Чи сподобаються українцям Швидкі кредити по-чеські?

Однією з тем, які активно висвітлювалися діловими ЗМІ останнім часом, став прихід на вітчизняний фінансовий ринок міжнародної фінансової групи PPF, яка домовилася про купівлю дніпропетровського Агробанку, а також структур групи «Приват». Дочірня компанія PPF — Home Credit Group — входить до трійки лідерів ринку споживчого кредитування в Росії. Тому можна не сумніватися, що й в Україні чехи ставлять перед собою не менш амбіційні завдання.

Що стало підставою для ухвалення рішення акціонерами Агробанку про його продаж й за рахунок чого утворювана структура розраховує стати лідером у кредитуванні приватних осіб, ми попросили розповісти Ганну ЗАКІРОВУ, заступника голови правління ЗАТ «Агробанк».

— Після появи інформації про наявність попередньої домовленості про купівлю Агробанку чеською фінансовою групою окремі спостерігачі заявляли, що банк був потрібний PPF Group лише для ліцензії. Чи це не так?

— Очевидно, що для отримання банківської ліцензії міжнародна фінансова група могла б знайти набагато простіший спосіб. Наприклад, купити банк, який не має філіальної мережі. Це було б простіше з погляду процедур і вигідніше в плані вартості придбання...

Основною причиною, чому об’єктом домовленості став саме Агробанк, є збіг великої кількості стратегічних позицій обох сторін. Передусім, це спільне бачення перспектив розвитку мережі. Порозуміння було досягнуто й у частині продуктової та маркетингової політики, а також роботи з персоналом.

— Як довго тривали переговори, і коли угоду буде оформлено остаточно?

— У другій половині минулого року спостережна рада і менеджмент Агробанку усвідомили необхідність залучення західного партнера, аби банк продовжував ефективно розвиватися. З огляду на процеси консолідації, які відбуваються на українському фінансовому ринку, ми розуміли: щоб бути конкурентоспроможним, банк має одержати доступ до сучасних технологій і дешевших ресурсів. Увійшовши в структуру великої транснаціональної фінансової компанії, Агробанк одержить ці безперечні переваги. Таке співробітництво дасть нам змогу розвиватися динамічно й у середньостроковій перспективі вийти на лідируючі позиції в українській банківській системі.

Приблизно в цей самий час PPF Group почала пошуки партнера в нашій країні. Зустрічний пошук і привів до того, що восени минулого року розпочалися переговори на предмет співробітництва.

На сьогодні досягнуто попередньої домовленості між групою PPF і засновниками Агробанку про продаж 100% його акцій. Установа вже пройшла due dilingence (комерційний, фінансовий і юридичний аналіз). За його результатами покупці дійшли думки, що Агробанк — це сучасна та, з погляду внутрішньої структури і роботи, чиста фінансова структура.

Сама угода ще не відбулася, оскільки має пройти узгодження в Антимонопольному комітеті та Нацбанку; нині готується необхідний пакет документів. Точну дату завершення трансакції сьогодні назвати важко. Здогадно, це станеться наприкінці поточного року.

— Крім Агробанку, PPF купує фінансову компанію «Приват-Кредит» і банк «Приватінвест». Чи відомі плани нових акціонерів щодо можливого об’єднання придбаних фінустанов?

— Ці питання — у стадії обговорення. За задумом PPF, купівля комерційного банку Агробанк із сильним потенціалом і одного з лідерів споживкредитування в Україні «Приват-Кредит» створить значну синергію двох сильних фінансових бізнесів. З огляду на те, що цільова аудиторія Агробанку та цільова аудиторія «Приват-Кредиту» різняться, об’єднання цих структур — не більш ніж організаційний крок. За необхідності інтеграція фінустанов відбудеться. Або ж ці установи розвиватимуться автономно, співпрацюючи на окремих ділянках бізнесу.

— Один із ключових напрямів діяльності групи PPF — споживче кредитування. Чи означає це, що як афільована структура PPF Агробанк повністю переорієнтується на кредитування приватних осіб?

— Після завершення угоди Агробанк залишиться повнофункціональним банком, тобто, як і раніше, надаватиме повний перелік послуг приватним і корпоративним клієнтам. При цьому цільова аудиторія банку, його стратегія бізнесу та методи просування на ринку залишаться незмінними. І, крім того, розвиватиметься додатковий напрям бізнесу в частині споживчого кредитування під іншим брендом.

— Відомо, що споживкредитування — одна з найризикованіших сфер банківського бізнесу. За умов зростаючої конкуренції, на цьому ринку однією з основних переваг є прискорення і спрощення процедури розгляду заявок. Як за відсутності повноцінно функціонуючих кредитних бюро банк може адекватно контролювати свої ризики? Чи можна вважати впровадження скорингових систем панацеєю при розв’язанні цієї проблеми?

— Банки користуються доступними їм базами даних кредитних бюро. Однак цей метод буде ефективний за умови, що обмін інформацією здійснюватимуть банки, які контролюють не менше 50% ринку. Крім того, фінустанови використовують власні технології перевірки кредитної історії позичальників та їхньої репутації. Природно, застосування цих методів у суцільному режимі значно сповільнює процедуру. Скоринг же призначений для її прискорення. Хоча і його не можна назвати панацеєю. Це — єдино можливе розв’язання цієї проблеми без втрати швидкості при контрольованих кредитних ризиках.

Суть скорингу в тому, що на регулярній основі здійснюється аналіз типових елементів проблемних кредитів. Статистика може свідчити, що 60% проблемних позичальників не мають вищої освіти, несімейні, працюють на виробництві чи в держустановах. Тобто статистика, яку враховує скоринг, не підтверджує прямо, що ці люди схильні до неповернення, але насправді в цьому сегменті проблем виявляється більше.

Відповідно, необхідно модифікувати скорингову систему, приводячи її у відповідність із реальним станом справ на ринку.

— Як перегляд механізмів кредитування позначиться на попиті на позикові кошти й, відповідно, на обсягах кредитування?

— Ніяк не позначиться. Це внутрішня справа банків, зацікавлених у продажі та поверненні своїх ресурсів. Теоретично, якщо сьогодні близько 50% кредитних заявок відхиляються, то, радикально пом’якшивши підхід до оцінки ризиків, банки зможуть подвоїти кількість реальних позичальників. Однак, вивівши зі скорингової системи або кредитної процедури всі ті причини, через які ці заявки були відхилені, фінустанови практично скасують кредитну політику.

— А наскільки важким тягарем ці кредити лягають на баланси банків? Яка частка неповернень вважається допустимою?

— Досвід нашої роботи показує, що рівень неповернень можна утримати в межах 1,5% від обсягу кредитного портфеля. Хоча багато операторів працюють із часткою проблемних кредитів у портфелі в 6—12% — і це не катастрофічно для цього сегмента.

За нашими оцінками, 95% проблем із неповерненнями закладаються під час попереднього аналізу видачі позички, тому і запобігати їм потрібно саме на цьому етапі. У принципі, професійний кредитний експерт може зробити досить точний попередній висновок про надійність позичальника. Однак для адекватного контролю ризиків необхідно максимально усунути суб’єктивізм у цьому процесі. І тут чимало залежить від якості скорингової системи.

— Не секрет, що високу ризикованість споживчого кредитування оператори компенсують дуже високими реальними ставками і вартістю обслуговування таких позик...

— Є закон ціноутворення: продавець готовий продати, покупець готовий купити. Доти, доки за цією ціною укладають угоди, вона сприйнята й затребувана на ринку. Адже не можна сказати, що ринок монополізований, тому що на ньому вже активно працюють як мінімум 10 різних операторів, і їхня кількість зростає. Вже сьогодні відбувається дуже жорстка й непроста боротьба за входження і присутність у торговельно-роздрібних мережах, домовитися з якими стає дедалі складніше. У комплексі витрати операторів на освоєння ринку, а також можливі втрати й ризики досить значні.

Елементарний здоровий глузд підказує, що весь обсяг потенційних неповернень має компенсуватися реальною дохідністю кредитування. Адже будь-який бізнес роблять не для того, щоб роздавати або втрачати гроші. Їх потрібно повертати, і повертати з прибутком. Відповідно, у вартість кредитів закладається потенційний чи прогнозований рівень неповернень.

Тому й ставки справді досить високі — це є специфікою цього сегмента. Однак рівень реальних відсоткових ставок більш критичний, наприклад, при іпотечному кредитуванні на великі суми й тривалі терміни, коли обслуговування боргу створює велике навантаження на бюджет сім’ї, домогосподарства. У споживчому ж кредитуванні в роздрібних мережах йдеться про 40—120 грн. щомісячних витрат. Тобто вони не лягають важким тягарем на бюджети домогосподарств. Швидкі кредити населення вважає вдалим рішенням, яке дає змогу не відкладати бажану покупку. І саме тому ці кредити затребувані.