Олександр КІРШ, головний редактор журналу «Бухгалтер»
ДПАУ — що немовля: жахливий апетит з одного боку і повна безвідповідальність з іншого
Здається, в Україні «тишком» відбулася податкова революція. Чи контрреволюція — це вже як кому до вподоби. Наказ Державної податкової адміністрації України від 12 червня 2000 року № 306, підписаний головою ДПА М.Азаровим і зареєстрований у Міністерстві юстиції, вносить до податкової практики зміни настільки суттєві, що кваліфікувати їх по-іншому просто неможливо.
По-перше, у цьому наказі реанімовано практично всі основні положення іншого знаменитого документа ДПА — наказу № 735, ще в січні урочисто скасованого. Згадаємо наказ про скасування: «...провести службове розслідування по факту підготовки і видання наказу від 30.12.99 № 735, який не відповідає нормам чинного законодавства та порушує права платників податків…»
І от — неймовірно, але факт, — усе серйозне, що було в 735-му наказі, відродилося в найсвіжішому наказі № 306.
Це й не дуже законна прив’язка зменшення курсовими різницями податку на прибуток до відображення в податковому обліку сум, на які ці різниці нараховуються (начебто курсова різниця на суму і самі суми — одне і те саме);
і різке звуження впливу дооцінок на зменшення податку на прибуток;
і скасування принципу «наростаючого підсумку» для обліку минулих збитків — тут ДПА вчинила навіть жорсткіше, ніж у наказі № 735, певно, з метою «захисту» порушених прав платників податків.
(До речі, незадовго до 306-го наказу у своїх листах ДПА воскресила ще один фрагмент із № 735 — щодо оподаткування зворотної(!) фінансової допомоги, яка повертається).
Все, що знову ожило, — фіскальне, все — дуже спірне і все — знову стане застосовуватися під час перевірок податку на прибуток.
Ну а по-друге, — і це найстрашніше — додалося нове. Щоправда, частину цього нового можна кваліфікувати лише як «дрібницю, але неприємну» (зокрема, те, що суми плати за патенти, не перекриті податком на прибуток того ж кварталу, цей податок ніколи вже не зменшать і фактично «згорять»). Але є й зміни, що не просто завдають поранень, а вбивають наповал. До речі, коментуючи їх у газеті «Податковий, банківський, митний консультант», начальник відділу ДПА каже про дію нової норми (про неї — трохи нижче)... з 1 липня 1997 року! Виходить, мало кого вона не торкнеться, отже, придушення підприємств готується вельми широкомасштабне.
Де ще, до речі, вміють душити саме заднім числом?
Отож, про суть новації, яка, виявляється, діє понад три роки. Як відомо, і витрати, і доходи з метою оподаткування виникають у нас за принципом «першої події». Тобто витрати — за ранішою подією з оприбуткування чи оплати, доходи — за ранішою подією з відвантаження чи оплати. Це все діє з 1 липня 1997 року. З цієї ж дати діє й знаменитий п. 5.9 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який зводиться до того, що внаслідок установленого ним перерахунку витрати «за оприбуткуванням» відкладаються (для податку на прибуток) до моменту реалізації того, що було оприбутковано, чи того, що з нього зробили. Це залишилося.
«Революційність» же змін полягає в тому, що коли за законом перерахунок стосується тільки тих товарно-матеріальних цінностей, які вже знаходяться чи то на складі, чи то в незавершеному виробництві або у складі готової продукції, то наказ № 306 до цього всього приєднав ще й ті запаси ТМЦ, що взагалі не надійшли, а тільки оплачені авансом!
Тобто виходить так: зробили передоплату — включили у витрати, але через п. 5.9 у його новій трактовці — за підсумками кварталу з витрат ці суми слід виключити. Хоча в законі про це нічого не сказано!
І якщо «запаси», що не надійшли, — внаслідок поширення на них перерахунку за п. 5.9 — теж (тобто як і ті, що справді надійшли) довго не потрапляють до валових витрат, через що збільшується податок на прибуток, то від принципу «першої події» для витрат нічого не залишається.
Доходи, що збільшують оподатковуваний прибуток, справді визнають за першою подією, а витрати, які податок на прибуток, навпаки, зменшують, фактично — з урахуванням п. 5.9 у його новому розумінні — не визнають для цілей оподаткування ні за першою, ні за другою подією (тобто ні за оплатою, ні за оприбуткуванням — що б із них раніше не відбувалося), а враховуються лише за третьою або четвертою (залежно від того, якою з них буде відвантаження — відповідно до одержання оплати або після).
В результаті — порушується симетричність оподаткування, виникнення доходів випереджає виникнення витрат, відволікаються оборотні кошти, підприємства несуть додаткові витрати, сплачуючи відсотки за неминучі кредити, зменшуються коефіцієнт оборотності і фондовіддача, падає продуктивність праці, закриваються робочі місця... Це ми ще не кажемо про штрафи — бо раніше всі підприємства, як тепер з’ясувалося, податок на прибуток недоплачували — тому що рахували його за законом, а не так, як «треба».
На цьому фоні навіть 735-й наказ, що здавався колись грізним, видається дрібницею. Звичайно, такий наступ ДПА на платників відбувається не вперше, у її листах зустрічалося й не таке. Але вперше настільки широкомасштабне «нехтування» законом, що зачіпає практично всіх на величезні суми і за такий тривалий період, — пройшло через Мінюст.
Навіщо ж тоді битися над Податковим кодексом? Яка різниця, що в ньому буде записано, коли все одно все залежить не від податкового законодавства, а від листів і наказів головного податкового органу, які цьому законодавству часто- густо суперечать! Якщо можна заднім числом змінити закон без законодавця, заручившись при цьому підтримкою Мінюсту, і сказати, що так і було від самого початку!
Що ж це — зараз усім все перераховувати, керуючись новою «старою» нормою?! «А у нас сегодня кошка родила вчера котят»…
Але куди в такому разі дивляться всі численні організації, покликані захищати й українських підприємців, і українську законність? Адже потрібно не тільки зібрати податки сьогодні, а й зберегти країну на завтра! Отже, бажано цінувати тих, хто створює робочі місця і навіть за нинішніх умов намагається щось робити. Чи в Україні «підтримка» вітчизняного виробника полягає в постійному погіршенні для нього умов оподаткування, причому всупереч закону, та ще й заднім числом?
Між іншим, якщо все це ввели для того, щоб «притиснути» шахраїв, то шахраї саме передоплатами за товари не займаються! Отже покарання торкнеться лише тих, хто, проплачуючи «живі» гроші, допомагає країні подолати кризу неплатежів і тепер в подяку за це позбавляється можливості відразу враховувати ці передоплати для зменшення свого податку на прибуток, хоча з передоплат отриманий податок слід буде заплатити сповна!
Хто ж за таких умов буде передоплачувати? Ну й внесок зробила ДПА (за допомогою Мінюсту) у боротьбу з неплатежами!
Що ж до шахраїв, то вони будуть передоплачувати послуги (тут ДПА до корективів ще не додумалася). А якщо все-таки їм потрібен товар, то потім буде чи зміна договору, чи додаткова угода, чи залік зустрічних заборгованостей — з передоплати «послуг» і з постачання реального товару. Тобто хитрі не постраждають — постраждають, як завжди, чесні.
І країна.
ІІ