Курс — це температура. Висока? До терапевта! Або психіатра…

Хтось може пояснити, чому при зростанні цін у середньому в два рази і підвищенні курсу в чотири всі купують не товари, а долари?

Причому не за рахунок зайвих грошей, коли всі ситі та ні в чому собі не відмовляють, а батьки нагодовані теж, що було б тоді цілком зрозуміло, а масово - за рахунок економії на хлібі насущному! Адже зайвих грошей у країні немає, інакше відсотки за депозити й кредити не були б такими високими - при надлишку грошової маси банківський ринок таких відсоткових ставок не допустив би й не пережив.

Це і є істерика.

Так, жити стало з часу курсу 8 справді гірше. Але - не в чотири рази! Максимум - у півтора-два. Теж дуже багато, ніхто не сперечається, але це не чотири!

Немає або майже немає товарів, які десь можна було б купити лише за 100 дол. з того, що в Україні коштує 3200 грн! (Пишу при курсі 32.)

У нормальних умовах курс - це термометр економіки. Його (термометр) можна запхнути разом із хворим у холодильник - і температура впаде, але хвороба не зникне.

Коли курс тримають зубами всілякі стоматологи (злочинно витрачаючи заради цього останні залишки золотовалютних резервів і на додачу рубаючи при цьому попит на вітчизняне й експорт!), він потім мститься і, коли зуби не витримують, зростає в півтора разу: 5,5 → 8 → 12 → 18. От 18 і схоже на наш реальний курс сьогодні, який мав би бути, якби не паніка.

Особисто я не сумніваюся в тому, що паніка штучна, нав'язана та йде від Росії, економіка якої, сидячи виключно на цінах енергоносіїв, як на наркотику, до дефолту значно ближча. Проте інформвійну Кремль вміє вести краще, наші ж ЗМІ цю штучну істерику відтворюють і тиражують…

Між іншим, якби у Швейцарії паніку створили аналогічну, і всі рушили б забирати вклади зі швейцарських банків, то навіть швейцарська банківська система цього не витримала би. Стійкі пасиви не безмежні. Тож даремно недооцінюємо психоекономзброї, яка давно вже не інформ, бо не інформує, діючи на розум, а мистецьки лякає, діючи на психіку.

У результаті загнана загальнонародною істерикою в кут влада змушена тільки через паніку робити те, чого робити не можна, а саме - брати чергові кредити не лише для повернення старих, а й для їх витрачання на заспокоєння ринку. Це щастя дістається нам, звичайно, не безплатно, а за відсотки і до того ж - з нав'язуваним зростанням у рази цін на газ та усіканням пенсій працюючим.

Це - жорстока розплата за істерику.

Конструктив.

Валюту купувати лише тоді, коли все потрібне вже куплене, батьки в достатку і гроші подіти нема куди. Якщо вже бракує економічного патріотизму купувати своє - купувати хоча б чуже: все ж таки буде робота торгівлі та інфраструктурі.

Далі. Я ніколи не ризикну сперечатися з тим, що народ завжди правий. Очевидно, так. І коли обирав попереднього президента, і коли дає хабара (сам лаючи при цьому корупцію), і коли бере валютні кредити (маючи гривневі доходи), і коли гробить економіку, несучи гривні не на ринок, а за диким курсом в обмінку, а якщо й на ринок, то купуючи китайське, а не своє (з нашого чверть століття ми беремо лише те, що можна з'їсти/випити/викурити), причому не підтримуючи вітчизняного невмілого виробника (із нас же!) навіть у війну та лаючи за це за все не тих, хто це мудро накоїв, а кому воно все дісталося у спадок ("усе вже вкрадено до нас!").

Народ лаяти не можна, він правий апріорі.

Перефразовуючи відомого діяча, творчо процитую: "А іншого народу у мене для вас немає!".