Податкова реформа: аргументи та пропозиції

Ми знову на зламі. Знову має відбутися реформа всього. Але я зараз - не про все, а тільки про рідне, про податки. Так, знову про них, тому що від них залежить надто багато. Про те, що буде, й про те, що треба.

1. Плановане вилучення з Податкового кодексу корупційних пунктів про індивідуальні індульгенції через індивідуальні податкові консультації, чого всі прагнуть вже давно, сприятиме:

- єдиному для всіх характеру податкових норм і однаковому їхньому практичному застосуванню;

- спрощенню нормативної бази внаслідок зменшення обсягу консультацій, подоланню корупції в податкових органах.

При цьому індивідуальні роз'яснення мають бути замінені збільшенням кількості узагальнюючих роз'яснень, де будуть для всіх регулюватися "масово-спірні" питання з конкретних податкових деталей.

2. Запропоноване урядом зменшення кількості податків і пом'якшення умов для платників єдиного податку, тобто спрощення податкового законодавства з його лібералізацією для малого та середнього бізнесу, дасть позитивний ефект для всіх, як увічливість:

- воно практично нічого не коштує державі, оскільки здешевлює адміністрування, чим компенсується відносно невеликий недобір дрібних платежів,

- і при цьому високо цінується бізнесом: єдиноподатківці - на знак подяки за простоту, менший штат, зниження ризику штрафів і зменшення перевірок - демонструють вище податкове навантаження, ніж підприємства на загальній системі з реальним навантаженням 0,5–1%, що знову-таки вигідно державі.

Цим також забезпечуються зростання зайнятості та наявність відносно недорогих товарів.

3. З мінфінівської концепції реформи єдиного податку:

- зниження ставки до 2% + ПДВ або 4% - добре;

- переполовинення витрат на виплати єдиноподатківцям (і юр, і фіз) - дуже погано.

4. Запропоноване КМУ зниження ставки єдиного соціального внеску (ЄСВ) понад деяку суму дасть змогу знизити "ціну питання", через яку зарплати сьогодні оформлюють на шефа, який ЄСВ із "позамежних" сум все одно не сплачує, а потім роздає ці зарплати в конвертах, внаслідок чого практично не діє КЗпП (начальство завжди може незаконно розправитися, погрожуючи неповною видачею неофіційних сум).

5. Власна пропозиція.

Реформа податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) має відбуватися разом із реформою ЄСВ.

Для припинення зловживань із переоформленням зарплат на тих, хто з великих сум ЄСВ не платить, було б корисно, щоб передбачалося - для вирівнювання загального оподаткування - зростання ставки ПДФО починаючи з тієї суми, з якої припиняється нарахування пенсійних внесків (сьогодні - 20 706 грн).

Така сходинка може бути єдиною, як і сьогодні, але різниця в ставках має бути вище 2%: хоча б 5–10%.

Це дало б можливість, крім того, компенсувати певне зниження ставки ЄСВ.

6. Лінія уряду на припинення зниження ставок базових податків (ПДВ і на прибуток) у поєднанні з ліквідацією невиправданих і непояснених галузевих та інших пільг дасть змогу повернути оподаткування в легальне русло, з якого воно було виведене в роки застосування популістсько-свавільного принципу "більше збирати за менших ставок", коли податки збиралися через посилення адміністрування.

7. Власна пропозиція.

Потребує якнайшвидшого перегляду порядок трансфертного ціноутворення, надзвичайно складний для реального застосування, який вимагає надання та використання в податкових цілях інформації, відсутньої в підприємства, і регулюється не стільки через ПКУ, скільки через мінливі податкові роз'яснення, які діють заднім числом та є ще більш незручними.

Будемо сподіватися.

8. Наступна пропозиція (поки що - не від влади): мінімальне податкове навантаження на юросіб (і це треба провести через Податковий кодекс) має становити (за сумою ПДВ, податку на прибуток, утримуваного як податковим агентом ПДФО і ЄСВ) до загальної фактичної виручки, яка включає всі податки, не менше трохи відкоригованих єдиноподаткових відсотків:

5% - для виробництва товарів і роздрібної торгівлі;

7% - для робіт і послуг;

а для посередництва та оптової торгівлі - 7% від різниці/винагороди.

Інакше податки, як і нині, сплачуватимуться практично добровільно (хоча й галасливо), причому тільки тими підприємствами, на яких відповідальні за їхнє нарахування/сплату бухгалтери (фіндиректори) погано простимульовані господарями своїх підприємств.

Обмежувач має бути гуманним і виконуваним, але без нього податків поки що не зібрати.

Для реальної їхньої сплати необхідний нижній обмежувач у відсотках.

9. Ще особиста фантастика-фантазія: теоретично може бути впроваджено порядок, відповідно до якого податкове ухиляння (включаючи цинічне, виявлене заднім числом) може спричинити не відсидку до 10 років за частиною 3 статті 212 КК, а покарання більш м'яке - викуп державою відповідного підприємства за ціною, розрахованою зі старого доброго коефіцієнта ефективності 0,15 і фактично сплаченого податку на прибуток (або ж просто штраф, внесений майном підприємства, зараховуваний за тією самою ціною).

Тобто податок, фактично сплачений у кожному році з останніх трьох років, ділиться на встановлену у відповідному році ставку, і отриманий в такий спосіб - зворотним рахунком - прибуток (180 : 18% = 1000) підсумовується за ці 3 роки, ділиться на 3, після чого середній прибуток ділиться на 0,15 (1000 : 0,15 = 6667) для одержання вартості підприємства.

Простіше кажучи, якщо воно дорожче, то в наявності недоплата й в'язниця; якщо ж податок був правильний, то вартість розрахована приблизно вірно.

10. Спецрахунки з ПДВ, запропоновані КМУ, нестимуть контрольну функцію, полегшуючи простежування ухилянь, і тим самим сприятимуть реальній можливості своєчасного відшкодування.

А щоб при цьому не було тимчасового відволікання обігових коштів, можливі (особиста пропозиція) додаткові механізми, наприклад, низьковідсотковий кредит від казначейства в межах коштів, акумульованих на спецрахунках, з надвисокими штрафами за несвоєчасність повернення.

Інакше - спецрахунки будуть невигідні навіть експортерам, заради яких усе й робиться:

до 100-відсоткового вилучення валюти за примусовим курсом (адже імпортну сировину їм потрібно купувати за курсом реальним!) додасться заморожування на спецрахунках одержуваного відшкодування ПДВ - аж до оплат сировини постачальникам у частині ПДВ; кредити ж у банку дуже дорогі, тобто компенсувати відволікання обігових коштів не вдасться і їм.

11. Запропоноване КМУ впровадження для великих підприємств механізму визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток додаванням бухгалтерського прибутку до податкових різниць, кількість яких при цьому різко зменшується, допоможе уніфікувати податковий і бухгалтерський обліки, паралельно "європеїзувавши" податковий, і не ускладнить роботи малого та середнього бізнесу, де аналогічний механізм може бути добровільним.

12. Власна пропозиція: доцільне певне збільшення ставки оподаткування маржі в обмінних пунктах для збільшення розміру такої маржі хоча б до європейського рівня, чим стимулюватиметься:

- переорієнтація грошових мас на купівлю замість обміну;

- також переорієнтація банків у напрямі кредитування підприємств, а не обміну гривні на ВКВ, що знижує попит у магазинах.

13. Різке обмеження розрахунків готівкою, запропоноване НБУ, могло б сприяти:

- неуникненню оподаткування;

- і (особиста пропозиція) можливості оподаткування сум на карткових рахунках для стимулювання прискорення попиту ("податок на недоспоживання") - із спрямуванням цього податку на вирішення соціальних завдань, тобто найбіднішим верствам, що збільшуватиме реальний попит, а не "заначки", причому без інфляційного вкидання нових незабезпечених грошей.