Що «вони» собі думають. Читаємо черговий законопроект від ДПАУ

Вивчаючи законні і не дуже депеші, котрі виходять зі штабу українських податківців, платники часто цікавляться: ну що там «вони» собі думають? Так от, що там «вони» собі (а точніше — нам усім) думають, видно з «їхніх» же законопроектів.

Один із таких проектів — стосовно Податкового кодексу — ми вже недавно обговорювали (див. «ДТ» №20 за 2006 рік). Мабуть, у тому, що сировина такого рівня не пройде, упевнена і ДПАУ. А тому одній з частин цього Кодексу вона присвятила окремий, самостійний законопроект, набуття чинності яким намічено на 2008—2010 роки. З чого, між іншим, випливає, що доти ніякого Податкового кодексу — на думку ДПАУ — в нас не буде.

Що ж стосується власне Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нівеченням якого і зайнялися, не вірячи в Кодекс, податківці, то оскільки запропоновані ними зміни почнуть діяти (якщо почнуть узагалі!) через 1,5—3,5 року, викладемо — конспективно — лише найкрутіші пропозиції. Не для того щоб злякатися (у нашій країні і на 1,5—3,5 дня наперед загадувати складно, тож лякатися рано), а для того щоб якраз простежити напрям руху «їхньої» думки. Або — думок, якщо думка «там» є не одна.

Загалом, не загострюючи уваги на дрібницях, наголосимо ось на яких «їхніх» пропозиціях.

1. Податкові органи повинні безплатно забезпечувати платників формами податкових декларацій.

Заперечень немає, це одна з небагатьох позитивних змін, запропонованих ДПАУ. Але коли настільки світла думка «їх» уже відвідала, чи варто чекати її втілення аж до 2010 (як задумано) року?

2. Як умова прийняття будь-яким податковим органом чи судом скарги платника податків висувається «превентивна» сплата ним половини (!) оскаржуваної суми або гарантія банку — але вже з приводу сплати оскаржуваної суми повністю (!). У разі задоволення скарги/позову відповідний «превентивний» платіж обіцяють повернути (гарантію — дозволять відкликати).

Оскільки ж апетити податківців відомі (як і дикість багатьох вимог на місцях), а терміни оскарження, особливо судового, досить великі, то мова, по суті, йде про безпроцентне кредитування бюджетів усіх рівнів платниками податків, за яке нікого, між іншим, не покарають. Добре ж ми рухаємося в Європу, добре налагоджуємо діалог бізнесу та влади, добре будуємо правову державу!

Цікаво, сам факт такої пропозиції, зробленої конкретним кимось (а країна хоче знати своїх героїв), буде помічений, і винного покарають — чи як завжди?

3. Не може бути адміністративно оскаржене рішення податківців за первинною скаргою платника, якщо ця скарга, направлена в той орган, дія якого й оскаржувалася, була відхилена, але при цьому оскаржувалося не більш як 200 неоподатковуваних мінімумів (3400 грн.)

Тобто в межах цієї суми можна все!

А при наступній перевірці — знову!

До суду ж заради дрібниці ніхто не піде...

Тут щось треба коментувати? Чи ж президент сам розбереться з тими, хто йому — таким чином! — «служить»?

Геть байдуже, що це не пройде і пройти не зможе. Одне те вже, що таке було опубліковано в «їхньому» проекті на «їхньому» офіційному сайті, зобов’язане стати підставою для серйозних кадрових висновків. Бо так чогось домогтися — все’дно не доможуться, не ті часи, а от дискредитувати владу подібні проекти можуть дуже легко і з задоволенням. От і важливо, чийому ж задоволенню сприяють податківці настільки безсоромним чином?

4. Скасовується інститут податкового поручительства, тобто банки не зможуть поручатися за своїх клієнтів.

А що, коли хтось донесе в усякі міжнародні інстанції, як саме Україна капостить платникам?

Чи наші банки справді настільки не заслуговують довіри, що держава довіряти їм і не збирається?

Але чому, у такому разі, вірити їм мусять клієнти?

Уже якщо при банкірі-президенті і банкірі — голові ДПАУ зріють (від імені держави!) такі пропозиції і відсічі їм ніхто не дає, то чи не свідчить це про рівень розвитку банківської системи?

5. У розділі «Гласність та запобігання корупції» фактично вирішили скасувати перше. А як без першого вдасться друге — «вони», певне, знають.

Але будемо конкретні. Ось текст підпункту, який пропонується виключити з чинного закону:

«Будь-які рішення щодо розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань окремих платників податків мають щорічно оприлюднюватися».

Поки цей пункт є, зрозумілим є й інший фрагмент закону:

«Будь-який платник податків має право вимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов’язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов’язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані платником податків як обгрунтування такого розстрочення, відстрочення, є тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов’язань яких були прийняті відповідні рішення».

Але якщо підпункт про гласність скасовується, то чи багато залишається від підпункту, щойно наведеного, хоч його і зберігають?!

Схоже, що в плані гласності кірєєвська ДПАУ опускає нас на рівень 1984 року. Позаяк 1985-го таке вже і не запропонували б...

6. Зараз, якщо навіть після продовження термінів розгляду скарги вона залишається без відповіді, така скарга підлягає задоволенню автоматично. У проекті ж пропонується замість задоволення скарги в цьому разі всього лише призупинити нарахування пені!

Відчуйте різницю!

І це при тому, що законний термін розгляду скарг ДПАУ теж пропонує збільшити (скромно, у 1,5 разу). Але попри таке збільшення, та ж ДПАУ каже практично прямим текстом: «Та не відповідайте ви їм! Усі зобов’язання платника податків все одно залишаться!»

Цікаво, чому на всіляких форумах на кшталт «Бізнес і влада — навіки разом» наша податкова жодних схожих ідей не висуває?

І що ж «вони» ще повинні придумати, щоб хоч когось із «їхніх» заводіяк, нарешті, звільнили?