ОЩАДБАНК ВИЙШОВ У ЛЮДИ

З інтервалом у три дні Ощадний банк одержав два воістину царських подарунки від влади. У понеділок набрало чинності рішення Національного банку дозволити Ощадбанкові кредитування, а в четвер Кабінет міністрів уповноважив його обслуговувати Енергоринок. Обидва рішення, як мінімум, засвідчують посилення позицій банку у владних кабінетах, що вже саме по собі досягнення. Вони також гарантують йому нове життя. Швидше за все, воно сяятиме веселковими барвами, хоча для цього службовцям банку треба буде стрибнути вище голови.

Ощадбанк входить до сімки найбільших комерційних банків, на яку припадає понад половина активів усіх комерційних банків. Проте робота в ньому серед банкірів вважається не дуже престижною, тому добрих фахівців у ньому мало. Всередині найбільшої «великої сімки» банк — один з аутсайдерів. Дотепер він мав імідж малорухливої та нещасливої структури з низькими зарплатами, яку більш успішні банки поступово відсувають від серйозного бізнесу.

Проблеми почалися в момент створення — банк успадкував від Ощадбанку СРСР великі активи, розгалужену мережу і... абсолютну неринковість. Він дуже погано пережив завершення гіперінфляції, яке виявилося в жахливому стані кредитного портфелю, і кризу 1998 року, зазнавши великих втрат на ринку державних облігацій. Його державний статус швидше заважав: уряд не дуже-то допомагав банку, в основному ставлячись до нього, як до безвідмовної дійної корови. Торік тодішній прем’єр Валерій Пустовойтенко порушував питання про створення на базі Ощадбанку потужного банку й обіцяв перевести в нього рахунки привабливих державних підприємств. Але цю ідею так і не було реалізовано. Єдина реальна допомога уряду полягала у збільшенні статутного фонду. Торік Кабмін вніс у банк 37 млн. гривень, поточного — ще 50 млн. Проте значною мірою це було пов’язано з тиском Світового банку, який зробив це умовою виділення уряду кредиту в розмірі 300 млн. доларів на реструктуризацію фінансового сектора.

Наприкінці 1998 року банк почав проводити внутрішню реформу. Частково це було пов’язано з приходом на посаду голови правління колишнього заступника голови банку «Україна» Віктора Грибкова. По суті ж, до цього підштовхувало погане життя. У вересні 1998 року Національний банк, стурбований ризикованою кредитною політикою Ощадбанку, за зобов’язаннями якого держава, як і раніше, відповідає перед фізичними особами, зважився на дуже жорсткий захід. Ощадбанк позбавили ліцензії на право кредитувати юридичних осіб та інші банки. Взагалі до таких заходів звичайно вдаються перед закриттям банку: фактично вони рівнозначні відсіканню правої руки. Нацбанк обгрунтував своє рішення тим, що ця рука ріже вени на лівій. У відповідь Ощадбанк заявив, що однорукому з ями не вибратися...

Певне, праві були обидва. У всякому разі, погіршення якості кредитного портфеля припинилося. Точніше, воно тривало, але не за рахунок нових позик. Просто експерти банку виявляли, що дедалі більше й більше раніше виданих кредитів фактично були подаровані. З іншого боку, незважаючи на всі зусилля людей, котрі прийшли піднімати банк, він зазнавав збитків. 1999 рік закінчили з мінусом у 32,5 млн. гривень, перший квартал цього — ще гірше — мінус 21,2 млн. Можливо, це було пов’язано з недостатньою якістю реформ. Грибков трохи навів порядок у центральному офісі, знайшовши людей, модернізувавши систему управління, налагодивши статистику і спробувавши ліквідувати больові точки. Зокрема, торік в Ощадбанку з колишніх офіцерів держбезпеки і МВС створили управління по роботі з проблемними кредитами. Воно спрацювало досить продуктивно, вибивши за минулий рік проблемних позик на 57 млн. гривень, за перше півріччя нинішнього — ще на 20 млн. Проте змінити ситуацію в регіонах виявилося на порядок складніше.

Ситуація погіршувалася тим, що велика кількість філій банку об’єктивно приносила збитки. Навіть якщо главою такого типового сільського відділення поставити Віктора Ющенка, йому буде складно робити бенкінг в умовах натурального господарства. Внаслідок цього банк почав скорочувати філії. Тільки за перші п’ять з половиною місяців поточного року Ощадбанк ліквідував 657 своїх установ, зменшивши їх число з 10 274 до 9 617. Раніше він уже закрив 3 028 філій і реорганізував 105 відділень.

Банк також спробував розширити спектр послуг, сподіваючись заробити гроші на невідсоткових прибутках. Цього року він почав продавати товари поштою, створивши дочірню компанію «Ощадмаркет», а також реалізовувати дорожні чеки Visa Travel Money і переказувати гроші через міжнародну систему Western Union. Проте заробляти на роздрібному бізнесі дуже складно — це потребує великих обсягів, кваліфікованого персоналу, а конкуренція в цьому сегменті ринку дуже швидко зростає. Тому говорячи про збитки, службовці банку обов’язково згадували «добрим» словом Нацбанк і ліцензію на кредитування.

З цього понеділка вони повинні ставити свічки за здоров’я голови НБУ Володимира Стельмаха. Правління НБУ різко розширило ліцензію на банківські операції Ощадбанку, цілком задовольнивши його побажання. НБУ дозволив Ощадбанку вести гривневі кореспондентські рахунки українських банків, залучати і розміщати гривневі та валютні кошти на міжбанківському ринку, проводити валютні операції на міжнародних ринках, здійснювати операції з банківськими металами на внутрішньому ринку, кредитувати юридичних і фізичних осіб, проводити лізингові операції з юридичними особами. Сумарно ці види операцій є домінуючою частиною в доходах інших банків. Не випадково в святковій заяві Ощадбанку було спеціально зазначено, що розширення ліцензії сприятиме підвищенню рівня прибутків банку.

Позавчора Кабінет міністрів також зробив серйозну заявку на місце в молитвах Ощадного банку. Він призначив його уповноваженим банком, який обслуговуватиме розподільчі рахунки учасників оптового ринку електроенергії. До наступного вівторка НКРЕ повинна надати Ощадбанкові список постачальників електроенергії за регульованим тарифом. Після цього в банку будуть відкриті розподільчі рахунки, на які обленерго почнуть перераховувати всі гроші за продану електрику. Це сотні мільйонів гривень, це дуже багаті клієнти, це величезний вплив. Фактично банку відкрили двері й постелили червону доріжку до одного з ключових секторів економіки.

Такий успіх банку виявився для банкірів вельми несподіваним. Фінансові показники Ощадбанку не поліпшилися, тому Нацбанк не міг піти на повернення ліцензії у зв’язку з повним усуненням проблем, через які він її відібрав. У Кабміні ж Ощадбанк виграв боротьбу з Промінвестбанком, який, по-перше, більший, по-друге, більш високоприбутковий, а по-третє, спеціалізується на промисловості, а не на обслуговуванні фізичних осіб. Більше того, віце-прем’єр Юлія Тимошенко, що курирує паливно-енергетичний комплекс, завжди називала ПІБ потенційним банком Енергоринку.

Легше за все пов’язати досягнутий успіх з роботою голови наглядової ради Ощадбанку Ігоря Плужникова. Хоча причина може бути не в цьому, чи не тільки в цьому. Зокрема, рішення НБУ значною мірою зумовлене зміною керівництва центрального банку, яка відбулася на початку року. Якщо колишній заступник голови НБУ з банківського нагляду Олександр Киреєв завжди впевнено заявляв: «Як можна пускати банк на мінне поле, якщо він уже підірвався!», то його наступник Ярослав Солтіс незворушно твердить, що Ощадбанк — банк універсальний і немає причин обмежувати його в ліцензії. Щодо енергетичного успіху, можливо, певну роль зіграв відмінно запущений Ощадбанком проект підтримки поставок ядерного палива з Росії. Банк уже обслужив оплату 6 з 11 запланованих на весь цей рік закупок «Енергоатомом» ядерного палива, виставив свої акредитиви «ТВЕЛу» та забезпечивши «Енергоатом» рублями.

Поза будь-якими сумнівами, все це змінить життя Ощадбанку. Дехто з песимістів говорить, що на гірше, вважаючи, що не по Савці свитка. У самому банку розраховують на інше. Зокрема, директор кредитно-інвестиційного департаменту Віктор Рибальченко зазначає, що банк не збирається різко нарощувати кредитний портфель, а займеться насамперед атестацією кредитних співробітників своїх обласних управлінь. «Враховуючи наш досвід, ми робитимемо це дуже повільно, дуже обережно», — каже Рибальченко. Якщо Грибков зуміє реалізувати нові можливості, у «великій сімці» стане зовсім спекотно.