СТЕЛЬМАХ ЗБУНТУВАВСЯ

Позавчора голова Національного банку Володимир Стельмах на своїй прес-конференції обрушився на Міністерство фінансів. Він заявив, що не має наміру далі терпіти деструктивне ставлення Мінфіну до боргу центральному банку, і погрожував «рішучими діями». Що саме він робитиме, поки що незрозуміло, але у вустах людини, котра пройшла радянську шпигунську школу, це пролунало досить погрозливо. Поганому миру, що зберігався роками між Нацбанком і Мінфіном, справді загрожує кінець — НБУ втомився терпіти численні образи на ринку держоблігацій.

Стельмах пустився на всі заставки. Він почав з того, що відмова Мінфіну погашати свій борг Нацбанку заважає проводити здорову монетарну політику, зокрема стримувати зростання грошей на міжбанку. Тому, на думку глави центробанку, саме Мінфін є одним з винуватців коливань валютного курсу цього тижня. Потім Стельмах зазначив, що, незважаючи на добру волю Нацбанку, який погодився на реструктуризацію цього боргу, неконструктивне ставлення Мінфіну закриває й цей вихід. За його словами, коли Нацбанк прийме пропозиції боржника, це спричинить згортання ринку державних облігацій і взагалі дуже вдарить по всьому фондовому ринку. «Воно (Міністерство фінансів) наші пропозиції прийняти ніяк не хоче, щоб зробити реструктуризацію», — заявив головний банкір. Зрештою, він висловив припущення, що коли так продовжуватиметься, це озлобить Міжнародний валютний фонд, якому минулого місяця набрехали, нібито проблему врегулювали. Правда, голова НБУ заявив, що так не продовжуватиметься. «Ми такі відносини далі терпіти не будемо», — суворо сказав він, пообіцявши рішучі дії.

Подібні привселюдні звинувачення два фінансові центри влади одне одному ніколи ще не пред’являли. Стосунки Мінфіну й НБУ завжди нагадували стосунки кішки з собакою, взаємні кусання яких живив хороший дух суперництва й різне спрямування інтересів. Мінфін зацікавлений у наповненні державного бюджету, Нацбанк — у нормальному функціонуванні грошової системи, тобто, зрештою, недержавного сектору економіки. Вони часто сперечалися, підсміювалися й заздрили одне одному, але привселюдно ніколи не сварилися. Мінфін багато років очолює Ігор Мітюков, який пройшов школу дипломатії, Нацбанк — спочатку Віктор Ющенко, що ніколи не виносить сміття з хати, а потім Стельмах, у якого ворожість до публічних суперечок вихована десятиліттями радянського минулого. Тому, незважаючи на постійні тертя, обидва відомства роками працювали в сув’язі, підставляючи одне одному плече. Тепер це може скінчитися, оскільки Нацбанк вважає, що Мінфін шахраює й шахраює занадто довго.

Образи йдуть з ринку держоблігацій, що найкраще відбиває неповноцінну незалежність Українського центрального банку. 1996 року створення цього ринку дозволило НБУ відмовитися від прямого фінансування бюджетних витрат. Віктор Ющенко тоді щиро радів, мріючи про звільнення від ланцюга, що зв’язує його з будь-якими урядами, — низької наповнюваності бюджету. Проте вже 1998 року Нацбанку нагадали, де він знаходиться, і знову потягли за ланцюг. Після остаточної на початку 1999 року втечі іноземних і місцевих інвесторів ринок внутрішніх позик перетворився на гру двох учасників: Мінфін продавав облігації, а Нацбанк їх купував. Виглядало це досить комічно, тому що НБУ, який є урядовим агентом на ринку ОВДП, не тільки оплачував папери, а й організовував проведення аукціонів, сам їх проводив і здійснював розрахунки за їхніми результатами. Мінфін лише одержував гроші й утішав партнера.

При цьому спочатку Міністерство фінансів формально поводилося коректно — воно не забувало обслуговувати виплати по облігаціях Нацбанку, нехай за рахунок залучених в нього ж грошей. Але вже навесні минулого року ця схема надмірно розрослася, й тоді НБУ погодився ще на одну поступку — реструктуризувати борг. У квітні він обміняв приналежні йому ОВДП на суму 8,6 млрд. гривень на облігації терміном обігу три-шість років. Нацбанк зробив це, знехотя, розуміючи, що краще все одно не буде, й розраховуючи, що на цьому порочна схема буде закрита й він почне одержувати гроші, а не віддавати.

Він помилився. Вже з жовтня 1999 року Міністерство фінансів, зайняте президентськими виборами, припинило обслуговувати борг перед основним внутрішнім кредитором, незважаючи на всі домовленості й моральні зобов’язання. Це жорстке рішення діє досі. Тільки цього року, за даними Нацбанку, Мінфін не виплатив йому за паперами 2,9 млрд. гривень. Правда, на початку цього року сторони у зв’язку з переходом Ющенка до Кабміну сіли за стіл переговорів. Мінфін знову вмовив НБУ реструктуризувати виплати, причому на триваліший термін — 10 років. Проте коли Стельмах і Мітюков почали обговорювати рівень прибутковості при реструктуризації, серце старого банкіра не витримало — запропоновані Мінфіном умови робили нові папери баластом, який неможливо продати, але не можна й списати.

Коли і чим це закінчиться, незрозуміло. Колишній шеф Стельмаха Ющенко підтримує його, але він не може брати Мітюкова за горло, оскільки нині Мінфін — ключове міністерство: прем’єр інтенсивно погашає борги по пенсіях і зарплатах бюджетникам. У будь-якому разі ситуація виглядає загрозливо — конфлікт може зруйнувати спільне обслуговування зовнішніх боргів і координацію зусиль на внутрішньому фінансовому ринку. Практика минулих років неодноразово показувала, що оперуючий мільярдами бюджетних грошей Мінфін легко може завдати ненавмисної шкоди і курсу, і цінам. У свою чергу, НБУ теж має у своєму розпорядженні серйозну зброю — він платить за Мінфін по зовнішньому боргу, зокрема, Всесвітньому банку.