Період емісійних рішень

Осінній синдром - зниження припливу депозитів та активне скуповування валюти населенням - неминучий і цього року. Особливо якщо уряду не вдасться реально поліпшити зовнішню інвестиційну привабливість країни, утримавши довіру населення до гривні.

Тим часом розв'язання проблеми активізації банківського кредитування та стимулювання ділової й споживчої активності вкрай утруднене, поки гривневі кредити коштують надто дорого, а уряд залишається конкурентом реального сектора за обмежений фінансовий ресурс.

Уповільнення економічного зростання на тлі нереалістичних бюджетних планів уже призвело
до скорочення бюджетних надходжень. Нагадаємо, що, за даними Держказначейства, доходи держбюджету за січень-серпень 2013 р. зменшилися на 3 млрд грн (або на 1,4%) - до 217,6 млрд грн. За оцінками директора ЦCЕД "CASE-Україна" Дмитра Боярчука, скорочення доходів держбюджету за підсумками третього кварталу очікується на рівні 4,1%, а за весь
2013 р. - на 2%, або на 30 млрд грн порівняно з 2012 р.

Для виконання річного плану уряду слід підвищити середньомісячну динаміку надходжень приблизно на 10 млрд грн, однак зробити це за рахунок фіскальних інструментів практично нереально - збільшення податків та акцизів не відбудеться одномоментно і не дасть відчутного ефекту навіть у середньостроковому періоді. "Тому в умовах зростаючого дефіциту держбюджету уряд продовжить "стимулювати" купівлю держпаперів місцевими банками", - вважає Агшин Мірзазаде, начальник відділу стратегічного планування Укрсоцбанку.

При цьому задекларовані програми Нацбанку та уряду з відновлення кредитування доволі значимого ефекту не дали (темпи зростання кредитного портфеля - 4,5% з початку року). "Згідно з даними НБУ, за підсумками першого півріччя поточного року лише два банки з групи найбільших продемонстрували скорочення активів, решта показали зростання у межах від 1 до 60%, - нагадує голова правління банку "Надра" Дмитро Зінков. - Але реалії ринку такі, що в структурі банківських активів частка кредитних операцій за останні роки істотно знизилася (з 78% на початок 2009 р. до 63% на 1 серпня 2013 р.)".

Зате збільшилися вкладення в держоблігації уряду. Так, вкладення банків в облігації внутрішньої позики (ОВДП) станом на 12 вересня становили близько 80 млрд грн (приріст із початку року
14 млрд), Нацбанку - 137,5 млрд грн (приріст із початку року близько 33 млрд), тоді як обсяги кредитування реального сектора зросли всього на 36,6 млрд грн.

Для порівняння: кредити банківської системи в економіку за сім місяців збільшилися на 31,5 млрд грн, при цьому через високу ставку на ресурси більша частина знову виданих позик пішла в "оборотистий" торговельний сектор. "Основу корпоративного кредитного портфеля банківської системи станом на 1 серпня 2013 р. формували кредити підприємств торгівлі (36,5% від загального обсягу корпоративного портфеля), переробної промисловості (21,3), операторів ринку нерухомості (7,6) і будівельних компаній (7,1%)", - повідомили в Незалежній асоціації банків України.

На цьому тлі прийняті цього тижня Кабміном за основу показники бюджету 2014 р. украй суперечливі. З одного боку, економічні оцінки зростання ВВП на рівні 3% "плюс-мінус" відповідають прогнозам МВФ і Світового банку. З іншого - очікувана 8-відсоткова інфляція явно не відповідає стабільному обмінному курсу, який намагається утримувати Нацбанк. Достатньо згадати, що в бюджетних розрахунках на поточний рік було закладено інфляцію 4,8%, тоді як за підсумками восьми місяців поточного року Держстат зафіксував дефляцію 0,7%.

Стимулювати споживчу інфляцію можна або значно щедрішою монетарною політикою НБУ (що чревате посиленням курсових ризиків), або підвищенням соціальних стандартів і виплат (на що в бюджеті особливих коштів немає - як поки що планується, 2014-го на підвищення соцгарантій буде спрямовано лише на 9 млрд грн більше, ніж цього року).

Спадна економічна динаміка та падіння бюджетних надходжень, що відбувається на її тлі, змушують уряд шукати способи підвищення попиту на облігації внутрішньої позики, за рахунок яких можна фінансувати дефіцит скарбниці. При цьому потенційна девальвація стає загрозою не тільки для стабільності банківської системи, а й для держбюджету, доходи якого також скоротяться, якщо відбудеться зниження реальних доходів населення внаслідок ослаблення курсу гривні.

Вирішити проблему могло б підписання нової угоди з МВФ. Але тут вступає в гру чинник курсу гривні - у фонді вважають, що Нацбанк має істотно послабити контроль над ним. Успішно проведена керована девальвація (на 10–15%) могла б не лише стати курсовим антидефляційним стимулом, а й дати ринку "спустити пару" девальваційних очікувань, закладених нині в різницю вартості валютного та гривневого ресурсу.

При цьому самі банкіри зазначають, що незначне ослаблення курсу не вплине на їхній фінансовий стан. "Ми бачимо таку залежність: девальвація на 5% призведе до збільшення негативно класифікованих кредитів у валюті на ті ж 5% відносно наявного обсягу валютного портфеля (наприклад, якщо частка проблемних активів до девальвації була 10%, то після 10-відсоткового ослаблення курсу гривні стане 10,5%), що не є критичним", - говорить голова наглядової ради Platinum Bank Юрій Блащук.

Це пов'язане з тим, що тільки за 2013 р. у структурі кредитування фізосіб частка валютних позик зменшилася з 44 до 38%. "На валютні кредити припадає лише 35% усіх виданих позик у корпоративному секторі, значну частину яких надано позичальникам із валютною виручкою. У портфелі приватних клієнтів частка валютних позик - 39%", - говорить Микола Войтків, начальник управління ринкових та операційних ризиків банку "Фінанси та Кредит".

За його словами, значне зростання "проблемки" станеться тільки за курсу понад 9 грн за долар США, оскільки при такому рівні курсу істотно зростуть ціни та відповідно знизяться реальні доходи в багатьох позичальників.

З іншого боку, очевидно, що для забезпечення надійного контролю над ситуацією на ринку після прояву девальваційних симптомів і відповідного розширення коридору вільних коливань курсу надалі резервам Нацбанку варто би бути як мінімум удвічі більшими за нинішні значення.

Та й позиція перших осіб держави в цьому питанні (для яких коливання курсу, очевидно, асоціюються з коливанням влади) говорить про те, що від спроб зберегти курс на нинішніх його значеннях відмовляться лише в крайньому разі.

Та оскільки інші швидкодіючі джерела як стимулювання кредитної й ділової активності, так і фінансування бюджетної недоїмки в нинішніх умовах украй обмежені, деякі експерти пропонують Нацбанку все-таки знехтувати курсовими ризиками, активізувавши грошову емісію.

"Уряду треба буде збільшити запозичення й використати механізми фінансування через емісію ОВДП. По суті, це фінансування дефіциту бюджету Нацбанком і своєрідний варіант українського "кількісного пом'якшення", - пояснює можливий спосіб залучення ресурсів до бюджету колишній заступник голови НБУ Олександр Савченко. На його думку, такі дії можуть призвести до певної інфляції та, можливо, девальвації, але тільки так у нинішній ситуації можна створити дієві швидкодіючі стимули для пожвавлення економіки.

Банкіри говорять, що, запустивши емісійне фінансування бюджету, Нацбанк міг би вдатися до дій і з активізації кредитування. "Найшвидший спосіб - збільшити обсяги й терміни рефінансування. Крім того, на сьогодні кілька мільярдів гривень нерухомо лежать на спецрахунках у НБУ. Зниження норм резервування за гривневими депозитами дасть змогу зменшити залишки на спецрахунку та збільшити ресурси банків", - зазначає Микола Войтків.

Однак саме по собі таке послаблення навряд чи приведе до потрібного нарощування обсягів кредитування реального сектора. Зокрема й тому, що нині його конкурентом за ресурси є Мінфін, який вирішує проблему фінансування дефіциту бюджету.

Така конкуренція створює для Нацбанку й Мінфіну непросту дилему. З одного боку, вони зацікавлені як у перетіканні валютних вкладів у гривню, так і в зниженні ставок за валютними депозитами, що є нині основним джерелом фінансування купівлі банками валютних облігацій уряду. З іншого боку, треба не перегнути палиці, щоб зберегти привабливість валютних депозитів для населення та не спровокувати їх відплив.

Банкіри звертають увагу, що останні рішення НБУ про збільшення резервування за валютними вкладами уже призводять до відпливу з банківської системи валютних депозитів юридичних осіб (із 1 липня Нацбанк посилив нормативи обов'язкового резервування за довгостроковими вкладами в іноземній валюті юридичних і фізичних осіб з 3 до 5%, а за короткостроковими депозитами в інвалюті - з 9 до 10%).

"Висока ставка резервування за короткостроковими вкладами призводить до того, що багато великих банків зобов'язують своїх клієнтів-юросіб, які хочуть тримати на рахунках валюту, відкривати окремі гривневі рахунки і держати на них еквівалент 10% валютного депозиту, щоб банк міг зарезервуватися, - говорить скарбник одного із середніх банків. - У результаті ми бачимо відплив депозитів юросіб на рахунки поза Україною". Так, за підсумками серпня, відплив валютних вкладів юросіб із системи становив
1,4 млрд грн, або майже 40% відпливу з початку року.

При цьому банкіри вважають, що Нацбанк міг би надати низці великих банків індивідуальні нормативи резервування на валютні депозити - в обмін на активізацію купівель валютних ОВДП уряду. "Сформовано умови для переходу клієнтів-юросіб у банки, які співпрацюють із Мінфіном", - говорить один із фінансистів.

Такі дії регуляторів були пов'язані з низьким попитом на папери уряду. У серпні на аукціонах з розміщення ОВДП було залучено 0,9 млрд грн і 0,2 млн дол (усього за вісім місяців залучено на внутрішньому ринку 33,7 млрд грн та 3,7 млрд дол., з яких на частку держбанків припадає понад 50%).

Банкам, які не є кредиторами Мінфіну, доведеться шукати інші способи розміщення і залучення коштів. При тому, що потреба в ресурсах залишатиметься високою, а отже, не знижуватимуться й ставки.

"Зростання депозитів клієнтів, особливо фізичних осіб, за відсутності інших працюючих інвестиційних інструментів триватиме, але може виявитися недостатнім для компенсації скорочення зовнішнього фондування та забезпечення кредитної активності", - зазначає Дмитро Зінков. При цьому співвідношення "чистий відсотковий дохід/середні працюючі активи" стійко знижувалося з 6,2% 2009 р. до 4,5% 2012 р. за зростаючої вартості фондування.

На цьому тлі банкірам доводиться збільшувати частку комісійних доходів, які стануть основою для виживання кредитних установ найближчим часом. Цього року темпи приросту комісійних доходів майже вдвічі перевищують темпи приросту відсоткової складової банківських заробітків (16 проти 8,5%). При цьому частка комісійних доходів залишається незначною (хоча і зросла з 13,8 до 14,7%).

"Відсоткові доходи формують майже 79% усіх надходжень банків. З огляду на зростання обсягів безготівкових платежів, а також запроваджені обмеження на проведення операцій готівкою позитивна динаміка по комісійних доходах збережеться. Якщо буде забезпечено стабільність гривні, і більше ніхто з великих гравців ринку не почне доформовувати значний обсяг резервів (у мільярдах), фінансовий результат системи у 2013 р. однозначно буде в плюсі", - впевнений Микола Войтків.

Однак такий плюс, звичайно ж, - зовсім не те, що потрібно системі, яка й після п'яти років з початку кризи восени 2008 р. усе ще не в змозі відновити повноцінну роботу. Яку без видачі кредитів і роботою назвати складно.