ПОДАТКИ: ХТО МЕНШЕ?

Минулого тижня народний депутат Леонід Черновецький вніс на розгляд Верховної Ради законопроект щодо внесення змін до окремих статей закону про податок на додану вартість. Смисл — знизити ставку ПДВ з 20 до 0,01 відсотка й не змінювати її протягом п’яти років.

Чи може таке рішення бути проголосованим? Може. Депутати попереднього скликання вже голосували за скасування ПДВ взагалі, що коштувало тоді «життя» Малому податковому кодексу. Оскільки ухвалити в цілому документ, який передбачає «убивство» ПДВ, парламентарії не ризикнули. Правда, тоді, влітку 2001-го, ситуація з адмініструванням податку ще не завела країну в нікуди...

Історія в певному сенсі повторилася нинішнього четверга. Економічні резони вкотре виявилися слабшими за по-людськи зрозуміле бажання зробити добру справу, і 268 депутатів підтримали пропозицію своєї колеги Л.Кириченко знизити ставку податку на прибуток підприємств із нинішніх 30 до 20 відсотків (судячи з усього, з 1 січня 2004 року). Тоді як вочевидь не популярні в депутатському середовищі поправки Кабінету міністрів, спрямовані, зокрема, на те, щоб істотно зменшити можливість перенесення підприємствами минулих збитків на наступні податкові періоди, збирали 20—60 голосів.

Однак, минули дві години після бадьорого голосування, і багатьох почало мучити сумління. Що далі? Чи можна без належних розрахунків так вільно поводитися з податками, і що за таких умов буде з державним бюджетом? Відтак вирішили не спокушати долі й повернутися до більш компромісної ставки в 25 відсотків. Вона вже кілька років кочує з одного законопроекту щодо податкової реформи в інший, та й Кабмін не заперечує.

На превеликий жаль, так і не прийнято рішення щодо оподаткування доходів фізичних осіб. Хоча поклавши руку на серце будь-який проект — хоч фінансового комітету ВР (у миру йменований «терьохінським»), хоч кабмінівський — набагато гуманніший від нині чинного декрету з 40-відсотковим оподаткуванням доходів, що перевищують 1700 гривень. Нинішнього четверга в сесійному залі голосували за проект комітету, яким передбачено значне, до 120 гривень, підвищення неоподатковуваного мінімуму і чотири ставки — 10, 15, 20 та 13%. Не виключено, правда, що й узагалі можуть затвердити єдину ставку 13% на кшталт російської. Але поки що все це в «чорнильниці» — документ недобрав сім голосів для ухвалення в першому читанні.

Ще гірше буде при другому: депутати й Мінфін мають дуже серйозні розбіжності з багатьох питань, зокрема щодо принципів оподаткування пасивних доходів (відсотків за депозитними вкладами, дивідендів тощо). Чим це скінчиться, спрогнозувати взагалі-то нескладно. Швидше за все, пасивні доходи оподатковуватися не будуть або майже не будуть. Можливо, тому, що це не просто технологічніше, а й вигідніше. Адже питома вага власне зарплати в доходах легальних українських мільйонерів і «напівмільйонерів» становить, за даними ДПАУ, щось біля 2—3%...

Єдина приємна (з погляду бюджету) новина цього тижня — це проголосовані ВР зміни до закону про акцизний збір. Майже не викликає сумнівів, що Президент їх підпише, і вже наступного року за рахунок підвищення деяких акцизів, зокрема на спирт, пиво та бензини, а також поліпшення адміністрування збору скарбниця додатково одержить не менше 200—250 млн. грн. Схоже, це той максимальний податковий компроміс, якого можливо досягти між парламентом у його нинішньому стані та урядом.