Судова система як основна перешкода для розвитку економіки

Навряд чи можна розраховувати на серйозне пожвавлення споживчої та ділової активності без відновлення повноцінного кредитування. Поки що видача позик і виробничому, і споживчому секторам неухильно знижується. З початку року кредити в економіку скоротилися на 14 млрд. грн.

Та аби ж то у банків не було грошей. Їх на міжбанку не бракує: на кореспондентських рахунках у НБУ нині постійно перебуває близько 20 млрд. грн., і Нацбанк змушений дедалі активніше вилучати у своїх підопічних надлишкову ліквідність. Але вартість позик для кінцевих позичальників залишається позахмарною. І головна причина цього — навіть не в короткостроковості ресурсів. Значно більше банкіри побоюються юридичних ризиків, з якими поєднана сьогодні видача кредитів.

За опублікованою цього тижня інформацією НБУ, збитки банків за перші два місяці поточного року становили 1,38 млрд. грн. Основні статті банківських витрат порівняно з минулим роком не змінилися: за відсотковими витратами (10,32 млрд. грн.) йдуть відрахування в резерви на покриття проблемних кредитів (6,94 млрд. грн., або більш як 30% банківських витрат).

При цьому, як вважає голова правління «Дочернего банка Сбербанка России» Ігор Юшко, «банківська система України ще дуже далека від формування справедливого рівня резервів». Ну а оскільки сьогодні, за словами банкіра, ставки за кредитами здебільшого «відображають економіку банку, пов’язану з формуванням резервів», то що гірше обслуговується кредитний портфель, то активніше банки шукають можливості інвестувати у високодохідні активи. «Збитки треба відпрацьовувати, — пояснює експерт. — Тому очікувати принципового перегляду відсоткової політики цього року не доводиться».

У своїх публічних коментарях банкіри в один голос стверджують: необхідність доформовувати резерви пов’язана насамперед з ухилянням боржників від сплати за кредитами. Причому головним інструментом, з допомогою якого недобросовісні (і в основному далеко не рядові) позичальники намагаються уникнути виконання своїх кредитних зобов’язань, стали вітчизняні суди. Саме за їхнього потурання підприємства-боржники часто-густо фіктивно банкрутують, їхня нерухомість виводиться із застави і перепродується в невідомому напрямі, а кредитні договори визнаються недійсними.

Прикладів таких судових справ — безліч. Одна з найрезонансніших — гучний розгляд між «ВТБ Банком» і донецьким ТОВ «Централь», у результаті якого місцеві господарський і апеляційний суди визнавали недійсними кредитні договори (а разом із ними — і договори застави нерухомого майна) на тій підставі, що позику було видано не в гривні, а в іноземній валюті. Суд вирішив, що при укладанні валютного договору обидві сторони зобов’язані були одержати індивідуальну валютну ліцензію НБУ. При цьому не взяли до уваги наявність у банку генеральної валютної ліцензії.

Домогтися скасування цього рішення в Донецькому апеляційному господарському суді банк не зміг. І тільки за рішенням Вищого господарського суду, з подальшим підтвердженням його суддями палати Верховного суду, правоту банку було доведено.

Ще один приклад — визнання Харківським обласним судом недійсним договору застави земельних ділянок між Укрексімбанком і компаніями «Накфа» і «Арка-Інвестментс» на підставі того, що їхня передача в забезпечення за кредитом нібито не погоджувалася з іншими учасниками спільного товариства. Тоді суддя розібрався в проблемі й оголосив рішення на користь заявника за… 20 хвилин. Банк, якому в ході відпрацювання кредитного проекту знадобилося три тижні тільки на перевірку всіх юридичних нюансів, надав суду документи, які свідчать про те, що необхідні для передачі в іпотеку земельних ділянок дозволи учасників спільного товариства було прийнято на загальних зборах компаній. Більш того, заявник є засновником і єдиним учасником компаній, що передали своє майно. Але суддя (певне, у поспіху) просто не встиг звернути увагу на такі «дрібниці».

Свіжий випадок із тих, що перейшли у публічну площину, — судовий розгляд між Укрсоцбанком і власниками мережі супермаркетів електроніки «Домотехніка» (ТОВ «Дарна ЛТД»), які заборгували фінустанові 32,6 млн. дол. Три роки тому при наданні кредиту банк взяв у заставу чотири будівлі в різних містах України — Києві, Житомирі, Миколаєві та Черкасах. У травні 2009 року «Домотехніка» припинила платежі за кредитами, а згодом ініціювала процес виведення застави з-під впливу кредитної установи.

На початку лютого 2010 року в Укрсоцбанку з подивом довідалися, що ще в грудні минулого року заставні будівлі було вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. При цьому (нонсенс!) сталося це за рішенням суду загальної юрисдикції — Святошинського районного суду м. Києва. Хоча для цього потрібне рішення господарського суду, бо йдеться про спір юридичних осіб.

Своє рішення про вилучення заставної нерухомості Святошинський суд обгрунтовував положеннями ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею, отже, і єдиним законним засобом розрахунків між резидентами в Україні є гривня. За логікою суду, для розрахунків у будь-якій іншій валюті необхідно пройти ліцензування. А оскільки Укрсоцбанк видав кредит у доларах, а відповідну ліцензію до договору додано не було, то суд дійшов висновку, що договір недійсний.

На думку юристів, суддя Святошинського районного суду повністю проігнорував рішення Вищого господарського суду та Верховного суду за аналогічною справою, якими було визнано законність видачі кредитів в Україні в будь-якій валюті. Як уже зазначалося вище, схожий спір між «ВТБ Банком» і ТОВ «Централь» отримав широкий резонанс.

Вивчаючи підгрунтя цієї справи, банківські юристи відкрили ще багато цікавих особливостей судочинства по-українському. Мала місце банальна підробка документів, на яку суддя Бондаренко, що приймав рішення, певне, через неуважність, заплющив очі. За словами голови правління Укрсоцбанку Бориса Тимонькіна, доручення на ім’я представника банку, який нібито просив вести судові засідання без його участі, справді існувало, але його просто вилучили з іншої господарської та пізнішої справи, яка зовсім не стосувалася «Домотехніки».

Судіть самі: судові засідання щодо «Домотехники» відбулися 21 квітня і 25 травня минулого року, тоді як на дорученні, датованому квітнем, стояв штамп нотаріуса, який завірив документ, від 4 вересня 2009 року. А підписи на заявах представника банку про слухання справи за його відсутності виявилися елементарною підробкою.

Суддю Бондаренка, який підписав рішення про визнання недійсними договорів кредиту і застави, зовсім не зацікавив той факт, що доручення, датоване пізніше, ніж рішення суду, якимось дивним чином опинилося в матеріалах справи. Може, була використана машина часу?

Хай там як, але Укрсоцбанку вдалося домогтися визнання свого права на одну з будівель «Домотехніки» у Господарському суді м. Києва. Власник торговельної мережі — ТОВ «Дарна ЛТД» — оскаржив це рішення в Київському апеляційному суді. В основу своєї скарги ця компанія, анітрохи не вагаючись, поклала одіозне рішення Святошинського районного суду, що базується на сфабрикованих документах. Проте вже 23 березня Апеляційний суд Києва має винести вердикт: чи є рішення Святошинського районного суду правомірними?

Чи вдасться кредитору відстояти свої права та відновити справедливість, покаже час. «ДТ» постарається тримати в курсі читачів, слідкуючи за розвитком подій у цій дуже примітній справі...

Після того, як перелік подібних прикладів почав набувати загрозливих масштабів для банківської системи України, активно підтримувати своїх підопічних у судових коридорах розпочав Національний банк. За клопотанням НБУ голова Верховного суду Василь Онопенко нібито навіть спрямував у нижчі судові інстанції службового листа, в якому звернув увагу на необхідність більш уважно та ретельно розглядати спори між позичальниками і кредиторами.

Однак поки що це справі допомагає лише почасти. Комплексне ж рішення з питань захисту прав кредиторів із боку держави має, зокрема, передбачати вдосконалення чинного законодавства, підвищення якості роботи правоохоронних органів, судової системи, системи виконання судових рішень, активізацію боротьби з корупцією.