ГЕНЕРАЛ ПІСКУН ПРИВІЗ ІЗ ЛОНДОНА ІНДУЛЬГЕНЦІЮ?

Стаття 209 у новому Кримінальному кодексі України, яка передбачає відповідальність за легалізацію (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом, уже набрала чинності. Більше того — в Україні запрацювала система боротьби з цим явищем. Свідчення того — 277 справ про відмивання грошей, що розслідуються фахівцями податкової міліції ДПАУ. 53 справи вже направлено до суду.

Про це, а також про перипетії й зарубіжні аспекти розслідування щодо керівників банків «Слов’янський» та «Андріївський», про розкриття махінацій у ТОВ «Арі», на рахунках якого було відмито не мало не багато 1,5 млрд. дол. США, заступник начальника податкової міліції ДПАУ генерал-лейтенант С.Піскун нещодавно розповідав у Лондоні, де з 26 лютого по 2 березня проходив міжнародний форум боротьби з відмиванням грошей і легалізацією злочинних доходів «Стоп мані лондерінг». І несподівано для самого Святослава Михайловича виступ не залишився без наслідків. У підсумковій резолюції форуму записано, що міжнародне співтовариство не лише вітає зусилля України, а й клопочеться про її виключення з «чорного списку» FATF — міжнародної Групи з розробки фінансових заходів щодо боротьби з відмиванням грошей. Про жодну іншу державу нічого такого не було сказано...

— У якомусь кінофільмі мені запам’яталася фраза: правопорядок у країні визначається не тим, скільки злочинів скоєно, а здатністю правоохоронних органів розкривати їх, розбиратися зі злочинцями.

Для успішної боротьби з відмиванням грошей дуже багато важить злагоджений державний механізм. Державні органи покликані належним чином взаємодіяти, це аксіома. Ось, приміром, у Великобританії створено систему контролю над фінансовими потоками — так звану FSC. Вона має право перевіряти фінансові установи, засилати своїх фахівців на роботу в різні великі фінансові корпорації і банки для отримання додаткової інформації, навіть порушувати кримінальні справи. Проте, як з’ясувалося на конференції в Лондоні, механізм не спрацьовує. За чотири місяці FSC не порушила жодної кримінальної справи. Найпростіше запитання — якщо є факт фінансових махінацій і порушено кримінальну справу, хто її розслідуватиме: чи прокуратура, чи податкова поліція (міліція), чи спеціальний слідчий орган, чи спеціальний судовий слідчий? У них це досі не визначено. А на додачу, немає й власне досвіду розслідування.

Як засвідчила українська доповідь на конференції, спілкування з іншими делегаціями, є й інший, не менш важливий аспект проблеми. Приватна власність так давно стала у світі «священною коровою», що для багатьох крамольна навіть думка, що можна залазити в рух цієї власності й тим більше розбиратися — а в який бік він спрямований. Світ іще не усвідомив: якщо зберігати банківську таємницю в такому самому вигляді, як 50 або 60 років тому, то законним шляхом отримати з банку дані про відмивання брудних грошей неможливо.

— Може, вони просто розумніші за нас?

— Ні, не розумніші. Вони пішли зараз цим шляхом, борючись із відмиванням грошей. І вже сьогодні є чимало країн, де дані про сумнівні операції доповідають протягом доби в центральний банк. Відповідно до ухвалених у Євросоюзі законів, банкір відповідає за відмивання грошей через підвідомчу йому установу. І ще один проект полягає в тому, що адвокат, котрий дізнався у процесі роботи з підзахисним про відмивання брудних грошей, зобов’язаний буде сповіщати про це правоохоронні органи. Готується закон, відповідно до якого держава забезпечить систему захисту такого адвоката й матеріальної компенсації його праці. Ось яким шляхом пішов Євросоюз...

— Але то в них, а це — в нас. Адже брудні гроші одержують передусім від торгівлі зброєю, наркотиками, живим товаром, а в Україні цього, на щастя, практично немає. Так, ухиляння від сплати податків поширене, проте це зовсім інші проблеми, пов’язані з тим самим Податковим кодексом...

— Ні, не інші — сьогодні вже і в Англії, і у Франції, і в Німеччині є розуміння цього. І було б дивно, якби на конференції в Лондоні зазначена тема не обговорювалася. Гроші, приховані від оподаткування, також вважаються брудними грішми, і їх відмивання нічим не краще, ніж відмивання доходів від проституції чи торгівлі наркотиками. Бо ухиляння від сплати податків — злочин. А гроші, отримані злочинним шляхом і легалізовані, за законом — відмиті. Тому сьогодні ми розслідуємо 277 кримінальних справ, пов’язаних з ухилянням від сплати податків і відмиванням грошей, — найбільше у світі.

— Чи не стає вже Україна поліцейською державою?

— Ні, в Європі також готові так працювати. Проте поки ще не мають механізмів. У нас законодавство виявилося досконалішим.

— ?

— Нікому не вірте, що в Україні недосконале законодавство. Усе пізнається в порівнянні. Якби ви, як і я, попоїздили Європою та світом, де ми зі співробітниками виконали близько 120 слідчих доручень, ви б зрозуміли, що наше законодавство — найдемократичніше. Аби вилучити якусь річ у громадянина, потрібне рішення суду. А в тій самій Великобританії, якщо податкова або митна служба має підстави припустити, що в офісі є якісь симптоми відмивання грошей або, скажімо, торгівлі наркотиками, вилучається все — без обшуку, без санкції прокурора.

Не вірте тому, хто каже, буцімто люди на Заході законослухняніші. Там законослухняність грунтується на страху. А в нас не бояться. У нас є адвокат, є прокурор, є суддя, «який зрозуміє, що люди голодні й босі». В Україні мало не щодня почуєш: ну подумаєш, податки, і кому вони сьогодні під силу? Що означає кому під силу?! Змінюйте законодавство!

— До речі, про законодавство. У законі про банки і банківську діяльність було чудове положення про банківську таємницю, відповідні зміни внесено до Кримінально-процесуального кодексу, інших документів. І раптом торік у вересні «таємницю» урізують урядово-нацбанківською постановою, якою схвалено 40 рекомендацій FATF! Відтак запитання: чи можна з відмиванням грошей боротися незаконними методами (адже постанова не є законом)?

— Банківська таємниця має бути святою й непорушною для чесного вкладника, підприємства.

— І як цей «рівень чесності» має визначати банківський працівник, якому наказали повідомляти про сумнівні операції?

— Визначають правоохоронні органи. Проте щоб установити знаряддя вбивства, його потрібно знайти. Чому ми не даємо правоохоронним органам країни працювати так, як це передбачено в КПК? Я веду до того, що для нечесного вкладника або підприємства не повинно бути банківської таємниці. Чому ми, українці, маємо вдавати, нібито не знаємо, що трамвай залізний, доки він нас не переїде?

— Святославе Михайловичу, а ось скажіть, будь ласка: що буде, коли набере чинності проектована зараз постанова уряду, в якій описано всі прикмети сумнівності операцій, і одна з них — перерахування грошей господарюючому суб’єкту тієї країни, яка не в ладах із FATF? Чого доброго всі наші зовнішньоекономічні зв’язки з Росією, а заодно з Угорщиною, Ізраїлем тощо опиняться під ковпаком?

— Я з вами згоден — не можна всі операції визнавати сумнівними.

— Отже, співробітництво країни з FATF, рекомендації цієї організації не мають бути для нас головними критеріями?

— Вважаю, рекомендації щодо боротьби з відмиванням грошей правильні по суті, але кожна конкретна країна повинна ставитися до них вибірково, з огляду на свою ситуацію, на закон, який у цій країні ухвалюється. І, до речі, про це я також говорив на конференції в Лондоні.

— Поясніть, будь ласка, чим усе-таки «страшний» FATF? Адже борючись сьогодні з відмиванням грошей, ми певним чином ідемо проти економічних інтересів нашої країни. У тому сенсі, що логіці економічного розвитку більше відповідала б легалізація сірого капіталу.

— Той, хто вкрав один раз, крастиме ще. Тому давати можливість абсолютно всім легалізувати гроші — неправильно. Так, я розумію: рано чи пізно в Україні має відбутися податкова амністія. Але вона повинна бути поміркованою, розумною. І, швидше за все, рішення має ухвалюватися в рамках Податкового кодексу. Принаймні росіяни вчинили саме так — елементи податкової амністії в їхньому кодексі є.

Ми нині розслідуємо справи п’яти українських банків, трьох керівників уже заарештовано. Встановлено, що в кожному з цих п’яти банків було відмито не менше 100 млн. дол. протягом року. Отже, в Україні брудні гроші є?

Кожна держава має своє тло для відмивання грошей. Приміром, у Південно-Східній Азії й Латинської Америці — це торгівля наркотиками, у країнах, які межують з вогнищами воєнних конфліктів, збагачення відбувається за рахунок торгівлі зброєю. В Україні відмивають кошти, отримані в металургійній промисловості й сільському господарстві. Це два стовпи, два джерела брудних грошей.

— І на кого насамперед спрямований ваш погляд? Я розумію так, що у вищезгаданих «банківських» справах фігурують передусім «металургійні» гроші?

— Правильно, хоча й сільськогосподарські також. Ви ж не забувайте, торік було зібрано величезний урожай, а продали його за заниженими цінами. Село пограбоване, адже прибуток від реалізації мав становити приблизно 1,5 млрд. дол. Де ці гроші? Чому цим питанням не займається Міністерство аграрної політики? Ми ці питання перевірятимемо. І порушимо кримінальні справи.

— Що дає нам виключення з «чорного списку» FATF, якщо все-таки воно відбудеться? Лише моральне задоволення?

— Це свідчить, що наша держава йде цивілізованим шляхом розвитку. З нами охочіше працюватимуть іноземні інвестори, бо чимало їх зважають на рекомендації FATF. Кожна наша копійка, яка перебуває за кордоном, перестане наперед підозрюватися в «забрудненості». Але наголошую: рішення FATF ще не ухвалене — громадський форум лише рекомендував його прийняти.