усвідомлювати, до яких шахрайств виявилася мимоволі причетною та які ризики для її репутації в зв’язку з цим виникають.

Утім, чому тут дивуватися, якщо низка цих подій не бентежить і українську Феміду. Порушена Голосіївською районною прокуратурою м. Києва кримінальна справа за фактом скоєння злочинів посадовими особами компанії «Інтермаркет» була скасована Київською міською прокуратурою.

Тільки після низки депутатських запитів і листів постраждалих банків до президента та Служби безпеки України Голосіївська районна прокуратура Києва і прокуратура Львівської області знову повертаються до кримінальних справ проти посадових осіб «Інтермаркету», а Вищий господарський суд України в лютому звільняє з посади ліквідатора ритейлера Інну Харкевич-Гончарову.

Проте банки повернути гроші вкладників усе ще не можуть. Пані Харкевич-Гончарова звернулася зі скаргою у Верховний суд України й дуже сподівається, що буде поновлена на посаді. У судових коридорах юристи фірм, які здійснюють супровід схеми з відчуження майна компанії «Інтермаркет», «безапеляційно заявляють, що одержать будь-яке рішення на свою користь по всіх справах, тому що їхні інтереси курирує керівництво Верховного суду України».

Що ж, коли так, то дах виходить справді серйозний. Можна навіть без перебільшення сказати — верховний. З такими покровителями «свята» справа — кинути банкірів, які зажерлися. А разом із ним — і їхніх вкладників, за рахунок депозитів яких і видавалися багатомільйонні кредити в період бурхливого зростання економіки.

При цьому якщо банки, з огляду на репутацію, у судах діють за законом, то їхні суперники не гребують ніякими протизаконними заходами, які дозволили б їм привласнити чужі гроші.

Користуючись лояльністю судової системи, наскрізь просоченої корупцією, такі суб’єкти не гребують будь-якими методами, щоб спробувати уникнути виконання боргових зобов’язань чи банально привласнити чужі кошти. От тільки де та межа, за якою інстинкт самозбереження самої судової системи має здолати цинізм і відверту нахабність такого дахування?

Адже якщо подібні явища наберуть досить критичної маси, щоб спровокувати новий виток кризи у фінансово-банківській системі, боляче буде не тільки суспільству, а й самим суддям, які теж начебто є громадянами цього суспільства. Чи це теж фікція?